borysenko      Борисенко Олександр Олегович народився у Рівному. Закінчив ЗОШ №5. Протягом 2008-2011 рр. навчався у технічному коледжі при Національному університеті водного господарства та природокористування в групі №14 за професією «Електромеханік торговельного і холодильного устаткування». Після його закінчення був призваний до лав Збройних сил України, де й залишився служити за контрактом.

 Військовий  21-річний снайпер, служив за контрактом у 30-й механізованій бригаді Новоград-Волинського 8 армійського корпусу Сухопутних військ України. Він одним з перших перебував у Криму під час його анексії ще в березні місяці.

Під  час мінометного обстрілу (м. Лутугіне Луганської області)  отримав тяжкі поранення. Сашка доставили у військовий госпіталь, однак медики не змогли врятувати бійця. Загинув 1 вересня 2014 р. Героя поховали на Алеї Героїв Небесної сотні кладовища «Нове».

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року за  особисту мужність і високий професіоналізм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі»  нагороджено орденом ” За мужність”  IIІ ступеня (посмертно)

Згідно рішення Рівненської міської ради №5756 від 17 вересня 2015 р Борисенко Олександру Олеговичу було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».

 

 

 

Публікації про Борисенка О. О.
Випускник Технічного коледжу НУВГП Борисенко О.О. загинув, захищаючи незалежність України в зоні Антитерористичної операції (АТО)

     Борисенко Олександр Олегович (28.03.1993-01.09.2014 р.) навчався у Технічному коледжі НУВГП в групі №14 за професією «Електромеханік торговельного і холодильного устаткування» протягом 2008-2011рр. Майстром виробничого навчання і класним керівником групи, де навчався Борисенко О.О.,  був Прохорович В.І.. Згадуючи про свого учня, Віктор Іванович сказав:«За час навчання Олександр проявив себе як здібний і відповідальний учень, мав спокійний і врівноважений характер. Під час проходження виробничої практики керівництво відмітило старанність та професіоналізм хлопця».
Після закінчення Технічного коледжу НУВГП був призваний до лав Збройних сил України. Пройшовши базову підготовку до цивільного захисту та військової справи у Львові, служив за контрактом у лавах Збройних сил України.
Борисенко О.О. загинув 1 вересня 2014 року під час Антитерористичної операції.
05.09.2014р. у Технічному коледжі НУВГП був проведений мітинг пам’яті за загиблим випускником Борисенком Олександром. 06.09.2014. педагогічні працівники, студенти та учні коледжу взяли участь  в мітингу-реквіємі, жалобній ході та панахиді за загиблим героєм.
Документи про коротке, але героїчне життя Борисенка Олександра розміщені в Музеї історії  Технічного коледжу НУВГП.
Вічна пам’ять загиблому герою України.

Офіційний сайт технічного коледжу НУВГП м. Рівне

“Олександр Борисенко був надійним старшим братом”. Рівне попрощалося з героєм, який загинув у зоні АТО

       У суботу рівняни попрощалися з 21-річним Олександром Борисенком. Він загинув під час ротації сил на Сході України. Сотні людей прийшли попрощатися з героєм та провести його в останню путь. Він ще навчався у коледжі, а по поверненню додому планував одружитися.
Вшанувати загиблого Олександра Борисенка прийшли рідні, близькі, друзі та однокласники, і просто незнайомі рівняни. Рідні крізь слози пригадують, він був хорошою людиною, чуйним і справжнім чоловіком.
У батьків загиблого хлопця залишилася молодша дочка. Подруги сестри кажуть – Олександр завжди піклувався про неї, зустрічав з танців. Попрощатися з героєм прийшли вчителі та однокласники, які також пам’ятатимуть його.
Олександр вже кілька років був військовим. Служив по контракту, який невдовзі мав закінчитися. Він одним з перших перебував у Криму під час його анексії ще в березні місяці. Загинув Олександр 1 вересня, героя поховали на Алеї Героїв Небесної сотні, на кладовищі Молодіжне.

Олена Семенович, Артем Лаговський

Олександр зробив свій вибір

28 березня 1993 року молодому подружжю Борисенків Всевишній  подарував сина і на небі з’явилася ще одна зірочка на ім`я Олександр.

Щасливий батько, пригорнувши малюка до себе, радів, що син продовжить рід Борисенків. Чи  могли тоді знати щасливі батьки, що військова служба припаде до серця сина, що саме він буде захищати рідну Україну в наш час, як  в роки Другої Світової війни його прадід, Борисенко Василь Іванович, захищав  свою Батьківщину.

Минали дні, роки, Олександр ріс розумним, ввічливим, чуйним, відповідальним та жвавим хлопцем. У 2000 році  батьки привели Сашка в перший клас до Рівненської середньої школи № 5.

Хлопець завжди  був душею колективу. Він любив грати та співати під гітару, займався спортом. Для своїх однокласників Олександр був перлиною, тому він заслужено користувався авторитетом серед учнів та вчителів школи

У 2008 році  закінчив  9 – й клас, і подав документи  до технічного коледжу при НУВГП м. Рівне , який закінчив у 2011р.

Далі перед юнаком постало питання вибору професії . Олександр, не вагаючись, зробив свій вибір і став солдатом- контрактником  30 ОМБР Новоград-Волинська. Він знайшов себе, армія була  для нього другою домівкою, його життям. Це була його доля, його шлях, на жаль короткий, який солдат пройшов достойно, як Герой!!!

 

 

borysenkomemУ квітні 2015 року в ЗОШ №5 на честь героя було відкрито анотаційну дошку, а влітку у Рівненському об’єднаному міському військовому комісаріаті батьки загиблого солдата Олександра Борисенка – Олег Миколайович та Наталія Петрівна – отримали орден «За мужність» III ступеня, яким їхнього сина нагородили посмертно.

На свято Покрови Пресвятої Богородиці та у День захисника України 14 жовтня 2015 року в центрі Рівного поруч зі черниченкоСвято – Воскресенським собором та оберегом міста – колоною Богородиці – відкрили стелу пам’яті дев’ятнадцятьом Героям Рівного. Дошку пам`яті Героям АТО та Майдану облаштували на перехресті вулиць Соборної та 16 Липня. На дошці – світлини шістнадцятьох загиблих рівненських бійців АТО та трьох Героїв Небесної сотні.

Пам`ятi Олександра Борисенко

загинув 1 вересня 2014 року
під містом Лутуг
іне Луганської області

Вивчаю географію війни.

 Пишу коротку біографію бійця.

 Двадцять один всього…

 Від “Сатани” – не врятуватись зброєю стрільця…

    Йшов добровільно, по контракту. – Нащо сину? –

    Іду навчатись захищати Батьківщину!

    Вже в перший бій, на Перекопськім перевалі,

    проти кадирівців стояв, не за медалі.

    Земля горіла в серпні під Лутугіне…

    Батьківське серце звите болем, звите тугою.

    Молилися за сина і за брата…

    А проти танків з автоматом, варто?!!

    По триплексам поцілив, перед ними

    під прикриттям бійці і побратими

    колоною відходили. Тремтіла

    земля від жалю – бо завмерло тіло…

    Коли Сашко дивився смерті в вічі,

    дідусь хрещений, наче сивий січень,

    не міг пробачити собі такої втрати…

    Хрестився мовчки. Де ти, Божа Мати?

    Дітей до школи звали срібні дзвони.

    Не чув Сашко. Він перетнув кордони

    свого життя, короткого, як спалах!

    Він ще повернеться, щоб там не стало…

Чекає нас. Прийдемо на уклін.

 Із рівничан четвертим він поліг.

 Один із тисяч. України син.

 Ім’я героя – на Небеснім тлі.

Свістун Віра Іванівна

 

Замість свічок на іменинному торті йому запалять свічку на могилі
Oleksandr_Borysenko_ATOЧерез три дні випускник п’ятої школи Рівного Сашко Борисенко міг би святкувати 23-ій день народження. Якби не ворожа куля, яка перервала його життя на злеті…Прадід Олександра Борисенка, льотчик, офіцер, пройшов крізь пекло Другої світової війни. Поранений був двічі, але повернувся. А от Олег не зміг повернутися з АТО. Хоча яка це АТО!? Війна: страшна, кривава, з підступним ворогом.

Козацький хрест на алеї героїв. На зеленкуватому граніті – безкомпромісні дати: 28.03.1993 – 01.09.2014. Виходить, в понеділок Олександрів день народження. Йому виповнилося б двадцять три. Мати загиблого бійця, Наталя Борисенко, ще й досі не може осягнути цю біду: її синочок уже ніколи не повернеться.

– Яким він був? Де ви жили, де Олександр навчався, чим захоплювався? – запитую у неї, хоч розумію: кожне слово-згадка про сина для неї – це нестерпний біль.

– Прописаний Сашко був у бабусі й дідуся, на вулиці Короленка. А жив то в них, то з нами, на Міцкевича. Закінчив дев’ять класів у п’ятій школі, в 2011-му – Технічний коледж. Й пішов до війська за контрактом. Син мріяв мати, як тато, справжню чоловічу професію: стати пожежником. Але для цього, він вважав, потрібно відслужити в армії. Сашко грав гарно на гітарі – із хлопцями співали рок. На сцені виступали…

– Кохана дівчина у нього була?

– Була. Настуся. Теж закінчила п’яту школу. Руденька, дуже мила. Якби не ця біда, то вже б весілля відгуляли.

– Де Олександр служив?

– У Новограді-Волинському, в 30-ій механізованій бригаді. На вихідні завжди приїжджав додому: до нас, до нареченої. А коли почалося протистояння на Майдані, їх вже з частини майже не відпускали. Потім події в Криму, його підрозділ перекинули на Херсонщину, прикривати Чонгар. Свій 21-й день народження він зустрічав уже в окопах.

А далі – під Луганськ. Він мало що мені розповідав про службу.

– Коли ви з сином бачились востаннє?

– У травні Сашко приїхав у відпустку на реабілітацію. Всього на п’ять днів. Він з рідними старався бути якнайбільше: з батьком, зі мною, з молодшою сестрою, Анею. Приходив з Настею до нас. Ми більше говорили про майбутнє весілля, думали, тільки закінчиться контракт, то й справимо. Відразу після виборів поїхав. А потім – тільки телефон. Про службу син нічого не розповідав, для мами в нього завжди було «все нормально, все в порядку». Та я й по голосу могла відчути, затишшя на передовій чи бої і втрати. Щось дізнавалася з новин. Сашко востаннє подзвонив у серпні, 29-го. Сказав лише, щоб я поїхала до Новограда і взяла в частині довідку, що він учасник бойових дій. І все… Коли 2 вересня я була в Новограді, то навіть не знала, що Сашка вже нема. Родині повідомили спочатку, що він поранений коло Латугіно. А потім – що загинув у бою. Фактично я нічого й не знала про те, як син служив, де бився, як загинув. Коли Сашка ховали, то із частини приїжджали хлопці, товариші по службі, але не ті, що були з ним у боях на передовій. З тих, мабуть, мало хто залишився…

Наталія Петрівна плакала весь час. І мало не вибачалася, що так мало знає про бойові дороги сина. Та залишила копію листа, який надіслали із бригади на її запит. Ось кілька витягів із нього:

«Старший солдат Борисенко одним із перших виявив бажання проходити службу в підрозділі, який виконував завдання зі звільнення Луганської області.

22 червня 2014 року Олександр у складі підрозділу прийняв перший бій з незаконними збройними формуваннями так званої ЛНР та російськими найманцями біля населеного пункту Рубіжне;

26, 27 червня 2014 року звільняв від незаконних збройних формувань населений пункт Мостки;

28 червня – 25 липня 2014 року ніс службу на блокпостах біля населених пунктів Щастя, Шишкова, Мостки;

з кінця липня по 30 серпня брав участь у боях за населені пункти Латугіно, Красний Луч, Красний Яр, щоб зробити “зелений коридор” для підрозділів Збройних сил України, які потрапили в оперативне оточення і утримували цей район.

1 вересня 2014 року біля населеного пункту Круглик Луганської області підрозділ, в якому перебував Олександр, потрапив в оточення і прийняв бій з переважаючими силами ворога. Підрозділ зайняв кругову оборону. Олександр з групою військовослужбовців утримував один із головніших напрямків, від утримання якого залежала боєздатність 5-ї механізованої роти. Проте це був останній бій Олександра. Приблизно біля 12 години дня, відбиваючи напад розвідувально-диверсійної групи незаконних збройних формувань, Олександр отримав несумісне з життям тяжке поранення.

Завдяки його хоробрості, мужності, незламності духу підрозділ вийшов з оточення з мінімальними втратами.

Старший солдат Олександр Борисенко достойно служив і достойно загинув, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України на бойовому посту зі зброєю в руках.

Указом Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 за виняткову мужність, героїзм, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, старший солдат Борисенко Олександр Олегович нагороджений орденом “За мужність” 3-го ступеня (посмертно)».

Сергій СНІСАРЕНКО , Сім Днів : газета
Список публікацій

1. Петрук К. Рівне втратило ще одного сина: [загинув у зоні АТО Борисенко О. О.]/ К. Петрук // Сім днів. – 2014. -11 верес. – С.1.

2. Список військовослужбовців із Рівненщини, які загинули у зоні АТО // ОГО. – 2014. – 25 груд. – С. 3

3. Усі загиблі герої АТО та Небесної сотні з Рівненщини // ОГО. – 2014. – 27 листоп. – С.8-9

4. Список військовослужбовців із Рівненщини, які загинули у зоні АТО // ОГО. – 2014. – 25 груд. – С. 3

5. Вістренко Р. Нагороджені посмертно [орден Богдана Хмельницького III ступеня «за мужність»]/  Р. Вістренко // Вісті Рівненщини. – 2015. – 22 трав. – С.2

6. Президент Порошенко нагородив воїнів-героїв з Рівненщини // Волинь. – 2015. – 29 трав. – C. 2

7. Гайн О. Орден [Олександра Борисенка, який загинув в зоні АТО] вручили його батькам / О. Гайн // Сім днів. – 2015. – 2 лип. – С. 2

8. Нагороджено посмертно орденами «За мужність» III ступеня загиблих на сході України старшого солдата Романа Зубчука з Демидівки та старшого стрільця Олександра Борисенка з Рівного // Рівне вечірнє. – 2015. – 2 лип. – С. 1

9. Кравець А. Ангели, мечі чи курган? Яким буде меморіал [героям “Небесної сотні” та загиблим воїнам в АТО] – скажуть рівняни / А. Кравець // Рівне вечірнє. – 2015. – 16 лип. – C. 4

10. Про присвоєння звання “Почесний громадянин міста Рівного” : рішення Рівненської міської ради №5756 від 17 вересня 2015 р. // Сім днів. – 2015. – 1 жовтн. – C. 18

11. Мошняга Л. Їх слава знайшла після смерті / Л. Мошняга // Сім днів. – 2015. – 15 жовт. – С.1,2

12. У центрі Рівного – 19 Героїв АТО та Майдану // ОГО. – 2015. – 22 жовт. – С.11

13. Бондар Д. Рівне прощалося з Героєм: 21-річного Олександра Борисенка поховали на Алеї «Небесної сотні» : [Фото] / Д. Бондар // Четверта влада : інформаційно–аналітичний портал

14. Випускник Технічного коледжу НУВГП Борисенко О.О. загинув, захищаючи незалежність України в зоні Антитерористичної операції  // Технічний коледж НУВГП

15. На сході України загинув 21-річний рівнянин [О. Борисенко] // Четверта влада : інформаційно – аналітичний портал

16. Борисенко Олександр Олегович // Книга памяті загиблих

17. Грищук Д. У Рівному увіковічнили ще одного героя, який поліг за Україну [Фото] / Д. Грищук  // ЧаРівне інфо : інтернет портал

18. Семенович О. «Олександр Борисенко був надійним старшим братом» : Рівне попрощалося з героєм, який загинув у зоні АТО: [Відео] / О. Семенович, А. Лаговський // Телеканал Рівне 1

19. Список військових, які загинули в зоні АТО, та з якими прощалися на Рівненщини  // Телеканал Рівне 1

20. Снісаренко С. Замість свічок на іменинному торті йому запалять свічку на могилі // Сім Днів : газета

Борисенко Олександр Олегович (28.03.1993 – 1.09.2014)