belkinbigБєлкін Андрій Володимирович народився 2 липня 1977 року в м. Алушта /АР Крим/. За національністю росіянин. Андрій мріяв стати льотчиком з дитинства, тому після закінчення школи вступив до Харківського  інституту льотчиків ВПС України.

Після закінчення отримав спеціальність  льотна експлуатація та бойове застосування літальних апаратів. Починаючи з 2007 року Андрій бере участь у миротворчих місіях під егідою ООН у Ліберії. Був командиром вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України м. Броди. Військові нагороди Андрія: медаль «15 років Збройним Силам України», медаль «За сумлінну службу» III ст., медаль ООН «UNMIL». Андрій був напрочуд врівноваженою і чуйною людиною, справжнім професіоналом.

Загинув у ході антитерористичної операції 24 червня 2014 року біля гори  Карачун  поблизу Слов’янська Донецької області. Український військовий вертоліт Мі-8 під командуванням Бєлкіна, який повертався з блокпоста з фахівцями, що встановлювали апаратуру з метою організації моніторингу простору, фіксації фактів порушення перемир’я в зоні проведення АТО,  терористи збили за допомогою ПЗРК.

Командира вертолітної ланки підполковника Андрія Бєлкіна поховали з почестями 5 липня на Рівненщині у місті Радивилів, де живе його родина. В нього залишилися дружина та троє дітей: син  та дві доньки.

Указом Президента України № 599/2014 від 19 липня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

 

Публікації про Бєлкіна А. В.
Військова доблесть, безсмертям осяяна

Минулої суботи, 5 липня 2014р., Радивилів попрощався із  ійськовослужбовцем авіаполку із Бродів, пілотом – підполковником, жите31лем Балків Андрієм Бєлкіним, який загинув під час антитерористичної операції на сході України – 24 червня вертоліт Мі-8 збили терористи над горою Карачун. За словами очевидців, терористи чекали вертоліт недалеко від місця зльоту в мікроавтобусі і в двох легкових автомобілях. Він був збитий через п’ять хвилин після зльоту. Вдень 25 червня на місці падіння вертольота був знайдений самописець і тіла всіх загиблих.

Минулі вихідні були оголошені в Радивилівському і Бродівському районах днями жалоби. У п’ятницю, 4 липня, тіла трьох військовослужбовців з Бродів (Андрія Бєлкіна, Руслана Мазунова, Дмитра Шингура) доставили літаком із зони АТО. Борт із домовинами загиблих приземлився на аеродромі в Конюшкові, після цього – переїзд до Бродів, останній урочистий проїзд містом.

Прощання із загиблими відбулося у клубі військової частини.

А вже 5 липня відбулися похорони героїв. Андрія Бєлкіна поховали у Радивилові Цього дня у нашому райцентрі було три похорони, найвелелюднішим, звісно, було прощання з пілотом армійської авіації Айдрієм Бєлкіним. На шляху похоронної процесії у Радивилові вишикувалися сотні людей, вшановуючи світлу пам’ять загиблого.

Хоронили Андрія Бєлкіна з усіма військовими почестями – почесний екскорт, духовий оркестр, тризалповий салют холостими патронами.

В останню путь воїна проводжали і його бойові побратими. Віддати останню шану командиру вертолітної ланки Андрію Бєлкіну, який загинув під Слов’янськом, прийшло чимало людей – представників влади, трудових колективів і громадськості. Голови 32обласної і районної рад М. Кирилов і О. Пастух, облдержадміністрації і райдержадміністрації С. Рибачок і В. Кондик теж поклали вінки герою, висловили співчуття рідним українського офіцера-патріота, уродженця Криму, росіянина за національністю.

Відспівували його у храмі святого князя Олександра Невського. Священики і люди молилися за упокій душі загиблого воїна, за мир у нашій державі і любов між людьми.

Загинув Андрій Бєлкін у розквіті сил. Загинув у своїй державі, хоча неодноразово брав участь у миротворчих операціях ООН у далеких країнах і повертався звідти живий і здоровий. З розповідей рідних і знайомих, Андрій був хорошим сім’янином, хорошим батьком трьом дітям, хорошим чоловіком і сином, був майстром, як кажуть, на всі руки, мав хист художника. А ще був просто хорошою і щирою людиною. Вірною військовому обов’язку і військовому братству. Тож коли у частині формувався підрозділ для участі в АТО, він не ухилився під цього відрядження, однополчан не підвів, не сховався за чужі спини, зайвий раз довівши, що в справді небезпечні місця потрапляють лише найвідважніші люди. І пожертвував життям у боротьбі з терористами на сході країни.

Цього року підполковнику Андрію Володимировичу Бєлкіну виповнилося б 37 років.

 

Василь Семеренко

Спогади

ЗАКОХАНИЙ У НЕБО З ДИТИНСТВА

34…У дитинстві він годинами дивився на літаки, що один за одним білими смугами краяли безмежний простір небесної блакиті. Дитяча мрія стати льотчиком оселилася в душі Андрія. Із того часу їй підпорядковано все його подальше життя, справи, вчинки. Ця мрія стала свого роду програмою життя майбутнього льотчика, його дороговказною зіркою. Молода людина починає жадібно ловити всю інформацію про авіацію. Книжки, журнали, кінофільми, розповіді бувалих льотчиків, відвідування музеїв, авіаційних виставок – все це вельми сприятливо позначається на морально-психологічній підготовці юнака до його майбутньої професії.

Андрій Бєлкін подав документи на вступ до Харківського інституту льотчиків ВПС України. А згодом батьки отримали від сина телеграму: «Рідненькі, я вже курсант. Спеціальність – льотна експлуатація та бойове застосування літальних апаратів».

Одягнувши курсантську форму, Андрій з неабияким бажанням узявся опановувати майбутню професію, особливу увагу приділяючи теоретичним дисциплінам. Розумів: у небі без знань нічого робити. Процес навчання виявився настільки насиченим, що курсанти жартували: «Ніколи навіть у небо глянути».

У день отримання допуску до самостійного польоту Андрій відчув себе на «сьомому небі» від щастя. Адже він перший раз у житті сам підніме крилату машину в повітря!

Перший політ для Андрія став серйозним іспитом. І його він витримав із честю. Досить успішно літав. А згодом дякував командирам-наставникам за навчання і допомогу. Ті ж, дивлячись на майбутнього пілота, вірили: з нього вийде першокласний льотчик, який поповнить золотий фонд української авіації. І вони не помилилися…

«Небесна» допомога

А тим часом професійний досвід офіцера зростав від льотчика до командира ланки вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації СВ ЗС України, що у Бродах на Львівщині. На той час Андрій Бєлкін налітав понад 1000 годин, з них 30 польотів по приладах, і 50 годин нальоту вночі. І по праву називався льотчиком-тисячником, уже міг виконувати завдання ООН у миротворчих місіях.

Так і сталося. Починаючи з 2007 року Андрій бере участь у миротворчих місіях під егідою ООН у Ліберії. Там робота на аеродромі кипіла і вдень і вночі. Польоти спостереження, повітряне супроводження переміщення миротворчих підрозділів, медичне транспортування, евакуація хворих.

Важко прийшлося на Батьківщині. Не десь в Африці, у країнах третього світу, а тут, за кілька сотень кілометрів від рідної домівки. Андрій Бєлкін продовжував літати, ходити в наряди по аеродрому і раптом наказ: «Ваш екіпаж у повному складі направляється на схід». Хто міг би подумати про таке ще рік тому?

От і згадав Андрій Бєлкін свій перший досвід у миротворчій операції. Утім, на сході України підполковник Андрій Бєлкін зіткнувся із зовсім іншим ворогом – добре оснащеним, професійно підготовленим. Ворогом дуже близьким за ментальністю та традиціями, але дуже далеким за моральністю: підступним і цинічним. Ворогом, який ховається за спинами жінок і дітей.

Другий виліт, двадцятий… Якби не записи в льотній книжці, уже й збився б з ліку, скільки разів піднімався у небо зі своїм екіпажем, щоб допомогти піхоті, нацгвардійцям, прикордонникам на якомусь віддаленому блокпосту, перевезти поранених чи доставити вантажі. Кожен день вони зустрічали з готовністю злетіти в небо, тому що розуміли: без їхньої підтримки воїнам буде важко. Недарма їхню допомогу українські воїни чи-то жартома, чи-то серйозно називали «небесною».

Андрій Бєлкін та його бойовий екіпаж у складі льотчика-штурмана капітана Дмитра Шингура та бортового авіаційного техніка майора Руслана Мазунова, до речі, призваного на службу за мобілізацією, з гідністю виконували свою важку чоловічу роботу, аж поки…

Підполковник, льотчик 1-го класу Андрій Бєлкін загинув у небі над Слов’янськом 24 червня

Із Андрієм Бєлкіним я познайомився ще  2012 року в Бродах, перед відрядженням до Екваторіальної Африки, а саме до Ліберії, де ми разом брали участь у міжнародній миротворчій операції під егідою ООН у складі 56-го окремого вертолітного загону 16-ї ротації Збройних сил України. На той час він був майором, льотчиком 2-го класу (тисяча годин у повітрі, часто –  у складних метеорологічних умовах), був напрочуд врівноваженою і чуйною людиною. Справжнім професіоналом.  Скажу відверто, важко писати про людину, а тим паче про ту, якої вже немає серед нас, живих і з якою ще перетиналися службові шляхи-дороги…

Обстріли блокпостів сил АТО відбувалися майже щодня. І це під час оголошеного Президентом України Петром Порошенком перемир’я. Припинення вогню виявилося одностороннім. Тільки за тиждень, з 20 по 27 червня 2014 року, під час перемир’я загинули десятки українських військових та цивільних. Найбільше воїнів загинуло у вівторок, 24 червня, коли бойовики збили наш вертоліт.

 «63 -й завдання виконав!! Іду на зліт!”

Ще півроку тому для жителів Слов’янська і Краматорська гора Карачун, розташована між цими двома містами, була одним з найвідоміших туристичних місць. Місцеві возили сюди гостей так само, як і на відомі соляні озера на Славкурорт. Утім, у перші дні протистоянь у Слов’янську стало зрозуміло: Карачун для військових – це найважливіший стратегічний об’єкт. Це панівна висота в 167 метрів, з якої відкривається вид відразу на Слов’янськ і Краматорськ. Із неї проглядалися в’їзди і виїзди з обох міст. Із неї можна контролювати рух по одній з головних доріг області –траси Н20: Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь. До того ж на вершині є телерадіопередавальний центр, що означає: уся територія навколо звідси легко прострілюється. Із самого початку АТО висоту зайняли українські війська. Але якщо терористи, які розмістилися біля підніжжя, мали можливість для маневру і користувалися перевагами «зеленки», то регулярні війська по суті залишалися блокованими на горі. Чи не єдина можливість доправити сюди підкріплення і продукти –  вертольоти. Це розуміли і терористи, постійно обстрілюючи бойові машини.

Одного дня Андрій повідомив дружині Надії: «Не хвилюйся, все буде добре. Злітаю на Карачун ще разок, це буде востаннє».

Наврочив. Адже в авіаторів не прийнято називати майбутній політ  «останнім». Як у десантників – стрибок, у водіїв – рейс.

…Їх підняли за тривогою. Командир поставив цілком звичне завдання: доставити на точку спецапаратуру та військових і швиденько повернутися. А далі: перевірка систем, запуск двигунів, доповідь, злет. Вертоліт швидко знаходить знайомий майданчик, торкається землі. Бійці, не гаючи ні хвилини, почали розвантажувати спецвантаж. Знову перевірка систем, запуск двигунів. Лунає звична доповідь: «63-й завдання виконав! Іду на зліт!» Та ледь колеса відірвалися від землі, як на гвинтокрилу машину хлинув шквал вогню. «Вертушка» вже була у повітрі, коли ворожа ракета, випущена з ПЗРК найманців, наздогнала її і розсікла навпіл. Вибух, дим, полум’я…

Із листа командування частини…

«Під час проведення операції в заданому районі поблизу гори Карачун 24 червня 2014 року близько 17.00 однією ракетою ПЗРК було збито вертоліт Мі-8МТ 16-ї бригади АА України (в/ч 2595 Броди), що виконував політ на армійський блокпост біля гори Карачун. Вертоліт було уражено відразу після зльоту, вибухнув у повітрі і впав, палаючий, на землю. Екіпаж з трьох осіб і шести пасажирів, які перебували на борту, загинули.

Склад екіпажу:

командир вертольота – підполковник Андрій Бєлкін; 

льотчик-штурман – капітан Дмитро Шингур;

бортовий технік –  майор Руслан Мазунов.

Також загинули солдат Олексій Волоха та старший солдат Олександр Кондаков. Ще четверо загиблих – співробітники СБУ».

За особисту мужність і героїзм, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, Президент України — Верховний Головнокомандувач Збройних сил України Петро Порошенко підписав Указ №599/2014 «Про відзначення державними нагородами України» військовослужбовців:

«Нагородити орденом Богдана Хмельницького III ступеня:

Бєлкіна Андрія Володимировича (посмертно) – підполковника;

Мазунова Руслана Олександровича (посмертно) – майора;

Шингура Дмитра Васильовича (посмертно) – капітана…»

Командира вертолітної ланки підполковника Андрія Бєлкіна поховали з почестями 5 липня на Рівненщині у місті Радивилів, де живе його родина: дружина Надія та троє дітей. Найстаршому синові виповнилося 14 років, одній доньці — 12, наймолодшій — 3. Якраз їй мати і не змогла сказати, що її любого таточка вже немає. Щоби якось пояснити малій його відсутність, спромоглася на вигадку, ніби тато перетворився на ангела і тепер дивитиметься на них з небес. Цього року Андрію Бєлкіну мало б виповнитися 37 років. Офіцер був родом із Криму. Звідти попрощатися із сином приїхала мати. Згорьована, вона взяла пригорщу землі з могили своєї рідної дитини, ніби хотіла привезти до Алушти часточку Андрієвої душі.

В’ячеслав Петровський

 

Фото Алеї Слави м. Броди5 травня  2015 року у місті Броди Львівської області в авіаційній військовій частини Збройних Сил України вшанувалиfБелкін пам’ять військових льотчиків, які рік тому загинули на Донеччині, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України.

Військовослужбовці бригади відкрили стели Алеї Слави, вкриті парашутами. Отець Богдан Вихор освятив комплекс і окропив його свяченою водою, а рідні та близькі загиблих льотчиків поклали Гірлянду та квіти до меморіального знаку.

http://goo.gl/zNwFpg

 

 

Роковини світлої пам’яті

35 Виповнився рік, як під Слов’янськом над горою Карачун на Донеччині росіbelkin-2йсько-терористичні найманці збили вертоліт МІ-8 з командиром пілотом-підполковником Андрієм Володимировичем Бєлкіним, загинули усі члени екіпажу – військовослужбовці авіаполку з Бродів.

У середу, 24 червня, у роковини світлої пам’яті полеглого Героя України Андрія Бєлкіна у Радивилові, у храмі св. кн. Олександра Невського, отець В’ячеслав відправив панахиду. Помолитися за душу відважного пілота та схилити голову перед його світлою пам’яттю прийшли не лише рідні і друзі Андрія Бєлкіна, а й бойові побратими, представники районної влади і громадськості. До могили загиблого учаника АТО  було покладено вінки та квіти. Цього дня скорботні заходи відбулися і у військовій частині у Бродах, де проходив службу Андрій Бєлкін.

    Вл. інф

 

Список публікацій

1.Бєлкін Андрій Володимирович: некролог // Прапор перемоги. – 11 лип. (№ 28). – С. 4

2. Янчин Н. Провели на вічний спочинок / Н. Янчин // Сурми Радзивілів. – 2014. – 11 лип. (№ 27). – С. 2

3. Семеренко В. Військова доблесть , безсмертям осяяна / В. СЕмеренко // Прапор перемоги. – 2014. – 11 лип. (№ 28). – С. 2

4. Підполковника Андрія Бєлкіна нагороджено посмертно // Радивилів POST. – 2014. – 25 лип. (№ 30). – С. 2

5. Ярмусь В. Реквієм пам’яті: світлій пам’яті загиблих льотчиків та воїнів з гелікоптера МІ-8, збитого ворожою ракетою біля гори Карачун 24. 06. 2014 року : [Вірші] / Василь Ярмусь // Сурми Радзивілів. – 2014. – 11 лип. (№ 27). – С. 3

6. Роковини світлої пам’яті : [Бєлкін Андрій] // Прапор перемоги. – 2015. – 26 черв. (№26). – С. 2

7. Авіатори не помирають – вони залишаються в небі  // День.

8. Бєлкін Андрій Володимирович // Вікіпедія :вільна енциклопедія

9. Бєлкін Андрій Володимирович // Небесна гвардія

10. Бєлкін Андрій Володимирович // Книга пам’яті полеглих за Україну

11. Бєлкін Андрій Володимирович // Радивилівська районна державна адміністрація

12. Броди попрощалися з трьома льотчиками // Голос України : інформаційний портал

13. До могил героїв, які загинули на сході України // Радивилів. info

14. На Алеї слави є і стела на честь Андрія Бєлкіна, який похований у Радивилові. Відеосюжет // Радивилів. info

15. На Львівщині прощаються із загиблими вертолітниками  // Gazeta.ua

16. На Рівненщині в останню дорогу провели офіцера, який боровся за Україну // Голосно

17. На тому трагічному місці біля гори Карачун.(Фото) // Радивилів. info.

18. Офіцера з Рівненщини хочуть посмертно нагородити орденом “Золота зірка” // Голосно.

19. Пам’яті офіцера-вертолітника Андрія Бєлкіна  // Радивилів. info

20. У Бродах відкрито Алею Слави військових льотчиків, які загинули на Донбасі захищаючи Україну// Міністерство оборони Укоаїни : офіційний сайт

 

 

 

Бєлкін Андрій Володимирович (02.07.1977 – 24.06.2014)