golovchak        Сергій Головчак народився 17 липня 1991 року,  проживав у селі Пісків Костопільського району. Після закінчення загальноосвітньої школи, вступив до Рівненського вищого професійно-технічного училища, здобував спеціальність майстра гіпсо-картонних конструкцій. До Збройних Сил України був призваним у 2009 році та зарахований у ряди пожежників. Після закінчення строкової служби працював на місцевому підприємстві – ТзОВ «Свіспан Лімітед». В зону проведення АТО мобілізований одним із перших у районі. Звання: Старший солдат. Підрозділ: 51-а окрема механізована бригада.
З кінця серпня 2014р. Сергій Головчак не виходив на зв’язок, тому вважався зниклим безвісти. Встановити особу загиблого вдалося лише за аналізом ДНК. Старший солдат загинув 27.08.2014 у бою під Іловайськом, 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка під постійним артобстрілом.
Героя з Костопільщини поховали на Дніпропетровщині. Рідні  перевезли тіло Сергія на Батьківщину в с. Пісків, Костопільського  району, Рівненської області, де його й поховали.
У загиблого залишилася дружина та дворічний син Іванко.

Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

 

Публікації про Головчака С. В.
«Я живий! Мене тримають у льосі»
Наснилося матері загиблого бійця у ніч перепоховання сина

        Минає рік, як неоголошена війна на сході України забрала життя  23-річного Сергія Головчака із села Пісків Костопільського району Рівненщини. Боєць 51-ї окремої механізованої бригади не вийшов з іловайського котла. Сльози навертаються на очі, коли його дворічний синочок Іванко, цілуючи фотографію, повторює: «Я дуже люблю свого тата!»
Мама покійного Сергія Головчака Галина Сергіївна заливається сльозами, щойно починає говорити про сина. Він був найменшим серед трьох її дітей. Веселий, доброзичливий. Гарно вчився у школі. Зі всіх предметів хлопець найбільше любив географію. Займався спортом, неодноразово брав участь у змаганнях зі стрільби. Попри це, він ніколи не влазив у бійки. За щирість та відкритість друзі кликали його Сійоньою.
У 21-річному віці Сергій одружився. З Марійкою познайомився, коли приїхав до дядька в сусіднє село пасти корів. Дівчина тоді закінчила десятий клас. Через рік молоді люди побралися. Незабаром на світ з’явився і їхній синочок Іванко. Нині хлопчику майже три рочки. Він, як дві краплини води, схожий на свого тата.
– Після весілля ми жили у Сірожчиних батьків. Він мріяв добудувати хату, щоб Вані було більше місця, – пригадує дружина Марія. – Чоловік був господарником. Хотів, аби все в нас було. Коли приходив у відпустку, купив поросятко, щоб вигодували до його повернення. Старався всім допомогти. Деколи навіть кидав роботу вдома, бо хтось зі знайомих попросив його підсобити. Сергій працював пожежником у Костополі, колеги по роботі його дуже любили та поважали. Навіть зараз, коли його більше немає, чим можуть допомагають нам.

golovchak2Сергія Головчака призвали до війська під час першої хвилі мобілізації. На навчання чоловіка забрали наступного дня після отримання повістки. Нині Галина Сергіївна плаче: син навіть медогляду не проходив. Не взяли військові комісари до уваги й той факт, що Сергій проживав із мамою, яка є інвалідом I групи. Бійця із Піскова записали у 3-й батальйон 7-ї роти 51-ї ОМБР помічником кулеметника. Згодом перевели у штурмову бригаду.
– На полігоні він пробув три тижні. Сергій говорив, що іноді вони з хлопцями по три дні без води там сиділи, – втирає сльози Галина Головчак. – Син розповідав, коли мобілізовані починали обурюватися, старшина казав: «Це вам ще квіточки! Ягідки будуть потім». Що везуть їх на схід, солдатам також не повідомляли. Будучи там, Сірожа ніколи нічого не розказував. Повторював: «Мамо, в нас не стріляють, тут тихо. Не видумуй дурного!». Коли в кінці липня приїхав у відпустку, просила: «Сину, не їдь, будь вдома. Ваня росте, йому батько треба». На що він мені відповів: «Мамо, ти знаєш скільки там загинуло хлопців, скільки дітей осталося без батьків? Треба тих ополченців гнати в шию! Я не хочу, щоб вони прийшли сюди, до мого сина. Ще не довго. Проженемо їх, і я буду з вами. Та й побратимам пообіцяв вернутися. Хіба ж я можу сидіти тут в той час, як над їхніми головами літають снаряди?»
За два тижні після цієї розмови з матір’ю Сергія Головчака не стало. Мама пригадує: востаннє вона говорила з сином 23 серпня. Він казав, що стоїть під Амвросіївкою, в Дзеркальному, і що в них усе спокійно. Того дня вони проговорили до пізньої ночі. Однак вже з ранку зв’язок із Сергієм обірвався. Боєць не вийшов з іловайського пекла.
Одного разу, коли Марійка намагалася додзвонитися до чоловіка, трубку підняв сепаратист. Почав знайомитися з жінкою, та коли вона його відшила, процідив: «Как вы там на нас говорите? Дээнэровцы? Да от ваших только уши и тапочки остались! Мы расстреляли колону, в которой они ехали. Там только куча мяса валяется».
– Він розказував, що його теща живе в Харкові. Що ми, западенці, зіпсували їм життя. Прийшли і все розбомбили, – пригадує Марія. – Коли стала питати, звідки в нього телефон мого чоловіка, відповів, що знайшов його у БТРі. А де мій Сергій, не знає.
Особу Сергія Головчака вдалося встановити завдяки ДНК-експертизі. Однак мама й досі відмовляється вірити, що син більше ніколи не зайде у двері. Жінка розповідає, що Іванко, який зовсім не пам’ятає Сергія, бігаючи по хаті, весь час повторює: «Баб, а я люблю свого тата», «Мені снився татко, він мені приніс цукерки, віддав і пішов». Допоки розмовляли з Галиною Сергіївною біля стели з фотографіями загиблих в АТО мешканців Костопільщини, дитина раз у раз підбігала цілувати портрет Сергія.
– Вже рік, як Сергійко загинув. Треба пам’ятника на могилу замовляти, а в мене рука не піднімається. Наче щось не дає цього робити, – зізнається Галина Сергіївна. – Я не вірю, що він загинув, хто б і що мені не казав! Коли мали привезти його тіло з Дніпропетровська на перепоховання (спершу сина похоронили як невідомого солдата), я попросила, щоб він дав мені знак, чи його збираємося хоронити. Уві сні Сірожка сказав, що його тримають у глибокому темному льосі. Та й друзям він постійно сниться живим. Син постійно каже їм у сні: «Я знаю, що ви мене поховали. Але я живий!» Я молю Бога, щоб це було правдою. Ми поховали ящика, а що в ньому – ніхто ж не бачив. Дякую жителям села, що підтримали мене в скрутну хвилину.
Поки матеріал готувався до друку, стало відомо, що Петро Порошенко підписав Указ про нагородження Сергія Головчака орденом «За мужність» III ступеня посмертно.

Мартинюк М

На честь загиблого в АТО Сергія Головчака започаткували турнір з волейболу

          23 серпня у селі Пісків відбулися заходи, присвячені роковинам загибелі односельця – Сергія Головчака. Старший солдат 7-ої штурмової роти 51 бригади 3-го батальйону загинув під час Іловайської трагедії.
На подвір’ї Пісківської школи пройшла урочиста церемонія вшанування пам’яті Сергія та покладання квітів до меморіальної дошки. Синочку героя за підтримки спонсорів заходу було вручено цінний подарунок.

golovchak3Організатором турніру з волейболу та спортивних змагань виступив Василь Володимирович Ярмольчук, голова районної організації Всеукраїнської спілки ветеранів Афганістану. У турнірі взяли участь 5 команд – команда 8 воїнів АТО обласного батальйону «Горинь», районна команда воїнів-«афганців», волейбольні команди с. Моквин, с. Пісків – дорослі та молодь. Переможцем стала волейбольна команда с. Пісків – дорослі, яка і отримала в нагороду перехідний «Кубок воїна АТО Сергія Головчака». Переможці спортивних змагань отримали грамоти та цінні подарунки.
До проведення даного дійства долучилися небайдужі місцеві приватні підприємці та сільська рада.

 

Меморіал Героям України

         23 серпня у День Державного Прапора України в Костополі відбулося урочисте відкриття Меморіалу Героям України.
Це стало знаковою подією для місцевої громади, родин загиблих. На меморіалі викарбувано імена героїв Небесної Сотні та загиблих земляків під час антитерористичної операції на сході країни: Віталія Ставського, Руслана Салівончика, Сергія Головчака та Романа Пиясюка.

golovchak4Екс-голова Костопільської райдержадміністрації Юрій Кузнюк на своїй сторінці у Facebook висловив подяку усім небайдужим, хто долучився до цієї святої справи, та з допомогою фото проілюстрував хронологію виконання реставраційних робіт та благоустрою прилеглої території. Юрій Кузнюк також поіменно згадав усіх благодійників, котрі надали матеріальну допомогу (кошти, будівельні матеріали чи безпосередньо виконували роботи) для цієї святої справи.

Роман Вістенко

У День Гідності та Свободи молилися за полеглих на Майдані і в зоні АТО

головУраїнці відзначили День Гідності та Свободи та річницю Революції Гідності. З нагоди цієї події в Костополі відбувся мітинг та покладання вінків, корзин і квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку та пам’ятного знака «Герої не вмирають».22

Мітинг, в якому взяли участь керівники району та міста, депутати місцевих рад, представники політичних партій, а також делегації від установ та організацій, громадськості та учнівської молоді, розпочався на майдані Шевченка, біля пам’ятника Кобзарю. На ньому  зі спогадами виступили учасники Революції Гідності, а діти  загальноосвітніх шкіл міста прочитали власні вірші. Після цього було зачитано наказ про нагородження орденом «За мужність» ІІІ ступеня учасника бойових дій на Сході України Сергія Головчака(посмертно). Нагороду отримали мама загиблого бійця та його трирічний синочок Іванко.  

Учасники мітингу запалили лампадки і свічки пам’яті та ходою пройшлися від пам’ятника Тарасові Шевченку до пам’ятного знака «Герої не вмирають». Тут відбувся молебінь за полеглими на Майдані та в зоні АТО. Панахиду відслужили священники Костопільського благочиння УПЦ КП. 

                                                                                              Никончук О.

 

 

Список публікацій

1. Мартинюк М. «Я живий! Мене тримають у льосі» : наснилося матері загиблого бійця у ніч перепоховання сина / М. Мартинюк // Вісник +К. – 2015. – №35/27 серп. – С.8.

2.Вістенко Р. Меморіал Героям України /Р. Вістенко // Вісті Рівненщини. – 2015. – №35/4 верес. – С.4

3.На честь загиблого в АТО Сергія Головчака започаткували турнір з волейболу // Новини Костопільщини. – 2015. – №36/5 верес. – С.2.

4. Никончук О. У День Гідності та Свободи молилися за полеглих на Майдані і в зоні АТО //Новини Костопільщини. – 2015.  – №48. – /28 листоп/. – С. 1

5. Никончук О. У Піскові вшанували пам’ять Сергія Головчака/ О. Никончук // Новини Костопільщини. – Костопіль. – 2015. -№52 /26 груд./. – C. 1

Анотація: Про вечір “Герої не вмирають”, приурочений пам’яті полеглого захисника України Сергія Головчака, який відбувся у Пісківський загальноосвітній школі

6. За аналізом ДНК знайшли загиблого бійця 51 бригади // Волинь Post

8. Тіло костопільського героя АТО, який загинув під Ілловайськом знайшли по ДНК // KOSTOPIL.NEW.COM

9. У Дніпропетровську розшукали загиблого під Іловайськом солдата з Костопільського району // Рівне вечірнє

10. Бондар В. Сергій Головчак. Загиблого бійця під Іловайськом ховатимуть на Рівненщині // Голосно

9. Головчак Сергій Володимирович // Книга пам’яті загиблих

10. Головчак Сергій Володимирович // Вікіпедія : вільна енциклопедія

Головчак Сергій Володимирович (17.07.1991-27.08.2014)