kozachonokНародився Козачонок Дмитро Валерійович 31 жовтня 1994 року в с. Застенки Дубровинського району Вітебської області Республіки Білорусь. Згодом сім’я переїхала в село Курозвани, де він пішов до місцевої школи, яку закінчив у 2010 році.

У серпні 2013 року Дмитро  пішов служити по контракту. Після 3-місячної підготовки потрапив в зону проведення АТО. Старший механік-водій танкової роти 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський).

Весну і половину літа 2014 року Діма з товаришами провів на блокпостах, охороняючи кордони зони проведення АТО.

Загинув Козачонок Дмитро Валерійович 7 травня 2015 в результаті мінометного обстрілу російськими бойовиками позицій 30-ї бригади на оборонних рубежах  між містами Горлівка й Артемівськ (Донецька область).

 Поховали героя в с. Курозвани Гощанського району.

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, “за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

Публікації про Козачонка Д. В.

 

 10 травня поховають загиблого Героя

козачСьогодні тіло загиблого героя Дмитра Козачонка повернеться у рідне село.

Він служив у танковій роті військової частини А0409. А 7 травня в селі Луганське Артемівського району, що на Донеччині, загинув під час мінометного обстрілу.

Завтра, 10 травня  о 12  год. відбудеться прощання з Героєм у його рідному селі Курозвани, що на Гощанщині. О 15 год. –  поховання на сільському кладовищі.

Голова районної державної адміністрації Юрій Ковальчук висловлює щирі співчуття родині, друзям, побратимам загиблого.

Віримо, що його душа знайшла притулок на Небесах, бо загинув у боротьбі за святу справу – незалежність рідної землі. Кожен, хто поклав життя за волю та соборність України, назавжди залишиться у пам’яті земляків Героєм, вірним сином своєї держави, який боронив від ворога наше майбутнє…

Слава Україні! Вічна слава її Героям!

На Рівненщині відкрили меморіальну дошку та пам’ятник загиблим в зоні АТО

kozachonok_doshka20 вересня в селі Курозвани, що на Гощанщині, на будівлі школи відкрили меморіальну дошку загиблому в АТО Дмитру Козачонку. Також в селі освятили пам’ятник борцям, полеглим за волю незалежної України, а саме загиблим в АТО землякам Олегу Тарасюку та Дмитру Козачонку. Новозведений пам’ятник у центрі села доповнює меморіал загиблим односельчанам у роки Другої світової війни. На захід зібралися рідні загиблих, друзі, побратими та представники влади. Про це повідомляє сайт Рівненської ОДА.

kozachonok_doshka2Голова РДА Юрій Ковальчук наголосив, що спокійно щодня жити та займатися буденними справами, веселитися та радіти  життю, ми можемо завдяки нашим військовим, які захищають нас та нашу державу:

– Хлопці будуть жити доти, доки ми пам`ятаємо про них. Нехай земля їм буде пухом…- сказав Юрій Ковальчук.

 Хвилиною мовчання вшанували військових, загиблих на Сході України.

Довідково. Дмитро Козачонок пішов служити за контрактом у серпні 2013 року. Після 3-місячної підготовки потрапив в зону проведення АТО. Був старшим механіком, водієм танка. Весну і половину літа 2014 року Дмитро з товаришами провів на блокпостах, охороняючи кордони зони проведення АТО. В липні їх підрозділ уперше взяв участь у бойових діях. Дмитро побував у всіх найгарячіших точках. Вибивав ворога із захопленої ними Савур – Могили. Саме танковий екіпаж, у складі якого служив Дмитро старшим водієм-механіком, збив із флагштока російський триколор та під зливою ворожих куль прив’язав до нього український прапор. Загинув 7 травня цього року внаслідок мінометного обстрілу поблизу Артемівська.

Олег Тарасюк під час бойових дій на Сході України керував Рівненською розвідгрупою Добровольчого корпусу «Правий сектор». Успішний підприємець, відповідальний і люблячий чоловік, батько двох дорослих дітей, дідусь двох маленьких онучок, Олег завжди залишиться у пам’яті односельчан ще й як відкрита, щира та дуже позитивна людина. Загинув 10 серпня 2014 року у бою за звільнення міста Іловайськ. В червні цього року на будівлі Курозванівської школи було відкрито меморіальну дошку добровольцю Олегу Тарасюку

Дарина Киричок

Він житиме вічно у серцях односельців

Восени 2014 року несподівано для всіх приїхав у відпустку  із зони АТО  у рідне село Курозвани Дмитро Козачонок. Це було якраз перед його днем народження.

Вчителі та учні місцевої школи, в якій навчався Дмитро, дізнавшись про його приїзд, вирішили запросити свого колишнього учня, а тепер уже учасника бойових дій на Сході України, на зустріч. Всі з нетерпінням чекали цієї події, святково підготували школу. Учні  прийшли до школи у вишиванках, а дорогу, де проходила зустріч,

вистелили пелюстками квітів.

На зустріч Дмитро прийшов не сам. З ним завітала його мама, хрещена, яка приїхала спеціально із Житина та вітчим Володимир, він замінив юнаку батька. Дмитро  прийшов до школи  з квітами для класного керівника Руслани Михайлівни ПаФото9534нчук та  солодощами для педагогічного колективу.

Діти зустріли його радісними оплесками, підготували невеликий концерт. Звучали пісні, вірші, спогади. Присутні переглянули фото з життя Дмитра та школи. Школярі задавали багато питань, зокрема, чому  юнак зважився на такий крок – служити за контрактом у Збройних Силах України, і як потрапив у зону АТО, на що почули ствердну відповідь Дмитра: «Хто ж, як не ми».

Згодом Дмитро розповів учням про побратимів, які стоять на блокпостах, охороняють кордони зони проведення АТО. А ще   про свій військовий підрозділ,  участь у першому бою,  про те, як вибивали ворога із Савур –Могили. Заворожено слухали школярі   про будні танкового  екіпажу,  про обстріли з окупованої території, про мужність побратимів і біль втрат бойових друзів та  хвилини перепочинку.

Літом, коли було тепло, – згадував хлопець, – спали під танком. Багато нам допомагало місцеве населення.

З особливим теплом говорив Дмитро  про старенького дідуся, який  приносив їм їсти і яка ця їжа була смачна та пахла рідною домівкою. Завмирали дитячі серця, коли мова йшла  про оточення під Іловайськом, про те як  бійців 30-ї механізованої бригади спільно з іншими бойовими підрозділами проривали зовнішнє кільце котла. Саме за Фото9528це їм  дали десятиденну відпустку додому.

Пишалася своїм учнем  класний керівник Руслана Михайлівна. У своєму виступі вона сказала  «Дмитро  завжди був  активний, Фото9525веселий і надійний друг. На нього завжди можна було покластися».

Учні вручили  Дмитру і його екіпажу подарунки, які виготовили власноруч.  Зустріч завершилася,  а  історії,  які розповідав юний Дмитро,  назавжди  залишилася в пам’яті  школярів,  їх ще довго переповідали односельці.

Рано обірвалося життя героя та він житиме вічно у  серцях односельців таким мужнім і відважним якого бачили під час зустрічі.

 

Фото9527Фото9531

Заїки Галина,  провідний бібліотекар бібліотеки с. Курозвани

Мама загиблого сина-героя отримала орден “За мужність” ІІІ ступеня

23 жовтня у залі засідань райдержадміністрації відбулася церемонія вручення ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) мамі героя Дмитра Валерійовича Козачонка, жителя села Курозвани, який загинув 7 травня 2015 року внаслідок мінометного обстрілу поблизу Артемівська.

Голова райдержадміністрації Юрій Ковальчук, передаючи мамі загиблого Надії Полюхович орден, висловив вдячність за вихованого сина-героя, відважного захисника України та щиро поспівчував тяжкій втраті. На зібранні були присутні близькі загиблого, керівники підприємств, організацій району, представники ЗМІ.
Хвилиною мовчання учасники зібрання вшанували пам’ять загиблого Героя Дмитра Козачонка.

Нагороду встановлено за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

 

 

Рівненські поліцейські повернули матері вкрадений орден героїчно загиблого сина (ФОТО. ВІДЕО)

25 вересня до поліції звернулася 44-річна жителька села Курозвани Гощанського району. Жінка повідомила, що з її будинку викрали орден сина «За мужність» ІІІ ступеня, яким його нагородили посмертно. Для поліцейських справою честі стало розшукати злодія та бойову нагороду.

Для неї – це не лише фото в трагічній книзі. А це – не просто орден… це все, що посмертно залишилося їй від сина Дмитра. 20-річний юнак пішов на фронт і навесні 2015-го не повернувся. Він оживає лише тут – на сторінках своїх блокнотів зі своїми спогадами та мріями… про майбутнє. Майбутнє, яке у нього забрала війна!

“У цьому блокноті Діма пише про що міркував, що планував, – розповідає мати загиблого солдата пані Надія. – Усе писав про армію. Записував, як куди добиратися, та й я переглядаю. Я їх кожен день перечитую… Він змалечку так казав – буду військовим”.

Дмитро Козачонок був танкістом 30-ї окремої механізованої бригади Новоград-Волинська. Пройшов Іловайськ, вийшов з Дебальцева. 7 травня 2015 року загинув у результаті мінометного обстрілу російськими бойовиками позицій бригади на оборонних рубежах біля селища Луганське Донецької області. Вдома залишились три сестрички та мати. Вона до хвилини пам’ятає ТОЙ день:  як говорила із сином і, як потім з’ясувалося, – востаннє.

“Я на 13.10 поїхала із села і в 14.07 мені зателефонували, що він загинув. Коли почався той мінометний обстріл, він спас два танки, а сам… вискочив з нього і, кажуть, що вибуховою хвилею віднесло на шість метрів від танка і вирвало легені”.

Коли спілкувався з сестрою, Дмитро просив: “Якщо зі мною щось станеться, скажи мамі нехай не плаче, бо я свою дорогу вибрав сам”.

Однак це був перший невимовний біль, а другий настигнув, коли у вбитої горем матері вкрали орден сина “за мужність” ІІІ ступеня, яким його нагородили посмертно.

“Я кажу, хай би краще гроші вкрали, які ціни не мають. А орден — це частинка сина і пам’ять про нього”.

За справу з викраденням негайно взялися правоохоронці Гощанського відділення поліції. Чимало з них також несли службу на сході держави.

“Поки не розкриєте злочин – додому ніхто не піде», – дав вказівку керівник поліції області Сергій Князєв.

Начальник сектору кримінальної поліції Гощанського відділення поліції Руслан Мізюк, який брав участь у бойових діях на сході України, ніс службу у Волновасі,  лишень додав – розкрити злочин для поліцейських було принципово. Зловмисника, а точніше зловмисницю, довелося шукати недовго. Як виявилося, “липкі” руки були у 17-літньої подруги сестри загиблого.

“Під час проведення першочергових слідчих дій було з’ясовано, що проникнення до житла не було, а відтак скоїти крадіжку міг хтось із родини або, присутніх у цей період часу в помешканні. Нею виявилася неповнолітня мешканка Тучина. Дівчина пояснила, що в неділю, коли родина їхала у справах у Рівне, випадково взяла цей орден, поклала до кишені, але хотіла наступного дня повернути”.

Натомість Надія Іванівна дякує поліцейським за повернутий орден, а разом з ним і спокій. Юній крадійці жінка пробачила:

“Оскільки я сама мати і сама виростила чотирьох дітей, я її пробачаю”.

Відділ комунікації поліції Рівненської області

 

Список публікацій

1. Повар І. Віддали життя за мирне небо України [Текст] / І. Повар // Рідний край : Громадсько-політична газета. – 2015. – № 39/26 верес./. –  С. 1,3

2.Повар І. Віддали життя за мирне небо України / І. Повар // Рідний край. – 2015. –

№ 39/26 верес./. – С. 1, 3. Про відкриття меморіальної дошки Дмитрові Козачонку в Курозванах Гощанського району,

3.  На війні загинув 20-річний юнак з Гощанщини // Рівне вечірнє

4.  У зоні АТО загинув військовослужбовець з Рівненщини Дмитро Козачонок // Zik

5. 10 травня поховають загиблого Героя // Гощанська районна державна адміністрація

6 Козачонок Дмитро Валерійович // Книга пам’яті

7. Киричок Д. На Рівненщині відкрили меморіальну дошку та пам’ятник загиблим в зоні АТО // Голосно

8. Мама загиблого сина-героя отримала орден “За мужність” ІІІ ступеня // Гощанська районна державна адміністрація

9. Рівненські поліцейські повернули матері вкрадений орден героїчно загиблого сина (ФОТО. ВІДЕО) // Національна поліція :Рівненська область

10. Уклін і шана вам, захисники! // Відділ культури і туризму Гощанської районної державної адміністрації

Козачонок Дмитро Валерійович (31.10.1994-7.05.2015)