Коли від пострілу у груди

Він намертво скотився вниз,
Де були всі ті люди,
Що руку подавали на карниз?

І коли під ударом кийка
Він згинавсь від пекучого болю,
Де була тої влади любов палка,
І обіцяна вольному воля?

Скрізь слова, лише марні надії,
Вже обридло слухать брехню,
Як навік закриваються синові вії, –
Ми вже платим найвищу ціну!

То й немає вже страху в очах,

Хоч навкруг і кийки, й пістолети…

Замість сина – один лише прах,

Замість серця – одні лиш портрети.

Вічна слава героям Майдану!
Вічна пам’ять сотні небесній!
І лиш молитва на устах його мами:
Хай в нашому світі буде все чесно!..

Ірина Володько, вихованка гуртка «Основи журналістики»

 Будинку дитячої та юнацької творчості м. Вараш

Коли від пострілу у груди