mukomelecbig   Мукомелець Руслан Аркадійович народився 23 березня 1974 року   в багатодітній сім’ї колгоспників в селі В. Селище Березнівського району. Закінчив В. Селищанську загальноосвітню школу, професійно-технічне училище №8. Відбув строкову службу в армії. Після армії працював в Соснівському ДЛГ (державне лісове господарство).

 Влітку  2015 року призваний на військову службу в зону АТО.  16 січня 2016 року життя трагічно обірвалося. Куля снайпера влучила у воїна.

Похорон Руслана Аркадійовича відбувся 20.01.2016 року в селі В. Селище.

 

 

 

 

 

Публікації про Мукомельця Р. А.

ПОЛІССЯ ОПЛАКУЄ ВОЇНА АТО

Православне Полісся провело в останній шлях православного воїна АТО – Мукомелець Руслана Аркадійовича, 1972 року народження, котрий загинув захищаючи територіальну цілісність нашої держави в районі Станиці Луганській.

мукомолецьЧин похорону, по благословінню керуючого єпархією,  високопреосвященнішого Анатолія, митрополита Сарненського і Поліського, у Свято-Троїцькому храмі села Велике Селище, Березнівського району очолив благочинний Березнівського благочиння протоієрей Ігор Коспа, йому співслужили настоятелі храмів: Свято-Миколаївського храму міста Березно – протоієрей Сергій Забейда, Свято-Троїцького храму села Велике Селище – протоієрей Василь Савчук, Свято-Петро-Павлівського храму села Адамівка – протоієрей Олександр Луцишин, Свято-Володимирського храму села Сосновка – протоієрей Віктор Гапончук.

Протоієрей Ігор Коспа передав слова співчуття митрополита Анатолія рідним та близьким воїна, зокрема, сказавши: «Церква разом із рідними оплакує смерть воїна та просить у Бога прощення йому гріхів, а душі – безсмерття».

Вічна йому пам’ять!

 

Мама вимолила життя у Бога для сина, а він віддав його за Україну

      Людина живе доти, доки живуть спогади про неї. Життєва дорога кожної людини незвідана.  Але важливо залишити після себе щось добре: справи, вчинки, спогади. І, коли людина відходить у засвіти, то це «щось добре» починає оживати.

Спогадів про себе Руслан Аркадійович Мукомелець залишив більше ніж достатньо.

Народився він в багатодітній сім’ї колгоспників у с. Велике Селище 1974 року. Русявий, з ластовинням на обличчі хлопчик був улюбленцем всієї родини, тому що був найменшеньким і дуже спокійним.

Закінчивши дев’ять класів, хлопець пішов навчатися до Соснівського ПТУ на зварювальника, потім була строкова служба в армії. Коли повернувся, влаштувався на роботу до Соснівського ДЛГ.

Доля до Руслана була не дуже прихильною. Коли відійшли у вічність батьки, залишився жити в їх оселі разом із сестрою Наталею та її сім’єю.

Микола Касянчук, друг Руслана Мукомельця, згадує: «Він був завжди щирий і безвідмовний. Що не попросили б друзі, все намагався виконати. Вільний час любив проводити на риболовлі, «тихому полюванні». Щастило йому на рибалці, а от у особистому житті якось не склалося. Через травми на мотоциклі мав проблеми з ногами. Але, коли прийшла до нас війна, Руслан не відмовився від повістки з військкомату і пішов захищати Україну».

Зі спогадів Власюк Тетяни Петрівни, двоюрідної племінниці: «Для мене Руслан був людиною привітною, доброю. Завжди  чемний у розмові, товариський, викликав почуття довіри та надійності. Саме такій людині можна відкрити таємницю, саме така людина завжди уважно вислухає, щоб потім тобі щось порадити. Руслан рано відчув біль втрати, адже ще в дитинстві втопився його брат, який був для нього найкращим другом. Не маючи повноцінного сімейного щастя, відраду шукав у товаристві друзів».

Однокласниця Руслана Аркадійовича, Валентина Середня, розповіла: «Руслан завжди був радий прийти на допомогу друзям, сусідам, самотнім бабусям. Ще у його житті був такий час, коли він дуже хворів. Ніхто не думав, що він виживе. Але молитви  мами Люби підняли його на ноги, вона вимолила у Бога життя для сина. Бідна мама і подумати не могла, що від хвороби її Руслан вилікується, а помре від ворожої кулі в зоні АТО».

Попрощатися зі своїм захисником зійшлися всі жителі не тільки Великих Селищ, а й сусідніх сіл. Його ховали як справжнього героя. Плакали не тільки люди, а й природа. Здавалось, дерева нахилили свої крона і шепотіли: «Поглянь, Руслане, за життя і спокій цих людей ти віддав своє життя. Сьогодні тут зібралися всі, щоб висловити тобі свою шану і любов. Навіть літак в небі попрощався, зробивши декілька кругів над тобою. Ти оберігав наш спокій, тепер наша черга оберігати тебе».

Замовк військовий оркестр, пролунав салют, прозвучав Гімн України, волонтери висловили вдячність тобі, Руслане, за мужність і героїзм.

Не хочеться вірити в те, що Руслан уже за вічним обрієм. Наша пам’ять про нього буде незгасною, а молитва за нього до Бога – щирою. Нехай Отець Небес­ний забере його душу у Царство Своє, а тіло знайде вічний спокій у могилі, вкритій квітами, зрошеній сльозами рідних, друзів, однокласників, односельців.

Лариса Ткачук, вчитель української мови та літератури

Соснівського НВК «Гімназія-ЗОШ І ступеня»

Герої не вмирають, лиш поруч буть перестають

Сестра з нетерпінням чекала брата у відпустку, а він пішов у далекі, тільки Богові відомі світи. Це сталося 16 січня 2016 року. Сумну річницю загибелі Руслана Мукомельця поминальною молитвою відзначили не тільки його родичі, а й усі односельчани, насамперед сусіди, мешканці вулиці Березнівської.

Немилосердний смерч війни забирає нові й нові життя. Як багато уже в нашій країні сімей, які втратили сина, батька, брата, чоловіка. Страшні звістки про загибель рідної людини чи не щодня вриваються в українські ро­дини.

Таке повідомлення одержала рік тому і сестра Руслана Мукомельця Наталя. Її брата скосила підступна снайперська куля у зоні АТО. Він воював там за Україну, за її неподільність і незалежність, за всіх нас. Руслана поховали на сільському кладовищі у Великих Селищах, де він народився, вчився, мріяв, куди збирався повернутися по закінченні військової служби. Руслан і повернувся, але не для життя, а для вічного спокою в обіймах рідної землі.

Герої не вмирають ніколи, лиш поруч буть перестають,- сказав поет. І все ж ми відчуваємо присутність Руслана в шелесті трав, подихові вітру, щебетанні пташок. То озивається до нас з високих Господніх Небес його світ­ла душа. Він віддав її Богові, а життя віддав Україні. Вічна йому слава!

                                                                Друзі, сусіди, односельчани, с. Великі Селища.

 

 

Список публікацій

1.   Герої не вмирають, лиш поруч буть перестають / друзі, сусіди, односельчани, с. Великі селища // Надслучанський вісник : громадсько-політична газета. –   2017. – N 8/31 січ./. – С. 1.

2. У Великому Селищі оплакували воїна АТО, який загинув в районі Станиці Луганської // Рівне Вечірнє

3. На Рівненщині прощалися із воїном АТО // Новини по – рівненськи

4. Поховали героя // Березнівська районна рада

5. Полісся оплакує воїна АТО: Мукомелець Руслан Аркадійович // Сарненська єпархія УПЦ

6. Мукомелець Руслан Аркадійович // Книга пам’яті загиблих

7.  Герої АТО  // Соснівська міська

8. Мукомолець Руслан Аркадійович // Nekropole

Мукомелець Руслан Аркадійович (23.03.1974 – 16.01.2016)