Озеранчук-Леонід-Вікторович    Озеранчук Леонід Вікторович народився 1 грудня 1991 року в селищі Томашгород Рокитнівського району Рівненської області. Навчався у Томашгородському навчально-виховному комплексі «Школа І- ІІІ ст. – ліцей», який закінчив у 2009 році. У тому ж 2009 році сім’я Озеранчуків переїхала на постійне проживання в с. Осницьк.  Леонід вступив до Сарненського ВПТУ №22, яке закінчив у 2011 році, здобувши спеціальність автомеханіка. З 2012 по 2013 рік ніс службу в Збройних Силах України у військах МВД Автономної Республіки Крим. Після повернення з армії працював на лісопильній рамі Томашгородського лісництва ДП «Клесівський лісгосп».

Загинув 22 травня 2014 р. під час збройного нападу на блокпост в районі станції Велико-Анадоль Донецької області.

Залишились батьки, дві сестри та наречена.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно).

 

 

Публікації про Озеранчука Л. В.
Горе наше спільне

    Весняний день 22 травня розпочався для мешканців Волноваського району Донецької області жахливою новиною. За 10 кілометрів від міста Волноваха, недалеко біля села Ольгінка, сталася кривава трагедія. У мирному районі, де не захоплювалися адміністративні установи, банки, виборчі дільниці, де тривалий час висіли жовто-блакитні прапори і білборди з написом «Єдина Україна», де місцевій владі вірять люди, загинули молоді хлопці. Загинули не в бою, ні на кого не нападаючи, а під час охорони мирних жителів на одному з блокпостів. Це були бійці 51-ї механізованої бригади 13-го армійського корпусу Збройних Сил України, яка дислокувалася у м. Володимир-Волинський Волинської області.
На світанку по військовій частині було відкрито вогонь із стрілкової зброї, ручних протитанкових гранатометів і мінометів. Бойовики приїхали на джипах і жорстоко розправилися із солдатами. Під час обстрілу один із зарядів влучив у бойову машину, яка знаходилась на блокпосту, що спричинило вибух боєкомплекту.
Коли все скінчилося, налякані жителі навколишніх сіл боялися виходити зі своїх хат, але знайшлися сміливці, які на скутерах і автомобілях приїхали на місце бою і заходилися рятувати поранених. З Волновахи тим часом мчалися машини швидкої допомоги, які разом із місцевими мешканцями на власному транспорті почали доправляти постраждалих до лікарень.
Волноваська центральна районна лікарня прийняла одразу 28 поранених і 6-ох доставили у вузлову лікарню станції Волноваха. Почалася справжня боротьба за життя, які в багатьох вже були на волосинці. Поранення в голову, у внутрішні органи, кінцівки рук і ніг, втрата крові, шоковий стан бійців – все це лікарі і медсестри самовіддано прийняли на себе.
Лікарі-хірурги і травматологи, анестезіологи – з першої хвилини прибуття важкопоранених до відділень почали робити операції та інші дії з урятування поранених. Це медики: В. Г. Новіков, Є. М. Ільїнов, І. І. Лісовий, І. О. Вервейко, О. Ф. Стронова та багато інших. Терміново було викликано спеціалістів із Донецька, які найтяжчих бійців забрали в нейрохірургічне відділення обласної лікарні. Завдяки високому професіоналізму і милосердю волноваських лікарів, медсестер, санітарок багатьох солдатів удалося врятувати. У наступні два дні вони були відправлені у більш спеціалізовані заклади – військові госпіталі Дніпропетровська і Харкова. Небайдужими залишилися і мешканці Волновахи. Кров, медикаменти, одяг, постільну білизну, їжу почали одразу ж привозити до лікарень підприємці, вчителі, залізничники, пенсіонери.
Шістнадцять бійців полягли на донецькій землі. З глибоким сумом я дізналася, що серед загиблих є й мої земляки. Андрій Нечипорук, водій-санітар із с. Бронники Рівненського району та розвідники Леонід Озеранчук з Осницька та Віталій Маринич з с. Рокитне.
Чи думали молоді хлопці, що загинуть так далеко від рідного Полісся? Чи хтось із нас хоче, щоб тривала ця безглузда війна, яка забирає все більше і більше людських життів?
Простіть нас, волноваських матерів, що не вберегли ваших синів. Простіть, що ми такою ціною платимо за життя чужих людей. Волноваха у скорботі. Ми не забудемо хлопців із Рівненщини і Волині. Ви завжди будете в наших серцях. Вічна пам’ять героям.

   Мамочко, вибач за чорну хустину.

   За те, що віднині будеш сама.

   Тебе я люблю і люблю Україну,

   Вона, як і ти, була в мене одна…

Ніна Богданець,
учитель української мови та літератури
Волноваського ліцею Донецької області

 

 

 

 

Меморіальна-дошкаОзеранчук    З «Молитви за Україну» 6 листопада за календарем у Томашгородському ліцеї розпочався захід, який вразив усіх присутніх глибоким змістом, організацією та рівнем проведення.  ВІн був приурочений випускнику закладу, полеглому за цілісність України бійцю Леоніду Озеранчуку. В пам’ять про нього у рідному ліцеї відбулося відкриття Меморіальної дошки. На  історичну для всього селища подію запросили батьків загиблого воїна Віктора та Тетяну Озеранчуків, начальника відділу освіти райдержадміністрації Михайла Кузьмича, головного спеціаліста відділу Наталію Берташ, випускників закладу, учасників АТО Сергія Прита та Віталія Бодака. Лінійку пам’яті на честь Леоніда Озеранчука відкрив директор закладу Микола Прит. А далі слово мали учні-ведучі, вчителі Леоніда, представник селищної ради, гості.  Вони згадували свого

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

22-річного земляка, який поліг у зоні антитерористичної операції, теплими словами, ще і ще раз переглядали історію його життя, читали на спомин про нього вірші. Казали, що він житиме в пам’яті рідних і знайомих, усміхатиметься зі сторінок альбомів. Право відкрити меморіальну дошку отримали: начальник відділу освіти РДА Михайло Кузьмич, а також воїни АТО Сергій Прит і Віталій Бодак. Після цього її освятив настоятель храму святих апостолів Петра і Павла отець Валерій. До підніжжя дошки клали живі квіти, звучав символ болю «Плине кача», присутні поминали Леоніда пекучою і терпкою хвилиною мовчання, у якій вміщаються вся наша любов і горе…

 

За матеріалами Валентини Кириловець.

DSCN3275_Озеранчук-могила_с.Осницьк.-300x282

 

 

Могила Леоніда Озеранчука в с. Осницьк Рокитнівського району Рівненської області.

 

 

 

 

 

Підозеранчук Волновахою на місці розстрілу біців 51-ї ОМБ встановили меморіальну дошку. Цю меморіальну дошку в неділю, 3 травня, освятили у Володимирі-Волинському священики собору Різдва Христового.

За матеріалами сайту

http://www.volynnews.com/news/vidsichagresoruukrayinayedina/na-mistsi-rozstrilu-17-bitsiv-51-yi-omb-vstanovyly-memorialnu-doshk

 

 

 

Присвячується Леоніду Озеранчуку

Присвячується сім’ї Озеранчуків, які втратили сина в АТО

Стоїть над могилою мати

Стоїть над могилою мати

У вічі вдивляється сину,

А він по військовому вдітий

Для неї лишив лиш могилу.

Довкола дуби, немов стражі,

Лиш вітер зимовий у кронах гуляє,

І матері постать, чорніше від сажі,

Тихесенько з сином своїм розмовляє.

Стоїть над могилою рідная мати,

Вустами шепоче до Бога молитви:

— Життя не жалів за людей він віддати,

Прийми його душу у Царстві Небесному жити.

Прийми, Боже, душу мойого дитяти,

Він першим з села пішов нас захищати!

Він перший зустрів там ворожії кулі,

Залишив кохану одну по неволі.

Покинувши двір свій і батька, і матір,

Щоб ворогу злому все це не віддати,

Покинувши світ цей, він молодість втратив,

Щоб інші могли в цьому світі кохати.

Щоб інші могли в цьому світі кохати,

На могилі синів, щоб не плакала мати,

Щоб пісню могла колискову співати,

Онуків, як інші, могла обіймати.

Стоїть над могилою мати…

Стискається серце лещатами наче.

Стоїть над могилою мати…

Уже не сльозами — душею лиш плаче.

Стоїть над могилою мати…

Холодний граніт до щоки притуляє,

Стоїть над могилою мати…

Із сином без слів розмовляє.

Ганна Близнюк, с. Осницьк.

 

Список публікацій

1. Богданець Н. Горе наше спільне…/ Н. Богданець //Новини Рокитнівщини: Громадсько-політична газета. – Рокитне, 2014. – №41/42/29 трав./. –  С. 1
Пам’яті загиблих земляків Маринича Віталія та Озеранчука Леоніда, які загинули в бою з терористами під Волновахою

2. Іщук Л. Рокитнівщина в жалобі…/ Л. Іщук //Новини Рокитнівщини: Громадсько-політична газета. – Рокитне, 2014. – №41/42/29 трав./. –  С. 3
Рокитнівщина прощалася із загиблим воїном у зоні АТО Озеранчуком Леонідом із села Осницьк Рокитнівського району

3. Кириловець В. О Боже ласкавий з високого неба, послухай молитву й благання до Тебе, спаси Україну від злої навали, щоб більше дітей батьки не ховали/ В. Кириловець //Новини Рокитнівщини: Громадсько-політична газета. – Рокитне, 2014. – №91/92/13 листоп./. –  С. 1,3
Відкриття меморіальної дошки пам’яті загиблого воїна у зоні АТО Озеранчука Леоніда  та вечір “Хоробрі серця” з участю бійців – томашгородців у Томашгородському ліцеї Рокитнівського району.

4. Близнюк Г. Стоїть над могилою мати : [вірш присвячується сім’ї Озеранчуків, які втратили сина в АТО]/ Г. Близнюк //Новини Рокитнівщини: Громадсько-політична газета. – Рокитне, 2016. – №41/42/26 трав./. –  С. 5

5. Горе наше спільне // Новини Рокитнівщини

6. Озеранчук Леонід Вікторович //Книга пам’яті загиблим

7. Озеранчук Леонід Вікторович // Вікіпедія : вільна енциклопедія

8. Сімнадцять воїнів востаннє в строю…(ФОТО) //TakeInfo.net

9. На місці розстрілу 17 бійців 51-ї ОМБ встановили меморіальну дошку // Волинські новини

10. Вони загинули за Україну // Народна армія

11. Кириловець В. О Боже ласкавий з високого неба, Послухай молитву й благання до Тебе, Спаси Україну від злої навали, Щоб більше дітей батьки не //Новини Рокитнівщини : газета Рокитнівської  районної ради

Озеранчук Леонід Вікторович (01.12.1991-22.05.2014)