Рудик Юрій Володимирович народився 28 червня 1971 року в м. Славута Хмельницької області.

Восьмирічну освіту здобував у Майківській восьмирічній школі, навчався у  Тучинській школі-інтернаті, пізніше у загальноосвітній школі с. Русивель. Технічну освіту отримав у Корецькому ДТСААФ.

У 1989 році був призваний до  армії.

Після  служби в працював водієм у місцевому колгоспі, будівельником у приватному секторі.

21 липня 2017 року Юрій Рудик підписав контракт на проходження військової служби в зоні АТО. Служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді у с. Золоте Попаснянського району Луганської області.

18 листопада при виконанні бойового завдання в зоні проведення АТО на Луганщині отримав важке поранення голови від кулі снайпера. Понад два тижні перебував у глибокій комі в лікарні ім. Мечникова міста Дніпра. 4 грудня   2017 року Юрій помер у віці сорок шість років, так і не прийшовши до свідомості.

Вночі 6 грудня односельці зустрічали героя, тримаючи в руках свічки та квіти.

Похоронений  на кладовищі села Майків Гощанського району.

У Юрія залишилися  син, донька та троє маленьких онуків.

 

 Публікації про Рудика Ю.

На Рівненщині попрощалися з загиблим бійцем

На Рівненщині в останню путь провели бійця АТО Юрія Рудика. Йому було 46 років. Чоловік служив у 10-ій гірсько-штурмовій бригаді на Луганщині, повідомили з прес-служби Рівненської облдержадміністрації. Він підписав контракт влітку цього року.

Юрій отримав важке поранення 18 листопада. При виконанні бойового завдання в нього поцілив снайпер. Куля влучила у голову. Бійця  доправили в обласну лікарню ім. Мечникова, що в Дніпрі.  Він перебував у стані глибокої коми. Небайдужі збирали кошти на порятунок  Юрія, адже лікування було дороговартісним. Проте 4 грудня боєць помер, так і не прийшовши до свідомості.

Юрій Рудик був родом із села Майків Гощанського району. Односельці зустрічали тіло героя вночі 6 грудня, тримаючи в руках свічки та квіти. У загиблого бійця залишилося двоє дорослих дітей та літня мати. У госпіталі Дніпра помер поранений боєць з Рівненщин

Тетяна Ільницька, Рівне

Спогади про Юрія Рудика

«Юрій був справжнім бійцем. Його авто ГАЗ-66 завжди було готове до виїзду. Він єдиний із підрозділу міг у будь-який час доставити боєприпаси, харчі, перевезти побратимів», ─ згадує про Юрія Рудика командир взводу 109-го окремого гірсько-штурмового  батальйону лейтенант Олександр Потапенко

Сержант Сергій Леднєв, з яким служили разом, говорив  про побратима з теплотою та вдячністю: «Юра ніколи не відмовляв у допомозі. Він любив жартувати, але накази виконував без суперечок. Йому можна було довірити будь-яке завдання й бути впевненим, що він не підведе».

Надія Григорівна Ковальчук, вчителька місцевої школи. «Під час навчання у школі Юра зарекомендував себе як дисциплінований, працелюбний учень. Володів матеріалом на середньому рівні. До виконання громадських доручень ставився сумлінно. Брав активну участь у громадському житті школи та класу. Був веселий, товариський, дисциплінований. Завжди свідомо виконував доручення. Мав авторитет серед товаришів, підтримував дружні стосунки з багатьма учнями».

Памятаємо… Схиляємо низько голови перед світлою пам’яттю Юрія  Володимировича Рудика!      Герої не вмирають!

 Список публікацій

1. «За побратима Юрія!» «За Україну!»,»За волю!» // Рідний край : громадсько-політична газета. – 2017. – № 49 /9 груд./. – с. 1, 3

2. У госпіталі Дніпра помер поранений боєць з Рівненщин //ЧаРівне

3. Боєць з Рівненщини помер у Дніпровському госпіталі //Рівне1

4.  На Гощанщині поховали бійця АТО, який віддав життя за Батьківщину // Новини по-рівненськи

 

 

Рудик Юрій Володимирович (28.06.1971-04.12.2017)