salivonchikРуслан Салівончик народився 31 січня 1983 р. в м. Костопіль, Рівненської області. З 1993 по 1998 роки навчався у ЗОШ №8. Закінчив Костопільську філію медколеджу, Харківський юридичний університет. Був капітаном міліції. Шість років працював у секторі кримінального розшуку в Каховському РВ УМВС України в Херсонській області. З початку проведення на Сході України антитерористичної операції записався добровольцем у батальйон патрульної служби особового призначення «Херсон».

Капітан міліції Руслан Сергійович Салівончик  загинув 29.08.2014 року у зоні проведення антитерористичної операції в районі м. Іловайська Донецької області під час спроби вийти з оточення, так званим «зеленим коридором на дорозі між с. Многопілля та с. Червоносільське. 3 вересня 2014 року тіло бійця разом з іншими було привезено у Дніпропетровський морг. Упізнаний бойовими товаришами і рідними. Похований 6 вересня в Костополі.

Залишилися дружина та маленька донька

Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 р., “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Публікації про Салівончика Р. С.

 

Минулими вихідними в Костополі поховали загиблих в боях на сході України земляків

У суботу, 6 вересня, на майдані Грущевського, біля памятника українському пророку Тарасові Шевченку відбулася велелюдна церемонія прощання з 31 річним капітаном міліції Русланом Салівончиком.

Руслан народився в Костополі. Після закінчення міської школи №2 навчався в медичному училищі, пізніше – у Запорізькому юридичному інституті. Останнім часом працював у відділі карного розшуку Каховського райвідділу міліції, а з початком проведення на сході України антитериростичної операції записався добровольцем у батальйон «Херсон».

Викладачі Костопільського медичного коледжу та одногрупники Руслана розповіли, що він виділявся з-поміж інших студентів своєю активністю та неабияким почуттям гумору. Постійно брав участь у різних студентських заходах, захищав честь коледжу на спортивних змаганнях з волейболу та баскетболу. Одного разу на обласному фестивалі «Студентська весна» в Рівненському драматичному театрі співав пісню «Чому я не сокіл». Після її виконання зал аплодував стоячи.

Руслан Салівончик загинув у «зеленому коридорі» під Іловайськом. Колеги з херсонської міліції, які прибули на похорон свого побратима, розповіли, що під час АТО він мав позивний «Позитивчик» – за свій справді позитивний характер. А коли під час бою загинув командир батальйону, ні миті не вагаючись, взяв командування на себе.

У неділю, 7 вересня, на тому ж місці батьки, рідні та тисячі костопільчан прощалися ще з одним героєм –  23-річним Віталієм Ставським. Хлопець був бійцем 80-ї аеромобільної бригади (м.Львів) та загтнув у зоні проведення АТО в районі міста Луганськ.

Віталій – вихованець Костопільського обласного ліцею-інтернату фізичної культури і спорту. Тут його запамятали дружелюбним та життєрадісним хлопцем. Понад усе він любив спорт, тому вимогливо ставився як до тренувань, так і до змагань. У 2007 році в місті Рівне Віталій Ставський став ччемпіоном України з греко-римської боротьби серед юнаків. Тоді виконав норматив майстра спорту. Із жовтня 2011 року проходив службу за контрактом у військовій частині міста Львова.

Руслан Салівончика та Віталій Ставського тисячі костопідьчан та жителів району проводжали в останню путь словами «Герої не вмирають». Ці люди назавжди залишаються прикладом героїзму, мужності та сомопожертви. Вони дуже хотіли, щоб Україна стала цілісною та незалежною.

 

О. Никончук

Поховали двадцятого…

На Костопільщині у суботу та неділю оголосили днями жалоби

Рівненщина попрощалася ще з трьома загиблими воїнами. У Рівному проводжали в останню путь 21-річного Олександра Борисенка, а в Костопільському районі – 31-річного Руслана Салівончика та 23-річного Віталія Ставського. Від початку боїв уже двадцять наших земляків загинули на Донбасі.

У суботу в обідню пору був перекритий рух транспорту через центр Рівного. Місто проводжало в останню путь 21-річного Олександра Борисенка. Рівняний служив солдатом у 30-й окремій механізованій бригаді з Новоград-Волинського на Житомирщині та загинув у зоні ДТО на сході України.

У п’ятницю, зібравшись на позачергове засідання та розпочавши його з хвилини мовчання, члени міськвиконкому міської ради виділили кошти на поховання. Цього ж дня Олександра доставили в Рівне, в оселю батьків у будинку на вулиці Короленка, 4. Звідси в суботу труну з тілом героя занесли у Свято-Покровський кафедральний собор, а після відспівування жалобна процесія вирушила на кладовище “Нове”. Поховали Олександра поруч із загиблими героями “Небесної сотні”.

В Костопільському районі суботу та неділю оголосили днями жалоби. В суботу батьки, рідні та тисячі костопільчан прощалися з 31-річним капітаном міліції Русланом Салівончиком, який воював у складі батальйону особливого призначення “Херсон” та загинув у “зеленому коридорі” під Іловайськом.

Руслан народився в Костополі, навчався у Запорізькому юридичному інституті, опісля шість років працював у секторі карного розшуку Каховського райвідділу міліції. З початком проведення на сході України анти-терористичної операції він записався добровольцем у батальйон “Херсон”. Колеги з херсонської міліції, які приїхали на похорон свого побратима, розповіли костопільчанам, що під час АТО він мав позивний “Позитивчик” за свій справді позитивний характер. А коли під час бою загинув командир батальйону, ні миті не вагаючись, взяв командування на себе. У Руслана Салівончика залишилась маленька донечка. Керівництво та особовий склад міліції Херсонщини висловили щирі співчуття рідним та близьким загиблого і пообіцяли, що він назавжди залишиться для них прикладом мужності, героїзму та самопожертви.

У неділю костопільчани прощались ще з одним героєм  23-річним Віталієм Ставським, який був бійцем 80-ї аеромобільної бригади (м. Львів) та загинув у зоні проведення АТО в районі міста Луганська. Віталій Ставський був вихованцем Костопільського обласного ліцею-інтернату спортивного профілю, чемпіоном України-2007 (м. Рівне), майстром спорту з греко-римської боротьби. Із жовтня 2011 року боєць проходив службу за контрактом у військовій частині міста Львова.

В неділю ввечері костопільчани прийшли зі свічками та лампадками до пам’ятника Тарасу Шевченку, щоб ще раз помолитися за спокій вбитих воїнів і сказати, що герої не вмирають, а постійно живуть у наших серцях, і ми про це повинні пам’ятати. Прийшли помолитись до Шевченка й воїни, які приїхали зі сходу України в короткочасну відпустку, їм аплодували та скандували: “Дякуємо!”.

 

 

Меморіальну дошку, присвячену Руслану Салівончику, встановлено у ЗОШ №8

 

 У п’ятницю, 20 лютого, на подвір’ї Костопільської ЗОШ №8 зібралися учні, педагоги закладу, представники органів влади, костопільчани та рідні полеглого бійця Руслана Салівончика, котрий загинув, захищаючи рідну землю від вsalivonchik-doshkaорога. Руслан навчався у ЗОШ №8 з 1993 по 1998 роки. Закінчив Костопільську філію медколеджу, Харківський юридичний університет. Був капітаном міліції. Шість років працював у секторі кримінального розшуку в Каховському РВ УМВС України в Херсонській області. З початку проведення на Сході України АТО став добровольцем батальйону «Херсон». Загинув у бою під Іловайськом під час виходу з оточення. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

На лінійці-реквіємі, присвяченій герою, у виконанні учнів та педагогів звучали пісні, поезії на честь мужніх, самовідданих захисників Вітчизни. Священики УПЦ КП освятили меморіальну дошку. Разом із батьками Руслана Сергієм Якимовичем та Галиною Петрівною, братом Олександром, сестрою Ольгою усі присутні на заході розділили гіркий біль втрати. Із промовами звернулися в. о. голови РДА Станіслав Шульган, заступник голови районної ради Валерій Меч, міський голова Євгеній Денисюк, колеги Руслана, бійці з АТО Ігор Таргоній, Юрій Регеза, В’ячеслав Мележик, волонтери, котрі забезпечують наших захисників усім необхідним, Володимир та Руслана Овдійчуки, Юрій Шумейко.

Пам’ять про Руслана Салівончика назавжди житиме в серцях костопільчан, повсякчас нагадуючи про любов до рідної землі, заради якої він віддав своє молоде життя.

Вічна слава Герою!

Анна Надєждіна

 

Меморіал Героям України

pyjasyuk423 серпня у День Державного Прапора України в Костополі відбулося урочисте відкриття Меморіалу Героям України.

Це стало знаковою подією для місцевої громади, родин загиблих. На меморіалі викарбувано імена героїв Небесної Сотні та загиблих земляків під час антитерористичної операції на сході країни: Віталія Ставського, Руслана Салівончика, Сергія Головчака та Романа Пиясюка.

Екс-голова Костопільської райдержадміністрації Юрій Кузнюк на своїй сторінці у Facebook висловив подяку усім небайдужим, хто долучився до цієї святої справи, та з допомогою фото проілюстрував хронологію виконання реставраційних робіт та благоустрою прилеглої території. Юрій Кузнюк також поіменно згадав усіх благодійників, котрі надали матеріальну допомогу ( кошти, будівельні матеріали чи безпосередньо виконували роботи) для цієї святої справи.

Роман Вістенко

Минув рік з трагічної загибелі героїв – костопільчан

1129 серпня 2015 року минає рік з того трагічнго дня,  коли захищаючи рідну Україну від окупантів, героїчною смертю загинули перші двоє воїнів костопільчан – Руслан Салівончик та Віталій Cтавський. У пам’ять про загиблих героїв, в місті встановлено пам’ятні дошки, а їх імена, які назавжди залишаються у серцях земляків увіковічнено на Меморіалі Героям України.

У річницю смерті захисників Вітчизни, місце їх поховання на костопільському кладовищі відвідав міський голова Євгеній Денисюк, який поклав квіти та вшанував пам’ять воїнів АТО.

Новини Костопільщини. – 2015.  – №36. – /5 верес/. – С. 2

 

 Список публікацій

1. Вістенко Р. Меморіал Героям України /Р. Вістенко // Вісті Рівненщини. – 2015. – №35/4 верес. – С. 4.

2Загинуло ще шестеро жителів Рівненщини // Вісті Рівненщини. – – №37/12 верес. – С. 2

Минув рік з трагічної загибелі героїв – костопільчан //Новини Костопільщини. – 2015.  – №36. – /5 верес/. – С. 2

3. За мужність і героїзм // Вісті Рівненщини. –  №45/7 листоп. – С. 2

4. Левчук Ю. Опираючись на сьогодні, крокуємо в день завтрашній/ Ю. Левчук // Віче Костопільщини. – – №49/6 груд. – С. 1

5. Надєждіна А. Меморіальну дошку, присвячену Руслану Салівончику, встановлено у ЗОШ №8 /А. Надєждіна // Новини Костопільщини. – – №9/26 лют. – С. 2

6. Никончук О. На народному віче костопільчани молилися за загиблих на Майдані та Донбасі / О. Никончук // Віче Костопільщини. – Костопіль, 2014. – №48/29 листоп. – С. 2

7. Поховали двадцятого…//Рівне вечірнє. –  №64/9 верес. – С. 1

8. Родзяк С. Учні Костопільської ЗОШ №2 прагнуть допомогти українським військовим відстояти мир та суверенність нашої держави / С. Родзяк // Новини Костопільщини. – №3/17 січ. – С. 5

9. В бою под Иловайском погиб боец батальона “Херсон” Руслан Саливончик // ПІК : південна інформаційна компанія

10. Данилюк О. Рівненщина: стало відомо про загибель ще одного героя АТО // ОГО

11. Жена погибшего в АТО Руслана Саливончика получила сертификат на квартиру в новостройке «Пивденэнерго» // Херсон. Online

12. Завтра Костопіль прощатиметься з Русланом Салівончиком // Kostopil.info: вільний громадський портал

13. Меморіальна дошка на честь загиблого в АТО Героя // Пост Фактум : інформаційно-аналітичне видання міста Херсон та Херсонської області

14. Поховали двадцятого… На Костопільщині суботу та неділю оголосили днями жалоби // Рівне : регіональний портал

15. Президент Порошенко нагородив посмертно героя АТО з Рівненщини // Центр миротворчества. Антитеррористическая операция на востоке Украины

16. Салівончик Руслан Сергійович // Вікіпедія: вільна енциклопедія

17. Салівончик Руслан Сергійович // Книга памяті загиблих

18. Салівончик Руслан Сергійович // Nekropol :Культурно-историческая энциклопедия людей, событий и мест памяти

19. Тет Ю., Прокопчук І. Ціна свободи: Загиблий костопільчанин Руслан Салівончик поїхав на війну добровольцем заради доньки [ВІДЕО] // Rivne1.tv

Салівончик Руслан Сергійович (31.01.1983 – 29.08.2014)