CTВTА¦¬¦¦TГ¦- ¦Ж.¦У.  Іван Григорович Стрикун народився 13 серпня 1967 року в с. Новомалин Острозького району Рівненської області. Закінчив місцеву середню школу. Після її закінчення відбував службу у радянській армії. Демобілізувався молодшим сержантом. Після демобілізації пішов працювати водієм у колгосп «Іскра», сусіднє село Михалківці. Там познайомився зі своєю майбутньою дружиною Оксаною, і в 1990 році одружився. У них народилося двоє діток – син Іван та донька Ольга.

До  збройних сил України Іван Григорович був призваний12 березня 2015 року. Спочатку проходив військову підготовку на Рівненському полігоні, 20 квітня 2015 року  відправлений на проходження військової служби до військової частини – польова пошта В2830 старшим водієм (Дніпропетровська область). З 19 травня 2015 року на підставі наказу №118 від 19.05.2015 року командира цієї ж військової частини брав безпосередню участь в антитерорестичній операції.

Серце молодшого сержанта і старшого водія 93-ї окремої механізованої бригади Івана Стрикуна зупинилося 29 червня 2015 року по дорозі в лікарню в м. Новоградівка Донецької області.

У військовослужбовця залишилися мати, дружина та двоє дітей.

 

Публікації про Стрикуна І. Г.
Остожчина знов оплакувала сина

Навколішки зустрічали жителі села Михалківці у минулий четвер по обіді свого сорокавосьмерічного односельця, молодшого сержанта Івана Григоровича Стрикуна. Невблаганна смерть знайшла цього мужнього чоловіка знайшла аж у далекій Донечинні, де він, як справжній патріот, відстоював територіальну цілісність України в районі проведення антитерорестичної операції. На жаль, він став третім із Острожчини із списку загиблих в зоні АТО після Сергія Гулюка та Владислава Рильського.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Отож, вся Острожчина у минулі вихідні перебувала в триденній жалобі. На будинка і спорудах органів влади, державних підприємств, усптанов та організацій Острозького району були приспущені прапори. Також у ці дні були скасовані розважально-концертні заходи та спортивні змагання. В останню путь провести свого земляка патріота, люблячого сина, коханого чоловіка, турботливого батька, доброго друга, вірного побратима і просто хорошу людину прийшли односельці, друзі, близькі і знайомі, представники військових частин, районної та місцевої влади. Проводжали  воїна, молодшого сержанта і старшого водія відділення штабних машин 93-ї окремої механізованої бригади Івана Стрикуна з усіма військовими почестями.

Народився Іван Григорович 13 серпня 1967 року в селі Новомалин Острозького району. Після закінчення місцевої середньої школи служив у збройних силах тодішньої радянської армії. Демобілізувався молодшим сержантом і не став шукати щастя у місті – пішов працювати водієм у колгосп «Іскра», бо саме тут, у Михалківцях, знайшов свою кохану Оксану. В 1990 році молодята одружилися. Жили дружно, однією великою родиною у сім’ї дружини. Такими ж працьовитими і добрими виховали двоє діток – сина Івана та донечку Ольгу. Після реорганізація колгоспу, відсутність заробітку та турбота по родину змусили Івана старшого поїхати на заробітки. Діти зростали, навчалися, а тато зводив новий і просторий дім, мріяв про онуків…

Іван Григорович Стрикун був призваний до Збройних Сил України 12 березня цього року. Спочатку проходив військову підготовку на Рівненському полігоні. 20 квітня 2015 року був направлений на проходження військової служби до військової частини польова пошта В2830 старшим водієм (Дніпропетровська область). З 19 травня 2015 року на підставі наказу № 118 від 19.05.2015 командира цієї ж військової частини брав безпосередню участь в антитерористичній операції. Серце молодшого сержанта і старшого водія 93-ї окремої механізованої бригади Івана Стрикуна зупинилося 29 червня 2015 року по дорозі в лікарню в місті Новогродівка Донецької області, хоч у всіх попередніх інформаціях йдеться про селище міського типу Желанне тієї ж області.

Сьогодні, для невтішних у горі матері, дружини та дітей, його рідних і бизьких, мабуть, немає жодного значення, яке місто чи селище буде вказане у документах місцем смерті рідної їм людини, бо ніяка сила уже не поверне їм додому живим сина, чоловіка, батька…

Звуки похоронного маршу сколихнули у той день, зазвичай, тихі сільські вулички Михалківець. Нескінченний людський потік під палючим літнім сонцем йшов за домовиною покійного до місцевого храму, а після годинного відспівування у ньому, – до сільського цвинтаря. Саме там поховали воїна-захисника України Івана Григоровича Стрикуна. І хоч його життя обірвала не ворожа куля, а «смерть настала в результаті серцевої недостатності», нікому з нас уже не дізнатися через що довелося пройти цьому чоловікові там, на війні і чому не витримало його серце. Але одне ми знаємо точно, він пішов на ту війну цілком свідомо, із твердою вірою у те, що його діти житимуть у мирі, що його село буде розвиватися і процвітати, а Україна буде дійсно вільною, сильною і незалежною державою.

Оксана Простопчук

 

Список публікацій

1. Простопчук, О. Острожчина знов оплакувала сина/ О. Простопчук // Життя і слово : Газета Острозької районної державної адміністрації, 2015. – №55/56/11 лип./. – С. 1

2. Острожани в жалобі : загинув молодший сержант // ERVEUA

3. Герої не вмирають  // Острозька районна державна адміністрація : офіційний сайт

4. . Іван Стрикун // NEKROPOLE

5. Стрикун Іван Григорович // Книга пам’яті загиблих

 

Стрикун Іван Григорович (13.08.1967-29.06.2015)