Чому немає спокою у душі?

Немає крил, аби увись злетіти.

Чому так боляче і вдень, і уночі?

Печаль. Війна. На Сході гинуть діти.

Я прокидаюся в молитвах і сльозах.

Боюсь заглянуть у «Новини».

Та вірю, не впаде наш стяг.

Я знаю, Україна не загине.

Моє життя… Нащо воно мені,

Коли Вітчизна у вогні палає?

На Сході йде війна, і гинуть там сини,

І кожна мати стогне і ридає.

Пошли нам, Господи, наснагу, силу, міць.

Аби могли ми ворога скорити,

Щоб посміхались матері.

І діти, щоб раділи діти.

Дай сили воїну, щоб вистояв в бою.

Хай кулі і снаряди обминають.

Як спрага, то пошли ковток води.

А вороги хай добре знають,

Що наша щедра і гостинна сторона

Уміє друзів гарно частувати.

Та ворогові місця тут нема.

І лютий кат це має пам’ятати.

  Марія Денисюк

 

Чому немає спокою в душі?