Народився Андрій Масюк 26 серпня 1994 року у мальовничому селі Пляшева, де мріяв прожити все своє життя. У 2000 році пішов у перший клас Пляшевської ЗОШ та здобув повну загальну середню освіту. У 2011 році вступив до Рівненського автотранспортного фахового коледжу НУВГП на спеціальність «Транспортні технології» за освітньою професійною програмою «Організація міжнародних перевезень на автомобільному транспорті». Після закінчення навчання був призваний на строкову військову службу до лав Збройних сил України. 2015 – 2016 роки служив в Національній гвардії України у м. Київ.
По закінченні військової служби працював водієм у приватному підприємстві «Агро-Експрес-Сервіс» у с. Пляшева.
З 2019 року працював водієм далекобійником.
Андрій Михайлович Масюк був призваний на військову службу в серпні 2022 року. Служив в 79 бригаді, був водієм протитанкового відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону.
19 січня 2023 року водій протитанкового відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону Андрій Масюк, підчас виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі населеного пункту Мар’їнка Донецької області загинув. Андрію було лише 28 років…..
Похований у рідному селі Пляшева Дубенського району.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Масюка Андрія Михайловича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня . (посмертно)

Публікації про Масюка А.
В останню дорогу провели воїна Андрія Масюка

Йдуть у засвіти найкращі життя…. Сьогодні в с.Пляшева в останню дорогу провели воїна Андрія Масюка, який захищав Україну від ненависного російського агресора. Щоб над нашою Батьківщиною засяяло сонце миру та спокою, АНДРІЙ віддав найдорожче – своє життя та долучився до Небесного Війська.
Важко чути звістки про смерть наших захисників, а ще важче знайти слова втіхи для рідних, близьких та знайомих, – для тих, хто у цій війні втратив найдорожчу людину…Андрій був мужнім воїном та доброю людиною. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях!
Море квітів, «живий коридор» на узбіччях вулиць, українські прапори, невимовний жаль, біль та розпач від втрати переповнює кожного з нас.
Сколихнувши небо залпами від пострілів військових, наспівуючи Державний Гімн України попрощалися з Захисником рідні, близькі, друзі, побратими та небайдужі люди.  Героя поховали з усіма військовими почестями на кладовищі у рідному селі.
Пам’ятаймо кожного захисника, який заплатив найвищу ціну задля миру та спокою в Україні.
Вічна пам’ять та Слава Герою!

Прощання з воїном відбулося 27 січня. Домовину з героєм військовослужбовцем несли на руках. Відспівали Андрія у Георгіївському монастирі на Козацьких Могилах.

  

СВІТЛІЙ ПАМ'ЯТІ ГЕРОЯ АНДРІЯ МАСЮКА...
Журавлі летять у небі вдалині,
Гублять пір’я на холодні й теплі дні.
Журавлі летять, прощаються: «Курли!..
Ми себе заради вас не вберегли!..»
Їм шумлять услід печально ясени:
«Прощавайте, наші воїни-сини!..»
Журавлі над полем –… другий, третій круг…
Серце знає, хто в бою твій вірний друг,
Хто підставив своє зранене плече…
Журавлі летять… а в серці – так пече…
Журавлята… журавлятка… журавлі…
Заповіли жити нам на цій землі.
А самі – у небеса. Без вороття.
Щоб ми гідно прожили своє життя.
Журавлі летять, прощаються: «Курли!..
Ми себе заради вас – не вберегли!..»

Автор Світлана Скруха, 2023 рік


ПРОБАЧ, СИНОЧКУ, ЩО НЕ ВБЕРЕГЛИ...

Не плач, бабусю, в
небо подивися.
Щодня летять в нім
білі журавлі. Чекай мене. Я з ними повернуся, бо не пройшов доріг всіх
на землі...
І не в'яжи собі чорну хустину. Я не хотів твоєї сивини. Не плач, рідненька, бо я
не загинув. Ангелом став, із білими крильми...
Сльози твої, бабусю, витираю. Я не загинув, лиш заснув на мить.
Господь забрав мене з війни, до раю. А ти не віриш і душа болить...
........................................
Який то біль.
Яка нестерпна мука.
Хто пережив це, може зрозуміти. Як смерть забрала в інший світ онука, ти
залишилась,
з болем в серці жити...
Андрія бавила ще хлопчиком малим.
Він жвавий був, хотів багато знати.
Привітний, добрий, усміхався всім.
Футбол любив із хлопцями ганяти...
Село любив.
Нам все допомагав.
Мав добре серце,
був на позитиві.
Добрим онуком й сином підростав, а ми хотіли, щоб він був щасливим...
В школі, як всі: щось знав, щось не хотів.
Але слухняним був , завжди старався. Підріс Андрій - в лузі траву косив. До
всіх привітний, завжди посміхався.
Казали люди - хлопець золотий. Працьовитий, чесний, справедливий.
Молила ь Богу, щоб онучок мій, не багатий став в житті - щасливий
.......................................

Закінчив школу.
В армії служив. Вернувся і почав він працювати. Батьків, сестру, родину він
любив, душа компанії
і друзів мав багато...
Де би Андрійко наш не працював його всі цінували й поважали. Він руки золоті
від Бога мав. А ми його завжди вдома чекали ..
Нікому зла і кривди не робив. Проблем ніколи з онуком не мала. Життя любив і
просто жив. Війна проклята назавжди забрала..
"Хто, як не я." - сказав. За чужі плечі, як інші
не ховався. В полон не. здався і зброї не склав.
Дивився катам в очі й. посміхайся.
Дзвонив додому і не нарікав. Ми всі за нього Господа молили.
Враз, чорний ворон біля хати закричав і звістку нам приніс - Андрія вбили...
Ти в домовині повернувся в рідний дім. Селом всім на колінах зустрічали.
Сльози і горе залишив усім, хто тебе любили і чекали..
Пробач, мій хлопчику,. що поруч не була і не. змогла в бою тім.
захистити. Краще би
в могилу ту лягла, а ти міг довго і щасливо жити...
Не милий світ мені без тебе став. Здається,
що душі в мене не має. Рано Господь тебе собі забрав. Чому не нас, онуків
забирає?!
Війна зламала крил твоїх політ. А ми не вірим. Плачем і чекаєм. За який гріх,
ми на старості літ, своїх онуків в Царство Боже проводжаєм.

Автор Соломія Українець


Загинув за Україну, …

Наш біль, наш сум і наша величезна втрата… 19 січня минає рік, як наше рідне село Пляшева і Україна втратили свого Героя-захисника Масюка Андрія Михайловича. Один з найкращих синів загинув, захищаючи свою родину, Батьківщину та її територію. Непоправна втрата для громади, для країни, а в першу  чергу – для рідних. Найвищу ціну заплатив наш Герой  Андрій, віддавши своє життя за волю, мир і спокій на нашій рідній землі. Такий мужній,  такий сміливий, добрий, веселий, щирий…  Гордився, що він українець. Але клята війна забирає найкращих… Дякуємо Тобі, Андрію, за захист! Навіки перед Тобою в боргу! Світла пам’ять про Андрія залишиться у наших серцях…

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку орденом «За мужність» ІІІ ступеня відзначено жителя села Пляшева Демидівської тергромади Андрія Масюка. Орден «За мужність» ІІІ ступеня вручили мамі Людмилі Степанівні та батьку Михайлу Івановичу.

Мужній, сміливий, добрий товариш та хороший побратим – так кажуть про Андрія його друзі.

Список публікацій

На Донеччині поліг 28-річний боєць з Дубенщини // Радіо Трек: новини

Зустрічаємо загиблого захисника АНДРІЯ МАСЮКА // Демидівська селищна рада

Поблизу Мар’їнки від рук окупантів загинув боєць з Рівненщини Андрій Масюк // Еспресо

У Пляшевій попрощалися з Андрієм Масюком // Район.in.ua

Масюк Андрій Михайлович (26.08.1994-19.01.2023)