Мельник Андрій Іванович (3.12.1979 – 29.01.2015)

Мельник Андрій Іванович ( 3.12.1979 – 29.01.2015)

Андрій Мельник народився 3 грудня 1979 року в селі Олександрія у робітничій родині. Мав старшого брата і сестру. Ріс товариським і неконфліктним хлопцем. У 1986-1997 рр. навчався в Олександрійській загальноосвітній школі. До армії працював трактористом в місцевому колгоспі. Після служби в лавах Збройних сил України працював у сфері виробництва. Був одружений, має доньку. 28 серпня 2014 року мобілізований до Збройних сил України. У зоні АТО Андрій мав звання старшого сержанта, був механіком-водієм 13-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 13-ий БТО Чернігів-1). Свій старенький танк він називав «Малюсінький», машина була без внутрішнього зв’язку. Побратими називали Андрія «Американцем» через військову форму зі США. Зв’язок з Андрієм рідні втратили наприкінці січня 2015 р. 29 січня 2015 р. Андрій Мельник, прикриваючи побратимів, які відходили на попередні позиції біля Вуглегірська, вступив у нерівний бій з ворожою колоною сепаратистів і загинув. Воїна поховали в безіменній могилі міста Дніпропетровськ. Завдяки ДНК-експертизі його тіло було ідентифіковано та перепоховано 25 червня 2015 року в рідному селі Олександрія.… Читати далі

Микитюк Віктор Іванович (13.08.1964 – 28.06.2015

Микитюк Віктор Іванович (13.08.1964-28.06.2015)

Віктор Микитюк народився 13 серпня 1964 р. у місті Здолбунові Рівненської області. Старший лейтенант, командир взводу 2-го окремого мотопіхотного батальйону Оперативного командування «Північ» (30-та окрема механізована бригада, раніше — 2-ий БТО «Горинь»). До Збройних сил України був призваний 29 серпня 2014 року, учасник Антитерористичної операції. Під час проходження служби занедужав. 28 червня 2015 року помер під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО від ускладнення хвороби. Поховали офіцера в м. Здолбунові на Алеї Героїв. Залишилася дружина та двоє дітей.

Читати далі

Мірошник В’ячеслав Володимирович (9.11.1971 – 24.04.2015)

Мірошник В’ячеслав Володимирович (09.11.1971 – 24.04.2015)

Мірошник В’ячеслав Володимирович жив у Рівному, навчався в ЗОШ №15, закінчив НУВГП, працював приватним підприємцем, був одружений, батько 4 дітей. До лав Збройних сил України пішов добровільно у вересні 2014  року, служив старшим лейтенантом, заступником командира роти з озброєння, із собою у військову частину забрав власний мікроавтобус, яким солдати вивозили поранених. Був під Дебальцевим, отримав поранення, важку контузію  і помер 24 квітня 2015 р. у військовому шпиталі в Рівному. Похований у Рівному на Алеї Слави кладовища «Нове». Указом Президента України №9/2016 від 16 січня  2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» В. Мірошник нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня» (посмертно). Згідно рішення Рівненської міської ради № 5756 від 17 вересня 2015 р. Мірошнику В’ячеславу Володимировичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».

 … Читати далі

Момотюк Дмитро Володимирович (19.08.1991 – 24.08.2014)

Момотюк Дмитро Володимирович (19.08.1991- 24.08.2014)

Момотюк Дмитро Володимирович народився 19 серпня 1991 року в с. Берег Дубенського району Рівненської області. У 1997 році його було зараховано до першого класу навчально-виховного комплексу в с. Берег. Дмитро займався спортом, брав участь у районних спортивних змаганнях з легкої атлетики, футболу. У 2006 році закінчив 9 класів НВК с. Берег, вступив до Золочівського ПТУ. Після його закінчення працював у ВАТ «Рівненська РМС». У 2009 році став солдатом Збройних сил України. 10 квітня 2014 р. Момотюк Дмитро був зарахований до Володимир-Волинської 51-ої аеромобільної бригади у 3-ій батальйон

Загинув у ніч на 24 серпня 2014 р. в бою за Іловайськ (Донецька область) в районі Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля сіл Березне та Оленівка, під постійним артобстрілом. Похований у селі Берег Дубенського району Рівненської області.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року «за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Д. Момотюк нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Нечипорук Андрій Дмитрович (18.02.1981 – 22.05.2014)

Нечипорук Андрій Дмитрович (18.02.1981-22 05. 2014)

Андрій Нечипорук народився 18 лютого 1981 року в с. Рідків  Радивилівського району Рівненської області. З 1987 до 1996 р. навчався в Рідківській загальноосвітній школі. У Радивилівській ЗОШ здобув середню освіту. Районний військкомат направив Андрія навчатись у Козинську автошколу. Згодом він закінчує «Навчально-курсовий комбінат» Рівненської обласної ради, за спеціальністю слюсар газового обладнання. З 9 червня 1999 року Андрій проходить військову службу у навчальній військовій частині міста Черкаси, у листопаді цього ж року був направлений у військову частину міста Котовськ Одеської області № 2196 «БЗ». Після демобілізації (листопад 2000 р.) працює охоронцем на ВАТ «Азот» З 2001 року жив у м. Рівне. 2010 року Андрій з Рівного переїжджає в село Бронники Рівненського району, де починає будувати будинок, веде домашнє господарство. 11 квітня 2014 року йде добровольцем в АТО. Після навчання на Тучинському полігоні його відправляють на Схід, де Андрій проходить військову службу водієм-санітаром. Часто телефонував додому, морально підтримував сім’ю, просив не хвилюватися. 22 травня 2014 року між Ольгинкою та Володимирівкою поблизу м.… Читати далі

Новіцький Віктор Павлович (14.04.1978–10.08.2014)

Новіцький Віктор Павлович (14.04.1978–10.08.2014)

Віктор Павлович Новіцький народився 14 квітня 1978 року в селі Климентіївка Баранівського району Житомирської області. Після закінчення школи закінчив військовий ліцей, Одеське військове училище, Київську військову академію. З дружиною та двома дітьми проживав у Рівному.

Віктор Павлович Новіцький – підполковник Збройних сил України,  офіцер управління оперативного командування «Північ». З перших днів АТО в небезпечній зоні. 10 серпня 2014, під час переміщення по тимчасово контрольованій проросійськими бойовиками території, колона військової техніки була обстріляна з РСЗВ БМ-21 «Град». Поранено бійця-контрактника з механізованої бригади. Під шквальним вогнем Новіцький встиг надати пораненому першу медичну допомогу та відтяг його в безпечне місце. Наступний снаряд обірвав життя підполковника. Похований у місті Баранівка з військовими почестями. Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).  Почесний громадянин міста Рівне.… Читати далі

Оверчук Дмитро Русланович (7.06.1992 – 28.07.2014)

Оверчук Дмитро Русланович (07.06.1992 – 28.07.2014)

Дмитро Русланович Оверчук народився в 1992 році у с. Шкарів Гощанського району. Після закінчення Горбаківської ЗОШ опановував професію слюсаря з ремонту автомобілів у Квасилівському професійно-технічному ліцеї. 18 жовтня 2011 року його призвано на строкову службу до лав Української Армії, де Дмитро і залишився служити за контрактом. Далі навчання за програмою підготовки «Механік-водій БМП» у підрозділі військової частини А-1048. Постійне місце служби – 30-та бригада, що дислокувалась у м. Новоград-Волинському Житомирської області. 8 березня 2014 року 30-та бригада перебувала на півдні України у районі села Чаплинка, що межує з материковою Україною та півостровом Крим. Згодом нове місце дислокації – Арабатська стрілка, а далі – Скадовськ, Бердянськ. Загинув Дмитро Русланович Оверчук влітку 2014 року, похований в с. Шкарів Гощанського районну.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Д. Оверчук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Озеранчук Леонід Вікторович (1.12.1991 – 22.05.2014

Озеранчук Леонід Вікторович (01.12.1991-22.05.2014

Озеранчук Леонід Вікторович народився 1 грудня 1991 року в селищі Томашгород Рокитнівського району Рівненської області. Навчався у Томашгородському навчально-виховному комплексі «Школа І-ІІІ ст. – ліцей», який закінчив у 2009 році. У тому ж 2009 році сім’я Озеранчуків переїхала на постійне проживання в с. Осницьк.  Леонід вступив до Сарненського ВПТУ №22, яке закінчив 2011 року, здобувши спеціальність автомеханіка. У 2012–2013 рр. ніс службу в Збройних силах України у військах МВД Автономної Республіки Крим. Після повернення з армії працював на лісопильній рамі Томашгородського лісництва ДП «Клесівський лісгосп». Загинув 22 травня 2014 р. під час збройного нападу на блокпост в районі станції Велико-Анадоль Донецької області.

Залишились батьки, дві сестри та наречена.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Л. Озеранчук нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно).… Читати далі

Оліферчук Юрій Леонтійович (30.10.1992 – 12.07.2014)

Оліферчук Юрій Леонтійович (30.10.1992-12.07.2014)

Оліферчук Юрій Леонтійович – розвідник-снайпер 30-ої окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України, солдат. Народився 30 жовтня 1992 року в місті Рівне. Мешкав у селі Березовий Груд Лугинського району Житомирської області. Закінчив Радогощанський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» села Радогоща Лугинського району. Проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил України. Працював на будівництві в Києві. 18 березня 2014 року мобілізований до Збройних сил України. Служив розвідником-снайпером 30-ої окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0409). З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. 11 липня 2014 року у районі міста Олександрівськ Луганської області колона українських військ, у складі якої перебував солдат Оліферчук, потрапила у засідку терористів. Противник захопив військову техніку. Солдат Оліферчук особисто керував розвідувальним відділенням при відбитті атаки за відсутності командира. Під час бою загинув. 15 липня 2014 року похований на кладовищі села Березовий Груд Лугинського району Житомирської області.

Неодружений, вдома залишились батьки, сестра та два брати.… Читати далі

Палічук Руслан Степанович (5.07.1977 – 25.12.2014)

Палічук Руслан Степанович (05.07.1977–26.12.2014)

Руслан Палічук народився 5 липня 1977 р. у с. Глинськ Здолбунівського району Рівненської області. Після закінчення 9 класу ЗОШ вступив до ПТУ №11 м. Рівне, де здобув спеціальність фрезерувальника-наладчика станків з програмним управлінням. Військову службу проходив у місті Рівне в спецрозділі із супроводу військового вантажу. Після закінчення військової служби здобув другу спеціальність – газозварювальник у ПТУ смт Квасилів. Працював газозварювальником на Здолбунівському авторемзаводі. У серпні 2014 року був призваний до лав Збройних сил України і, пройшовши військовий вишкіл на базі Яворівського полігону, направлений у зону антитерористичної операції. Службу ніс у складі 128-ої гірськопіхотної дивізії, яка захищала Україну на відрізку шляху між Артемівськом та Бахмуткою.

Руслан загинув 25 грудня 2014 р. поблизу м. Лисичанськ Луганської області.
Звання: молодший сержант.
Місце поховання: с. Глинськ Здолбунівського району Рівненської області.… Читати далі