Мельник Андрій Іванович ( 3.12.1979 – 29.01.2015)

Мельник Андрій Іванович ( 3.12.1979 – 29.01.2015)

Андрій Мельник народився 3 грудня 1979 року в селі Олександрія у робітничій родині. Мав старшого брата і сестру. Ріс товариським і неконфліктним хлопцем. В 1986-1997 рр. навчався в Олександрійській загальноосвітній школі. До армії працював трактористом в місцевому колгоспі. Після служби в лавах збройних сил України працював в різних сферах виробництва. Був одружений, має доньку. 28 серпня 2014 року мобілізований до збройних сил. В зоні АТО Андрій мав звання старшого сержанта, був механіком – водієм 13-го окремого мотопіхотного батальйону 1–ї окремої танкової бригади (раніше 13–й БТО Чернігів–1). Свій старенький танк він називав «Малюсінький», який був без внутрішнього зв’язку. Побратими називали Андрія «Американцем» через військову форму з США. Зв’язок з Андрієм рідні втратили в кінці січня 2015 року. 29 січня 2015 року Андрій Мельник, прикриваючи побратимів, які відходили на попередні позиції біля Вуглегірська, вступив у нерівний бій з ворожою колоною сепаратистів і загинув. Воїна поховали в безіменній могилі міста Дніпропетровськ. Завдяки ДНК-експертизі його тіло було ідентифіковано та перепоховано 25 червня 2015 року в рідному селі Олександрія.… Читати далі

Микитюк Віктор Іванович (13.08.1964 – 28.06.2015

Микитюк Віктор Іванович (13.08.1964-28.06.2015)

Віктор Микитюк народився 13 серпня 1964 р. у місті Здолбунові Рівненської області. Старший лейтенант, командир взводу 2-го окремого мотопіхотного батальйону Оперативного командування «Північ» (30-а окрема механізована бригада, раніше — 2-й БТО «Горинь»). До Збройних Сил України був призваний 29 серпня 2014 року, учасник Антитерористичної операції. Під час проходження служби занедужав. 28 червня 2015 року помер під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО від ускладнення хвороби. Поховали офіцера в м. Здолбунові на Алеї Героїв. Залишилася дружина та двоє дітей.

… Читати далі

Мірошник В’ячеслав Володимирович (09.11.1971 – 24.04.2015)

Мірошник В’ячеслав Володимирович (09.11.1971 – 24.04.2015)

Мірошник В’ячеслав Володимирович проживав у Рівному, навчався в ЗОШ №15, закінчив НУВГП, працював приватним підприємцем, був одружений, батько 4 дітей. До лав Збройних сил України пішов добровільно у вересні 2014  року, служив старшим лейтенантом, заступником командира роти з озброєння, із собою у військову частину забрав власний мікроавтобус, яким солдати вивозили поранених. Був під Дебальцевим, отримав поранення, важку контузію  і помер о 9:30 24 квітня 2015 у військовому шпиталі в Рівному. Похований у Рівному на Алеї Слави кладовища «Нове» («Молодіжне»). Указом Президента України №9/2016 від 16 січня  2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня» (посмертно). Згідно рішення Рівненської міської ради №5756 від 17 вересня 2015 р. Мірошнику В’ячеславу Володимировичу прсвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».

 … Читати далі

Момотюк Дмитро Володимирович (19.08.1991- 24.08.2014)

Момотюк Дмитро Володимирович (19.08.1991- 24.08.2014)

Момотюк Дмитро Володимирович народився 19 серпня 1991 року в с. Берег Дубенського району Рівненської області. У 1997 році його було зараховано до першого класу Березького навчально-виховного комплексу. Дмитро займався спортом, брав участь у районних спортивних змаганнях з легкої атлетики, футболу. У 2006 році закінчив 9 класів Березького НВК, вступив у Золочівське ПТУ. Після закінчення ПТУ працював у ВАТ «Рівненська РМС». У 2009 році став солдатом Збройних сил України. 10 квітня 2014 р. Момотюк Дмитро був зарахований до Володимир-Волинської 51-ї аеромобільної бригади у 3-ій батальйон

Загинув в ніч 24 серпня 2014 р. в бою за Іловайськ (Донецька область) в районі Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Похований у селі Берег Дубенського району Рівненської області.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Нечипорук Андрій Дмитрович (18.02.1981-22 05. 2014)

Нечипорук Андрій Дмитрович (18.02.1981-22 05. 2014)

Андрій Нечипорук народився 18 лютого 1981 року в с. Рідків  Радивилівського району Рівненської області. З 1987 по 1996 р. навчався у Рідківській загально-освітній школі. У Радивилівській ЗОШ здобуває середню освіту. Районний військкомат направив Андрія навчатися в Козинську автошколу. Згодом він закінчує «Навчально-курсовий комбінат» Рівненської обласної ради за спеціальністю слюсар газового обладнання.З 9 червня 1999 року Андрій проходить військову службу у навчальній військовій частині міста Черкаси, в листопаді цього ж року був направлений у військову частину міста Котовськ Одеської області – загін особливого призначення № 2196 «БЗ». Після демобілізації ( листопад 2000 р.) працює охоронцем на ВАТ «Азот» З 2001 року проживає у м. Рівне. В 2010 році Андрій з Рівного переїжджає в село Бронники Рівненського району, де починає будувати будинок, веде домашнє господарство. 11 квітня 2014 року йде добровольцем в АТО. Пройшовши навчання на Тучинському полігоні, його відправляють на Схід, де Андрій проходить військову службу водієм-санітаром. Часто телефонував додому, морально підтримував сім’ю, просив не хвилюватися.… Читати далі

Новіцький Віктор Павлович (14.04.1978–10.08.2014)

Новіцький Віктор Павлович (14.04.1978–10.08.2014)

Віктор Павлович Новіцький народився 14 квітня 1978 року в селі Климентіївка Баранівського району Житомирської області. Після закінчення школи закінчив військовий ліцей, Одеське військове училище, Київську військову академію. З дружиною та двома дітьми проживав у Рівному.

Віктор Павлович Новіцький – підполковник Збройних сил України,  офіцер управління оперативного командування «Північ». З перших днів АТО в небезпечній зоні. 10 серпня 2014, під час переміщення по тимчасово контрольованій проросійськими бойовиками території, колона військової техніки була обстріляна з РСЗВ БМ-21 «Град». Поранено бійця-контрактника з механізованої бригади. Під шквальним вогнем Новіцький встиг надати пораненому першу медичну допомогу та відтяг його в безпечне місце. Наступний снаряд обірвав життя підполковника. Похований у місті Баранівка з військовими почестями. Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).  Почесний громадянин міста Рівне.… Читати далі

Оверчук Дмитро Русланович (07.06.1992 – 28.07.2014)

Оверчук Дмитро Русланович (07.06.1992 – 28.07.2014)

Дмитро Русланович Оверчук народився в 1992 році у с. Шкарів Гощанського району. Після закінчення Горбаківської ЗОШ опановував професію слюсаря з ремонту автомобілів у Квасилівському професійно-технічному ліцеї. 18 жовтня 2011 року його призвано на строкову службу до лав Української Армії, де Дмитро і залишився служити за контрактом. Далі навчання за програмою підготовки «Механік-водій БМП» у підрозділі військової частини А-1048. Постійне місце служби в 3 відділенні І-го взводу 30-ї бригади, що дислокувалася у м. Новоград-Волинському Житомирської області. 8 березня 2014 року 30-та бригада перебувала на півдні України у районі села Чаплинка, що межує з материковою Україною та півостровом Крим. Згодом нове місце дислокації Арабатська стрілка, а далі Скадовськ, Бердянськ. Загинув Дмитро Русланович Оверчук влітку 2014 року, похований в с. Шкарів Гощанського районну.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Озеранчук Леонід Вікторович (01.12.1991-22.05.2014

Озеранчук Леонід Вікторович (01.12.1991-22.05.2014

Озеранчук Леонід Вікторович народився 1 грудня 1991 року в селищі Томашгород Рокитнівського району Рівненської області. Навчався у Томашгородському навчально-виховному комплексі «Школа І-ІІІ ст. – ліцей», який закінчив у 2009 році. У тому ж 2009 році сім’я Озеранчуків переїхала на постійне проживання в с. Осницьк.  Леонід вступив до Сарненського ВПТУ №22, яке закінчив у 2011 році, здобувши спеціальність автомеханіка. З 2012 по 2013 рік ніс службу в Збройних Силах України у військах МВД Автономної Республіки Крим. Після повернення з армії працював на лісопильній рамі Томашгородського лісництва ДП «Клесівський лісгосп». Загинув 22 травня 2014 р. під час збройного нападу на блокпост в районі станції Велико-Анадоль Донецької області. Залишились батьки, дві сестри та наречена. Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно).… Читати далі

Оліферчук Юрій Леонтійович (30.10.1992-12.07.2014)

Оліферчук Юрій Леонтійович (30.10.1992-12.07.2014)

Оліферчук Юрій Леонтійович – розвідник-снайпер 30-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат. Народився 30 жовтня 1992 року в місті Рівне. Мешкав у селі Березовий Груд Лугинського району Житомирської області. Закінчив Радогощанський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» села Радогоща Лугинського району. Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. Працював на будівництві у Києві. 18 березня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив розвідником-снайпером 30-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0409, місто Новоград-Волинський Житомирської області). З весни-літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. 11 липня 2014 року у районі міста Олександрівськ Луганської міської ради колонна українських військ, у складі якої знаходився солдат Оліферчук, потрапила у засідку терористів. Противник захопив військову техніку. Солдат Оліферчук особисто керував розвідувальним відділенням при відбитті військової техніки за відсутності командира. Під час бою загинув. 5 липня 2014 року похований на кладовищі села Березовий Груд Лугинського району Житомирської області.… Читати далі

Палічук Руслан Степанович (05.07.1977–26.12.2014)

Палічук Руслан Степанович (05.07.1977–26.12.2014)

Руслан Палічук народився  5 липня 1977 р. в с. Глинськ Здолбунівського району Рівненської області. Після закінчення 9 класу ЗОШ вступив до ПТУ №11 м. Рівне, де здобув спеціальність фрезерувальника-наладчика станків з програмним управлінням. Військову службу проходив у місті Рівне у спецрозділі по супроводу військового вантажу. Після закінчення військової служби здобув другу спеціальність – газозварювальник у ПТУ смт. Квасилів. Працював газозварювальником на Здолбунівському авторемонтному заводі. В серпні 2014 року був призваний до лав Збройних сил України і, пройшовши військовий вишкіл на базі Яворівського полігону, направлений в зону антитерористичної операції. Службу ніс у складі 128 гірськопіхотної дивізії, яка захищала Україну на відрізку шляху між Артемівськом та Бахмуткою.

Руслан загинув 25 грудня 2014 р., м. Лисичанськ Луганської області.
Звання: Молодший сержант.
Місце поховання.  с. Глинськ, Здолбунівський район, Рівненська область.… Читати далі