Нечипорук Андрій Дмитрович (18.02.1981-22 05. 2014)

Нечипорук Андрій Дмитрович (18.02.1981-22 05. 2014)

Андрій Нечипорук народився 18 лютого 1981 року в с. Рідків  Радивилівського району Рівненської області. З 1987 по 1996 р. навчався у Рідківській загально-освітній школі. У Радивилівській ЗОШ здобуває середню освіту. Районний військкомат направив Андрія навчатися в Козинську автошколу. Згодом він закінчує «Навчально-курсовий комбінат» Рівненської обласної ради за спеціальністю слюсар газового обладнання.З 9 червня 1999 року Андрій проходить військову службу у навчальній військовій частині міста Черкаси, в листопаді цього ж року був направлений у військову частину міста Котовськ Одеської області – загін особливого призначення № 2196 «БЗ». Після демобілізації ( листопад 2000 р.) працює охоронцем на ВАТ «Азот» З 2001 року проживає у м. Рівне. В 2010 році Андрій з Рівного переїжджає в село Бронники Рівненського району, де починає будувати будинок, веде домашнє господарство. 11 квітня 2014 року йде добровольцем в АТО. Пройшовши навчання на Тучинському полігоні, його відправляють на Схід, де Андрій проходить військову службу водієм-санітаром. Часто телефонував додому, морально підтримував сім’ю, просив не хвилюватися.… Читати далі

Новіцький Віктор Павлович (14.04.1978–10.08.2014)

Новіцький Віктор Павлович (14.04.1978–10.08.2014)

Віктор Павлович Новіцький народився 14 квітня 1978 року в селі Климентіївка Баранівського району Житомирської області. Після закінчення школи закінчив військовий ліцей, Одеське військове училище, Київську військову академію. З дружиною та двома дітьми проживав у Рівному.

Віктор Павлович Новіцький – підполковник Збройних сил України,  офіцер управління оперативного командування «Північ». З перших днів АТО в небезпечній зоні. 10 серпня 2014, під час переміщення по тимчасово контрольованій проросійськими бойовиками території, колона військової техніки була обстріляна з РСЗВ БМ-21 «Град». Поранено бійця-контрактника з механізованої бригади. Під шквальним вогнем Новіцький встиг надати пораненому першу медичну допомогу та відтяг його в безпечне місце. Наступний снаряд обірвав життя підполковника. Похований у місті Баранівка з військовими почестями. Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).  Почесний громадянин міста Рівне.… Читати далі

Оверчук Дмитро Русланович (07.06.1992 – 28.07.2014)

Оверчук Дмитро Русланович (07.06.1992 – 28.07.2014)

Дмитро Русланович Оверчук народився в 1992 році у с. Шкарів Гощанського району. Після закінчення Горбаківської ЗОШ опановував професію слюсаря з ремонту автомобілів у Квасилівському професійно-технічному ліцеї. 18 жовтня 2011 року його призвано на строкову службу до лав Української Армії, де Дмитро і залишився служити за контрактом. Далі навчання за програмою підготовки «Механік-водій БМП» у підрозділі військової частини А-1048. Постійне місце служби в 3 відділенні І-го взводу 30-ї бригади, що дислокувалася у м. Новоград-Волинському Житомирської області. 8 березня 2014 року 30-та бригада перебувала на півдні України у районі села Чаплинка, що межує з материковою Україною та півостровом Крим. Згодом нове місце дислокації Арабатська стрілка, а далі Скадовськ, Бердянськ. Загинув Дмитро Русланович Оверчук влітку 2014 року, похований в с. Шкарів Гощанського районну.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Озеранчук Леонід Вікторович (01.12.1991-22.05.2014

Озеранчук Леонід Вікторович (01.12.1991-22.05.2014

Озеранчук Леонід Вікторович народився 1 грудня 1991 року в селищі Томашгород Рокитнівського району Рівненської області. Навчався у Томашгородському навчально-виховному комплексі «Школа І-ІІІ ст. – ліцей», який закінчив у 2009 році. У тому ж 2009 році сім’я Озеранчуків переїхала на постійне проживання в с. Осницьк.  Леонід вступив до Сарненського ВПТУ №22, яке закінчив у 2011 році, здобувши спеціальність автомеханіка. З 2012 по 2013 рік ніс службу в Збройних Силах України у військах МВД Автономної Республіки Крим. Після повернення з армії працював на лісопильній рамі Томашгородського лісництва ДП «Клесівський лісгосп». Загинув 22 травня 2014 р. під час збройного нападу на блокпост в районі станції Велико-Анадоль Донецької області. Залишились батьки, дві сестри та наречена. Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно).… Читати далі

Оліферчук Юрій Леонтійович (30.10.1992-12.07.2014)

Оліферчук Юрій Леонтійович (30.10.1992-12.07.2014)

Оліферчук Юрій Леонтійович – розвідник-снайпер 30-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат. Народився 30 жовтня 1992 року в місті Рівне. Мешкав у селі Березовий Груд Лугинського району Житомирської області. Закінчив Радогощанський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» села Радогоща Лугинського району. Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. Працював на будівництві у Києві. 18 березня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив розвідником-снайпером 30-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0409, місто Новоград-Волинський Житомирської області). З весни-літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. 11 липня 2014 року у районі міста Олександрівськ Луганської міської ради колонна українських військ, у складі якої знаходився солдат Оліферчук, потрапила у засідку терористів. Противник захопив військову техніку. Солдат Оліферчук особисто керував розвідувальним відділенням при відбитті військової техніки за відсутності командира. Під час бою загинув. 5 липня 2014 року похований на кладовищі села Березовий Груд Лугинського району Житомирської області.… Читати далі

Палічук Руслан Степанович (05.07.1977–26.12.2014)

Палічук Руслан Степанович (05.07.1977–26.12.2014)

Руслан Палічук народився  5 липня 1977 р. в с. Глинськ Здолбунівського району Рівненської області. Після закінчення 9 класу ЗОШ вступив до ПТУ №11 м. Рівне, де здобув спеціальність фрезерувальника-наладчика станків з програмним управлінням. Військову службу проходив у місті Рівне у спецрозділі по супроводу військового вантажу. Після закінчення військової служби здобув другу спеціальність – газозварювальник у ПТУ смт. Квасилів. Працював газозварювальником на Здолбунівському авторемонтному заводі. В серпні 2014 року був призваний до лав Збройних сил України і, пройшовши військовий вишкіл на базі Яворівського полігону, направлений в зону антитерористичної операції. Службу ніс у складі 128 гірськопіхотної дивізії, яка захищала Україну на відрізку шляху між Артемівськом та Бахмуткою.

Руслан загинув 25 грудня 2014 р., м. Лисичанськ Луганської області.
Звання: Молодший сержант.
Місце поховання.  с. Глинськ, Здолбунівський район, Рівненська область.… Читати далі

Пляшко Федір Петрович (29.01.1966 – 22.08.2017)

Федір Петрович Пляшко народився 29 січня 1966 року в селі Озерськ Дубровицького району, проживав у місті Дубровиця. Відслужив 15 років у прикордонних військах та вийшов на пенсію. У 2014 році став активним учасником Революції гідності і в цьому ж році пішов добровольцем на фронт, де перебував один рік.

У травні 2017 року пішов служити контрактником в 14 бригаду ОК «Захід» у Володимир-Волинському  та попросив командування направити його на передову. Військовий ніс службу у першій лінії оборони – Щастя та Старий Айдар Луганської області.

У Федора Петровича залишилися дружина, троє дорослих синів та двоє онуків.

 

 … Читати далі

Петренко Павло Іванович («Бані») (3.12.1989 – 29.08.2014)


Петренко Павло Іванович (3.01.1989 – 29.08.2014)

Народився Павло Петренкоо 3 грудня 1989 року в м. Здолбунів. Навчався у Здолбунівській ЗОШ І-ІІІ ступенів №3. Після її закінчення вступив до Полтавського інституту бізнесу Міжнародного науково-технічного університету та отримав диплом менеджера. З жовтня 2010 року по жовтень 2013 року проходив військову службу за контрактом у місті Хмельницький. 14 червня 2014 року був зарахований добровольцем до військової частини Національної гвардії України у батальйон «Донбас». У липні 2015 року під час виконання бойового завдання боєць був поранений. Після лікування повернувся в зону АТО. Потрапив під обстріл біля села Катеринівка Донецької області. Довгий час вважалося, що він зник безвісти.

Обставини загибелі: ранком 29-го серпня 2014 р., під час виходу Зеленим коридором з Іловайського котла, пожежна машина рухалась в автоколоні батальйону «Донбас» з с. Многопілля до с. Червоносільське. На околиці с. Червоносільске пожежна машина натрапила на позицію російського танку Т-72 зі складу 6-ї окремої танкової бригади збройних сил РФ і отримала пряме попадання. Павло стріляв з кулемету «Джесіка».… Читати далі

Борсук Іван Іванович ( 09.07.1986-8.07.2018)

Борсук Іван Іванович народився 09 липня 1986 року в селі Лютинськ  Дубровицького району. Навчався в Березнівському Західноукраїнському коледжі на правознавчому відділенні, який закінчив в 2006 році.

Строкову службу проходив в період з 2006 по 2007 роки у 80-тій аеромобільній бригаді.  Під час мобілізації в особливий період був призваний до лав Збройних Сил України в ІІІ хвилі. Військову службу проходив в період з  серпня 2014 по січень 2016 року у 128 окремій гірсько-штурмовій бригаді. При виконанні бойових завдань проявив мужність та героїзм під час операцій в Дебальцеве, за що Указом Президента України від 26.02.2015 року був нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ст.,  нагороджений також  медаллю «Захисник  Вітчизни»,  пам’ятною медаллю  «128  ОГПБ військова розвідка», нагрудним знаком «Ветеран війни-УБД».

В травні 2018 року підписав контракт для проходження військової служби в 14 ОМБР.

Під час обстрілу позицій 29 червня 2018 року в районні населеного пункту Попасна Донецької області  отримав вогневе кульове поранення голови, внаслідок чого 8 липня 2018 року  від отриманих поранень помер в Харківському військовому госпіталі.… Читати далі

Охмак Іван Миколайович ( 8.06.1991-2.02.2015)

Народився Охмак Іван Миколайович   8 червня 1991 року в селі Лугове. У 1997 році Іван пішов до першого класу Лугівської  початкової школи І ст. З 2001 р.  Охмак Іван пішов навчався у  Миляцької загальноосвітньої школи І- ІІІ ст. , яку закінчив у 2008 ро. Цього ж року вступив до ВПУ № 22 м. Сарни,   здобув кваліфікацію техніка-механіка. В жовтні 2011 року Наказом Головного командувача України Охмака Івана Миколайовича було призвано до лав Збройних Сил України. Іван проходив службу у батальйоні зв’язку та радіотехнічного забезпечення в/ч А4465, в 2012 році хлопець повернувся з армії відслуживши строкову службу. В серпні  2014 року  був призваний  до лав ЗС України. 1 серпня 2014 року мобілізований.  Проходив службу на посаді водія польового вузла зв’язку військової частини польова пошта В4673. 2 лютого 2015 року Охмак Іван Миколайович загинув виконуючи  бойове завдання з усунення пошкоджень зв’язку в базовому таборі під Дебальцевим.

Указом Президента України №108/2015 «Про відзначення державними нагородами України» ” за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присяз  нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі