Смик Леонід народився 5.серпня 1963 в селищі Рокитне.
З початку бойових дій на Сході він став на захист України у Луганській та Донецькій областях.
Помер 6 серпня 2021 р. під час несення служби в с. Мангуш Маріупольського району на Донеччині внаслідок гострої серцево-судинної недостатності.
Похований в смт Рокитне Рівненської області
Цибульський Олександр Володимирович народився 15 березня 1989 року в місті Дубровиця.
Закінчив 9 класів Дубровицької ЗОШ №1. Продовжив навчання в ДПТНЗ «Дубровицькому професійно-технічному ліцеї». Після навчання влаштувався на роботу у Волинський центр гідрометеорології. Мобілізований 4 червня 2015 року та зарахований в 301-ий ОДКБ . Підготовку проходив на полігонах у селі Тучин, та в селі Переросля. 15 липня 2015 року – виїзд та подальша дислокація на Схід України в зону проведення Антитерористичної операції. Виконував бойові завдання у Донецькій та Луганській областях. Після ротації 26 липня 2016 року повернувся в рідне місто.
19 вересня 2016 року, повертається в зону АТО вже на контрактній основі. Проходить службу в Луганській області в місті Сєвєродонецьк, де знаходиться місце дислокації. 29 квітня 2017 року, після ротації прибуває в Дубенський район, (село Привільне) у військову частину.
З 2017 по 2021 роки періодично перебував у зоні ведення бойових дій на Сході України в Донецькій та Луганській областях.
5 серпня 2021 року старший солдат Олександр Цибульський загинув у місті Бахмуті Донецької області.… Читати далі
Василь Килюшик народився 14 січня 1998 року. Навчався у загальноосвітній школі №5. З березня 2016 року проходив навчання у навчальному центрі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (с. Старичі Львівська область). Після закінчення навчання направлений в в/ч 1376 – окрему мотопіхотну бригаду імені гетьмана Івана Виговського (м. Конотоп Сумська обл.). У липні 2017 року Василь Килюшик проходив службу за контрактом в в/ч А4590 – 16-й окремий мотопіхотний батальйон (м.Глухів Сумська обл.).
Василь Килюшик воював у 58-ій окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Старший солдат був командиром бойової машини другого мотопіхотної взводу другої мотопіхотної роти.
20 лютого 2021 року військовослужбовець загинув у пожежі, що сталася рано вранці у приміщенні взводного опорного пункту. Для опізнання тіла проведено експертизу ДНК. Через три місяці після смерті, 27 травня прах воїна поховали на кладовищі у селі Стара Рафалівка.
У військовослужбовця залишилися матір та молодший брат.
Максим Абрамович народився 17 березня 1994 року. В 2001 році пішов у перший клас Дубровицької школи №2. За спогадами вчителів та однокласників: «…Був гарним учнем, активним спортсменом, вихованцем школи «Бойового гопака», представляв Дубровиччину на різних змаганнях». В 2010 році після закінчення дев’яти класів , поступив у Харківський університеті. Розумний, щирий, відповідальний, небайдужий, Патріот України.
З 2017-го по 2020 рік проходив службу в Збройних силах – за контрактом брав участь у бойових діях в зоні АТО. У грудні 2020 року, підписавши новий контракт, продовжив обороняти Україну.
Максим загинув 26 березня 2021 року в районі селища Шуми під Горлівкою на Донеччині внаслідок прицільного обстрілу російсько-окупаційних військ із мінометів калібру 82 мм, станкових автоматичних гранатометів і великокаліберних кулеметів позицій 10-ї гірсько-штурмової бригади ЗСУ.
Максим Абрамович , старший сержант ЗСУ – нагороджений відзнакою президента України «Учасник АТО» та медаллю «За звитягу та вірність». Йому виповнилося лише 27 років .
Поховали Максима Абрамовича 30 березня 2021 року. У нього залишилась мати.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №149/2021 від 7 квітня 2021 року старшого сержанта ЗСУ АБРАМОВИЧА МАКСИМА ОЛЕКСАНДРОВИЧА, нагороджено орденом “ЗА МУЖНІСТЬ” ІІІ ступеня.… Читати далі
Сергій Миколайович Шершак народився 14 квітня 1965 р. в с. Чернеча Слобода, Буринського району, Сумської області. З 1972 по 1982 рік навчався в Чернече-слобідській школі, де і здобув повну середню освіту. З жовтня 1982 року по квітень 1983 рік навчався в автошколі «ДОСААФ» , здобув спеціальность водій-електромеханік. 17 квітня 1983 року був призваний на строкову службу до Збройних сил України.
25 квітня 1983 року – водій в/ч пп 95843, 21 лютого 1984 року – зам. командира взводу в/ч пп 95843. 18 квітня 1985 року зарахований на строкову службу, посада – начальник киснево-зарядної станції в/ч пп 95843.
12 квітня 1991 року – начальник пункту технічного обслуговування 313 МСП в/ч 26045
З 28го грудня 1992 по 10 жовтня 1993 року – курсант Школи прапорщиків в/ч 28651 за фахом командир взводу по ремонту засобів РАО.
З 20-го березня 1997 року по 5 грудня 2003 року проходив службу в в/ч А 1671 на посадах начальника П-246 та старшого техніка ТЛФ центру.
Проходив службу в Полку зв’язку у Рівному, звідти 18 листопада 2003 року був звільнений у запас .… Читати далі
Ю
рій Миколайович Попенко народився 4 лютого 1976 року в м. Рівне. Навчався в ЗОШ №9. Після закінчення школи навчався в ПТУ №10 , спеціальність – електрозварювальник. Проходив строкову службу в Перевальному Сімферопольського району Автономної Республіки Крим. Працював різноробочим, одружився. Пізніше 17 років працював у Чехословаччині, декілька років на підприємстві «Кромберг енд Шуберт Україна” в Луцьку.
Служив з перших років війни на Донбасі. Розпочав свою службу в одному з добровольчих батальйонів, а згодом перейшов на контрактну службу у в/ч А1246 (дорожньо-комендантський батальйон). Майже п’ять років перебував на сході. За цей період кілька разів продовжував контракт.
Загинув увечері 20 листопада 2020 р під час супроводження колони військової техніки від наїзду цивільного авто на проїжджій частині однієї з вулиць м. Сєвєродонецьк.
Поховали Юрія в місті Рівне, де проживає його мама.
Михайло Ошурко народивя 05.09. 1998 р., с. Кутин Зарічненського району Рівненської області. Закінчив Кутинську середню школу. У 2018 році був призваний на строкову службу. Після її завершення, продовжив військову службу за контрактом. Як солдат- контрактник направлений в зону ООС.
Розвідник – гранатометник відділення оптичної розвідки. Перебував на другій лінії бойових дій, в районі Попасної на Луганщині, в/ч А2227.
На різдвяні свята був дома, у відпустці, після чого відбув у частину для подальшого проходження служби. 25 січня 2020 р. перестало битися серце воїна- захисника. Загинув в зоні проведення ООС у Луганській області в районі Попасної. Обставини загибелі військовослужбовця наразі невідомі.
Поховання солдата з військовими почестями у рідному селі.
Пруський Віктор Федорович народився 26.11.1970 року у м. Рівне. Навчався у ЗОШ №18. Після закінчення школи Віктора призвано на строкову службу, яку він проходив у 4-й розвідувальній роті 8-ї окремої бригади спеціального призначення . У 1989 році виконував завдання в Грузії. Звільнився із строкової служби 18.10.1990 року.
Віктор Пруський займався скелелазінням і гірським туризмом, піднімався в гори Кавказу та Карпат.
30.09.2016 року підписав контракт із 14-ою ОМБр. Служив на посаді оператора ПТРК, брав участь у бойових діях в районі Щастя. 25.01.2019 року термін контракту сплинув, Віктор Федорович ненадовго повернувся додому, 22.05.2019 р. знову пішов на контрактну службу.
Молодший сержант, командир бойової машини, командир відділення 14-ї окремої механізованої бригади, загинув 9 грудня увечері в районі селища міського типу Новотошківське Попаснянського району Луганської област. Смертельні осколкові поранення, що дістав під час підриву на невідомому вибуховому пристрої, були не сумісні із життям. Йому було 49 років.
Похований у Рівному на Алеї Героїв Нового кладовища. Залишилися мати й сестра.
Сержант Капустян Олексій Віталійович (позивний Капуста) народився 18 жовтня 1993 року в селі Кринички Гощанського району Рівненської області. Навчався в Тучинській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті.
«У 2012-му році призваний на службу у Збройні сили, демобілізувався у 2013 році. На війні Олексій з 2014 року. Неодноразово повертався додому, але поки ворог на порозі не міг залишатися осторонь і знову підписував контракт та вирушав на фронт. Воював в складі 2-го окремого батальйону територіальної оборони Рівненської області “Горинь”, потім у 30-й бригаді, 24-й ОМБр, 130-му окремому розвідбаті. Воював на Світлодарській дузі, поблизу Мар’їнки, в інших гарячих точках. Коли 24-у бригаду вивели на ротацію, Олексій вирішив залишитись за контрактом у 8 окремому батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, де прослужив близько місяця. Командир відділення протитанкового взводу роти вогненної підтримки А 3029 , (А 4267), чудовий воїн, що володів різними видами зброї, він був обережним, відповідальним, добре усвідомлював ризик і грамотно діяв на передовій.
29 листопада 2019 року, під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Ужівка Новоазовського району Донецької, отримав від кулі снайпера поранення, несумісне із життям.… Читати далі