Храпаченко Олександр Володимирович народився 18.09.1987 в м. Рівне. Закінчив ЗОШ № 19 міста Рівне. У 2004 році Олександр вступив до Рівненського державного гуманітарного університету на художньо-педагогічний факультет, кафедру театральної режисури, спеціальність – режисер драматичного театру. У 2010 році закінчив РДГУ з освітнім рівнем – бакалавр. Під час навчання у виші Олександр був найяскравішим студентом всього факультету, грав у багатьох режисерських роботах студентів. Він був щедро наділений режисерськими здібностями, зробив не одну театральну постановку. Режисерські роботи Олександра: А. П. Чехов «Ведмідь», С. Мрожек «Стриптиз»; акторські роботи: А. Салинський «Сьогодні я стану жінкою», О. Слаповський «Від червоного щура до зеленої зірки», Софокл «Ісмена». та ін. Олександр знявся у фільмі «Воскресіння», в якому виконав роль солдата, що повернувся з війни додому.
Олександр Храпаченко був провідним актором, солістом театру вільної пластики «Яблуко», що діяв при кафедрі театральної режисури. Сашко був скаут-рейнджером та скіфом, захоплювався рок-музикою.
Активіст Євромайдану. Убитий пострілом снайпера на вулиці Інститутській у Києві. Куля потрапила в ключицю, пройшла легені та застрягла у печінці.… Читати далі
Василець Олександр Кузьмич (8.05.1978 – 28.07.2014)
Олександр Кузьмич народився 8 травня 1978 р. в с. Богуші Березнівського району Рівненської області. Проживав у Білій церкві. Молодший сержант, командир бойової машини – командир відділення 72-ої окремої механізованої бригади.
Батько двох малолітніх дітей Олександр Василець загинув під час
Вдома залишились двоє маленьких дітей.
Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
Публікації про Васильця О. К.
В останню путь проводжали всім селом
Останні роки Олександр жив і працював у Київській області. У квітні його мобілізували, начебто, на 45 днів, але затримали значно довше. Як розповіли рідні, спочатку служив у Донецьку, потім їх перевели ближче до Луганська, у Червонопартизанськ, а востаннє дзвонив із-під села Діброва Донецької області. За тиждень до трагедії в телефонній розмові зі своєю тіткою розповідав про всі труднощі служби.… Читати далі
Khrapachenko Oleksandr Volodymyrovych
Тест Українською
Тест Українською… Читати далі
Пиясюк Роман Володимирович (19.08.1975 – 10.03.2015)
Пиясюк Роман Володимирович (19.08.1975 -10.03.2015)
Пиясюк Роман народився в 1975 році в м. Костополі. Навчався в Костопільській ЗОШ №3. Закінчив ПТУ у Камінь-Каширському що на Волині, де здобув професію столяра. 3 грудня 1993 року призваний на строкову службу. 16 червня 1995 року звільнений у запас. 19 жовтня 1995 року пішов по контракту в Костопільську військову частину. 15 лютого 1998 року звільнився і став працювати далекобійником. Працював у приватних підприємців області (перевозив вантажі в межах України).
5 вересня 2014 року добровольцем пішов на захист України Військовослужбовець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). 10 березня 2015 року військовий підірвався на «розтяжці» під час виконання бойового завдання у селі Златоустівка (Волноваський район) Донецької області. Поховали справжнього патріота 15 березня 2015 року на його Батьківщині, у селі Пісків Костопільського району, де проживають його батьки. У Романа Пиясюка залишилася дружина та двоє дітей.
Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Р.… Читати далі
Куришку Ярославу присвячується…
Кто спит, тот видит только сны,
Не зная от войны тревоги.
Вот кто-то крикнул: «Пацаны!»,
Вновь замерцали в небе звёзды.
В момент тот вспыхнул горизонт,
Российский «Град» мерцает в небе,
И мы не знаем: попадёт
Ещё хоть раз увидеть небо?… Читати далі
«Урок для батьків»: Мій тато – герой! (пам’яті Гулюка Сергія)
Творчій групі телеканалу “Нова Волинь” випала нагода познайомитись із родиною прикордонника Сергія Гулюка, лучанина, який одним із перших у найгарячішій точці України, на лінії розмежування, на Донеччині. Днями урочисто присягнув на вірність батьківщині його старший син Дмитро. Хлопчик одягнув військову форму у ліцеї. Він каже, що це – велика честь. В їхній багатодітній родині виховується троє дітей. Про те, як їм живеться, що болить, що втішає, хто стоїть на сторожі інтересів дітей наших героїв – дізнавайтеся далі.
… Читати далі
Цимощук Олег Михайлович (26.08.1975 – 3.07.2015)
Цимощук Олег Михайлович
(26.08.1975 – 03.07.2015)
Олег Цимощук народився 26 серпня 1975 року в с. Крилів Корецького району Рівненської області в багатодітній сім’ї. Олег був найменший в родині з 8-ми хлопців. Мати, Цимощук Євгенія Назарівна, працювала в колгоспі «1 Травня». Батько, Цимощук Михайло Лукашович, працював їздовим у Крилівській середній школі. З 1982 до 1992 року навчався в Крилівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Вчився добре, був старанним учнем. Після закінчення школи працював у місцевому колгоспі, пізніше господарював на власній землі, доглядав батьків та брата-інваліда. В селі його знали, як хорошого господаря. У 1993-1995 роках служив у Збройних силах України, м. Дніпродзержинськ. 6 травня 2015 року Олег мобілізований Гощанським військоматом. Навчання проходив у військовій частині м. Яворова Львівської області. Службу проходив у військовій частині 30-ої ОМБР. 3 липня 2015 року загинув біля Артемівська Донецької області. У серпні Олегу мало би виповнитися 40 років. Зі слів очевидців загинув від кулі снайпера. Похований у рідному селі.… Читати далі
Черніченко Олександр Анатолійович (19.04.1968 – 29.03.2015)
Черніченко Олександр Анатолійович
(19.04.1968 – 29.03.2015)
Олександр народився 19 квітня 1968 року в Підволочиську Хмельницької області в сім’ї військового. Згодом родина переїхала до Одеси, де він навчався. Професійну освіту Олександр здобував у сільськогосподарському технікумі в Молдові. Далі його призвали на строкову службу до лав Збройних Сил. Закінчив школу прапорщиків та академію Державної прикордонної служби в Хмельницькому. Був поранений в 1993 році. Після лікування в госпіталях продовжив службу в Рівному. У 2008 році в званні капітана звільнений у запас. Після цього працював у Волочиському КП «ЖЕК».
У 2014 році Олександр добровільно пішов до Рівненського військового комісаріату, звідки був мобілізований та направлений до 72-ої окремої гвардійської механізованої Красноградсько-Київської ордена Червоного Прапора бригади. Мобілізували чоловіка за призовом з Рівненського об’єднаного районного військкомату. З січня 2015 року він перебував у зоні проведення антитерористичної операції. Капітан, заступник командира з озброєння 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону 72-ої окремої механізованої бригади (Біла Церква).
Загинув, отримавши смертельне поранення в результаті мінометного обстрілу бойовиками позицій сил АТО, розташованих поблизу села Гранітне Волноваського району Донецької області, в неділю, 29 березня.… Читати далі
Трохимчук Іван Васильович (24.07.1993 – 06.08.2014 )
Трохимчук Іван Васильович народився 24.07.1993 року в селі Тишиця Березнівського району в багатодітній сімʼї. В 2000 році пішов в 1-й клас Тишицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку закінчив в 2010 році. Зі слів вчителів та однокласників Іван був хлопчиною товариським, спокійним. Мав здібності до математики, а ще, як і всі хлопчаки, любив уроки фізкультури.
В 2012 році був призваний до лав Збройних сил України. Службу проходив у Новоград-Волинську Житомирської області старшим стрільцем-кулеметником. Демобілізувався в 2013 році.
В 2014 році, коли на Сході України розпочалася антитерористична операція, Трохимчук Іван був мобілізований одним із перших. Перед відправкою в Луганську область, 40 днів проходив навчання у Володимир – Волинському навчальному центрі.
В період з 19.06.14 по 27.07.2014 р. та з 29.07.14 по 02.08.2014 р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції в районі Донецької та Луганської областей.
Іван за період служби двічі отримував поранення: перше – під час боїв біля селища Дзеркальне Луганської області, друге – вже на території Донецької області. Для лікування був направлений в м.… Читати далі