Куришко Ярослав Русланович народився 09.02.1994року в с. Карасин Сарненського району Рівненської області. У 2000 році пішов у 1 клас Карасинської загальноосвітньої школи. З 2005 по 2011роки прислуговував у Св. Василіївському храмі с. Карасин. Також у цей період навчався грі на акордеоні у Сарненській музичній школі. Після закінчення 9 класів перевівся у Стрільську загальноосвітню школу де закінчив 10 клас. У 2011році закінчив 11 клас Сарненського районного ліцею «Лідер». У 2011-2012 роках навчався у Рівненській школі міліції, 2012-2013 роках проходив строкову службу у ВПС при Генеральному штабі м. Київ. Після закінчення строкової служби пішов служити за контрактом у Новоград-Волинську військову частину.
Загинув 8 серпня 2014 року в селищі Степанівка Донецької області під час антитерористичної операції.

 

Плач за Ярославом

Плач за ЯрославомМинулої п’ятниці Сарненщина прощалася з мужнім героєм, який загинув у битві під Донецьком у зоні АТО під час виконання бойових завдань, захищаючи рідну країну. Ярослав КУРИШКО був стрілком 30 окремої механізованої бригади з Новоград-Волинського, де з 2013 року служив за контрактом. Йому виповнилося лише 20. За такий короткий період свого життя юнак уже встиг пройти строкову військову службу, перед тим закінчивши школу міліції.

Востаннє віддати шану герою та оборонцю Батьківщини у Свято-Покровському кафедральному соборі Сарн зібралися минулої п’ятниці рідні, друзі та зовсім незнайомі люди, військові, керівники району та міста, представники громадських і благодійних організацій, працівники установ, підприємств та організацій, жителі села Карасин, звідки хлопець родом, району та міста, вчителі та учні Сарненського районного ліцею «Лідер», де Ярослав навчався в 11 класі. Сарненщина прощалася з героєм, молилася за нього та всіх загиблих, за мир і спокій в Україні.

Керуючий єпархією, високопреосвященніший Анатолій, митрополит Сарненський і Поліський у співслужінні духовенства єпархії очолив чин відспівування загиблого воїна Куришка Ярослава Руслановича, який виконував наказ Президента України Петра Порошенка захищати цілісність нашої держави. Це не перший воїн-поліщук, який поліг у зоні АТО. Він віддав своє життя за єдність люду Божого в нашій країні, яка називається Україна, наголосив митрополит Сарненський і Поліський. Голова райдержадміністрації Сергій Євтушок висловив глибоке співчуття родині загиблого й пообіцяв всіляку підтримку від влади району.

У храмі – тиша. Чути тільки, як схлипують жінки та дівчата. Не ховають сльози й чоловіки. Що сказати матері й де знайти слова, щоб утішити, коли горе – непоправне? Хіба таке можна пережити? Загальний плач скорботи піднімається, здається, до самого куполу, коли майже через годину солдати виносять труну з кафедрального собору. Молоді люди несуть вінки з написами. З честю проводять в останню путь героя, який віддав своє життя заради нашого. Траурна процесія в супроводі духового оркестру, до якої приєднується все більше людей, направляється до центральної площі міста. Звідти катафалк, а також автобус і машини з близькими та знайомими Ярослава їдуть у його рідне село Карасин, де й похоронили мужнього воїна.

Чому війна забирає найкращих? Скільки разів запитувала себе про це. Замість того, щоб повернутися до батьківської оселі на відпочинок, зовсім юного хлопця привезли в домовині й у вічній славі.

Після відспівування загиблого, напередодні похорону попросила розповісти, яким він залишився в пам’яті, його класного керівника Сергія Симончука (Сарненський районний ліцей «Лідер»).

– Ярослава Куришка любили всі без винятку. Хто хоча б трохи знав його, підтвердить мої слова, – пригадує вчитель, стримуючи відчай. – Дуже порядний був, прислужував у новозбудованому в 2009 році Свято-Василівському храмі в рідному селі, де батько його трудиться старостою. Компанійський і веселий, одразу став душею ліцейського колективу, завжди підтримував друзів. Був щедрим і водночас відповідальним за тих, хто поряд.

А Михайло Мельник, директор Карасинської ЗОШ І-ІІ ступенів, знав Ярослава ще змалечку. В класі, де навчалося 6 хлопців і одна дівчинка, був дуже сором’язливий. Згодом почав брати активну участь не тільки в житті школи, а й села. Займався легкою атлетикою, любив футбол, залишилось у нього й чимало грамот. Батьки юнака, Руслан Іванович і Наталія Миколаївна, виховували сина, як і доньку Ірину, в любові, намагалися дати їм всебічну освіту. Так, Ярослав учився також у музичній школі грі на акордеоні.

Автоматично заходжу на свою сторінку в «Однокласниках» і шукаю там карасинського хлопця. Ярослав створив так само свою, яку не встиг заповнити. 7 травня змінив фото, що залишилося єдиним, як і дівчина-подруга, група та гра. А 13 серпня під головною світлиною сторінки почали з’являтися скорботні слова та гасла «Слава Героям! Герої не вмирають!»

Як житиме тепер без нього родина, яка так пишалася турботливим сином? Хто зможе втішити її? І чи є більша біда для матері, ніж хоронити свою дитину? Намагаюся знайти відповіді на ці запитання й не можу. Йому б щасливим бути в оновленій країні, зізнатися в коханні тій, кого щиро та ніжно любив, і подарувати найріднішим людям на світі онуків. Та клята війна обірвала всі надії й сподівання, навіть не дала їм побачитися востаннє.

Ніхто не може втішити сім’ю в такому нещасті. Можемо лише плакати разом з тими, хто плаче… Розділімо між нами усіма цей біль.

Нехай тобі, Ярославе, й усім вам, нашим убієнним воїнам, небесним світлим пухом стелиться рідна земля. Герої не вмирають.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ЯРОСЛАВУ КУРИШКУ.

Слава герою!

Марія КУЗЬМИЧ.
Фото Василя Сосюка

Куришку Ярославу присвячується…

Кто спит, тот видит только сны,
Не зная от войны тревоги.
Вот кто-то крикнул: «Пацаны!»,
Вновь замерцали в небе звёзды.

В момент тот вспыхнул горизонт,
Российский «Град» мерцает в небе,
И мы не знаем: попадёт
Ещё хоть раз увидеть небо?

«Давай в окопы, все ложись», –
Приказы слышно капитана.
Мы здесь все боремся за жизнь
И за тебя, конечно, мама…

Сжимаю крепко автомат.
Что не поможет он, я знаю.
Мы выживем с тобою, брат?
Конечно, да, я отвечаю…

Совсем вблизи я слышу взрыв,
Земля с-под ног вдруг убежала,
Руками голову закрыв,
Лишь только вера нас держала.

Вот слышен крик. Братишка, ты?
Подполз к тебе я осторожно
И  вижу, что там все в крови,
За друга сжалось сердце больно.

В последний раз ты прошептал:
«Стал этот день последним боем,
Ты только маме сообщи,
Что умер сын её героем».

Кто спит, тот видит только сны,
Его храним мы в главной роли.
Герои вечны, и они
Живут в сердцах, не зная боли.

Мосійчук І.

Ярославу Куришко присвятили вірші

У понеділок, 9 лютого, в Карасинській ЗОШ І-ІІ ст. провели урочисту лінійку до річниці від дня народження Ярослава Куришка, який своїм под¬вигом прославив невеличке село на Сарненщині. Йому виповнився б 21 рік. Ярослав віддав своє життя, виконуючи обов’язок солдата-воїна, захи¬щаючи рідну землю.
На захід запросили маму Ярослава – Наталію Куришко. Для когось із присутніх юнак був дру¬гом, однокласником, односельцем. Але спільним є те, що для усіх він -Герой. Лицар, який не ховав¬ся за спинами своїх товаришів, а дивився смерті прямо у вічі. В нашій пам’яті він залишиться отим молодим хлопчиною, який зростав на наших очах. Пишаємося тим, що Ярослав жив поряд із нами, ходив тими ж стежками, якими ходимо зараз, здо¬бував знання в нашій школі.
У класі, де навчався, організували куточок па¬м’яті про воїна-героя. Не забули покласти квіти й до меморіальної дошки, встановленої ззовні при¬міщення. Йому присвятили вірші.

Ярославу

Як тяжко згадувать той час,
Рікою крові сплинув він для нас.
Одвічну тугу лишила за собою
Сердечна біль від втрати за тобою.
Лелієм згадку у своїй душі,
Адже так мало і багато ти нам залишив:
В душі – багато болю і тривоги,
Усмішок мало і життєвої дороги.

Надія Тверда,
вчитель Карасинської ЗОШІ-ІІ ст.

Почуй слова

Життя пройде, немов вода,
І зацвіте калина біля хати.
Стільки втрат принесла ця війна,
Але солдатів наших будем пам’ятати.
І матері ночами вже не сплять,
Бо серце не вмовкає.
А, може, він повернеться живим?
Вона ж того не знає.
Адже надія останньою вмирає.
Так і ти, Ярославе, пішов від нас,
Але твій промінь серця не погас.
Ми живем, пам’ятаєм і точно вже знаєм:
«Герої не вмирають!
Вони часточку себе в наших серцях залишають!».

Світлана ЯКОВЕЦЬ, 9 клас

Список публікацій про Ярослава Куришка

1.    Мосійчук І. Куришку Ярославу присвячується… [вірш] / І. Мосійчук // Сарненські новини. – 2014. – 25 листоп. – С. 6.
2.    Кузьмич М. Плач за Ярославом / М. Кузьмич // Сарненські новини. – 2014. – 19 серп. – С. 1-2.
Про поховання в Свято-Покровському кафедральному соборі м. Сарн –  Ярослава Куришка, жителя с. Карасин, Сарненського району, який загинув у битві під Донецьком у зоні АТО.
3.     Ярославу Куришку присвятили вірші // Сарненські новини. – 2015. – 12 лют. – С. 6.

4.    В серцях земляків – вічна пам’ять про Ярослава Куришка // Сарненська районна державна адміністрація

5.    Завтра на Рівненщині прощатимуться з ще одним загиблим солдатом в зоні АТО : [Ярослав Куришко] // Рівне:Голосно

6.    Завтра поховають загиблого в АТО юнака із Сарн : [Ярослав Куришко] // ВСЕ : сайт чесних новин

7.    Плач за Ярославом / / Сарненські новини

8.    Рівненщина прощатиметься із Ярославом Куришко, який загинув у АТО // Ровно : новостной репортер региона.

9.     Сарненщина памя’тає своїх героїв : Куришко Ярослав // Сарненська централізована система публічно-шкільних бібліотек

10.    Сьогодні поховають 20-річного сарненчанина, що загинув у зоні АТО // Ого