Ковбар Анатолій Володимирович (15.11.1966-11.07.2024)


Анатолій Ковбар народився 15 листопада 1966 року у селі Бронне тоді ще Березнівського району. З 1974 по 1982 рік навчався у Броннівській восьмирічній
загальноосвітній трудовій політехнічній школі, а з 1982 по 1985 – у Клеванському СПТУ № 23. Ще під час навчання у школі став захоплюватись футболом. Незважаючи на усі труднощі, постійно доїжджав з села Бронне у місто Березне на тренування у футбольну секцію Березнівської ДЮСШ. Брав участь у спортивних змаганнях з футболу у складі команди села Бронне.
З 1985 по 1987 рік проходив строкову військову службу. Працював у сільськогосподарському виробничому кооперативі «Хлібороб» в селі Бронне, водієм у Березнівському районному споживчому товаристві та у фізичних-осіб підприємців в місті Березне.
У мирний час Анатолій був надзвичайно добрим, щирим, комунікабельним чоловіком, котрий завжди був готовий прийти на допомогу. Захоплювався збиранням грибів. Але особливо його приваблювала техніка.
Солдат, водій кулеметного відділення механізованого батальйону захищав рідну землю з лютого 2024 року. Загинув у Харківській області ще 11 липня 2024 року у результаті ворожого обстрілу з міномету.… Читати далі

Зубчик Сергій Федорович (16.08.1985- 02.08.2024)

Народився Зубчик Сергій 16 серпня 1985 року у селі Колодязне Березнівського району. З 1991 року по 2002 рік навчався в Колодязнівській загальноосвітній школі I-III ступенів, після закінчення якої навчався в Соснівському профтехучилищі за спеціальністю штукатур. Працював переважно на сезонних роботах.
38-річний воїн Зубчик Сергій Федорович був мобілізований до лав Збройних Сил України у листопаді 2023 року.
2 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання солдат, навідник механізованого взводу загинув на Донеччині.
Чин прощання з Захисником розпочався у його батьківському будинку, що в рідному селі. Потім відбулося похоронне служіння в Домі Молитві села Колодязне, після якої похоронна процесія в жалобі пройшла сільськими вулицями до місцевого кладовища.
Поховали захисника на кладовищі села Колодязне.
У Захисника залишились батько, троє неповнолітніх дітей та брат.

Читати далі

Карпинський Андрій Миколайович (02.04.1968-29.07.2024)

Андрій народився 2 квітня 1968 року у селі Моквин Березнівського району. З 1974 року по 1984 рік навчався в Моквинській середній школі.
Потім здобув фах водія транспортних засобів у Корецькій автошколі. Після проходження з 1985 по 1987 рік строкової служби в армії працював на
місцевому цегельному заводі, а згодом на Березнівському фарфоровому заводі. В житті Андрій Миколайович полюбляв риболовлю, захоплювався музикою. З
1978 року по 1983 навчався в Березнівській музичній школі з фаху баян. Особливо Андрій любив власноручно виготовляти столярні вироби з дерева.
Старший сержант, командир відділення – командир машини мотопіхотного батальйону захищав рідну землю з травня 2024 року.
29 липня 2024 року загинув під час бойових дій від отриманих поранень в результаті скиду вибухового пристрою ворожим БПЛА на Донеччині.
Поховали Андрія Миколайовича на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави.
У загиблого Героя залишилися два сина Іван та Микола. Син Іван також у лавах Сил Оборони захищає Україну від московських окупантів.

Читати далі

Мотруніч Олег Русланович (23.11.1992-10.07.2024 )

Народився Олег Русланович МОТРУНІЧ 23 листопада 1992 року в м. Березне Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області .
У 1999 році Олег пішов навчатися до Березнівської загальноосвітньої І-ІІІ ступенів школи №2 Березнівської районної ради Рівненської області, в якій навчався та закінчив 11 класів в 2010 році.
Мав успіхи у вивченні уроків фізичної культури, трудового навчання та Захисту Вітчизни. Любив спорт, брав участь у спортивних змаганнях.
Трудолюбивий, поважав працю інших, бо й сам не лінувався працювати. З повагою ставився до батьків, вчителів, цінував дружбу.
У 2011 році Олег закінчив Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сарненський професійний аграрний ліцей» і здобув професію слюсаря з ремонту
автомобілів, водія автотранспортних засобів (категорія «С»).
У мирний час наш Захисник захоплювався риболовлею, обожнював «тихе полювання». Для близьких людей Олег запам’ятався турботливим сином, чесною та справедливою людиною.
Солдат, навідник аеромобільного батальйону захищав рідну землю з квітня 2024 року. Загинув Олег Мотруніч 10 липня 2024 року у Донецькій області.
Військове поховання Олега Руслановича відбулося 16 липня 2024 року.
Поховали Олега Руслановича на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє незалежної України.… Читати далі

Толочик Роман Васильович (25.10.1984-05.08.2024)

Народився Роман 25 жовтня 1984 року у селі Кам’янка Березнівського району. Зростав веселим, розумним та працьовитим хлопцем. З 1991 по 2002 рік навчався у
Кам’янській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Після школи у Мирогощанському аграрному коледжі здобув професію техніка-механіка. У 2009 році закінчив Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності».
Працював переважно на сезонних роботах. Придбав будинок в селі Яблунне. Був хорошим батьком, сином, братом, другом. Мав золоті руки, тому ніколи не сидів без роботи. Ладнав з різними видами сільськогосподарської техніки. У червні 2024 року був мобілізований до Збройних Сил України.
В ході ведення бойових дій на Донецькому напрямку, 05 серпня 2024 року, ворог обірвав життя Захисника.
Після заупокійної служби у Свято-Михайлівському храмі Романа з військовими почестями поховали на місцевому кладовищі у села Кам’янка
У загиблого Героя залишилися дванадцятирічна донька Надія, мати Людмила Іванівна, брат Назар.

Читати далі

Лобач Ігор Миколайович ( 25.03.1980-03.12.2022)

Лобач Ігор Миколайович народився 25 березня 1980 року в селищі Клевань Рівненського району Рівненської області у сім’ї робітників Миколи та Марії.

У 1995 році закінчив Клеванську ЗОШ №1. Після закінчення 9-го класу вступив до Клеванського професійного ліцею (раніше Клеванське професійно-технічне училище №23) (1995-1997). Здобував професію «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування».

На жаль, з певних причин закінчити повний курс навчання юнакові не вдалося, а тому й працювати за обраною спеціальністю Ігорю не довелось. Після проходження строкової військової служби з 1998 по 1999 роки в повітряно-десантних військах у м. Житомир він працював на приватних фірмах охоронником. Був не одружений. Дітей не мав.

Захоплювався спортом. В юні роки був активним спортсменом та представляв на регіональних змаганнях рідну школу та професійний ліцей. 

У кінці березня 2022 року був мобілізований до лав збройних сил України. На захист вітчизни став не вагаючись. Був навідником 3-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 4-ої механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А 0998.

Загинув Ігор в боях під Бахмутом, у районі населеного пункту Яковлівка.… Читати далі

Грешко Руслан Станіславович (01.06.1976 – 06.01.2024 )

Грешко Руслан Станіславович народився 01.06.1976 року в смт Оржів Рівненського району, Рівненської області в сім’ї робітників. Батько – Грешко Станіслав Миколайович 13.12.1952 року народження наразі проживає в будинку для людей похилого віку.

Руслан навчався у Оржівській середній школі. Після закінчення 9-го класу вступив до  Рівненського СПТУ №38 за спеціальністю монтажника-електрозварювальника 2-го розряду. В 1991-1994 роках працював слюсарем-електрозварювальником 2-го розряду.

26.12.1994 року був призваний до лав Збройних Сил України, як рядовий стрілець, водій.

З 26.08.2021 року працював в ТОВ «ОДЕК» УКРАЇНА  оператором на лінії по окорюванню.

На захист України був мобілізований 06.06.2022 року.

У період з 21.01.2023р. по 28.01.2023 р. проходив підготовку за №3 програмно-навчальної військової підготовки відповідно до наказу №95 від 21.01.2023 року.

06.01.2024 року під час наступальних дій в районі населеного пункту Роботине Запорізької області отримав травми несумісні з життям.

Руслан був одружений. У нього залишилися дружина Алла та доньки Марія, Каріна та Аліна. Улюбленим хобі в мирний час для нього були водіння автомобіля, риболовля та час проведений з родиною.… Читати далі

Владіміров Михайло Леонідович (13.09.1969 -16.09.2022)

Владіміров Михайло Леонідович народився 13.09.1969 року в Петрозаводську, село Соломенське Карельської АССР в Росії. Мама – Захарова Зінаїда Купріянівна 30.05.1951 року народження за національністю білоруска.

У 1971 році, коли Михайлу було 2 роки родина переїхала в смт Оржів. Навчався він у Оржівській середній школі, яку закінчив у 1985 році. Після школи вступив до  СПТУ №11 у місті Рівне за спеціальністю електрик.

У 1986-1987 рр. працював на Рівненському заводі тракторних агрегатів електромонтером 3-го розряду по ремонту обладнання. 16 листопада 1987 року був звільнений у зв’язку з призовом до лав радянської армії.

05.05.1991 року після проходження строкової військової служби був прийнятий на Рівненський завод тракторних агрегатів у ливарний цех №22 електромонтером 3-го розряду.

З 22.09.1992 по 2006 рік працював в Оржеві на залізниці монтером колії. З 21.08.2006 року прийнятий вантажником складу сировини і дерев’яних відходів в ОДЕК де працював до 2013 року.

З 07.10.2013 року по 2016 рік працював у військовій частині А 4559 слюсарем-ремонтником відділу зберігання артилерійських систем. Саме тут згодом отримав Подяку з нагоди 23-ї річниці Збройних Сил України.… Читати далі

Стрілець Олександр Анатолійович (07.11.1986-31.08.2023)

Стрілець Олександр Анатолійович народився 07.11.1986 року в селищі Оржів Рівненського району Рівненської області у родині Анатолія та Людмили Стрільців.

Навчався Олександр у Оржівській середній школі, яку закінчив у 2004 році. Пізніше навчався в школі міліції в с. Городок, що на Рівненщині.

Працював у відділі міліції в підрозділі «Барс», згодом у Городоцькому виправному центрі №131 наглядачем.

З часом Олександр змінив характер роботи. Займався будівельними роботами, таксував, переганяв автомобілі з-за кордону. Серед захоплень чільне місце у житті Олександра займав футбол. Він із задоволенням відвідував тренування, грав за команду села Грабів – «Оріон».

У 2014 році Олександр хотів йти в АТО, однак доля не пустила. На той час він був вже одружений і в молодого подружжя народилася донечка Юлія.

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр став організатором сил оборони, створював блокпости в ДФТГ. Згодом пішов до «Нацгвардії». Пізніше з власної ініціативи перевівся до полку «Азов». Був у найгарячіших точках. Побратими згадують його із захватом і повагою: «Він був справжнім командиром, цінував своїх людей».… Читати далі

Богданець Олександр Юрійович (11.03.1987– 05.07.2023)           

                                                           

Богданець Олександр Юрійович народився 11.03.1987 року в смт Оржів Рівненського району, Рівненської області в сім’ї робітників. Батько – Богданець Юрій Петрович 02.07.1963 року народження та мама Богданець Наталія Кирилівна 20.04.1963 року народження наразі проживають в рідному селищі.

Олександр навчався в Оржівській середній школі, яку закінчив у 2004 році. З малих літ  хлопець захоплювався комп’ютером, тому паралельно з навчанням у школі проходив навчання в комп’ютерній академії «Шах», яку закінчив у 2005 році за спеціальністю «Комп’ютерна графіка та інтернет технології».

У 2006 році працював на посаді дизайнера у товаристві «Відок» в м. Рівне. З 2007 року став працювати в селищі Оржів у меблевому товаристві з обмеженою відповідальністю «Олісма». З 2008 року працював столяром у ВАТ «Рівнеазот», з 2009 року почав працювати разом з татом, виконуючи фасадні роботи у м. Києві.

У зв’язку з хворобою був звільнений від військової строкової служби в мирний час.

Олександр одружився, згодом у молодого подружжя народилося двоє синів.

З 19 березня 2023 року Олександр був призваний на військову службу.… Читати далі