Гордійчук Микола Миколайович (26.05.1986 – 22.07.2015)

Народився Микола 26 травня 1986 року в м. Рівне в сім’ї військових. Через рік родина переїхала в Кам’янець- Подільський , з того часу там проживав. Молодший сержант міліції, міліціонер батальйону патрульної служби міліції собливого призначення «Гарпун» ГУМВС України в Київській області. Член Пласту» з 1993 року, старший пластун, 2009 року був інструктором військово-патріотичного табору «Легіон-12».

Випускник Кам’янець-Подільського Національного університету ім. Івана Огієнка за спеціальністю психолог. Учасник команди КВК «Наш Формат». Ведучий молодіжної програми «Шоу Кадрів». Був засновником і солістом групи «Своєрідне», а потім групи «Тhе DеnDі», відомим шоуменом у Кам’янці -Подільському.

Активний учасник Революції Гідності, був у складі 15-ї сотні Самооборони Майдану «Вільні люди». На службі в батальйоні перебував з квітня 2015 року. В серпні планував одружитись. Повертаючись з бойового завдання, підірвався на «розтяжці», отримав численні осколові поранення кінцівок і тулуба поблизу блокпосту «Шахта» між містами Авдіївка та Ясинувата (Донецька область), внаслідок чого помер під час транспортуваня до військового шпиталю Красноармійська.

Указом  Президента України № 546/2015 від 15 вересня 2015 року, “за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Посмертно нагороджений відзнакою “За заслуги перед міською громадою”, а також однією з найпочесніших пластових відзнак – Залізним Пластовим Хрестом.

За особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, згідно рішення № 109/93 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Публікації про  Гордійчука М. М.

«Гризун» Микола Гордійчук у серпні мав одружитися, але сьогодні Героя поховали (25.07.2015)

В місті над Смотричем назавжди попрощалися із загиблим на Донбасі бійцем батальйону спецпризначення “Гарпун” відомим серед пластунів як “Гризун”, а серед друзів і музикантів як NIK своєрідний, громадським активістом та просто справжнім ПАТРІОТОМ Миколою Гордійчуком. Віддати шану хлопцеві прийшли не сотні, як зазвичай, проводжали загиблих у Кам’янці військових, а тисячі мешканців, основна частина яких – молодь, побратими зі Сходу, пластуни, до організації яких він входив, молоді солісти, друзі. Ті, хто знав його завжди усміхненим і з вогником в очах, до останнього не могли повірити в те, що його більше немає.  “Доки не було офіційного підтвердження про те, що він загинув, до останнього звістка, що його немає в живих, не сприймалася” – розповідає товариш загиблого Віктор. Як страшний сон смерть юного ПАТРІОТА сприймають не лише рідні. Не знали про те, що їх син на передовій і батько з матір’ю, яким він розповідав, що знаходиться на навчаннях. «Свідомо і підсвідомо Коля жив заради України, за яку і загинув. Вірю, що смерть таких патріотів не є марною” – зазначає батько загиблого Микола. Мабуть, такі відданість і патріотизм він отримав і від родини, в якій тато і брат військові та від організації “ПЛАСТ”, до якої він вступив у віці семи років. Батькам Микола казав, що перебуває на навчанні, а не на передовій.

Лише приємні спогади про Миколу в командира батальйону спеціального призначення Костянтина Жука, який приїхав попрощатися зі своїм підлеглим. «Перед тим, як потрапити в наші ряди, він успішно пройшов вишкіл, лише після якого був офіційно призначений до складу “Гарпуна”. Коля був з тих, хто не ховався, а йшов уперед, був душею компанії, та, на жаль, повертаючись із бойового завдання, підірвався на розтяжці», – розповів комбат.  Такого болю місто не переживало, здається, давно. Це справді втрата, коли щемлять тисячі сердець від однієї думки про те, що Микола Гордійчук більше не з’явиться на вулицях рідного міста, не вселятиме надію в майбутнє та не стане на весільний рушник у серпні, як було заплановано. Посмертно Миколу нагородили найвищою нагородою Кам’янця “За заслуги перед міською громадою” а також однією з найпочесніших пластових відзнак – Залізним Пластовим Хрестом (Ним нагороджують за хоробрість у боротьбі за Батьківщину). «Він любив свою родину, любив друзів, майбутню наречену, але найбільше любив Україну», – розповідає старший брат Максим. Проводжали Героя з оберемками квітів у руках, оплесками та вигуками “Герої не вмирають”. Попрощатися з бійцем прийшли не лише кам’янчани, але й друзі з багатьох міст України.

Ірина Гринішина. Фото автора.