Коли настане такий день для нас?

Коли цей дим від пострілів та градів зникне?

Коли закінчиться безглузда ця війна,

Яка вбиває наших рідних

Ця хмара сонцю не дає повстать,

Ця хмара біль і сльози посилає.

Вона життя єдине у солдат

Назавжди в землю забирає.

Там постріли, там горе, кров

Там наші люди гинуть.

І кожен день все знову й знов

Вони болючі рани криють

Міста розгромлені, зруйновані будинки

Стоять пусті, самотні школи та садки

Розбиті вщент всі мрії, немов ті шибки

На вікнах, крізь які виднілись червоноокії квітки

Бракує слів, щоб описати все,

Без сліз, без болю та без страху.

Вгамуйся, Путін, ти уже!

Життя дано не для війни та жаху.

Кузьмич Вікторія, учениця 11 класу