Новий день наступає, мій сину

І в ньому вже тебе нема.

Ти дуже любив Україну,

Та все зруйнувала  війна.

Як  будуть дерева без тебе,

Які ти у саду посадив?

А квіти, а трави, а небо,

І Корець, який ти любив?

Вийшло місто тебе зустрічати,

Люди в траурі, плаче земля.

Ллються сльози рікою, дитино,

Яка ж твоя хата сумна.

Ідуть сивочолі і діти,

І друзі твої, і брати.

І квіти, їх безліч, дитино,

Схилили голівки свої.

І «Слава герою», – лунає.

Ти Вітчизну свою захищав.

І мужньо, як личить герою,

Життя на жертовник поклав.

Скотилася зірка із неба.

Гудуть дзвони, ридає земля.

Війни українцям  не треба,

Це горе прийшло від кремля.

У спільній молитві до Бога

«Отче наш» промовляють уста.

Хоч коротка життєва дорога,

Та звеличений подвигом шлях.

Пам’ять житиме вічно в народі,

У деревах, барвистих квітках.

Ти ж піднявся високо у небо,

Як гордий нескорений птах.

Марія Денисюк, Корець, 2014 р.