Олександр Кузьмич народився 8 травня 1978 р. в с. Богуші Березнівського району Рівненської області. Проживав у Білій церкві. Молодший сержант, командир бойової машини – командир відділення 72-ої окремої механізованої бригади.
Батько двох малолітніх дітей Олександр Василець загинув під час
Вдома залишились двоє маленьких дітей.
Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
Публікації про Васильця О. К.
В останню путь проводжали всім селом
Останні роки Олександр жив і працював у Київській області. У квітні його мобілізували, начебто, на 45 днів, але затримали значно довше. Як розповіли рідні, спочатку служив у Донецьку, потім їх перевели ближче до Луганська, у Червонопартизанськ, а востаннє дзвонив із-під села Діброва Донецької області. За тиждень до трагедії в телефонній розмові зі своєю тіткою розповідав про всі труднощі служби.
За день до смерті Олександр, наче відчуваючи загибель, обдзвонив усіх близьких востаннє. А тітці відверто сказав, що скоро їх уб’ють, але просив не розповідати матері.
В ту ніч він стояв на посту, коли о третій годині осколок від смертельного снаряду влучив йому просто в голову.
Підчас поховання сільський голова Н. М. Ковбар сказала теплі слова про загиблого. – Всі ми сумуємо, Олександр був дуже хорошою людиною, нехай земля буде йому лебединим пухом. Люди добрі, давайте будемо добрішими один до одного і попросимо Бога, щоб закінчилася ця біда, що спіткала нашу державу.
– Сьогодні на свою рідну землю повертається її син, – сказав у своєму виступі голова райдержадміністрації Д. В. Єрмаченко, – один із нас, що народився і виріс разом з нами, але повертається додому, віддавши своє життя для того, щоб ця земля і надалі була мирною. Україна впродовж всієї своєї історії виборює свою незалежність ціною життів кращих її синів.
Сільський голова Колонщини Київської області Юлія Василівна, де жив Олександр, розповіла, що у нього була можливість залишитись живим. Я спілкувалася з Сашею буквально за кілька годин до його загибелі і хочу, щоб усі знали, що в нього був вибір Він сказав мені: «Ви знаєте, я сьогодні помру. Нам запропонували вийти звідси живими, склавши зброю, але я цього не зроблю». – Для нас він герой, – завершила гостя. На що мати загиблого відповіла: «Для усіх він герой, а в мене сина немає».
Як належить при похоронах воїна, на завершення церемонії військовий духовий оркестр заграв Державний
гімн, під звуки якого солдати дали потрійний салют із автоматів.
Частину коштів, зібраних в районі на придбання засобів захисту для земляків-військовослужбовців, було передано сім’ї Васильців на поховання загиблого.
Олександр Мотруніч
«Соняхи в цвіту»
(присвячено герою–земляку Олександру Васильцю)
На фото-воїн. Соняхи в цвіту.
Упізнає хтось сина…Брата…
Торкають мрії світлу висоту –
Стискають руки автомата.
Далеко десь у рідній стороні
Гойдає Случ повільні хвилі.
Лелека у вільшаній низині
Болітця міряє на милі.
І там, у синій тиші вечорів,
Матуся просить, певно, в Бога,
У неба, в недосяжної зорі,
Щоб сина знов побачити живого.
Бо він в донецьких у жарких степах,
Де каїн затаївсь вбивати.
У цих місцях уже й полин пропах
Людською кров’ю і розбратом.
Навчились будувати бліндажі
І верховинці, й подоляни.
Плече в плече на першім рубежі
Із вірою, що мир настане.
Тут кожен з них боронить рідний дім,
Дніпро, і Рось, і полонини,
Щоб дух сепаратизму не чадів,-
Вони стоять за Україну.
Степи шахтарські. Соняхи в цвіту.
Тримала бій вогнева точка.
Спинила раптом кулю на льоту
Зелена синова сорочка.
Любові Бойчук
Покрови хусткою накрила нас Богородиця свята.
З нагоди урочистого відкриття меморіальної дошки загиблому учаснику АТО Олександру Васильцю, яку встановлено на приміщенні місцевої ЗОШ всі її учасники разом з керівниками
району прибули у Богуші. Учні та вчителі вишикувалися для вшанування пам’яті їх земляка і випускника школи. Тридцять років тому він тут навчався,будував плани на майбутнє, мріяв про щасливе життя. Потім відслужив у війську, одружився, виховував двох доньок. Коли схід нашої країни спалахнув вогнем, був мобілізований, став командиром відділення та командиром механізованої машини 72-ої бригади. 28 липня 2014 року Олександр Василець загинув на бойовому посту під Червонопартизанськом у Луганській області. І відтепер меморіальна дошка на стіні школи нагадуватиме всім про його ратний подвиг.Почесну місію відкриття дошки виконали голова РДА Микола Мельник і голова районної ради Віталій Ничипорук.
– На жаль, воєн без смертний не буває, – сказав, звертаючись до присутніх М.Мельник.
– Олександр Василець чесно і сумлінно виконав свій синівський обов’язок перед Батьківщиною, не уникав небезпеки, не ховався за чиїмись спинами. Тому ми зобов’язані зробити все для того, щоб не почувалися самотніми мама, дружина, діти герої, бо він віддав за нас найдорожче-життя.
Зворушливим до сліз був виступ мами Олександра Васильця Домнікії Федасівни. Вона розповіла про те, яким роботящим, турботливим був її син, як любив своїх донечок, шанував односельчан, а також подякувала керівникам району, насамперед М.П.Мельнику, за постійне піклування, моральну і матеріальну підтримку.
Бог забирає найкращих, отож наша пам’ять про них повинна бути вічною така думка пройшла червоню ниткою крізь виступи депутата обласної ради Валентина Кроки, сільського голови Надії Ковбар.
Після того, коли була запалена свічка пам’яті, настоятель місцевого Свято-Казанського храму отець Іван освятив дошку. Голова РДА Микола Мельник, голова райради Віталій Ничипорук, його заступник Людмила Пилипчук, депутат облради Валентин Крока разом з матір’ю героя Домнікією Василець побували на кладовищі і поклали квіти на могилу Олександра.
Надія Ярмолюк
Вшанували полеглих в АТО
Напередодні 25-ї річниці Незалежності України група громадських активістів за сприяння народного депутата України Віталія Корчика відвідала могили мешканців Березнівщини, які віддали своє життя в зоні бойових дій на сході України, Івана Мельника
(с.Велика Совпа), Руслана Мукомельця (с.Великі Селища), Івана Дуся (с.Велика Купля), Олександра Васильця (с.Богуші). На кладовищі м.Березне покладанням квітів вшанували майданівця, Героя України Івана Городнюка.
Під час зустрічі з рідними О.Васильця помічник-консультант народного депутата В.Корчика Микола Семенович запевнив їх, що вирішення проблем сімей загиблих учасників АТО є пріоритетом в його роботі.
На фото: біля могили Олександра Васильця зібралися його мама, сестра, громадські активісти.
Михайло Беженар
Список публікацій
1. Мотруніч, О. В останню путь проводжали всім селом [Шрифт Брайля И Муна] / О. Мотруніч // Надслучанський вісник : Громадсько-політична газета. – 2014. – N 56. – С. 1.
У селі Богуші Березнівського району поховали Олександра Васильця, що загинув під час бойових дій на сході України
2. Ярмолюк Н. Покрови хусткою накрила нас Богородиця свята / Н.Ярмолюк// Надслучанський вісник : громадсько-політична газета. – 2016. – N 75/ 16 жовт./. – С. 2.
3. Вшанували полеглих в АТО / М. Беженар // Надслучанський вісник : Громадсько-політична газета. – 2016. – N 66/2 верес./. – С. 1.
4. Відео-Рівненщина попрощалася ще з одним героєм // ТСН
5.Сьогодні на Рівненщині вшанують загиблого в АТО Героя //ОГО
6. Василець Олександр Кузьмович// Вікіпедія: вільна енциклопедія
7. Кузьмич Василець Олександр // Книга пам’яті загиблих