Новий день наступає, мій сину
І в ньому вже тебе нема.
Ти дуже любив Україну,
Та все зруйнувала війна.
Як будуть дерева без тебе,
Які ти у саду посадив?
А квіти, а трави, а небо,
І Корець, який ти любив?
Вийшло місто тебе зустрічати,
Люди в траурі, плаче земля.
Ллються сльози рікою, дитино,
Яка ж твоя хата сумна.
Ідуть сивочолі і діти,
І друзі твої, і брати.
І квіти, їх безліч, дитино,
Схилили голівки свої.
І «Слава герою», – лунає.
Ти Вітчизну свою захищав.
І мужньо, як личить герою,
Життя на жертовник поклав.
Скотилася зірка із неба.
Гудуть дзвони, ридає земля.
Війни українцям не треба,
Це горе прийшло від кремля.
У спільній молитві до Бога
«Отче наш» промовляють уста.
Хоч коротка життєва дорога,
Та звеличений подвигом шлях.
Пам’ять житиме вічно в народі,
У деревах, барвистих квітках.
Ти ж піднявся високо у небо,
Як гордий нескорений птах.
Марія Денисюк, Корець, 2014 р.