Арутюнян Георгій Вагаршакович, псевдо «Кавказ»(4.07.1960 – 20.02.2014)

Народився Георгій Вагаршакович 4 липня 1960 року в місті Батумі Аджарської автономної республіки Грузії. Був громадянином Грузії. Мешкав у місті Рівному, де спочатку отримав вид на проживання, а згодом і громадянство України. Їздив на заробітки за кордон. Активно займався громадською діяльністю. Був партійним активістом, протягом кількох років працював у наметі Всеукраїнського об’єднання “Свобода” та проводив активну агітаційну роботу, постійно відвідував загальноукраїнські патріотичні акції та заходи.

Був етнічним вірменином, але дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї нової Батьківщини, відчував біль своєї нової держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ’ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради української землі найцінніше – своє життя.

Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності. 20 лютого 2014 року загинув біля Монументу Незалежності внаслідок вогнепального поранення, куля снайпера увійшла в ліву частину шиї і вийшла через праве плече. Тіло загиблого було перенесено до Михайлівського Золотоверхого собору, згодом доставлене в Рівне каретою швидкої допомоги. Похований Георгій Арутюнян  у місті Рівне на Алеї Слави кладовища “Нове”.

Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції гідності Георгію Вагаршаковичу Арутюняну посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.

5 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).

3 червня 2014 року рішенням сесії Рівненської міської ради Георгію Арутюняну присвоєно звання “Почесний громадянин міста Рівне” (посмертно) та нагороджено відзнакою “За заслуги перед містом” І ступеня (посмертно).

Публікації про Арутюняна  Г. В.

Історія Георгія Арутюняна

Георгій Арутюнян народився 6 лютого 1960 року в місті Батумі Аджарської автономної республіки в Грузії. У 1981 році переїхав на постійне проживання до міста Рівне. Більше двадцяти років працював у рівненському водоканалі. Активний учасник Революції Гідності. З перших днів постійно перебував на Майдані Незалежності, це була вже третя його революція: до цього активно брав участь у Помаранчевій революції та Революції Троянд в Грузії. З 2011 року був активним прихильником Всеукраїнського об’єднання «Свобода», майже два роки працював агітатором у партійному наметі, був членом Рівненської сотні самооборони Майдану, мав псевдо «Кавказ». Георгій мріяв назбирати коштів, щоби поставити пам’ятник на могилі своєї дружини українки Наталії та звозити друзів-однопартійців на свою Батьківщину. Ніколи не боявся смерті та вважав, що чоловік має зустріти її з гідністю в бою, боявся лишень залишити дітей сиротами – згадують його друзі.

Власне так і сталося: вранці 20 лютого 2014 року разом із побратимами він намагався втримати палаючу барикаду на Майдані Незалежності та захистити людей від снайперів, підкидаючи шини у вогонь.

«Ранком ми разом із “Кавказом” сходами з боку Хрещатика пробиралися до стели на Майдані, беркутівці закидували нас світло-шумовими гранатами, а підійшовши ближче, Жора сказав, що стріляють снайпери і нам варто повертатися назад. Я поклав шини і почав відходити, а повернувшись за мить, побачив, що “Кавказ” взяв шини і побіг вперед до барикади, в цей момент він впав від кулі снайпера з Інститутської», – згадує свободівець з м. Дубно Юрій Коханець. Куля ввійшла в лівий бік шиї та вийшла з правого плеча, залишивши сиротами трьох доньок Георгія: Регіну, Калапсі та трирічну Ашхен, опіку над нею взяла її старша сестра по матері Анна Адамчук.

Автомобіль, що привіз тіла загиблих героїв Небесної Сотні, зустрічали на кордоні Рівненської області, незважаючи на ніч, колона автівок розтягнулася на кілька кілометрів.

Євгеній Іванішин,
керівник прес-служби Рівненської організації ВО «Свобода»

Визначено місце та час (або точний, або обмежений часовий проміжок) для 45-и із 47-и вбитих 20 лютого 2014 р. Героїв Небесної сотні: Арутюнян Георгій

Георгій Арутюнян найбільше боявся залишити дітей сиротами

«Вірменин за національністю, грузин за паспортом і українець в душі. Він був справжнім патріотом і сміливцем», – так згадує про Героя Небесної сотні Георгія Арутюняна його прийомна донька Аня.

Збираючись на Майдан у перші ж дні протистояння, 53-річний чоловік сказав, що не сидітиме вдома тоді, коли молодь відстоює свою свободу та право на гідне майбутнє. Як і більшість активістів Євромайдану, він також дістав псевдо. Побратими згадують: над тим, як зватимуть Георгія, думати довго не довелося. Одразу ж нарекли його «Кавказом», оскільки мав незламний та героїчний характер.

Їдучи останнього разу до столиці, чоловік не повідомив рідним. Про те, що Георгія Арутюняна вбили під час зачистки Майдану, близькі дізналися зі стрічки новин на одному з телеканалів. Одразу ж кинулися переглядати фото в Інтернеті. Впізнали його за руками, що виглядали з-під ковдри біля Михайлівського Золотоверхого собору. Снайперська куля наздогнала українського грузина біля монумента Незалежності.

Усіх трьох Героїв «Небесної сотні» з Рівного поховали поруч 23 лютого на «Новому» кладовищі в Рівному. Коли тіла з загиблими активістами везли з Києва, при в’їзді в обласний центр люди із запаленими свічками вишикувались у коридор, що розтягнувся на кілька кілометрів.

Марія Мартинюк,
«Вісті Рівненщини»

…Працелюбним, щирим та добрим запам’ятали його побратими, від них отримав псевдо «Кавказ», а друзі лагідно, по-дружньому називали його Жорою.
Сотник Олександр Чорний згадує:
– Позивний «Кавказ» прилипло до нього з перших хвилин. Він був такий же незламний і героїчний. Так і пішло – поїхало: для рідних – Георгій, для побратимів – Кавказ, а для друзів – просто Жора. Вiн сором’язливо всміхався, але проти не був.
– Я також добре знав Жору, він стояв у мене на барикадах, – каже Андрій Рожков, побратим загиблого. Георгій був життєрадісною та відповідальною людиною, оптимістом. Він не ховався за чужими спинами. Незадовго до смерті його побили «тітушки» ще й зламали руку. Я відправив його на лікування, але вiн повернувся. Питаю його:
– Жоро, тобі не йметься?
– Не йметься. Йду я, Андрiю, на барикади!

Останній раз я бачив Георгія о четвертій ранку, – сумно повідав побратим.
А о дев’ятiй ранку 20 лютого трирічну Ашхен посиротили вдруге – убили її тата. «Він і його друг Валерій Опанасюк були неозброєні, – сумно продовжив Андрій. Я Валерiя не пускав на передову, бо в нього – четверо дітей. А Георгій допомагав пораненим активістам, зносив тіла загиблих. Усе, що ми могли, – покладатися на себе і на Бога».

У той день всі чоловіки, будучи беззбройними, лише силою духу відвойовували п’ядь за п’яддю зайнятий силовиками Майдан. Вони падали від куль, були пораненими, але не здавались. Ті, хто падав від кулі снайпера, знав, що побратими обов’язково допоможуть: винесуть із поля бою.
Георгiй пiшов до пораненого хлопця, щоб допомогти.
Не дiйшов – упав сам поранений. Куля снайпера поцiлила йому у шию. Сталося це біля Монумента Незалежності на Майдані, коли лінія бойових дій була вже за станцією метро Хрещатик. Активіст, який був поруч, на руках доніс пораненого Георгія до медиків. Утім урятувати життя Георгiю не вдалося – він помер від крововтрати. Тіло знаходилося біля Михайлівського собору, з-під ковдри виглядали руки і саме по цим натрудженим й таким рідним рукам по фото з Інтернету рідні впізнали Георгія.

«Вірменин за національністю, грузин за паспортом та з українським серцем», – так сказала про Георгія його старша донька Анна. Вона розуміє, що на ній тепер лежить велика відповідальність: виростити сестричку Ашхен, зберегти світлу пам’ять про її загиблого батька й розповідати донечці про нього весь час, щоби не забула, щоби пишалася ним…
В три роки дитина ще мало що розуміє, але трагедія вже постукала в її життя і всю силу цього болю – залишитися круглою сиротою, вона пізнає пізніше , коли виросте… А зараз вона ще довго буде звати тата, шукати його оченятами, прокидатись уві сні…Найголовніше, що у неї зараз є родинне плече – старша сестра Анна, яка оформила опікунство. У них – спільне горе і спільна доля… Георгій полинув у Небеса, а «небесна» Ашхен лишилася на землі, і житиме в країні, про яку мріяв тато і за яку віддав своє життя.

Ашхен буде щасливою, бо її батьки – два янголи-охоронці будуть завжди поряд, берегтимуть свою небесну принцесу. Вони пошепки з небес, коли вона буде засинати, співатимуть їй колискову. Потім непомітно, але з неземною батьківською ЛЮБОВ’Ю відведуть її до першого класу… Захищаючи від бід, проведуть по життю – і виросте їх Ашхен гідною свого батька. Такою, як виросла старша сестра Анна, що не залишила сестричку в біді, протягнула руки допомоги, підставила плечі, добре розуміючи, що справа ця хоч і свята, але дуже важка. Тож слава Георгію й життєвих сил його донькам, дай Боже їм терпіння, здоров’я та людської доброти. А нам – пам’яті про тих, хто творив наше гідне майбутнє і віддав за нього найдорожче – своє життя.

Із книги Світлани Терейковської “Розстріляна гідність”

У Рівному відкрили пам’ятну композицію «Небесній сотні»

На Покрову 2014 року в Рівному на вулиці Соборній, поблизу органного залу, урочисто відкрили пам’ятну композицію Героям Небесної сотні. Над нею працювали ще з серпня. На стіні будинку зображена відома графіка нашого земляка, талановитого музиканта та художника Юрія Журавля. Композиція включає меморіальні дошки з портретами та іменами рівнян з «Небесної сотні». Панорамна композиція переходить в імітовані барикади. Проект розробляли Юрій Журавель спільно з рівненським дизайнером Олексієм Огнем.

Ім’я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській. 3 червня 2014 року рішенням сесії Рівненської міської ради Георгію Арутюняну присвоєно звання “Почесний громадян міста Рівне” (посмертно) та нагороджено відзнакою “За заслуги перед містом” І ступеня (посмертно). У Рівному Герою присвячена  художньо-скульптурна композиція на будинку по вулиця Гоголя № 4.

Рівненських героїв Небесної сотні увічнили в бурштині

Рівненських героїв Небесної Сотні увіковічнили в картинах з бурштину. Намальовані та всипані бурштиновим каменем портрети загиблих земляків створили художники ДП «Бурштин України». Перед тим, як виготовити картини, майстри консультувалися із близькими загиблих про те, якими вони хочуть бачити своїх рідних. У музеї підприємства презентували картини, де зображені три Героя Небесної Сотні – Олександр Храпаченко, Валерій Опанасюк і Георгій Арутюнян.

14.10.2015 р. День захисника Батьківщини і свято Покрови Пресвятої Богородиці. У Рівному, поблизу Свято-Воскресенського собору, з ініціативи міської влади урочисто відкрили дошку пам’яті героям Небесної Сотні та героям, загиблим в АТО. Подія об’єднала всіх небайдужих рівнян та рідних загиблих. На заходах були присутні  рідні та близькі наших захисників.

Непомняща А.

“Небесна сотня – ангели, які тримають українське небо”: у Рівному вшанували пам`ять загиблих

Біля дошки пам`яті на вулиці 16 липня зібралась сотня рівнян, аби вшанувати пам`ять загиблих майданівців.Священики Православної Церкви України відслужили богослужіння. Після чого родичі загиблих, учасники Євромайдану та просто громадяни поклали квіти біля монументу загиблим.

П`ять років тому під час подій на Майдані загинуло 107 активістів, яких згодом назвали “Небесною сотнею”. Серед них і наші земляки – Олександр Храпаченко, Валерій Опанасюк, Георгій Арутюнян

У Рівному вшанували пам’ять Героя Небесної Сотні Георгія Арутюняна (ВІДЕО)

Список публікацій

Герої не вмирають // Вільне слово : Громадсько-політична газета. – Рівне, 2014. – № 15 /25 лют./. – C. 1-2

Садовник А. Загинули за європейську Україну / А. Садовник // Рівне вечірнє  : обласна газета. – Рівне, 2014. – № 15 /25 лют./. – C. 1

Голик Ю. Герої не вмирають / Ю. Голик // Рівненська правда : тижневик. – Рівне, 2014. – № 9 /27 лют./. – C. 1, 5

Данилюк О. У Рівному поховали героїв Майдану / О. Данилюк // Ого : регіональна щоденна газета. – Рівне, 2014. – № 7 /27 лют./. – C. 4

Садовник А. Чотири герої. Посмертно / А. Садовник // Рівне Експрес : обласна газета. – Рівне, 2014. – № 9 /27 лют./. – C. 1

Рівне прощалося із загиблими бійцями “Небесної сотні” // Літопис Заходу : рівненський тижневик. – Рівне, 2014. – № 9 /27 лют./. – C. 1-2

Тарасюк Н. Герої “Небесної сотні” : у Рівному попрощалися з [рівнянами Валерієм Опанасюком, Георгієм Арутюняном, Олександром Храпаченком] полеглими на Майдані / Н. Тарасюк // Вісті Рівненщини : газета обласної ради. – Рівне, 2014. – № 9 /28 лют./. – C. 1

Калько С. Герої Майдану стали Почесними містянами / С. Калько // Вільне слово : громадсько-політична газета. – Рівне, 2014. – № 41 /5 черв./. – C. 2

Рівненські герої Небесної Сотні [Георгій Арутюнян, Валерій Опанасюк та Олександр Храпаченко] стали Героями України [згідно Указу Президента України, підписаного 21 листопада 2014 року] // ОГО : регіональна щоденна газета. – Рівне, 2014. – № 46 /27 листоп./. – C. 9

Мартинюк М. Спогад про розстріляних на Майдані [Олександра Храпаченка, Георгія Арутюняна, Валерія Опанасюка] / М. Мартинюк // Вісті Рівненщини : газета обласної ради. -Рівне, 2015. – № 7 /20 лют./. – C. 3

Непомняща А. Рівненських Героїв Небесної сотні увічнили в бурштині / А. Непомняща // Льонокомбінат : рівненський тижневик. – Рівне, 2015. – № 20 /15 трав./. – C. 13

Палій М. «Алея Слави»  – останнє місце спочинку героїв / М.  Палій // Волинь : обласний народний часопис. – Рівне, 2017. – № 31 /4 серп./. –  С. 6

Анотація: У Рівному на кладовищі “Нове” находиться Алея Слави загиблих героїв “Небесної сотні” та воїнів АТО

Непомняща А. «Ти цілуєш мене, Країно, твої губи в моїй крові» : у музеї згадували героїв – творців історії / А. Непомняща // Льонокомбінат : рівненський тижневик. – Рівне,  2017. – № 8 /24 лют./. –  С. 8

Анотація: Виставка “Творці історії”, де представлено експонати і матеріали про учасників Майдану та АТО з Рівного та області, відкрилася у Рівненському обласному краєзнавчому музеї

Голубєв В. Герої Небесної Сотні / В. Голубєв  // Ого : регіональна щоденна газета. – Рівне, 2016. – № 34/35 17 серп./. –  С. 4

Небесна сотня : [кн.-реквієм] / К. Богданович, Х. Бондарева, Ю. Бухтоярова, К. Гладка ; упоряд. : О. Трибушна, І. Соломко. – Х. : Фоліо, 2015. – 206 с.

Небесносотенці з Рівненщини [ Арутюнян Г., Городнюк І., Опанасюк В., Храпаченко О.]  // Революція Гідності. Війна : кн.-пам’ять / Рівнен. обл. орг. Нац. спілки письменників України ; упоряд. А. Лимич (Войнарович). – Рівне : Волин. обереги, 2015. –  С. 240-241

Іванішин Є. Історія Георгія Арутюняна [Героя Небесної Сотні] / Є. Іванішин ; О. Гайн  // Революція Гідності. Війна : кн.-пам’ять / Рівнен. обл. орг. Нац. спілки письменників України ; упоряд. А. Лимич (Войнарович). – Рівне : Волин. обереги, 2015. –  С. 239

Мартинюк М. Спогад про розстріляних на Майдані / М. Мартинюк; В. Бондар // Революція Гідності. Війна : кн.-пам’ять / Рівнен. обл. орг. Нац. спілки письменників України ; упоряд. А. Лимич (Войнарович). – Рівне : Волин. обереги, 2015. –  С. 237-239

Арутюнян Георгій Вагаршакович  // Вікіпедія : вільна енциклопедія

Арутюнян Георгій Вагаршакович  // Український меморіал

Арутюнян Георгій Вагаршакович   // OGO.UA

Арутюнян, Георгий Вагаршакович  //  Wikiwand

Арутюнян Георгій Вагаршакович  //  Небесна сотня

Арутюнян Георгій Вагаршакович  // Рівняни

Арутюнян Георгій Вагаршакович // Герої України

Ким був рівнянин Георгій Арутюнян, який загинув на Майдані  // Четверта влада : інформаційно-аналітичний портал

Рівненські свободівці передали нагороду сім’ї героя Небесної сотні Георгія Арутюняна  // Голос свободи : всеукраїнське радіо

Визначено місце та час (або точний, або обмежений часовий проміжок) для 45-и із 47-и вбитих 20 лютого 2014 р. Героїв Небесної сотні // YouTube : сайт

В Ровно простились с погибшим в Киеве армянином Георгием Арутюняном // panorama.am

“Алея слави” – останнє місце спочинку героїв // Волинь

Вірменин із українським серцем Спогади про Георгія Арутюняна //

Сторінки з позначкою ““Розстріляна гідність””