Коли побачиш росу на траві –
Це сльози матерів
Отих синів, які не вернулися із бою,
Залишивши лиш пам’ять за собою.
Хто скаже: Де? Коли? За що?
Кому це вигідно? Ніщо…
Ніщо й ніхто не допоможе.
Та ми всіх молимо: «О Боже!
Почуй слова наші, молю.
Я рідний край свій так люблю,
Що серце й душу віддаю
За неньку рідную свою».
Катерина ТВЕРДА, 9 клас
Герої не вмирають