Мені йде двадцять третій рік.
Я маю безліч мрій і планів.
Я бачу тих, хто вмер і зник,
тому я зараз на Майдані.
Тримаюсь мужньо в обороні
і ці моменти незабутні.
Я знаю: камінь цей в долоні
назавжди змінює майбутнє..
Мені йде двадцять третій рік
і я лежу у власній крові.
Надію маю й кулі дві:
одна у грудях, друга – в скроні…
Хоч ми не воїни УПА,
не козаки, що йшли стріляти.
Але померли недарма,-
нас будуть завжди пам’ятати.
МЕНІ ЙДЕ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ РІК І Я ЛЕЖУ У ВЛАСНІЙ КРОВІ