Не перезняти і не змонтувати.
Для інших дублів вже немає часу.
Дивись, як є, коли хвилина варта
Життя, а не мільйонних зборів в касу.
Подивись, вдалий ракурс у кадрі:
Площа в світлі палаючих скатів…
Чорний дим, в ньому сніг срібно-сивий…
Сотні рук простягли небу світло…
Очі з сяйвом, в якому ніч зблідла…
Вибачайте, але… це красиво.
Ти в ту мить перед сотнями камер
Не шукав плани й ракурси гарні –
На ходу сам писав свою долю.
Небо глянуло в очі й на рани
І повірило: ці вже не грають.
Помирають, добігши до волі.
І глядач, той, що скептик упертий,
Не посмів не повірити смерті.
Зойкнув вражено: «Не постановка!»
Ті, що хитро писали сценарій,
Подивились на вас і дізнались:
Це не “задник” для сцен, не масовка.
Їхні плани в художній обробці
На шмаття розірвали ви, хлопці.
Всі повірили – небо і люди.
Тільки мати сказала: «Не вірю!»
Тільки мати молила так щиро –
Небо, світ, сценаристів: «Врятуйте!»
Але воля – це жити без ролі.
Жити так, як сумління дозволить,
І за те, у що віриш, вмирати.
Ти спромігся. Ви, хлопці, зуміли.
І благаю я зараз несміло:
Вірте сину, згорьована мати.
Тільки кадри із хроніки втрати.
Та у правди є сила і влада,
Щоб у віру свою навертати.
Воскресіння не тіла, а духа.
В титрах Сотня. В імлі світлі смуги.
Імена щирих Воїнів Правди.
Тамила Ярцева