Тарас Іванович Ляшук  народився 20 грудня 1986 року в м. Корець Рівненської області. Навчався в Новокорецькій ЗОШ № 2, з 2000 року – в Корецькому НВК «Школа – ліцей», згодом – у Запорізькому коледжі радіоелектроніки. Закінчив Класичний приватний університет за спеціальністю “програмування та інформаційні технології”. З 2013 року служив контрактником.
Весною 28-річного юнака мобілізували до 30-ої механізованої бригади Новоград-Волинська, а потім відправили в зону АТО. Служив в 30-ій окремій механізованій бригаді заступником командира бойової машини.
Молодший сержант загинув 11 серпня 2014 р. у боях біля с. Степанівка Шахтарського району Донецької області. Похований на сільському кладовищі в селі Новий Корець Корецького району Рівненської області.
На фасаді місцевого ліцею відкрито пам’ятну дошку Тарасу Ляшуку.

Указом Президента України № 270/2015 від 15.05.2015 р. “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Т. Ляшук нагороджений орденом „За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Публікації про Ляшука Т. І.

 

Не плачте, мамо, так судилося…

Минула субота, 16 серпня, в книзі історії Кореччини назавжди залишиться до болю чорною сторінкою. Цього дня весь край проливав сльози жалю та скорботи за земляком Тарасом Ляшуком, серце якого зупинилося на двадцять сьомому році життя. Ще довго литиме сльози від невимовного болю мати загиблого героя, а навкруги на знак підтримки звучатимуть слова «так судилося»…
Народився юнак 20 грудня 1986 року. Свою шкільну дорогу розпочав із Новокорецької ЗШ І-ІІІ ступенів № 2, а завершив у Корецькому НВК «Школа-ліцей». Згодом закінчив коледж радіоелектроніки в Запоріжжі та університет у цьому ж місті за спеціальністю “програмування та інформаційні технології”.
Життя лише розпочиналося… У сповненому сили та молодості серці було намічено чимало планів, мрій, та, перш за все, одвічне бажання жити, творити, радіти. Але доля розпорядилася по-іншому.
Спілкуючись із однокласниками, знайомими Тараса Ляшука, споглядаючи на фотографію, розумію, що у їхніх словах немає ніякого пафосу чи фальшивих емоцій. Те, що ці люди кажуть про хлопця – правда.
Ольга Грабовська, однокласниця хлопця, розповідає:
– Тарас у моєму сприйнятті був, перш за все, добрим, веселим, скромним хлопцем. Його внутрішній світ виявлявся у м’якості, толерантності, відкритості, добрих очах і дуже приємній посмішці. Тарас був справжнім співрозмовником: уважний і цікавий до того, чим займаються інші, і сам гарний оповідач. На будь-яку тему розмови мав свою думку. Перебувати у товаристві із ним було комфортно й затишно. Нещодавно ми зустрічалися із однокласниками, адже уже минуло десять років після того, як закінчили школу. На запрошення Тарас із сумом відповів: «Дуже хочу вас усіх побачити, та, на превеликий жаль, у мене служба. Тому думками я завжди з вами». Для нашого Тараса військовий обов’язок – понад усе.
Однокласниця Тараса, Наталія Рой, згадує:
– Тарас був доброзичливою та чуйною людиною. Він завжди усім допомагав, ніколи не залишав у біді. На нього можна було розраховувати. Тарас був першим, до кого зверталися за допомогою. Це була світла людина, яка своїми вчинками робила світ кращим. І те, що він загинув за Україну, свідчить про його прагнення змінити все на краще.
Однокласниця Ольга Боброва говорить про Тараса лише приємне:
– Тарас був хорошим, чуйним, відповідальним, сміливим, з хорошим почуттям гумору. Завжди був готовий допомогти. Він щиро усміхався, і в тій простій усмішці було щось таке, що кожного дня трішки змінювало світ. Дуже шкода, що так мало часу доля йому відміряла. Мені не віриться, що це саме він загинув. Все це як страшний сон. Співчуваю його рідним!
У військовому званні «молодшого сержанта-контрактника» весною хлопця мобілізували до 30-тої механізованої бригади Новоград-Волинська Житомирської області, а згодом відправили на Схід України. 11 серпня під час виконання бойових завдань у зоні АТО він загинув. Ця страшна звістка сколихнула весь край. У віці розквіту Тарас Ляшук віддав своє життя за нас, за нашу державу. Часто саме у цьому віці світлих людей Господь забирає до себе. Може, це випадковість, а, може, Тарас тепер покликаний там, на небі – до більших завдань? Нам, як земним людям, надзвичайно сумно. Хлопець міг би ще зробити багато цікавих і дуже важливих справ. Але тепер його образ долатиме час і простір у світлих думках кожного, залишиться символом патріотизму і буде нашою совістю до кінця наших днів.

Іванна Омельчук

У Корці відкрили пам’ятну дошку Тарасу Ляшуку – випускнику ліцею, який загинув у зоні АТО

Молодший сержант Тарас Ляшук навчався у Корецькому НВК «Школа І-ІІ ступенів – ліцей» упродовж чотирьох років. Після закінчення навчального закладу вступив у коледж радіоелектроніки у Запоріжжі, а згодом – у Класичний приватний університет.

Весною 2014 року 28-річного юнака мобілізували до 30-ої механізованої бригади Новоград-Волинська, а потім відправили на Схід. 16 серпня Тарас Ляшук загинув, виконуючи бойове завдання.

Аби про героїчні вчинки випускника знали і майбутні покоління ліцеїстів, місцева художниця Світлана Лелях створила пам’ятну дошку, яку розмістили на будівлі закладу. Освітяни, представники влади та духовенство хвилиною мовчання вшанували загиблого юнака.

 

Тарасові Ляшуку присвячується

Плач Вітчизни

Тугою обвите знамено

Торкнулося твого чола.

Скорбота заходить в оселі,

Вість недобру війна принесла.

Шкода, мій коханий синочку,

Що  рано пішов ти з життя.

Я тобі вишивала сорочку,

Не зносив ти її до кінця.

Я тішилась, сину, тобою,

Стелила стежини в квітках,

Де ходив ти ранковими росами

Та піднявся до неба, як птах.

Захистивши собою Вітчизну,

Ти юне життя не щадив!

Героїчно, як личить це сину.

Цим навіки лишився живим!

Закружляли ключі журавлині,

І полинули ввись, в небеса.

Тужить мати, бо горе їй нині,

Коли сина вже поруч нема.

Зупиніться, кати ненаситні.

Згинь, ти чуєш, кремлівська орда,

Просить світ, аби ти схаменулась.

Ти – глуха? В тебе серця нема?

До схід сонця помолимось Богу,

Коли сріблом покрита трава.

Ти любив свою рідну Вітчизну.

                                                Нині пам’ять лишилась одна.                                                   

Марія Денисюк, листопад 2014 р.

  Тарас_Ляшук (Фото)
У грудні Тарасу Ляшуку виповнилося б 33…

Тарас перший із Кореччини військовослужбовець, який загинув у зоні АТО. Його життя трагічно обірвалося у 27. Життєва стежина лише розпочиналася… У сповненому сили та молодості серці було намічено чимало планів, мрій, та, перш за все, одвічне бажання жити, творити, радіти. Але доля розпорядилася по-іншому.

Свою шкільну дорогу Тарас розпочав із Новокорецької ЗШ, а завершив у Корецькому НВК «Школа-ліцей». Згодом закінчив коледж радіоелектроніки у Запоріжжі та університет у цьому ж місті за спеціальністю програмування й інформаційні технології.

«Опісля він повернувся додому, робота ніяка не підвернулася. Вирішив підписати контракт на службу у Збройних Силах України. Тоді думалося, що коли є вища освіта і служба у армії, то і роботу можна знайти кращу, а той взагалі знайти. А ще Тарас хотів допомогти молодшому на вісім років братові В’ячеславу. Той навчався у Кременці на платній формі. Місто, де служити, можна було обирати. Тому Тарас без обговорень обрав Новоград-Волинський, аби бути близько додому. У липні 2011 року розпочалася служба», – розповідає пані Тетяна, мама Тараса.

15 липня 2014 року у нього закінчувався контракт. Як розповідає Тетяна Василівна, Тарас уже не міг діждатися осені, аби почати втілювати у життя свої плани. Часто знайомі йому говорили: «Одружуйся, Тарасе», на що відповідав: «Буде у мене ще все, не переймайтеся». У військовослужбовця дівчина була Анжела із Новограда-Волинського. Матері не розповідав про неї нічого, але уже після його похорону приїжджала.

«Вона стояла посеред двору і плакала. Крізь сльози говорила: «Не таким, Тетяно Василівно, мало бути наше знайомство, не таким… Не так я мала приїхати до вас із Іваном Михайловичем у Корець. Отож, гадаю, саме тієї осені у нас мала з’явитися невістка», – згадує жінка.

Весною 2014 року розпочалися бойові дії на сході країни. Тому закінчення контракту відтермінували. 11 серпня цього ж року під час виконання бойових завдань у зоні АТО він загинув. Ця страшна звістка сколихнула весь край. У віці розквіту Тарас Ляшук віддав своє життя за нас, за нашу державу. Тетяні Василівні зателефонували 14 серпня, коли та була на роботі. Жінка і досі пам’ятає точний час – 12:34, хоч не відразу й повірила. Кричала у слухавку: «Синуля, сонечко…», а у відповідь почула: «Це не синуля… Співчуваю Вам…». Із Дніпра труну із тілом супроводжувала сестра Тетяни Василівни. Поховали хлопця 16 серпня 2014 року на кладовищі Нового Корця.

У листопаді 2014 року на фасаді Корецького ліцею було встановлено та відкрито меморіальну дошку, яка увічнює пам’ять випускника закладу Тараса Ляшука. Її виготовила скульптор із Нетішина Світлана Лелях-Бегутова.

На засіданні сесії Корецької міської ради 2 квітня 2015 року було вирішено присвоїти назву імені Тараса Ляшука нововідведеній вулиці (в районі колишнього цукрового заводу) в м. Корці.

 

Список публікацій

Омельчук І. Не плачте, мамо, так судилося… // Вісник Кореччини : районний інформаційний тижневик. – 2014. – №  34 /23 серп./. –  С. 1, 2

Анотація: Про учасника бойових дій у зоні АТО на сході України Тараса Ляшука

Деркач Л. Увічнили пам’ять бійця АТО : у Корці відкрили пам’ятну дошку Тарасу Ляшуку, колишньому випускнику місцевого ліцею, який загинув у зоні АТО // Вісті Рівненщини : газета обласної ради. – 2014. – № 48/28 листоп./. –  С. 5

У Корці вшанували пам’ять загиблих в АТО // Вісник Кореччини : районний інформаційний тижневик. – 2014. – №  48/29 листоп./. –  С. 3

Анотація: Про відкриття  у Корці меморіальних  дощок на честь воїнів, що загинули у війні на Сході України Тараса Ляшука та Анатолія Гаврилюка

Мациканич І. «Бог не відвертається від тих, хто призиває його ім’я»//Рівненська правда.- 2014.- 7 грудня.

Готліб І. Сім років тому у бою загинув Тарас Ляшук [Текст] /І. Готліб // Вісник Кореччини. – 2021. No 32/13 серп./. С. 1.
Про вшанування пам’яті уродженця Нового Корця Рівненського району Тараса Ляшука, який загинув в 2014 році в зоні АТО

Ляшук Тарас Іванович // Книга памяті

Лящук Тарас Іванович // Вікіпедія : вільна енциклопедія

Ляшук Тарас Іванович // Wikiwand

Рівненщина втратила ще одного героя // Антитеррористическая операция на востоке Украины

Рівненщина втратила ще одного героя // ОГО

Ще одна втрата. В АТО загинув Тарас Лящук // Рівне 1 : телеканал

Ляшук Тарас Іванович (20.12.1986 – 11.08.2014)