Довгополюк Леонід народився 1 листопада 1962 року в селі Федорівка Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).
Після закінчення середньої школи пройшов навчання в Корецькій автомобільній школі, де отримав посвідчення водія. Розпочав свою трудову діяльність у Федорівському колгоспі «Більшовик», а після перейменування «Нива». Працював механіком, водієм. Звідси відправився на строкову службу в армію.
Після повернення в рідне село створив сім’ю. Деякий час працював водієм-«далекобійником» у Клевані, а згодом – у приватного підприємця.
В 2015 р. добровольцем пішов на війну, перебував у зоні проведення АТО на Донеччині, де ремонтував військову техніку. Згодом підписав контракт і до 27 грудня 2021 року захищав східні кордони нашої держави.
Коли 24 лютого 2022 року росія здійснила широкомасштабний наступ на Україну, Леонід Васильович одразу вирішив, що повертається на службу.
Загинув 6 березня 2022 року під час бою з російськими окупантами.
10 березня 2022 року Гощанська громада попрощалася з Героєм Леонідом Довгополюком.
Указом Президента України від 16 березня 2022 року № 140/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого солдата Довгополюка Леоніда Васильовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
Публікації про Довгополюка Л.
Виростив сад, збудував будинок, виховав двох дітей
Згідно з інформацією Гощанського об’єднаного районного ТЦК та СП 6 березня під час бою з російськими окупантами загинув старший солдат Леонід Васильович Довгополюк з села Федорівка.
Леонід Васильович народився 1 листопада 1962 року в багатодітній родині і був другою дитиною у сім’ї Довгополюків. Загалом батьки Василь та Галина Довгополюки дали життя й виховали восьмеро дітей – трьох синів і п’ять доньок.
Після закінчення середньої школи Леонід Васильович пройшов навчання в Корецькій автомобільній школі, де отримав посвідчення водія. Відтак пробував вступити в Рівненський аграрний технікум, проте закінчити навчання не судилось. Була можливість у чоловіка здобути освіту і в Харківській юридичній академії, направлення на навчання в якій йому дали в тодішньому місцевому колгоспі. Власне саме у Федорівському колгоспі «Більшовик», а після перейменування «Нива», він розпочав свою трудову діяльність. Працював механіком, водієм. Звідси відправився на строкову службу в армію.
Відтак повернувся у рідне село. Створив сім’ю, взявши за дружину жінку з майже дворічною донькою Діанкою. Згодом у них народився син Михайло. Обох дітей – і доньку, і сина, – огорнув турботою й безмежною батьківською любов’ю.
Аби забезпечити належне життя родини певний час працював водієм-«далекобійником» у Клевані, а згодом – у приватного підприємця.
З перших днів російсько-української війни на сході України не знаходив спокою, неодноразово цікавився чи не приходила йому повістка про мобілізацію. Її не було, тож урешті 2015 року він добровольцем пішов на війну, перебував у зоні проведення АТО на Донеччині, де ремонтував військову техніку. Згодом підписав контракт і до 27 грудня 2021 року захищав східні кордони нашої держави.
Коли 24 лютого цього року росія здійснила широкомасштабний наступ на Україну Леонід Васильович одразу вирішив, що повертається до служби.
– Своїх хлопців я самих не покину, – пригадує слова рідного дядька староста Федорівського округу Тетяна Зіневич. – Сказав і зробив. У свої 59 років він знову повернувся до побратимів, залишивши дружину, дітей та онука.
Він був надзвичайно порядною людиною, хорошим сім’янином, справжнім патріотом. Дядько всім серцем цінував рідну мову, українську церкву. Його втрата – тяжке горе для всіх нас.
Смерть Леоніда Васильовича Довгополюка – важка втрата для всієї України. Він поклав свою душу і тіло за Незалежність України, за те, щоб на нашій рідній Гощанщині ніколи не було чутно пострілів російських орків-посіпак.
Слава ГЕРОЮ! СМЕРТЬ ворогам!
Гощанська громада попрощалася із Героєм України.
Довгополюк Леонід Васильович загинув 6 березня під час бою з російськими окупантами.
Він віддав найцінніше – власне життя!
Герої не вмирають!
Героям СЛАВА! Смерть ворогам!
Панчук Микола Миколайович, Гощанський селищний голова:
Орден загиблого Героя України Довгополюка Леоніда Васильовича сьогодні вручив дружині Довгополюк Зінаїді Михайлівні разом із начальником третього відділу Рівненського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, майором Мирославом Садовніком та старостою Тетяною Зіневич.
Він любив своїх дітей, свою дружину. Війна забрала його у них. Він любив Україну і віддав своє життя за неї.
Орден «За мужність» вручено посмертно…
Герої не вмирають. Вони живуть у нашій пам’яті й серцях.
Героям України Слава!
Список публікацій
Виростив сад, збудував дім, виховав двох дітей // Рідний край [Гоща]. – 2022. – N 8/9 берез./. – С. 3.
У селищі на Рівненщині попрощались із Героєм // ITV media group
На Рівненщині орден полеглого Героя вручили його дружині // RIVNE.MEDIA