Революція гідності. Війна. Рівненщина

Гнедко Михайло народився 31 травня 1987 року у селищі Зарічне. З дитинства був активним: з 1994 по 2004 рік навчався в Зарічненській школі, обожнював спорт і серйозно займався важкою атлетикою. Після школи Михайло вирішив пов’язати своє життя з точними науками й вступив до Рівненського державного гуманітарного університету на факультет «Математика-інформатика». Комп’ютери, технології, постійне прагнення дізнаватися щось нове й розвиватися — це було повністю його.

Згодом був період, коли Міша працював за кордоном. Але де б він не був, завжди залишався простим і щирим хлопцем, який понад усе любив природу. Його найбільшим захопленням були ліс і вода — обожнював збирати гриби та ходити на риболовлю, особливо взимку. Михайло дуже любив свою родину і пообіцяв племіннику, що обов’язково візьме його з собою на справжню нічну рибалку… На жаль, цій мрії так і не судилося збутися.

Коли в країну прийшла велика війна, Михайло не залишився осторонь. У червні 2024 року він став до лав Збройних Сил України. Був призначений на посаду водія 3 відділення 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини А4699.… Детальніше

Бондарчук Юрій Олександрович (Кардан) 
Юрій Бондарчук народився 28 січня 1992 року у селі Друхів, що на Березнівщині. Юрій навчався у Друхівській загальноосвітній школі. Професію
електрогазозварника здобув у Технічному коледжі Національного університету водного господарства та природокористування. Працював за професією, виїжджав на сезонні роботи, займався встановленням сантехніки. Захоплювався технікою — міг легко розібрати двигун чи трактор, а потім зібрати назад.
Найбільшою цінністю для нього була сім’я — дружина та маленькі донечки. Він любив їх, піклувався про них і понад усе хотів бачити їх щасливими. Саме тому, не вагаючись, став на захист України, адже захищати свою країну для нього означало також захищати найдорожчих — свою родину, їхнє майбутнє та право жити у мирі.
Солдат, водій зенітного ракетного взводу аеромобільного батальйону, захищав Україну із березня 2022 року. Побратими знали його під позивним «Кардан».
Тривалий час вважався зниклим безвісти. Коли Юрій зник безвісти, родина не припиняла пошуків, хапалася за кожну звістку й до останнього чекала на його повернення. Проте життя склалося інакше.
Загинув Юрій 28 червня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.… Детальніше

Віктор Андрєєв народився 2 вересня 1980 року та проживав у селі Лісове Дубровицької громади. До лав ЗСУ долучився 27 лютого 2022 року. 

Віктор Іванович проходив військову службу у званні сержанта на посаді командира гармати 2-го самохідного артилерійського взводу 1-ї самохідної артилерійської батареї 1-го самохідного артилерійського дивізіону військової частини А2802.

Він мужньо виконував свій військовий обов’язок з 27 лютого 2022 року, захищаючи Україну, її свободу та незалежність. 23 жовтня 2026 року в районі населеного пункту Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області Віктор загинув під час виконання бойового завдання внаслідок удару FPV-дронів противника.

У скорботі залишилися мама — Тамара Олександрівна, батько — Іван Михайлович, брат — Михайло, сестри — Любов, Віра та Надія, рідні, близькі та всі, хто знав Віктора.

Публікації про Андрєєва В,

“Немає слів, які могли б втамувати біль від втрати найдорожчої людини. Жодні слова не повернуть сина матері та батьку, брата сестрам та брату, рідну людину родині. Ця втрата — невимовний біль для близьких і всієї громади.

Висловлюємо щирі співчуття родині Захисника.

КУРИЛО ВІКТОР ВАСИЛЬОВИЧ народився 13 лютого 1970 року. Проживав у селі Залав’я.  Військовослужбовець проходив службу на посаді старшого водія автомобільного відділення тягачів взводу матеріального забезпечення, чесно та віддано виконуючи свій обов’язок із захисту Батьківщини.

Серце воїна зупинилося 16 жовтня 2026 року під час виконання завдань на Сумщині.

 Чин поховання було звершено 31 жовтня у Свято-Введенському храмі села Залав’я.

… Детальніше

ШЕРЕМЕТ Богдан Олексійович народився 21 лютого 1990 року в місті Дубно.

Після закінчення Дубенської гімназії № 2 (нині – Дубенський ліцей № 8 ) він вступив до Національного університету «Львівська політехніка», де здобував фах пожежника. Богдан Олексійович захоплювався спортом, зокрема легкою атлетикою. Деякий час працював за кордоном.

На початку повномасштабної війни Герой повернувся в Україну і вже у березні 2022 року долучився до лав Збройних Сил України.

У війську Богдан Шеремет служив командиром взводу утримання антидронового захисту 2 дорожньо-комендантської роти військової частини, був старшим лейтенантом. Воїн мужньо захищав Батьківщину від російських окупантів. За час служби захисник отримав низку відзнак та нагород.

На жаль, життя Богдана Олексійовича обірвалося 3 листопада 2026 року в лікарні Києва внаслідок важких поранень.

Церемонія прощання відбулася 7 листопада на майдані Незалежності Дубна. Чин поховання було звершено у Свято-Миколаївському монастирі. Поховали мужнього воїна на Алеї Слави.

У захисника залишилися дружина, син, батьки та сестра.

… Детальніше

Іван Сергійович Муравйов народився 16 липня 1986 року в місті Кривий Ріг. Навчався у місцевій школі № 60, згодом здобув фах авіамеханіка у Криворізькому авіаційному коледжі. Після навчання працював на Криворізькому турбінному заводі.

У 2015 році Іван брав участь в антитерористичній операції у складі Національної гвардії України.

У 2017 році був демобілізований, після чого переїхав до Рівного, створив сім’ю, працював на Рівненському домобудівному комбінаті. У березні 2022 року добровільно долучився до лав Національної гвардії України.

Іван пройшов дві ротації на сході України. Після важкої травми плеча, операції та тривалої реабілітації повернувся до служби. Через обмеження за станом здоров’я перевівся до роти прикриття повітряного простору. На початку жовтня вирушив на Сумщину, де виконував бойові завдання.

Рідні згадують Івана як мужнього чоловіка з загостреним почуттям справедливості. У вільний час він збирав і ремонтував дрони, які йому передавали військові. Був турботливим чоловіком, надійною опорою для дружини, люблячим батьком, який дуже любив свою донечку, який поважав і шанував матір.

На жаль, 40-річний молодший сержант Іван Сергійович Муравйов загинув 31 жовтня 2026 року на Сумському напрямку, під час виконання бойового завдання.… Детальніше

Ілля Дмитрович Вахрамєєв народився 19 лютого 2006 року в Рівному.До першого класу пішов до Рівненської школи № 28. Згодом родина переїхала до Броварів, де Ілля продовжив навчання у школі № 10. У 2021 році закінчив дев’ять класів.

Згодом вступив до Рівненського кооперативного економіко-правничого коледжу за спеціальністю «Фінанси, банківська справа та страхування».

Також Ілля любив футбол. Спочатку займався у ФК «Каскад», потім перейшов до ФК імені В. Ващука, а згодом — до FC «TIGERS».

Пізніше Ілля вирішив пов’язати своє життя з військовою справою. У 2024 році вступив до Військової академії в Одесі, обрав факультет десантно-штурмових військ. До вступу цілеспрямовано готувався: займався у спортивному залі, тренувався з наставником, відвідував заняття з єдиноборств. Під час вступних випробувань показав високі результати з фізичної підготовки.

Мама згадує, що Ілля був слухняним, добрим, завжди готовим допомогти іншим. Його знали й любили люди, які його оточували.

У 2026 році він за власним бажанням припинив навчання та продовжив військовий шлях. У серпні того ж року розпочав службу у війську.… Детальніше

Микола Швед народився 3 травня 1990 року в мальовничому селищі Зарічне, що на Рівненщині. Зростав у люблячій родині разом із батьками — Оленою Федорівною та Іваном Миколайовичем, а також старшою сестрою Іриною.

З 1997 по 2007 рік  навчався у Зарічненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. У школі  хлопець вирізнявся серед інших: був активний та   цілеспрямований.  Учасник спортивних змагань,   не один раз захищав честь своєї школи. Любов до спорту визначила і його подальший шлях: у 2007 році Микола вступив до  Рівненського державного гуманітарного університету (РДГУ),  де здобував освіту за спеціальністю «Фізична культура та спорт».

Микола мав велике, добре і чуйне серце. Його знали як працьовиту людину, котра ніколи не цуралася жодної роботи. Протягом тривалого часу він проживав у місті Сарни, та  згодом повернувся до рідного селища Зарічне.

Микола був одружений та виховував донечку, яка була для нього найбільшою гордістю та радістю. Окрім родини та роботи, у його житті було особливе захоплення — риболовля. Цю пристрасть він успадкував від батька та дідуся. Саме на березі річки, серед тиші рідної природи, він знаходив спокій, відраду та відновлював сили після важких робочих буднів.… Детальніше