Революція гідності. Війна. Рівненщина

Публікації про Янковського В.

Публікації про Янковського В.… Читати далі

… Читати далі

Віталій Володимирович народився 24 січня 1985 року в селі Друхів на Березнівщині. З дитинства вирізнявся добротою, щирістю та працьовитістю. Після
закінчення Друхівської загальноосвітньої школи навчався у Березнівському лісовому коледжі, де здобув професію майстра лісу. Створивши сім’ю, проживав із рідними у місті Київ. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, надійним сином і братом.
Віталій любив життя – захоплювався футболом, знаходив спокій у риболовлі, цінував щирі розмови та теплі родинні моменти. Саме таким його і пам’ятають – усміхненим, добрим, справжнім. Коли на українську землю прийшла війна, він не залишився осторонь – став на захист Батьківщини. Без гучних слів – просто тому, що не міг інакше.
Солдат, оператор відділення протитанкових ракетних комплексів механізованого батальйону, захищав Україну з березня 2022 року. Останній бій захисника відбувся 30 вересня 2023 року на Запорізькому напрямку під час виконання надскладного бойового завдання. Саме тоді зв’язок із групою Віталія обірвався, і розпочалися довгі місяці невідомості для його рідних та близьких.
Загинув 30 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.… Читати далі

Юрій Миколайович народився 15 травня 1974 року в селі Орлівка, що на Березнівщині. Після закінчення місцевої школи у 1992–1994 роках проходив строкову військову службу. Повернувшись додому, працював на місцевих підприємствах, а також на сезонних роботах. У вільний час захоплювався технікою — особливо любив автомобілі, добре в них розумівся та часто лагодив. Не менше цікавився будівництвом — мав практичні навички та завжди виконував роботу якісно й відповідально.
Юрій був людиною доброю, щирою і працьовитою. Його знали як простого, відкритого та відповідального чоловіка, якого поважали за людяність, порядність і щире серце. Що б не попросили — завжди допоможе, не відмовить. Для рідних він був хорошим сином, люблячим чоловіком, турботливим батьком і дідусем.
Молодший сержант – номер обслуги мінометного взводу мінометної батареї захищав Україну з травня 2024 року. Побратими знали його під позивним «Верес». Мужньо виконавши свій військовий обов’язок, загинув 17 липня 2025 року на Донеччині.
У Юрія залишились мама Ніна Корніївна, дружина Оксана Василівна, доньки Катерина та Надія, сини Сергій і Микола, а також двоє онуків.… Читати далі

Віталій народився 24 травня 1982 року в селі Вітковичі,що на Березнівщині. Навчався у місцевій школі, а згодом отримав посвідчення водія та тракториста. Віталій зростав  працьовитим і відповідальним, любив порядок у всьому — в полі, у господарстві, на подвір’ї. До будь-якої роботи брався сумлінно й чесно. У мирному житті працював там, де були потрібні його умілі руки, зокрема на сезонних роботах, і завжди залишав по собі добрий слід.
Його поважали за добру вдачу, працелюбність, справедливість і щирість. Він умів знаходити спільну мову з людьми та ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто її потребував.
Особливе місце в його житті займала родина. Для рідних Віталій був справжньою опорою —турботливим сином і братом, люблячим чоловіком і найкращим батьком, на якого завжди можна було покластися. Світла пам’ять про нього назавжди житиме в серцях близьких і всіх, хто його знав.
Старший солдат, командир відділення піхотного взводу піхотного батальйону, захищав Україну з липня 2025 року. Загинув 24 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.… Читати далі

Васюк Роман народився 26 червня 1985 року у місті Березне. До 1998 року навчався в Березнівській школі–інтернаті. Після смерті мами переїхав до тата в село Зірне. З 1998 року по 2003 рік продовжував навчання у Зірненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Роман мобілізований до Збройних Сил України в березні 2023 року був гранатометником аеромобільного батальйону та мужньо боронив рубежі нашої країни від російських окупантів.
Загинув Роман 24 вересня 2023 року біля населеного пункту Кліщіївка Донецькой області. Роман із честю виконав обов’язок щодо захисту своєї
держави і до останнього був вірний присязі Роман запам’ятався для усіх скромним, тихим та ввічливим сусідом, добрим братом для трьох старших сестер та брата, люблячим чоловіком та татом.
У Романа залишилася дружина та дві доньки.

Заупокійна служба відбулася у Свято-Пантелеймонівському храмі села Зірне. Поховали загиблого з усіма військовими почестями на місцевому кладовищі. 
Васюка Романа Миколайовича відзначено державною нагородою України – орденом “За мужність” ІІІ ступеня, яким його нагороджено Указом Президента України від 03.11.2023 № 725/2023 (посмертно).

Публікації про ВАсюка Р.

Антон Полюхович народився 8 вересня 2000 року в селі Серники Зарічненського району Рівненської області. Дитинство Антона пройшло в селі.
З 2006 по 2017 рік навчався у місцевій школі, де проявив себе як щирий, добрий та цілеспрямований учень.
Після закінчення Серницької загальноосвітньої школи у 2017 році Вступив до Рівненського національного університету водного господарства та природокористування на спеціальність «Комп’ютерна інженерія». З часом зрозумів, що це не його шлях, і у 2019 році приймає сміливе рішення змінити напрям – вступає до того ж університету на юридичну спеціальність, до якої відчував справжній поклик. Паралельно з навчанням працював,
проявляючи відповідальність і наполегливість.
У 2022 році з початком повномасштабного вторгнення, думка про те, щоб стати на захист, не покидала його. Він прагнув бути там, де потрібен, – захистити рідних, допомогти людям, стати опорою для інших.
У 2023 році переїжджає до Києва, де активно відвідує церкву (християнська Церква «Соборна» @soborna_church), заходить духовну опору та влаштовується на роботу в юридичну компанію.
У 2024 році розпочинає служіння військовим разом з групою капеланів на Донбасі, Краматорську.… Читати далі

Народився Гонтарик Микола Володимирович 15 грудня 1974 року в селі Опарипси.

Виховувався в багатодітній сім’ї в якій було п’ятеро дітей. Пізніше пішов до школи, навчався в Радивилівській школі №2. Потім закінчив ПТУ – 26 в місті Радивилові. Згодом пішов до армії. Проживав заробляв, виховував дочку. В 2014 році почалась війна, і Микола Гонтарик  став на захист України. Пізніше знову в 2023 році пішов захищати Україну. У Збройних Силах України виконував обов’язки командира відділення взводу розмінування15 грудня йому мало б виповнитися  50 років.

Микола Володимирович  -молодший сержант з с. Опарипси помер 26 березня 2024 р. на Миколаївщині. .

Але пам’яті усіх, хто його знав, Микола назавжди залишиться 49-річним.

Був розумним, талановитим, енергійним, сміливим, безкомпромісним, добрим, співчутливим, всіх слухав, допомагав, не покидав в біді товаришів.

Похований на кладовищі в с. Опарипси.

ПУблікації про Гонтарика М.

Заупокійне Богослужіння проходило у храмі св. Олександра Невського. Останню шану Захиснику України прийшли віддати рідні, близькі, односельці, представники влади територіальної громади та керівництво Другий вiддiл Дубенського РТЦК та СП , бойові побратими та військові Радивилівської роти охорони.… Читати далі

Народився Микола у с. Мар’янівка у багатодітній сім’ї колгоспників Федори та Пилипа Гомонців. Микола був найскромнішім з шістьох дітей. Навчався у школі рідного села. Після закінчення школи здобув професію шофера. У 1998-1999 роках проходив військову строкову службу. Вихований у любові до праці, не боявся ніякої роботи, більше того, працювати дуже любив – гідний син своїх батьків. Нічого не любив так, як риболовлю. До оголошення антитерористичної операції на сході України у 2014 році Микола працював шофером у Карпилівському лісництві. В лютому 2015 року був мобілізований до війська, де боронив східні рубежі нашої країни по квітень 2016 року. За період служби він пройшов увесь Донбас. Сміливий і скромний водій БТРа ніколи не скаржився та нічого не розповідав. Після служби В АТО повернувся на роботу у лісництво.

З повномасштабним вторгненням росії, Микола Гомонець, як і більшість його побратимів з АТО, став на захист рідної землі. 5-го липня 2022 року вступив до лав захисників України. Служив навідником у складі в/ч А0998 24-ї окремої механізованої бригади ім.Короля… Читати далі