Революція гідності. Війна. Рівненщина

Іван народився та проживав у селі Соломир. У 2009 році Іван прийшов до п’ятого класу Серницької ЗОШ. Був спокійним, врівноваженим, доброзичливим та вихованим.  ВВічливий, завжди усміхнений. Улюбленіший предметом була  історія України. Це й не дивно, адже він дуже любив рідну землю та людей. Мав багато друзів. За життєвих обставин подорослішав раніше однолітків. Тому рішення у проблемних ситуаціях приймав миттєво. 

Йому було 26 років – вік, коли людина починає будувати життя, втілювати мрії та плани. Він не встиг створити сім’ю, але встиг залишити по собі дуже багато: добру пам’ять, повагу і любов усіх, хто перетинався з ним у житті.

Служив інспектором прикордонної служби 3-ї категорії у 105-му прикордонному загоні імені князя Володимира Великого. Загинув внаслідок удару ворожого FPV-дрона 29 жовтня 2025 року поблизу Шахового Покровського району Донецької області. Поховали воїна у селі Серники Зарічненсько територіальної громади.

За свободу та незалежність України заплатив найвищу ціну – життя.  Світлий спомин про Івана назавжди залишиться в серцях учителів, друзів та односельців.

Вічна слава і пам’ять Герою України!… Детальніше

.Зварич Максим Олександрович народився 15 січня 1992 року в місті Костополі. Навчався в  Костопільському  ліцеї №5 з 1999 по 2009 рік. Активно займався волейболом.
З  2009 – 2014 роки здобував вищу освіту в Національному університеті водного осподарства та природокористування, за спеціальністю «Гідротехнічне будівництво та гідроенергетика». Трудову діяльність розпочав на підприємстві «Свиспан Лімітед», спочатку майстром дільниці, пізніше працював на посаді інженера – будівельника. Працював із задоволенням і був шанований в колективі, колеги гарно про нього ідзивались.
У 2016 році Максим Зварич одружився, у молодої пари народилася донька Ангеліна.
У квітні 2022 року проходив навчання в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у  м. Львів, а з 14 травня 2022 року призначили командиром 1 механізованого взводу 2 механізованої роти 107 окремого механізованого батальйону 63 окремої механізованої бригади корпусу резерву сухопутних військ збройних сил України.  
З перших днів Максим Олександрович почав захищати рубежі  Миколаївської області, в листопаді звільняли Херсонську область. У грудні їхню бригаду відправили на онеччину, а 16 грудня видали наказ про висування в місто Бахмут. Уже 19 грудня там почалися важкі бої за східну околицю міста.… Детальніше

Мовчун Євгеній, народився та виріс у селищі Зарічне Вараського району (до 2021 р. – Зарічненський район). Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. У 2002 р. закінчив Зарічненську загальноосвітню школу. Прагнучи здобути професійні знання та навички, вступив до Рівненського професійного ліцею, де опанував професію верстатника широкого профілю та здобув кваліфікацію токаря і фрезерувальника ІІІ розряду.  Свій трудовий шлях Євгеній розпочав у Зарічненському держлісгоспі, працюючи за токарем.

З початком повномасштабної російської агресії проти України,  солдат  Мовчун Є.М. був мобілізований до лав ЗСУ 5 жовтня 2022 року. Згодом, пройшовши відповідні навчання та, здобувши військову спеціальність – сапер, був направлений у зону бойових дій на Донеччину для захисту нашої країни від ворожого окупанта.

У серпні 2024 року, під час ворожого обстрілу та влучання у бліндаж, Євгеній виявився єдиним серед свого підрозділу, кому вдалося вижити. Попри надважкий стан він виявив незламну волю до життя: переніс десятки складних операцій, проходив тривале лікування та реабілітацію як в Україні, так і в закордонних клініках. Увесь цей час поруч із ним були дружина та донька.… Детальніше

Микола Піліпака народився 27 травня 1988 року в селі Лінчин, що на Березнівщині. Базову середню освіту здобув у місцевій школі, а повну — у
Балашівському НВК «Колегіум – загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів». У мирному житті працював на місцевих деревообробних підприємствах та на будівництві. Був працьовитою, відповідальною людиною, яка не боялася жодної роботи. Найбільшою цінністю для Миколи була родина. Він любив проводити час із близькими, цінував щирість, чесність і справедливість, ніколи не залишався байдужим до чужих труднощів. Найдорожчою для нього була донечка Лілія, якій він віддавав усе своє тепло й любов. Саме таким — добрим, щирим, надійним і відданим своїм рідним — він назавжди залишиться у пам'яті тих, хто його знав.
Солдат самохідного артилерійського взводу самохідного артилерійського дивізіону захищав Україну з жовтня 2025 року. Загинув 24 червня 2026 року під час виконання бойового завдання у Дніпропетровській області.
Поховали Миколу на місцевому сільському кладовищі.
У Миколи залишилися донька Лілія, батько Володимир Миколайович,  сестра Оксана, а також брати Олександр і Богдан.

Публікації про Піліпаку М.… Детальніше

Олександр Дмитрович народився 29 квітня 1978 року в місті Березне. Навчався у Березнівській школі № 2. Після закінчення школи здобув
професійну освіту у місцевому професійно-технічному училищі. Вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та кваліфікацію юриста здобув у Львівському  інституті внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України.
У мирному житті багато років працював у Березнівському відділенні міліції. Після виходу на заслужений відпочинок не зміг залишатися осторонь, коли Україна боролася за свою свободу. Як учасник АТО/ООС, він добре розумів ціну миру та обов'язок захищати свою державу.
У 2023 році був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після звільнення з військової служби повернувся додому, однак бути поза службою довго не зміг, тож у червні 2024 року добровільно уклав контракт зі Збройними Силами України й знову став на захист Батьківщини.
Олександр Дмитрович був справедливою, відважною, чуйною та адзвичайно доброю людиною. Любив футбол, захоплювався тваринами, завжди допомагав тим, хто цього потребував, навіть незнайомим людям. Був відданий своїй професії та службі. Побратими знали його за позивним «Оцелот».… Детальніше

Михайло народився 13 листопада 1998 року у селі Білка, що на Березнівщині. Неповну середню освіту здобув у місцевій школі, згодом продовжив навчання у Березнівській школі-інтернаті. У мирному житті працював на сезонних роботах. Кожен, хто знав Михайла, згадує його одним простим, але таким влучним словом — «добряк». Ніколи не відмовляв у допомозі, завжди був готовий виручити, підтримати, підставити плече. До праці він звик змалку. І хоч був наймолодшим у родині, завжди залишався опорою для батька. Особливо коли той служив у зоні АТО — ще школярем
Михайло допомагав по господарству і брав на себе чимало дорослих обов’язків.
Війна двічі постукала у двері цієї родини. Спочатку на захист України став батько. Він пройшов службу в зоні АТО, повернувся додому, до своєї сім’ї та мирної праці. Та згодом війна знову прийшла в їхнє життя. Цього разу — з болем, якому немає міри. Вона забрала у батьків сина, у сестер — молодшого брата, у дружини — чоловіка, а у маленького сина — тата.
Солдат, стрілець-снайпер парашутно-десантного батальйону, Михайло Грицюта захищав Україну з січня 2025 року.… Детальніше

Юрій Миколайович Андрієвській народився 14 листопада 1977 року в місті Рівне. У  1994 році здобув середню освіту у Володимирецькій середній школі №1. Закінчив музичну школу по класу фортепіано. Здобув вищу освіту в Національному університеті « Острозька академія» за спеціальністю « Культурологія». Протягом сімнадцяти років працював у КЗ« Володимирецька централізована система публічно – шкільних бібліотек» у сфері IT – технології. Разом з дружиною виховав двох дітей – доньку та сина.
До початку повномасштабного вторгнення Юрій Миколайович,  починаючи з 2015 року, брав активну участь у військових навчаннях, ставши солдатом запасу. У 29 серпня 2017 року був зарахований до оперативного резерву військової частини А3369 на посаду – діловод відділу персоналу штабу, BOC 901074A. Щороку перебував на військових навчаннях.
24 лютого 2022 року, дізнавшись що розпочалось повномасштабне вторгнення, Юрій встав на захист нашої країни, через свою громадську позицію, патріотизм та прагнення справедливості. 25 лютого 2022 року наказом командира військової частини А7073 був зарахований у званні молодшого сержанта до списків особового складу військової частини та призначений на посаду командира 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини А7073 у складі 104-тої окремої бригади територіальної оборони.… Детальніше

Народився  Микола 01  серпня 1983 року в селі Сатиїв Дубенського району Рівненської області. Із 2007 року проживав у селищі Клевань. У 2002 році був призваний на строкову військову службу. Після її завершення, з 2006 по 2022 рік, працював водієм маршрутного таксі №34 у місті Рівному.

З початку повномасштабного вторгнення Росії проти України 03 травня 2022 року приєднався до Збройних Сил України. Військову службу проходив на посаді водія-електрика 2-го відділення ударних безпілотних систем військової частини А 4010. Разом із побратимами виконував бойові завдання на одному з найгарячіших напрямків: місто Костянтинівка Донецької області. Вірний військовій присязі загинув 01.05.2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області.

Поховали Героя на місцевому кладовищі селища Клевань 11 липня 2026 року з військовими почестями. У захисника залишилися дружина, двоє синів – випускників, мама, брат, сестра.

Микола був напрочуд веселою людиною, хорошим і люблячим сином, батьком, чоловіком, завжди дбав про свою родину та зробив усе можливе, щоб діти росли здоровими і щасливими.… Детальніше

Микола народився 21.12.1968 р. в селищі  Клевань Рівненського району Рівненської області. Закінчив Клеванську середню школу № 1 в 1986 році.

Після закінчення школи навчався в Клеванському професійному училищі №23, де отримав  спеціальність «Газозварювальник  та  газорізчик». 

Строкову військову  службу  проходив у військово-морських силах. У грудні 1986 року був призваний Рівенським РВК і направлений  в 7-й  навчальний загін військово-морських сил  в місті  Севастополь. Був у складі прикордонного сторожового надводного корабля типу «Корвет», а згодом на підводному човні. За час проходження строкової служби він був  відзначений нагрудними знаками  «Гвардія» та  «Відмінник ВМФ». Наказом  Командуючого Чорноморським флотом  № 059, від 02.10.1989 йому  було вручено Житон  «За дальній  похід».  Строкову військову службу  він закінчив спеціалістом 1-го класу.

По закінченню строкової військової служби повернувся у рідне селище де  продовжив  працювати. Понад 20 років працював на підприємстві «Сільгосптехніка», згодом в ТОВ «Агрореммаш Сервіс».

19 грудня 2022 року був призваний по мобілізації  Рівненським РТЦК та СП  Рівненської області. Службу проходив у складі мінометної батареї механізованого батальйону 42-ої окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя на посаді старшого навідника міномету мінометного взводу.… Детальніше