Революція гідності. Війна. Рівненщина

Сульжик Петро Олександрович  народився  02.06.1974 року в с. Великі Селища.  У 7 років пішов до Великоселищанської  восьмирічної школи.  У 1989 році закінчив Березнівський лісний технікум, здобувши професію за спеціальністю «Лісове господарство». У 1999 році одружився, батько 3 дітей.
Старший солдат стрілець-помічник гранатометник  парашутно-десантної роти   парашутно-десантного  батальйону,  18 травня 2022 року  призваний по мобілізації до ЗСУ. Проходив військову службу  на Сході України.
27 червня 2022 року сім’я  Петра отримала страшне сповіщення  про факт зниклого безвісти. У вересні  2022 року  тіло Петра було знайдено  та  27 жовтня 2022 року похоронено  як невідомого солдата Збройних Сил України. Пошук… ДНК- експертизи…і ось у травні 2023 року похоронене  тіло невідомого
солдата ЗСУ у м. Дніпро ідентифікували як Сульжика Петра Олександровича.
Петро загинув 25 червня 2022 року  під час виконання бойового  завдання за призначенням поблизу населеного пункту Мазанівка в Донецькій області, отримавши поранення несумні з життям внаслідок  вибухової травми. 07 жовтня 2023 року  «На щиті» воїн повернувся до рідного села Великі Селища. 08 жовтня громада провела в останню путь загиблого військовослужбовця.… Детальніше

Шум Віталій Андрійович народився 14 червня 1999 року  у місті Дубно.  Зростав у родині, був єдиною дитиною. Навчався в Дубенському вищому художньо-професійному училищі, де здобув професію зварювальника.

Після закінчення навчання пройшов строкову військову службу в Національній гвардії України. Саме під час служби здобув перший військовий досвід, опанував основи військової підготовки, дисципліни та відповідальності.

Після демобілізації працював у Києві та за кордоном, зокрема в Польщі. Планував створити сім’ю, облаштувати власний дім і працював задля досягнення цієї мети.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну перебував на Київщині. Уже 25 лютого 2022 року повернувся додому та добровільно звернувся до військкомату, щоб стати на захист України.

Спочатку проходив службу в роті охорони міста Дубно, а згодом був переведений до 14-ї окремої механізованої бригади.

16 червня 2022 року у складі бригади вирушив до району виконання бойових завдань на Донеччині. Згодом виконував бойові завдання на Харківському напрямку.

Військову службу розпочав як піхотинець. Пізніше опанував спеціальність оператора безпілотних літальних комплексів, зокрема FPV-дронів. Завдяки професійним якостям, відповідальному ставленню до служби та набутому досвіду був призначений командиром відділення — командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів.… Детальніше

Народився Віктор 18 серпня 1986 року в селі Іванчиці тодішнього Зарічненського району Рівненської області у звичайній українській родині. У сім’ї він був середнім сином.

У 1992 році Віктор пішов до першого класу Іванчицької загальноосвітньої школи, яку закінчив у 2001 році. Після закінчення навчання одразу розпочав трудову діяльність, адже змалку відчував велику відповідальність за добробут своєї родини.

У найважчий для України час, з перших днів повномасштабної війни, він без вагань став на захист рідної землі. Спочатку служив у складі добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ). Під час служби неодноразово відвідував зону бойових дій у складі волонтерської групи, доставляючи допомогу до Бахмута, Часового Яру, Дружківки та інших населених пунктів. Водночас брав участь у будівництві оборонних рубежів на сході України, зокрема в Покровській агломерації. Згодом разом із побратимами з ДФТГ та прикордонниками самовіддано працював над облаштуванням державного кордону, займаючись будівництвом загороджень і встановленням інженерної загорожі «Єгоза».

Маючи незламний дух і загострене почуття справедливості, Віктор завжди був поруч із тими, хто підтримував Збройні Сили України, допомагав військовослужбовцям, долучався до гуманітарних місій.… Детальніше

Гайдук Дмитро Вікторович  народився 09 березня 1986 року у селі  Великі Селища. Певний час проживав у місті Рівне, де пішов до школи №8 у 1 клас. В 1998 році Дмитро разом з татом переїхали до с. Великі Селища на постійне місце проживання та продовжив навчання у Соснівській загальноосвітній школі до 2000 року. Після її закінчення вступив до Соснівського професійно–технічного училища, де здобув професію плиточника -муляра -штукатура.
Згодом Дмитро проходив строкову службу на Житомирщині. Після півторарічної служби, демобілізувавшись, влаштувався працювати до ДП «Соснівське лісове господарство». З 05 лютого 2015 року по 12 квітня 2016 року наш Захисник захищав Українську землю від російських загарбників у зоні АТО.
Дмитро – стрілець–номер обслуги  аеромобільно-десантного відділення  аеромобільно-десантного взводу  аеромобільно-десантної роти, зарекомендував себе з позитивної сторони. Грамотний, працьовитий військовослужбовець, який добре вивчав військову справу, з честю виконував свої військові обов’язки, виявляв повагу до командирів і старших за військовим званням військовослужбовців, шанував честь, гідність товаришів по службі.
В складі  аеромобільно-десантної роти виконував бойові завдання, а за вмілі дії та ініціативу під час проведення антитерористичної операції відзначився командуванням роти з кращого боку, та був нагороджений нагрудним знаком «20 років ВДВ України».… Детальніше

Дмитро народився 25 жовтня 1986 року в селищі Клевань Рівненського району Рівненської області.

У 1993–2002 роках навчався у Клеванській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 2. У 2003–2005 роках здобував освіту в Клеванському професійному училищі за спеціальністю «кухар-кондитер». Одружився. Разом із сім’єю проживав у селі Зоря Рівненського району Рівненської області. Працював в АТ «Укрзалізниця» комерційним агентом.

26 травня 2022 року був призваний Рівненським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки для проходження військово-лікарської комісії.

У червні 2022 року долучився до лав Збройних Сил України. Спочатку проходив службу кухарем у 117-й окремій механізованій бригаді. У липні 2023 року перевівся на посаду солдата-стрільця. 12 серпня 2023 року був переведений до 115-ї окремої механізованої бригади, де також служив солдатом-стрільцем.

24 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання в Харківській області отримав вибухово-осколкове поранення шиї. Проходив лікування в Харківському військовому госпіталі. 9 грудня 2023 року разом із побратимами знову вирушив на бойове завдання до Харківської області. 13 грудня 2023 року зазнав вибухової травми, несумісної з життям.… Детальніше

Нізелюк  Петро Станіславович народився 12 липня 1992 року в селищі Зарічне. Його життєвий шлях — це історія людини честі, сили духу та безмежної любові до рідної землі.

Своє дитинство Петро провів у рідному краї, де зростав у працьовитій і люблячій родині. У 2007 році він закінчив Зарічненську загальноосвітню школу І–ІІ ступенів, а у 2009 році — Зарічненську загальноосвітню школу ІІ–ІІІ ступенів.

З юних років Петро вирізнявся щирістю, добротою та відповідальністю. Він був дуже працьовитим, любив землю, ліс і річку. Ще зовсім маленьким робив собі власне «поле», на якому вирощував різні культури, з дитинства привчаючи себе до праці.

Він був вправним рибаком, любив збирати гриби та ягоди, добре знав і відчував природу. Для батьків був надійною опорою і помічником, завжди готовим підставити плече.

Особливе місце у його житті займала молодша сестра. Для неї він був не лише братом, а й справжнім другом, захисником і наставником — вчив її всьому, що вмів сам, передавав свій досвід, підтримував і оберігав.

Його поважали за відкритість, щирість і добре серце.… Детальніше

Ілюков Іван Володимирович  народився  02 липня 1978 року в с. Глибочок. 01 вересня 1985 року пішов у перший клас Соснівської школи, де навчався по 10 червня 1993 року. Цього ж року вступив до Соснівського СПТУ №8 та здобув професію столяра. У 1996 році призваний на строкову службу. У 1999 році одружився. З 2002 року працював у ДП «Соснівське лісове господарство». Виховував двох доньок.
22 листопада 2022 року молодший сержант був призваний по мобілізації до лав Збройних Сил України. 16 квітня 2023 року отримав поранення. Іван Ілюков механік – водій механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти загинув 02 серпня 2023 року, у віці 45 років, під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну від російського агресора в  Донецькій області внаслідок ушкоджень від вибухів та осколків.
Відповідно до рішення  Соснівської селищної ради  від 25.08.2023 №678 присвоєно  звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади» (посмертно).
Відповідно до Указу Президента України за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України ІЛЮКОВА Івана Володимировича нагороджено орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).… Детальніше

КРОЛЬ Андрій Ярославович народився 21 травня 1981 року у Сосновому. Закінчив 9 класів Соснівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів, згодом продовжив навчання у Соснівському професійно-технічному навчальному закладі №8, де здобув професію столяра.

Життя Андрія було сповнене праці та любові до родини. Він їздив на сезонні роботи різноробочим, аби забезпечити сім’ю, був люблячим чоловіком та турботливим батьком. Разом із дружиною вони виховували двох синів, для яких він назавжди залишиться прикладом відваги, сили та самопожертви.
Андрій КРОЛЬ призваний на військову службу по мобілізації 01.02.2023 першим відділом Рівненського РТЦК та СП. Вірний Військовій присязі, захищаючи нашу Батьківщину, її свободу і незалежність від збройної агресії російської федерації, виконуючи бойове завдання  в районі Донецької області внаслідок авіаційного удару КРОЛЬ Андрій Ярославович – оператор-розвідник розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти 26 серпня 2025 року помер від отриманих бойових поранень. 
Поховали Андрія КРОЛЯ з усіма військовими почестями на кладовищі у селі Великі Селища. 

Відповідно до рішення селищної ради від 08.10.2025 №1055 почесне звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади» присвоєно  (посмертно) Андрію КРОЛЮ, який загинув захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.… Детальніше

Леонід Миколайович народився 26 березня 1978 року у селі Зірне.  Навчався у Зірненській школі, професійну освіту здобув у Здолбунівському
професійно-технічному училищі. Свій духовний шлях розпочав у Рівненській духовній семінарії, а після її завершення став капеланом в одній із військових
частин Рівненщини.
У вільний час багато читав, особливо релігійну літературу, постійно  працював над собою та поглиблював знання. У 2008 році закінчив Національний університет «Острозька академія», здобувши кваліфікацію бакалавра філософії. Саме любов до мудрості, глибокі роздуми та вміння знаходити правильні слова для людей згодом подарували йому позивний «Філософ». Любив свою сім’ю, поважав людей, любив Україну та віддано служив Православній Церкві України. Упродовж багатьох років Леонід звершував служіння на Березнівщині, був щирою та доброю людиною, завжди готовий прийти на допомогу, підтримати у важку хвилину та дати слушну пораду.
Окрім духовної діяльності, викладав факультатив «Християнська етика» в Березнівському економіко-гуманітарному ліцеї, передаючи молодому
поколінню християнські цінності, любов до ближнього.
У 2004-2006 роках Леонід Сульжик був першим військовим капеланом  військової частини А 3948. В будинку культури військового містечка він
облаштував капличку на честь Василія Великого, яка стала місцем духовної підтримки для військовослужбовців та цивільних мешканців.… Детальніше

Жданюк  Роман Валентинович народився 19 липня 1992 року у селі Золотолин. У 1998 році пішов у перший клас. Навчався у місцевій школі до 2009 року. Згодом здобував фах у Клеванському професійному ліцеї. Пізніше оселився у Великій Любаші тут і працював. Одружився, у молодого подружжя народилися донька та син.
На службу Романа Жданюка призвали у квітні 2025 року. Спочатку проходив підготовку на військовому полігоні, далі Сумський напрямок,  виходив на завдання, возив все що потрібно було на передову. Потім 4 тижні у Дніпрі, вчився працювати з безпілотними літальними апаратами. Здав екзамени на відмінно. Через деякий час підрозділ, в якому служив Роман, перекинули знову ж на Сумський напрямок. А потім був Запорізький напрямок, де наш захисник прослужив лише 3 тижні: 25 грудня 2025 року зв’язок з ним урвався. 25 грудня 2025 року старший оператор 2 відділення збору та обробки
інформації взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї артилерійської розвідки Роман Жданюк загинув в районі Староукраїнки Пологівського
району Запорізької області унаслідок удару дрона.
У Романа Жданюка залишилися батьки, сестра, дружина та двоє маленьких дітей. … Детальніше