Храпаченко Олександр Володимирович народився  18 вересня 1987 року в м. Рівне. Закінчив  ЗОШ № 19  міста Рівне. У 2004 році Олександр вступив до Рівненського державного гуманітарного університету на художньо-педагогічний факультет, кафедру театральної режисури, спеціальність – режисер драматичного театру.  У 2010 році  закінчив РДГУ з освітнім рівнем – бакалавр. Під час навчання у виші Олександр був найяскравішим студентом всього факультету, грав у багатьох режисерських роботах студентів. Він був щедро наділений режисерськими здібностями. Зробив не одну театральну постановку. Режисерські роботи Олександра: А. П. Чехов «Ведмідь», С. Мрожек «Стриптиз»; акторські роботи: А. Салинський «Сьогодні я стану  жінкою», О. Слаповський «Від червоного щура до зеленої зірки», Софокл «Ісмена». та ін.  Олександр знявся у фільмі «Воскресіння», в якому виконав роль солдата, що  повернувся з війни додому.

Олександр Храпаченко був провідним актором, солістом театру вільної пластики «Яблуко», що діяв при кафедрі театральної режисури. Сашко був скаут-рейнджером та скіфом, захоплювався рок-музикою.

Активіст Євромайдану. Убитий пострілом снайпера на вулиці Інститутській у Києві. Загинув від кулі снайпера, що потрапила у ключицю, пройшла легені та застрягла у печінці . Убитий близько 11 години 20 лютого 2014р. Смерть настала миттєво.

Похований 23 лютого 2014 року у м. Рівне, на кладовищі “Нове” поряд з іншими загиблими героями Небесної сотні.

Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Олександру Володимировичу Храпаченку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.

3 червня 2014 року рішенням сесії Рівненської міської ради Олександру Храпаченку присвоєно звання “Почесний громадян міста Рівне” (посмертно) та нагороджено відзнакою “За заслуги перед містом” І ступеня (посмертно).

Герой Небесної Сотні. Герой України

 Публікації про Храпаченка О.

Загинув 20 лютого 2014 року на першій барикаді, що по вул. Інститутській

20 лютого, зранку, коли бої начебто вщухли, Герой Небесної Сотні Олександр Храпаченко заліг з товаришами на першій барикаді на Інститутській. Хтось кинув коктейль Молотова, Сашко підняв голову подивитись. Саме в цей момент снайперська куля пройшла через його ключицю та легені і потрапила просто в печінку. Смерть настала миттєво.

Йому було 26-ть. Народився та проживав у Рівному. Там закінчив школу й університет. Однокласники його пам’ятають як активного учасника всіх шкільних заходів, президента учнівського самоврядування, зірку КВК та молодіжних вистав. Його команда часто виборювала призові місця в області.

Акторський талант і режисерські здібності в Олександра Храпченка проявилися ще з дитинства. Тож, цілком передбачувано, що свій майбутній фах він пов’язав із театром. Після закінчення школи вступив до Рівненського державного гуманітарного університету на кафедру театральної режисури. За спеціальністю — режисер драматичного театру.

«Театр та сцена надихали Сашка. У нього завжди було безліч цікавих ідей та рішень. Олександр був талановитим режисером і актором», — розповідає дівчина Сашка Катерина Самчук. Щоправда, за своє життя він встиг знятися тільки в одному фільмі з промовистою назвою «Воскресіння».

На одному з відео він у подертих джинсах і бандамі розповідає журналістам розважальної програми про паркур і гори. Це ще одне його захоплення. Він надзвичайно полюбляв походи, скелі, мандрівки. «Сашко побував на всіх вершинах українських гір. На деяких навіть декілька разів. “Альпініст”  — було його друге ім’я! Він навіть поєднав свою любов до альпінізму з роботою: на висотах утеплював будинки, фарбував фасади. Саша ніколи не боявся висоти, завжди прагнув до неї!», — розповідає його дівчина.

Олександр часто казав: «Хочеш побачити справжність людини? Візьми її з собою в похід на 3 дні!». Можливо, тому в Сашка були тільки справжні друзі – ті, з якими він ходив на вершини українських гір, в походи, долав сотні кілометри літом і в морози.

Зараз сторінка Вконтакті пам’яті Сашка просто засипана спогадами його друзів і віршами про нього. Згадують його цілковитий позитив і сонячність, енергію і безжурність, попри всякі негаразди.

«Він не сидів на місці, завжди був у гущі подій — серед людей», — згадує товариш  Сашка – Андрій Власик. Він і на Майдані був у самій гущі, ще з листопада… Відразу записався до 35-ї сотні Самооборони Майдану «Волинська Січ». «Сашко впроваджував для своєї сотні нові ідеї і стратегії боротьби. Непохитно вірив в те, що все зміниться, в те, що вони все змінять!», – розповідають його друзі.

Катерина каже, що ніколи не забуде останній дзвінок Сашка. «Він мені подзвонив і сказав, що якщо з ним щось трапиться, то щоб я сильно не плакала, — розповідає вона. — Він також хотів, щоб я знала, що він мене дуже сильно любить. Тоді я запитала, до чого він це? Не усвідомлювала всієї картини жаху. А тепер розумію, що він знав, як там, і знав, на що йде».

Героя Небесної сотні Олександра Храпаченка відспівували у Рівненському драмтеатрі, де він працював. Попрощатись із героєм прийшло десятки тисяч жителів міста. Рівне не пам’ятало такої кількості людей на своїх вулицях.

Небесна сотня. Майдан, лютий 2014 р.

 

Обставини вбивства

Загинув від кулі снайпера, що потрапила в ключицю, пройшла легені та застрягла в печінці. Убитий близько 11-ої години. Смерть настала миттєво.

За повідомленням Володимира Пастушка (члена сотні «Волинська Січ», до якої також належав Олександр Храпаченко), його було вбито пострілом з готелю «Україна», на останній барикаді по Інститутській вулиці. З цієї ж сотні всього загинуло шість чоловік та десять було поранено.

В одному з інтерв’ю Володимир Пастушок написав: ” Ми з ним були найкращими друзями. Зараз багато невідомих осіб розповідають про те, що вони теж із ним були постійно на Євромайдані (нині багато «майданівців» познаходилось). А тоді до нашої рівненської компанії входили: я, Храпаченко, Едуард Гриневич, Іван Городнюк («Месник»), Євгеній Перев’язко («Шаула»). Саша загинув у бою. Він був на передостанній барикаді за Жовтневим, нам з Шаулою довелося побігти униз по їжу, бо зранку нічого не їли, а сили нам були дуже потрібні, адже із хвилини на хвилину міг розпочатися наступ «Беркута». Коли я повернувся, то він був уже на першій барикаді зверху, керуючи захистом. Я чомусь тоді відчував, що уб’ють мене, а не його, і ходив там на повен зріст. Він, побачивши це, гукнув: «Пісне! Пісне! Заляж, не геройствуй!». І це були останні його слова, після цього я впав, а далі почув постріл, і …все. Що відбувалося потім, не дуже добре пам’ятаю, бо плакав, кричав, словом, істерика…”

Творча діяльність

Під час навчання у виші Олександр був найяскравішим студентом усього факультету. В силу його неординарності, відкритості та творчих здібностей Сашка знали всі. Під час навчання грав в багатьох режисерських роботах студентів. Його запрошували і старші курси до себе виконати ту чи іншу роль у постановці. Разом із акторським талантом Олександр був щедро наділеним режисерськими здібностями. Зробив не одну театральну постановку. Його етюди на першому курсі вражали усіх викладачів своїм виконанням та видумкою. Режисерські роботи Олександра: А. П. Чехов «Ведмідь», С. Мрожек «Стриптиз»; акторські роботи: А. Салинський «Сьогодні я стану жінкою»,О. Слаповський «Від червоного щура до зеленої зірки», Софокл «Ісмена» та ін.

Олександр також знявся в одному фільмі – «Воскресіння», в якому Саша виконав роль солдата, який повернувся з війни додому. Фільм був знятий Рівненським телеканалом РТБ.

При кафедрі театральної режисури діяв театр вільної пластики «Яблуко», Олександр був провідним актором-солістом цього театру.

«Ти цілуєш мене Україно, твої губи в моїй крові»

Слова, сказані Сашою Храпаченком в одній із його останніх вистав, стали символічними…

 

ВОЇН ПРАВДИ

Герой із Небесної сотні

Ми в горах. Сонце у зеніті

Заплямувало світлом край.

Він був відважним альпіністом

Та втратив все – усе! Життя…

В театрі викликав довіру,

Вважався гідним режисером,

А Станіславський би повірив!

Та не дожив лиш до прем’єри…

Він був синочком. Другом. Братом,

Коханим був – і добрим, і вірним.

Забрав життя бездушний снайпер,

Для нього їх чи менше-більше(!)..

Героєм був. І є. І буде!

Козак, що згинув за Вкраїну.

Та плаче мати. Тужать люди:

Не повернеш ніколи сина.

Ми в горах. Сонце у зеніті

Шматочком туги душу крає.

Він був відважним альпіністом

Й у душах людських воскресає…

Анна Коновалова

 

Пам’ятний знак Олександрові Храпаченку на алеї Героїв Небесної сотні (вул. Інститутська, Київ)

У День Гідності та Свободи (21.11.2018) на «Алеї Героїв» та кладовищі «Новому» відправили панахиду за загиблими Героями Небесної Сотні та Героями, які загинули в зоні АТО,  поклали квіти.

 

 

 

Меморіальна дошка Герою “Небесної сотні” Олександру Храпаченку відкрита на фасаді будинку, що на вул. Волинської Дивізії 11-А, де він мешкав.

Меморіальну дошку герою України, Почесному громадянину Рівного Олександру Храпаченку відкрили на стіні школи, де він навчався

У НВК школі-ліцей №19 Олександр Храпаченко навчався лише два роки. Та саме тут вирішили вшанувати його пам’ять меморіальною дошкою. Її встановили на стіні школи, неподалік від входу. За християнським звичаєм меморіальну дошку освятили.

На відкриття зібралося чимало знайомих, однокласників та вчителів героя. Класний керівник Олександра Храпаченка пригадує: у шкільні роки юнак виділявся з-поміж однолітків.

У Рівному відкрили меморіальну дошку герою Небесної Сотні

На фасаді головного корпусу Рівненського державного гуманітарного університету 20 лютого відкрили та освятили меморіальну дошку в пам’ять про випускника РДГУ, героя Небесної Сотні рівнянина Олександра Храпаченка.

Випускник спеціальності “Театральна режисура” художньо-педагогічного факультету РДГУ Олександр Храпаченко загинув на вулиці Інститутській у центрі Києва вранці 20 лютого 2014 року від кулі снайпера, що потрапила у ключицю, пройшла легені та застрягла в печінці. Смерть настала миттєво…

– Наш Саша був серед тих хлопців, які свідомо йшли на смерть, знаючи, що йдуть у бій за Україну, щоб побороти диктатуру мракобісів, україноненависників, корупціонерів, – сказав, відкриваючи пам’ятну дошку, ректор Рівненського державного гуманітарного університету, кандидат історичних наук, професор Руслан Постоловський. – Це не були жертви Майдану, як зараз часом можна почути, це були герої Майдану. Пам’ять Саші Храпаченка в нашому університеті вшанували не лише відкриттям дошки – ще раніше в нас відкрили меморіальну аудиторію на його честь, а нещодавно ректорат заснував декілька стипендій імені Олександра Храпаченка для студентів спеціальності “Режисура”.

“Яскраві моменти життя. О. Храпаченко” (виставка  світлин про Героя Небесної Сотні)

Ми відкриваємо цю виставку для тих, хто знаходиться на першій стадії глибокого болю втрати. Я сподіваюсь, що яскраві моменти життя Олександра будуть прикладом натхнення для багатьох, зокрема і для тих, хто проходить через тяжкі випробування, – зазначає сестра Олександра Храпаченка – Ольга.

–Те, що життя Сашка було по-справжньому яскраве, ви можете самі переконатися. Він любив фразу: “У житті ти на сцені, або під нею”. Саша був завжди на сцені в житті у прямому і в переносному значенні цьго слова. Пам`ять про Сашу світла, хочеться, щоб ми пам’ятали світлість його погляду й особистості, – розповідає наречена Олександра Храпаченка.

Рівненського героя Небесної сотні нагородили відзнакою Нацгвардії

За ініціативою молодшого лейтенанта Володимира Пастушка – Сотника 35 Сотні Самооборони Майдану «Волинська Січ», а нині заступника командира 1-ої роти батальйону ім.. Генерала Кульчицького, Храпаченко Олександр Володимирович – нагороджений відзнакою батальйону ім. Генерала Кульчицького Національної гвардії України (посмертно)

Все : сайт чесних новин