Немає гірше розлуки,
Тяжче немає години,
Як бабця хоронить онука,
Як мати ховає сина.
Так важко коли, кохана
Ламає у відчаї руки.
Немає гіркіше муки,
Як в серденьку рвана рана,
Зелені луги і небо, –
Усе було любе й миле
Було б усе так як треба…
Не збулось. Не долюбили.
Якраз під Святвечір – от вам!
Дорога щербата, в мінах,
Горбиста,сніжна, слизота
13 життів загине…
Жалоба. Йдуть сотні. Вівтар.
Жадання. Краса. І ніжність.
Труна раптом, морг і цвинтар,
І зліт у небесну Вічність.

Надія Корнійчук, м. Луцьк