Нікітін Сергій Валерійович (16.10.1974-07.10.2024)

Сергій Нікітін народився 16 жовтня 1974 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №15, а за тим – Українську державну академію водного господарства за спеціальністю «Механізація гідромеліоративних робіт», потім – Київський інститут інтелектуальної власності і права. Працював експертом у компанії «Експерт-Рівне», «Автогума-Сервіс» та товаристві «Камаз-Транс-Сервіс».

«У 2015 році Сергія мобілізували до служби в зоні проведення антитерористичної операції. Служив рік командиром інженерної роти, звільнився у 2016 році. А вже на початку березня 2022 року добровольцем повернувся до лав Збройних сил України, знову ж в інженерну роту. Отримав звання капітана. Він дуже беріг солдат, був для них, насправді, наче батько, піклувався про них, і вони Сергія дуже поважали», – розповідає батько захисника Валерій.

За роки служби Сергій удостоєний багатьох нагород: відзнака Президента за участь в Антитерористичній операції, відзнака Президента «За оборону України», нагрудний знак «Хрест «Військова честь», який йому вручав Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний.

Сергій був чесним та щирим. Його за це цінували солдати та працівники.

Наш захисник любив своїх батьків та двох вже дорослих донечок, мав плани на життя після закінчення війни.… Читати далі

Новак Павло Сергійович (01.07.2000-04.10.2024)

Павло Новак народився 1 липня 2000 року у селі Верба Дубенського району. Закінчив місцеву школу, а за тим, опанував фах «Машиніст тепловозу» та «Слюсар-механік рухомого ремонтного складу» у Здолбунівському вищому професійному училищі залізничного транспорту.

Готовність стояти на варті спокою рідних привела Павла у Збройні сили України.

Військова служба була для Павла не просто покликанням, а справою життя. Він неодноразово говорив рідним, що готовий зробити усе, аби його майбутні діти не бачили жахів війни, щоб вони жили у мирній країні.

Тож у складі Сил оборони України Павло брав участь у всіх знакових подіях російсько-української війни: звільнення Київщини, Харківщини, Херсонщини, обороні Соледара, Бахмута, Купʼянська…

За свою відданість народові України, молодший сержант Павло Новак нагороджений «Золотим хрестом», медаллю «Честь, Слава, Держава», «Козацький хрест», нагородним пістолетом від Начальника ГУР МО та годинником від Президента України, Відзнакою Обʼєднаних сил.

24-річний Павло надзвичайно любив Країну, батьків та двох своїх братів. Захищаючи їх, і віддав своє життя 4 жовтня 2024 року у бою на Харківському напрямку…

Прощання із Героєм відбулося 10 жовтня, о 9.30 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Трофимчук Андрій Олександрович (13.12.1981-15.07.2023)

Трофимчук Андрій Олександрович народився 13 грудня 1981 року в місті Костопіль. У 1983 році відвідував дошкільний навчальний заклад №4» Берізка».
У 1997 році закінчив загальноосвітню школу № 1 ім. Т. Г. Шевченка. 1 вересня 1997 року вступив до філії ВПУ-1 у місті Костопіль.
22 червня 1999 року закінчив повний курс названого закладу за професією «Маляр (будівельний)- штукатур».
28 квітня 2000 року призваний на строкову службу. із травня по червень 2000 року був стрільцем в/ч 3008 м. Вінниця. З червня 2000 року по травень 2001 року – стрілець в ОФВВМВС. З травня по жовтень 2001 року – командир відділення в ОФВВМВС. Після служби працював на різних підприємствах.
Вправно вмів будувати будинки, альтанки та інші вироби з круглого дерева.У 2014 році пішов добровольцем захищати Україну. Ніс службу в З ОСР ДУКПС.

2 грудня 2022 року призваний другим відділом Рівненського РТЦК та СП Рівненської області. Проходив навчання у Польщі, далі виконував бойові завдання в Донецькій області. Старший сержант, командир відділення морської піхоти – командир машини взводу морської роти в/ч А 4548.… Читати далі

Андрощук Роман Вікторович (18.11.1994-10.09.2024)

Андрощук Роман Вікторович народився 18 листопада 1994 року в місті Березне. Здобував базову середню освіту у Березнівській гімназії імені Миколи Буховича та згодом у Березнівському ліцеї-інтернаті спортивного профілю. У 2015 році закінчив Західноукраїнський коледж «Полісся» за спеціальністю «Фізичне виховання». При житті Роман був дуже активним юнаком і захоплювався музикою. У свій час він тренувався у спортивній секції з веслування на байдарках та каное. З 2007 року по 2012 навчався в Березнівській музичній школі по класу флейти. В юному віці перейняв основи гончарної справи від батька, Андрощука Віктора Сергійовича – майстра чорнодимної кераміки, відомого в Україні та за її межами.
Указом Президента України від 4 квітня 2016 року №128 Роману було призначено стипендію Президента України для молодих майстрів народного мистецтва.
Солдат Роман Андрощук, майстер відділення ударних безпілотників авіаційних комплексів, захищав Україну з 28 лютого 2023 року. Роман був справжнім патріотом України, відважними та хоробрими воїном, професійно виконув бойові завдання.
Роман помер 10 вересня 2024 року у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону в результаті поранень, які отримав при захисті Батьківщини на
Харківщині.… Читати далі

Рахильчук Олександр Володимирович (12.06.1993-20.09.2023)

Олександр Володимирович народився 12 червня 1993 року і все життя проживав у рідному селі Поліське Рівненського району Рівненської області.
У 2010 році закінчив Поліську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. З 20 квітня 2015 року по 12 жовтня 2016 року проходив строкову військову службу у Збройних силах України.
Гранатометник 1 механізованого відділення, 3 механізованого взводу, 7 механізованої роти, 3 механізованого батальйону військової частини А 4674, 117 військової бригади, військовослужбовець військової служби призваний за мобілізацією 26 лютого2022 року.
Вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину проявивши стійкість та мужність поблизу населеного пункту Вербове Запорізької області, внаслідок мінометного обстрілу, отримавши поранення несумісні з життям.
Олександр загинув 20 вересня 2023 року, виконуючи бойове завдання за призначенням в ході ведення бойових дій.

Читати далі

Удодік Іван Васильович, позивний “Мазай” (22.02.2000-18.09.2023)

Народився 22 лютого 2000 року у селі Зірне що на Березнівщині. Здобував базову середню освіту у Зірненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з 2006 по 2015 рік. З дитинства Іван мав хист до малювання, пізніше захоплювався комп’ютерним дизайном.У мирному житті Іван був надзвичайно вихованою, відповідальною, стриманою, життєрадісною молодою людиною. У ньому гармонійно поєднувалися мужність і чуйність, серйозність і дуже тонке почуття гумору.
У 2015 році продовжив навчання у Березнівському лісотехнічному коледжі, який закінчив у 2019 році за спеціальністю «Садово-паркове господарство» і здобув кваліфікацію техніка садово-паркового господарства. Він був працьовитим, добродушним, уважним до молодшої сестри і батьків. На війну він пішов із перших днів повномасштабного вторгнення ворога. Служив солдат бойовим медиком розвідувальної роти 117-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

Іван Удодік, солдат, бойовий медик розвідувальної роти 117-ї окремої механізованої бригади,  загинув 18 вересня 2023 року у бою за Україну поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області.

Читати далі

Сирочук Олександр Всеволодович (29.08.1983-26.05.2023)

   Сирочук Олександр Всеволодович народився 29 серпня 1983р., в селі Малий Мидськ  Костопільського району Рівненської області. Батько, Сирочук  Всеволод Іванович, був учасником ліквідації аварії на ЧАЕС. Мама  Сирочук Галина , працювала в  сільсікій раді.

   У 1989 р. пішов у 1 клас. Першою вчителькою була Пінчук Люба Миколаївна, яка навчила Сашка читати та писати. Був слухняним учнем, легко засвоював шкільний матеріал. Брав активну участь у шкільних заходах, відвідував гуртки, займався спортом. Мав дуже багато друзів.

   У 2000 р. закінчив Маломидську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Згодом вступив до Млинівського державного технікуму ветеринарної медицини за спеціальністю «Ветеринарна медицина» і 23 червня 2003 року здобув кваліфікацію фельдшера ветеринарної медицини.

   12 вересня 2003 року був прийнятий на роботу в СВК «Серпанок» обліковцем ферми. А у жовтні – призваний для проходження служби у Збройних Силах України. Під час проходження служби, 20 лютого 2005 року помирає батько Сашка.

   З 2007 по 2008 роках працював охоронцем в МПП «Сигнал» м. Костопіль. Згодом повернувся в рідне село.… Читати далі

Дідів Олександр Клавдійович (14.02.1978-28.04.2022)

Дідів Олександр Клавдійович народився 14 лютого 1978 року у мальовничому поліському селі Рудня Костопільського району Рівненської області. Батько Дідів Клавдій Ількович працював робітником у КСП ім.Щорса села Малий Мидськ. Мама Дідів  Надія Оверківна працювала в лісі – збирала смолу.

   У 1984 році пішов у перший клас початкової Руднянської школи. Перший вчитель – Ступницький Аполон Савович, а класний керівник – Козакова Галина Степанівна. У 1993 році закінчив 9 клас в Маломидській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Згодом працював робітником у місцевому колгоспі.

У 1996 році був призваний на службу до Збройних сил України, яку проходив у Хмельницькій області.

   У 2000 році Олександр одружився. Народилася  донька Анна. У 2002 році переїжджає на Житомирщину, в смт  Черняхів. З 2005 року починає працювати в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЮРО ЛАМБЕР» в селищі міського типу Черняхів  Черняхівського району Житомирської області. Оскільки Олександр дуже гарно малював,  то по сумісництву працював художником по каменю. Був дуже хорошою людиною, мав багато друзів.

   У 2006 році народився  син Назарій.

   Ще з перших днів війни, а саме  26 лютого 2022 року Олександр Дідів пішов боронити нашу землю. У нього була мрія побачити свою доньку випускницею  Одеського медичного університету.

Анна здійснила заповітну мрію батька – закінчила університет. Але нашому Герою не судилося дожити до цих днів.  «Чуйний батько й чоловік, талановита людина й патріот, справжній український господар – саме так про героя відгукуються всі знайомі». … Читати далі

Кухарець Микола Володимирович (15.02.1977-22.12.2023)

Кухарець Микола Володимирович народився 15.02.1977р. у м.Рівне, Рівненської області. У 1992 році отримав свідоцтво про здобуття загальної середньої освіти в ЗОШ № 6 м.Рівного.
З 1992 по 1995 роки Микола навчався у Рівненському професійно-технічному училищі №10 та отримав диплом за спеціальністю «Електромонтер».
Після закінчення училища Микола служив в ЗСУ.  Працював за кордон. Згодом, повернувшись в Україну,  був експедитором на аптечному складі.
Микола був щирою, привітною, позитивною людиною,  його поважали колеги.. Рідні, близькі та побратими воїна пам’ятають його як, надійного та сумлінного друга.
03 листопада 2022 року Микола Кухарець  був мобілізований до Збройних сил України, як матрос.
Після бойового злагодження у Великій Британії, військовослужбовець захищав державний суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України на різних напрямках.
Виконуючи бойове завдання, 22.12.2023 року оператор 2 відділення протитанкових ракетних комплексів, взводу протитанкових ракетних комплексів, роти вогневої підтримки 2 батальйону морської піхоти Кухарець Микола Володимирович загинув поблизу н.п.Крінки Херсонської області. Йому назавжди залишиться 46 років.

Поховали Героя на кладовищі “Нове” в Рівному
Відповідно до  рішення Рівненської міської ради від 14.03.2024 року № 4669 Кухарцю Миколі Володимировичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівного».… Читати далі

Нікітін Богдан Федорович ( 27.11.1992 -14. 09.2022)

 
Богдан Нікітін народився   27 листопада  1992 р. у Рівному. Після навчання у ЗОШ , число  22,  здобув освіту кухаря. Працював у Рівному, а за тим вдосконалював свої вміння за кордоном — у закладах Чехії та Словаччини.

Та пандемія змінила життя у Європі, тож Богдан повернувся до Рівного.

Коли  почалася війна в армію пішов добровольцем . Проходив підготовку на  Яворівському полігоні.

Богдан кілька разів фактично тікав від смерті, та вона наздогнала в його ж автівці, в яку влучила ракета окупанта.

13 вересня, у бою з росіянами, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність України, біля населеного пункту Вугледар (Донецька область), поліг молодий воїн – захисник, сержант управління 68ї окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша, рівнянин- Нікітін Богдан Федорович. Йому було лише 29 років…

Поховали Богдана  в Рівному на кладовищі “Нове”.

Читати далі