Валерій Усач народився у селі Метків неподалік Рівного. Навчався у школі, а за тим опановував професію у 10 училищі. Потім була строкова служба в армії та перша робота, яка стала справою усього життя — слюсарем.
З вересня 2013 року працював слюсарем ремонту устаткування котелень та пило підготовчих цехів компанії «Рівнетеплоенерго». А вільний час присвячував улюбленій справ – дачі.
Разом подружжя виховало і виростило двох діток — сина та донечку, які подарували Валерію й Наталії онуків. А ще доглядали за мамою Валерія.
Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Валерій в перші дні пішов добровольцем, аби стати на захист своєї країни.
Спершу його не взяли, сказали, що дуже багато охочих. Через деякий час він пішов знову, тоді сказали чекати — викличуть. І от 28 квітня минулого року він поїхав з дому. Спершу був на Львівщині, а за тим на Запоріжжі.писок публікацій
51-річний старший солдат Валерій Усач помер у лікарні Запоріжжя 28 квітня 2023 року. Добре серце нашого захисника не витримало й зупинилося.
Публікації про Усача Валерія
Сьогодні Рівне провело в останню земну дорогу людей з великим серцем, мужніх захисників, які віддали власне життя за наше мирне небо та зробили свій найбільший внесок в перемогу.
Валерій Усач та Віктор Дикий з перших днів повномасштабного вторгнення прийняли для себе найважливіше рішення – стати на захист територіальної цілісності держави.
Валерій Усач мав би бавити онуків, доглядати маму, але рашисти змусили чоловіка кинути все та боронити країну від ворога…Доброволець з добрим серцем та золотими руками міг би ще так багато всього встигнути та реалізувати, але – не судилося. Добре серце нашого захисника не витримало й зупинилося у лікарні Запоріжжя…
Hsd
–
Рік він захищав Україну, однак його серце не витримало і зупинилось. Валерію Усачу було всього 51 рік. Він був щирою і веселою людиною та хорошим і надійним колегою по роботі, – повідомляє ТОВ ” Рівнетеплоенерго”. – Сумуємо та висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Пам’ятаймо тих, хто зупинив ворога і захистив нашу Україну!
Спогади дружини:
“Приходив додому і йшов туди, бо ж треба зробити. Іноді казав, що дуже втомився. Я просила — приляж, відпочинь, але ні — він рвався до роботи, якої на дачі завжди вистачає,” – розповідає дружина Героя Наталія.
Він умів робити все, правду кажу, що золоті руки. До всього мав хист, старався, і так все гарно виходило. А ще ніколи нікому не відмовляв, якщо просили допомогти. Іноді я навіть ображалася, бо ж допомогти іншому для нього було важливіше, аніж зробити щось вдома. Такий був чуйний до чужих потреб, а ще надзвичайно добрий.
Телефоном багато не розповідав, але бувало йому там по-різному… Дуже тягнуло додому, надзвичайно хотів повернутися. Кілька місяців їх підрозділ був на самісінькому нулі, а потім їх змінили. Але оскільки це була штурмова бригада, навчання тривало постійно. У п’ятницю, 28 квітня, рівно через рік як він пішов на війну, близько 12 години він зателефонував, казав, що перерва у тренуваннях, що важко, але настрій був бойовий, хороший. Домовилися іще ввечері зідзвонитися і поговорити. А вже по обіді мені повідомили, що Валерія немає..
Список публікацій
Помер солдат з «Рівнетеплоенерго», який рік захищав Україну від рашистів // Рівне вечірнє
Не витримало серце: на війні загинув працівник «Рівнетеплоенерго» // ITV
«Рік захищав Україну, однак його серце не витримало»: Помер працівник «Рівнетеплоенерго» // Радіо Трек: новини.
У Рівному попрощаються одразу із двома полеглими захисниками // Rivne media
Рівне вшанувало двох мужніх захисників – Валерія Усача та Віктора Дикого (ВІДЕО) // Rivne media