Не перезняти і не змонтувати.

Для інших дублів вже немає часу.

Дивись, як є, коли хвилина варта

Життя, а не мільйонних зборів в касу.

Подивись, вдалий ракурс у кадрі:

Площа в світлі палаючих скатів…

Чорний дим, в ньому сніг срібно-сивий…

Сотні рук простягли небу світло…

Очі з сяйвом, в якому ніч зблідла…

Вибачайте, але… це красиво.

Ти в ту мить перед сотнями камер

Не шукав плани й ракурси гарні –

На ходу сам писав свою долю.

Небо глянуло в очі й на рани

І повірило: ці вже не грають.

Помирають, добігши до волі.

І глядач, той, що скептик упертий,

Не посмів не повірити смерті.

Зойкнув вражено: «Не постановка!»

Ті, що хитро писали сценарій,

Подивились на вас і дізнались:

Це не “задник” для сцен, не масовка.

Їхні плани в художній обробці

На шмаття розірвали ви, хлопці.

Всі повірили – небо і люди.

Тільки мати сказала: «Не вірю!»

Тільки мати молила так щиро –

Небо, світ, сценаристів: «Врятуйте!»

Але воля – це жити без ролі.

Жити так, як сумління дозволить,

І за те, у що віриш, вмирати.

Ти спромігся. Ви, хлопці, зуміли.

І благаю я зараз несміло:

Вірте сину, згорьована мати.

Тільки кадри із хроніки втрати.

Та у правди є сила і влада,

Щоб у віру свою навертати.

Воскресіння не тіла, а духа.

В титрах Сотня. В імлі світлі смуги.

Імена щирих Воїнів Правди.

Тамила Ярцева