Прончук Тарас Вікторович (позивний “Людоїд”) (6.08.1997–16.02.2017)

Тарас Вікторович Прончук (позивний “Людоїд”) народився шостого серпня 1997 року в селі Хотин Рівненського району Рівненської області. Із 5 до 9 класу навчався у Городоцькій загальноосвітній школі, після чого вступив до Рівненського технічного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування, який закінчив у 2015 р. за фахом “електрогазозварювальник”.

До лав ЗСУ був призваний у листопаді 2015 року. Старший матрос служив на посаді кулеметника батальону морської піхоти.

16 лютого 2017 року старший матрос Прончук Тарас Вікторович загинув від ворожої кулі в зоні проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях під час виконання бойових завдань із захисту незалежності та територіальної цілісності України. У нього залишилася мати і троє братів.

Поховали бійця у селі Хотин Рівненського району.

Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 р. «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» молодший сержант Тарас Вікторович Прончук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Також нагороджений медалями: “За жертовність та любов до України”, “Відвага і честь”, “Оборона Маріуполя”

Публікації про Прончука Т. В.

Вічна пам’ять нашому бойовому побратиму

Сьогодні, 16 лютого 2017 року, в зоні проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях під час виконання бойових завдань із захисту незалежності та територіальної цілісності України, від ворожої кулі загинув наш бойовий побратим – старший матрос Прончук Тарас Вікторович. Його смерть назавжди залишиться непоправною втратою у наших серцях.
Командування, весь особовий склад Військово-Морських Сил Збройних Сил України глибоко сумують і висловлюють щирі співчуття рідним і близьким загиблого.
Вічна пам’ять герою!

Командування
Військово-Морських Сил
Збройних Сил України.

У суботу, 18 лютого, в центрі Рівного прощалися із 19-річним старшим матросом Тарасом Прончуком, який загинув 16 лютого 2017 року від кульового поранення під час виконання бойового завдання в селі Саханка Донецької області.
До труни рівняни поклали квіти. Священики прочитали молитву, один зі священнослужителів звернувся з промовою про те, що, незважаючи на війну, люди продовжують веселитися та святкувати, а тим часом гинуть такі молоді воїни. Матері загиблого вручили військові та церковні нагороди.
Друзі сім’ї говорять, що Тарас завжди був доброзичливий та готовий прийти на допомогу.
Тарас Прончук народився 6 серпня 1997 року в селі Хотин Рівненського району. Зі шкільних років був паламарем місцевого храму. Здобув середню спеціальну освіту. У листопаді 2015 року був призваний до ЗСУ. Служив кулеметником батальону морської піхоти. У нього залишилася мати та троє братів.

Війна під назвою «АТО» забрала молоде життя

16 лютого неподалік міста Маріуполя під час виконання бойового завдання від кулі ворожого снайпера загинув Тарас Прончук, уродженець села Хотин нашого району. Було йому лише 19-ть…

До лав Збройних Сил хлопець був призваний у листопаді 2015 року, а рік по тому підписав контракт і служив кулеметником батальйону морської піхоти.

Сотні мешканців Рівного прийшли 18 лютого на Майдан Незалежності попрощатися з полеглим за Україну. Приїхали з Хотина його рідні, близькі, друзі. Віддати останню шану Тарасу Прончуку також прибули голова Рівненської райдержадміністрації Володимир Пилипчук, його заступник Сергій Подолін.

Священики УПЦ КП відслужили поминальну літію за загиблим.

Представник військової частини передав матері героя нагороди, яких той був удостоєний – медалі «За оборону Маріуполя» і «За відвагу», а також орден «За мужність», яким командування ОК «Південь» посмертно нагородило Тараса Прончука. А представник Рівненської єпархії УПЦ КП – церковну відзнаку патріарха Філарета медаль «За жертовність і любов до України».

Стоячи на колінах зустрічали хотинці автомобіль із загиблим земляком. Поминальна панахида за Тарасом Прончуком відбулася в Свято-Анно-Зачатіївській церкві села, в якій у шкільні роки Тарас виконував обов’язки паламаря – прислужника священика. Віддати останню шану герою зібралося майже все село, прибули жителі навколишніх населених пунктів, представники райдержадміністрації, Шпанівської сільської ради, всі, хто знав і пам’ятав героя.

Поховали його в рідному селі. Вічна пам’ять і слава мужньому захиснику України!

Василь ЛІСОВЕЦЬ

Йому було лише 19 років.

Останнє у його житті листування зі своєю дівчиною почалось так: “Два тижні тому мені запропонували поїхати до Миколаєва, оскільки мені немає 20 років, і мене повинні були вивести із сектора, але я відмовився. 6 діб тому я потрапив до госпіталя через легку контузію і мені знову сказали, щоб я не повертався, але я знову лишився, тому що повинен вас боронити. Тепер ти знаєш правду. Хто, якщо не я, боронитиме тебе, мою маму, братів та український народ?”.

Це писала людина, якій було усього 19 років.

Тарас Вікторович Прончук (позивний “Людоїд”) народився 6.08.1997 року в селі Хотин Рівненського району Рівненської області.

З 5 до 9 класу навчався в Городоцькій загальноосвітній школі, після чого вступив до Рівненського технічного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування, який закінчив у 2015 році за фахом “електрогазозварювальник”.

Дуже сильний характером, незламний духом, Тарас Вікторович знаходив вихід з будь-якої ситуації. Справжній господар вдома і помічник, майстер на всі руки, він був людиною, з якою завжди було спокійно, він приносив людям відчуття захищеності, він був стіною, яка оберігала інших від негараздів.

Завжди допомагав старшим людям, майже ніколи не бував сумним, дуже любив діток і приділяв їм багато уваги. Можливо, мріяв про те, як з’являться свої, адже коли тобі 19 – то мрії яскраві та захоплюючі.

Він дуже хотів домогтися справедливості, тому, як тільки йому виповнилося 18 років, хлопець розпочав свій особистий шлях воїна, а в листопаді 2015 року підписав із ЗСУ контракт.

Старший матрос, кулеметник окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти.

За час служби отримав такі нагороди: медалі: “За жертовність та любов до України”, “Відвага і честь”, “За оборону Маріуполя”. Його основною метою була наша перемога. До неї він і прагнув. Але на війні гинуть молоді, здорові та міцні люди, яким може бути лише 19-ть.

Загинув 16 лютого від кулі снайпера у районі між селищами Водяне та Саханка Донецької області.

Поховають Тараса Вікторовича 19 лютого у Хотині. У нього залишилися мати та троє молодших братів.

Останнє у його житті листування зі своєю дівчиною завершилося так: “Не має значення те, що я молодий. Я хочу, щоб мої діти жили у вільній країні з мирним небом. Якщо моя доля тут полягти, значить, так і буде, якщо ні – я повернусь і ми будемо жити разом у країні, де немає війни”.

Йому було лише 19 років. А коли 19 – в тебе гаряче, чисте та палке серце, яке, мов та квітка, розкривається назустріч почуттям, мріям та бажанням. Коли 19 – життя попереду, з усіма його фарбами та відтінками. Коли 19 – ти не повинен гинути, але війна не питає твій вік. Коли 19 – не думаєш про смерть, але інколи вона думає про тебе.

Він став для своєї дівчини Героєм. І для мене теж. І повинен ним стати для кожного, хто прочитав попередні рядки не очима, а серцем.

Ян Осока

19 липня 2017 року у приміщенні райдержадміністрації державну нагороду матері загиблого героя вручили голова райдержадміністрації Володимир Пилипчук, заступник голови райдержадміністрації Сергій Подолін, заступник голови районної ради Микола Сальчук та представники батальйону.

Меморіальну дошку загиблому в АТО 19-річному Тарасу Прончуку відкрили на фасаді місцевої школи в селі Городок Рівненського району. На подвір’ї школи з цієї нагоди зібралися рідні й друзі, учні, вчителі, учасники АТО, духовенство. До меморіальної дошки було покладено квіти, пам’ять Героя вшанували хвилиною мовчання.

Список публікацій

«Немає значення, що я молодий. Я хочу, щоб мої діти жили у вільній країні» // Вісті Рівненщини. – 2017. – №8. – С. 5

Струс В. Прощання з морським піхотинцем / В. Струс // ВОЛИНЬ : обласний народний часопис. – Рівне, 2017. – №8 /24 лют./. – С. 2

Анотація: Тарас Прончук, морський піхотинець із с. Хотин Рівненського району загинув в АТО, на Донбасі

Двох бійців з Рівненщини посмертно нагороджено орденом “За мужність” // Льонокомбінат : рівненський тижневик. – Рівне, 2017. – №16 /21 квіт./. – С. 5

Анотація: Орденами “За мужність” III ступеня відзначено загиблих воїнів АТО – Олексія Кондратюка з Костопільського району та Тараса Прончука із Рівненського району

У 18 років – в АТО, в 19 – вічну пам’ять // Вільне слово : громадсько-політична газета. – Рівне, 2017. – №20 /11 трав./. – С. 3

Анотація: Загиблому воїну АТО Тарасу Прончуку відкрили меморіальну дошку на фасаді школи у селі Городок Рівненського району

Герою відкрили меморіальну дошку // Вісті Рівненщини : газета обласної ради. – Рівне, 2017. – №20 /19 трав./. – С. 3

Анотація: У селі Городок Рівненського району на фасаді місцевої школи відкрили меморіальну дошку колишньому учневі закладу – захиснику України Тарасу Прончуку

Бондар В. Він захищав Маріуполь / В. Бондар // Слово і час : Рівненський міськрайонний тижневик. – Рівне, 2017. – №20 /18 трав./. – С. 3

Аннотация: У с. Городок Рівненського району на подвір’ї школи відкрили меморіальну дошку учаснику антитерористичної операції Тарасу Прончуку

Ільницька Т. Ворог забирає найдорожче. Йому було лише 19: на Рівненщині в с. Городок відкрили меморіальну дошку бійцю [АТО] Тарасові Прончуку / Т. Ільницька // День : всеукраїнська газета. – Київ, 2017. – № 106 / 22 черв./. – С. 9

Лісовець В. Війна під назвою «АТО» забрала молоде життя / В. Лісовець // Слово і час. – 2017. – № 9. – С. 1

На війні загинув 19-річний військовий з Рівненщини // РадіоТрек

В АТО загинув військовослужбовець із Хотина // redtram

Україна втратила 20-річного морпіха-кулеметника // obozrevatel

Сегодня в АТО погиб морпех Тарас Прончук // inforesist

Сегодня в АТО погиб морпех Тарас Прончук // 123 новости

Загинув від ворожої кулі: Україна втратила 20-річного морпіха-кулеметника (фото) //Патріот України

«Немає значення, що я молодий. Я хочу, щоб мої діти жили у вільній країні» : у Рівному попрощалися із морпіхом Тарасом Прончуком // 5 канал. Перший. Український. Інформаційний

«Кто, если не я?» Опубликовано предсмертное письмо погибшего бойца к его любимой // inforesist

У Рівному попрощалися з воїном АТО Тарасом Прончуком // Ритм

Ким був Тарас Прончук: люди розповіли подробиці про полеглого в АТО героя (ВІДЕО) // YouTube.ua

Провели в останню путь героя АТО // Рівненська районна державна адміністрація