Борсук Іван Іванович ( 09.07.1986 – 8.07.2018) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Борсук Іван Іванович народився 9 липня 1986 року в селі Лютинськ Дубровицького району.. Навчався в Західноукраїнському коледжі «Полісся» у місті Березне на правознавчому відділенні, який закінчив в 2006 році. З 31.10.2006 по 11.10.2007 проходив строкову службу в десантних військах, — у 80-ій окремій аеромобільній бригаді (військова частина А0284, м. Львів)

У зв’язку з російською збройною агресією проти України 2 серпня 2014 року був призваний на військову службу за частковою мобілізацією. Служив у 128-ій окремій гірсько–піхотній бригаді, брав участь в боях за Дебальцеве. Демобілізований 25 січня 2016 року. В травні 2018 року підписав контракт на проходження військової служби в 14-ій окремій механізованій бригаді (військова частина А1008, м. Володимир-Волинський). Боронив Україну від російських окупантів в районі міста Попасна на Луганщині.

Під час обстрілу позицій 29 червня 2018 року в районі населеного пункту Попасна Донецької області отримав кульове поранення голови, внаслідок чого 8 липня 2018 року від отриманих поранень помер у Харківському військовому госпіталі.

10 липня з воїном попрощались у Дубровиці на Майдані Злагоди. Похований на кладовищі рідного села. Залишилися батьки, старша сестра, дружина та донька Христина, 2009 року народження

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015)

Указом Президента України № 270/2019 від 17 травня 2019 року, “за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, громадянську мужність, самовідданість у відстоюванні конституційних засад хдемократії, прав і свобод людини, вагомий внесок у культурно-освітній розвиток держави, активну волонтерську діяльність”, нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно).

Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни», пам’ятною медаллю «128 ОГПБ військова розвідка» та нагрудним знаком «Ветеран війни — УБД».

Герої не вмирають:

«Мамочко, вибач за чорну хустину»

Війна чорним страшним птахом знову залетіла на Дубровиччину. Знову, як і минулого року (ховали Федора Пляшка), вона стукнула у шибку посеред літа, коли природа співає оду життю.

8 липня у Харківському військовому госпіталі від отриманих у районі Попасної поранень помер наш земляк, боєць 14-ої окремої механізованої бригади Іван Іванович Борсук. Страшна звістка облетіла район і чорні стрічки, як змії, переплелися з блакиттю державних прапорів. Ще одна мати одягла чорну хустку і як крилами-руками обіймала останню домівку сина – кричала, плакала, молилася.

Хто він, Іван Борсук? Син батьків-трударів, представник шанованого працьовитого роду. Звичайний сільський хлопець, якому судилося стати Героєм. Ні, не звичайний. Бо хіба ж вдруге пішов би воювати кожен пересічний, який живе поряд з нами? А ще назву Івана Борсука багатою людиною – багатою на патріотизм у душі, на почуття обов’язку, на силу духу! Господь біля себе хоче бачити таких, особливих. Тому, думаю, і забирає.

Народився солдат 9 липня 1986 року в Лютинську, закінчив місцеву школу, навчався в Західноукраїнському коледжі. Відслужив в армії. Під час мобілізації в третій хвилі Іван Борсук, в особливий період, був призваний до лав ЗСУ. Військову службу проходив в період з 2 серпня 2014-го до 25 січня 2016 року в 128-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді. При виконанні бойових завдань проявив мужність та героїзм під час операцій в Дебальцевому, Указом Президента України був нагороджений орденом «За мужність» III ст. Солдат був відзначений і медаллю «Захисник Вітчизни», пам’ятною медаллю «128 ОГПБ військова розвідка», нагрудним знаком «Ветеран війни – УБД».

Повернувся додому з АТО. Здається, тут, на мирній території, вже міг значно спокійніше будувати своє майбутнє. Але хіба ж заспокоїться серце, коли там ще залишилися побратими, коли земля українська ще у вогні?

31 травня цього року Іван Борсук підписав контракт для проходження військової служби в 14-ій ОМБР.

29 червня під час обстрілу позицій у районі містечка Попасна Луганської області наш земляк отримав кульове поранення у голову. Лікарі намагалися зробити все можливе, щоб врятувати бійця. На жаль, витягти захисника з кліщат цієї трагедії лікарям не вдалося. Родина почула страшну звістку про втрату дорогої людини.

У загиблого залишилися батьки Іван Кирилович та Раїса Василівна, сестра Вікторія Іванівна, дружина Яна Петрівна та дев’ятирічна донечка Христинка.

10 липня «Вантаж-200» прибув на рідну землю. Сотні людей з квітами зустрічали Героя по дорозі в Дубровицю. На майдані Злагоди зібралося дуже багато жителів району, які вважали за свій обов’язок прийти і помолитися за упокій Іванової душі. Це люди різного віку, які не стримували сліз. Відспівали Героя біля пам’ятника Шевченка священики церков УПЦ Київського патріархату та УПЦ, на чолі з благочинними – отцем Данилом та отцем Миколаєм. Слово про Івана Борсука, про єдність українського народу сказали голова РДА Микола Петрушко, міський голова Богдан Микульський, бойові побратими Івана, народний депутат Тарас Пастух, наш земляк Павло Радько, представники бригади, у якій служив Герой. Взагалі з усіх куточків України приїхали воїни, щоб пошанувати свого побратима. Ці мужні чоловіки не стримували сліз. Багато добрих і особливих слів казали вони про сміливість і героїзм Івана Борсука.

Ще один Син поліської землі віддав життя за Україну. Плачемо, але Богу видніше, душі яких солдат забрати, щоб інші повернулися живими. Ще раз скажу, що Господу треба світлі і добрі душі.

Іване, Героє, Воїне – стань у небі захисником наших хлопців, які служать. Ти ж їх всіх так любив, Ти життя за них поклав!

У кожної війни є останній постріл і останній день. Ми чекаємо цієї дати, всі чекаємо, але багато Героїв побачать її вже з неба!

Люба Клімчук

Мужньому захиснику, воїну-Герою, нашому земляку І. І. Борсуку з Лютинська посмертно:

Похорон Героя

Черговий раз, у розпал літа земля Героя прийняла,

І сльози падали на квіти, і туга селами пливла.

Тебе зустріли на колінах, та зустріч ця – в останній раз.

До неба біль і смуток лине – Тебе не буде серед нас.

За всі свої геройські вчинки Ти вже медалі й орден мав,

Але не вибрав Ти спочинку, бо свій обов’язок Ти знав.

Були тут друзі і родина, а там – виснажлива війна,

Та за спиною – Україна. Вона ж, як мати, в нас одна.

Ридав оркестр несамовито, крізь односельців – тихий плач:

Ми не змогли Тебе спинити, за це Ти, друже, нам пробач.

В скорботі змучилася мама, Ти вже її не обіймеш,

Хіба що довгими ночами до неї в сон колись прийдеш.

До місця вічного спочинку ми квіти будемо нести.

Туди протопчемо стежинку, і не дамо їй зарости.

Марія Мосійчук, с. Селець.

Сьогодні Дубровиччина провела в останню дорогу кавалера ордена “За мужність” ІІІ ст. ІВАНА БОРСУКА
8 липня 2018 року він помер у Харківському військовому госпіталі від отриманих поранень в районні населеного пункту Попасна Донецької області.
Боєць проходив службу за контрактом в 14-ій ОМБР.
Дубровиччина згуртувались у біді, зустрічали Героя в усіх населених пунктах, повз які рухалася траурна колона з автівок, а це села Бережниця, Кураш, Соломіївка, Орв’яниця, Берестя, місто Дубровиця, села Ясинець та Селець. Квіти лягали до ніг Героя…
Попрощатися з Іваном Борсуком до його рідного села Лютинськ з’їхалися побратими зі 128-ої та 14-ої бригад, воїни АТО з Дубровицького та інших районів, друзі, багато людей, які просто знали і навіть ті, які не знали Івана Борсука.
Люди ставали на коліна, клали квіти, молилися і плакали…
“Ще одного нашого земляка забрала війна, ще один мужній патріот нашої країни віддав своє молоде життя за незалежну Україну, за те, щоб ворог не нищив нашу землю. Іван був справжнім бійцем, сміливим воїном, який не міг жити по іншому. Нам усім є ким гордитися, адже Іван на своєму прикладі довів, як треба любити і цінувати мир. Дякую батькам за такого сина-героя, та схиляю голову. Слава Україні”, – з такими словами до усіх присутніх на скорботному заході звернувся голова Дубровицької райдержадміністрації Микола Петрушко.
Дякуємо усім, хто прийшов пройти разом з Іваном його останній земний шлях, дякуємо всім, хто займався організацією поховання нашого Героя, духовенству, усім службам та жителям району. Особлива вдячність за допомогу в питаннях оперативного оформлення відповідних документів для отримання тіла загиблого бійця народному депутату України Тарасу Пастуху.
Ще раз висловлюємо слова підтримки та співчуття родині загиблого воїна.
Слава Україні!

На фасаді навчального закладу в селі Лютинськ у Дубровицькому районі встановили меморіальну дошку на честь загиблого воїна-земляка Івана Борсука.

14 січня 2020 року на фасаді приміщення школи в селі Лютинськ встановили меморіальну дошку на честь загиблого воїна-земляка, кавалера орденів “За мужність” ІІ та ІІІ ступенів Івана Борсука.
На пришкільній території вишикувались учні навчального закладу, батьки, дружина та донька полеглого воїна.
Вшанувати пам’ять героя прибув і голова Дубровицької РДА Олександр Гузич, а також воїни АТО, ООС, громадські активісти та жителі села.
Запалили свічки пам’яті та долучилися до покладання квітів до пам’ятної дошки учні навчального закладу та педагогічний колектив.

Пам’ятну дошку виготовлено за сприянням ГО “Дубровицька районна спілка учасників бойових дій АТО та УВО”.

Список публікацій

Клімчук Л. Герої не вмирають: « Мамочко, вибач за чорну хустину» / Л. Клімчук // Дубровицький вісник.- 2018.- №28 /13 лип./. – С. 2

Мосійчук М. Похорон героя / М. Мосійчук // Дубровицький вісник. – 2018. – № 28 /13 лип./. – С. 2

Ярмошевич О. Пам’ятаємо, шануємо Героя, який воював та загинув за Україну 8 липня 2018 року! [Текст] / О. Ярмошевич // Дубровицький вісник. – 2021. – No 27/9 лип./. – С. 10. Про загиблого 8 липня 2018 року воїна АТО Івана Борсука, уродженця села Лютинськ
Сарненського району