Савенко Сергій Валерійович (26.12.1990 – 09.12.2024) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Савенко Сергій Валерійович (26.12.1990 – 09.12.2024)

Савенко Сергій Валерійович народися 26.12.1990 року в селищі Оржів Рівненського району Рівненської області у родині Валерія та Жанни Савенків.

З 1997 року по 2008 рік навчався в Оржівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Одночасно проходив навчання в Клеванському НВК та отримав спеціальність водій-слюсар категорії О, СІ 2007-2008 р.

Після школи призваний для проходження військової строкової служби і направлений у в/ч А-4559 смт Оржів. Початок служби 22.04.2009 р., прийняв присягу 09.05.2009 року, отримав звання — військовий солдат. Закінчив строкову службу 13.04.2010 р.

Згодом навчався у Рівненському автотранспортному технікумі. Працював в селищі Оржів в ОДЕКУ, ОЛІСМІ, в охороні Волинь-Скорпіон, їздив на фурі, займаючись перевезеннями по Україні.

З 18.05.2016 року по 18.05.2020 року проходив службу за контрактом у в/ч А-4559. Брав участь у АТО під час проходження цієї служби 16 липня 2018 року отримав посвідчення «Учасник бойових дій» та нагороджений медаллю. Побував у різних містах та населених пунктах Донецької та Луганської областей.

Після початку повномасштабного вторгнення 27.02.2022 року на добровільних засадах приєднався до лав ЗСУ. Службу проходив у в/ч А 4559. Мав звання солдат. Працював на посаді слюсаря-ремонтника. Для покращення кваліфікації проходив навчання в Польщі, отримав сертифікат. Неодноразово в складі ремонтної бригади був у місцях проведення бойових дій (Донецька, Луганська, Одеська, Дніпропетровська та Харківська області).

02 листопада 2024 року був переведений до бойової частини в/ч А 7224 м. Кривий Ріг на посаду водія 3-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу. Походив службу у складі 129 окремої територіальної оборони.

У Героя залишилися родина. Вагітна дружина Олена та двоє діток.

Він був хорошим організатором, обожнював свою родину, дуже любив разом з сім’єю відпочивати. Рідні згадують Сергія як коханого чоловіка, люблячого тата, хорошого сина, брата, який завжди був готовий допомогти. Дуже любив природу. Захоплювався риболовлею та тихим полюванням — збиранням грибів. Любив машини, дорогу, господарство. Вся родина глибоко його шанувала та любила.

Загинув Сергій 09 грудня 2024 року, мужньо виконуючи завдання в бою за Україну, її свободу та незалежність в районі Гуєво Курської області російської федерації.

10 липня 2025 року, перед засіданням сесії Клеванської селищної ради голова громади Галина КИДУН відповідно до Указу Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі вручила родині загиблого Героя Сергія Савенка нагороду — орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Публікації про Савенко С

14 грудня 2024 року у Рівненському районі провели останнім земним шляхом двох загиблих Героїв Сергія Савенка із Клеванської громади та Миколу Недригу із Острозької громади.

Пам’яті односельця Сергія Савенка
Знову трагедія в громаді,
Родини сльози ллють свої,
За що біда нам, Бога ради,
Жалоба в нашому в селі.

Одна біда не ходить в хату,
Ще горе в грудях так пече,
Пішов у засвіти твій тато,
Що міг підставити плече.

Вдова тепер твоя кохана,
Та діток двоє янголят,
І третє сиротами стануть,
І не покличуть словом:”тат”…

Війна в родин усе забрала,
Хороший батько в цих дітей,
Село ще двох не поховало,
Ти – третій болем для людей.

Але найбільшим для родини,
З ким залишається сім’я,
Новонародженій дитині
Вже не придумаєш ім’я…

Тепер лиш Ангелом ночами
Ти берегтимеш їхні сни,
Нема тепер синочка в мами,
Віддав життя ти для війни…

Віддав себе ти Україні,
За всіх цих діток майбуття,
Доземно кланяюсь родині,
Бо ти пожертвував життям…

Всі односельці пам’ятайте,
Відважних Воїнів своїх,
Тепер вже Небо їхня варта,
Щоб чути ще дитячий сміх.

На жаль, Герої помирають,
Ми не забудемо про них,
А вороги хай наші знають,
За смерть чекає кара всіх.

Автор: Галина Грицина.