Гуменюк Микола Олександрович (23.05.1993 – 29.08.2014)

Гуменюк Микола Олександрович народився 23.05.1993 в с. Птича  Дубенського району.

Мобілізований у квітні 2014-го, солдат, водій 51-ої окремої механізованої бригади.

У серпні перебував удома в короткотерміновій відпустці, повернувся до підрозділу. Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом поблизу села Новокатеринівка Старобешівського району. Перебував за кермом бортової автомашини, зазнав поранень у ногу й руку, передав документи воякам, що відходили, сам лишився на соняшниковому полі.

Вважався зниклим безвісти.[1][2] Тіло підібрала 1 вересня 2014 р. група медиків та військовиків полковника Палагнюка. Був похований 10 жовтня 2014 року на Краснопільському цвинтарі (ділянка № 79) як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований за ДНК й визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову.

3 серпня 2018 року відбулось прощання у м. Дубно та перепоховання на кладовищі рідного села Птича.[3][4] Без сина залишилась мама.

17 травня 2019 року, Указом Президента України № 270/2019  за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Данілов Едуард Веніамінович (4.08.1968 – 19.08.2014)

   Данілов Едуард Веніамінович народився 4 серпня в місті Пінськ (Білорусь). У 1985-1988 рр. був курсантом Васильківського військового авіаційно-технічного училища.
У 1988-2001 рр. ніс службу у Дубенській військовій частині на посаді старшого авіаційного техніка, з 1996 року і до розформування військової частини був начальником технічно-експлуатаційної частини бомбардувального авіаполку бомбардувальної авіадивізії.
У 2001-2004 рр. служив у військовій частині м. Броди на посаді старшого авіатехніка.
Двічі брав участь  у миротворчих місіях Організації Об’єднаних  Націй:  у 2004 р. –  у Сьєрра-Леоне, у 2005 р. – в Ліберії. Двічі нагороджений медалями  Організації Об’єднаних Націй «За службу миру».
Взимку 2014 року перебував у Києві на Майдані. 24 березня 2014 року Дубенсько-Радивилівським ОРВК був мобілізований до лав Збройних сил України та направлений у військову частину м. Калинів. На початку серпня для проведення антитерористичної операції  переведений до військової частини міста Чугуїв. 19 серпня помер уві сні внаслідок пневмонії — зупинилося серце.

Без Едуарда лишились дружина й доросла донька Аліна.

Похований в місті Дубно.… Читати далі

Медведєв Максим Анатолійович (10.12.1983 – 23.03.2015)

 ÐœÐµÐ´Ð²ÐµÐ´Ñ”в Максим АнатолійовичМедведєв Максим Анатолійович народився 10 грудня 1983 р. у місті Рівне. Солдат-стрілець, десантник 95-ої окремої аеромобільної бригади. Служив за контрактом у 55-ій бригаді зв’язку м. Рівне, в складі якої був у зоні АТО. Відслуживши за контрактом у 55-ій бригаді зв’язку в зоні АТО після короткого відпочинку повернувся на службу вже добровольцем та був направлений на перепідготовку до 95-ої бригади. Під час перепідготовки на військовому полігоні у Житомирській області, напередодні відправлення до зони АТО, в  Максима стався серцевий напад, що стало причиною смерті.

Максим жив у Рівному, а дитинство провів у бабусі і дідуся в Мирогощі.

За бажанням Максима його поховали на кладовищі села Мирогоща Дубенського району Рівненської області. У загиблого бійця залишилися дружина і син.

Згідно рішення Рівненської міської ради №5756 від 17 вересня 2015 р. Медведєву Максиму Анатолійовичу було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».

… Читати далі

Швець Сергій Олександрович (20.07.1975 – 25.06.2015)

Сергій Швець  народився 20 липня 1975 року в  м. Дубно. Закінчив дубенські  ЗОШ № 6 та професійно-технічне училище, працював на різних роботах.  13 травня 2015 р. був мобілізований, хоч і залишався  єдиним сином у матері. Старшого сина і чоловіка жінка вже поховала раніше. Але прослужив недовго. Військовослужбовець 2-го окремого мотопіхотного батальйону Оперативного командування «Північ» (раніше – 2-й БТО «Горинь»), зв’язківець, загинув під селищем Луганське Артемівського району Донецької області. Сергій Швець не дожив три тижні до свого сорокаріччя.  Помер в ніч на 25 червня 2015 р. Увечері розмовляв з мамою, Галиною Федорівною, яка й не подумала, що розмовляє з ним востаннє. Вранці 26 червня однополчани привезли його тіло батальйонною санітарною машиною в Дубно. Похорони військовослужбовця відбулися 27 червня о 12.00 в місті Дубно.… Читати далі

Саюк Микола Олександрович (позивний “Француз”) ( 22.12.1987 – 1.11.2016)

Микола Олександрович Саюк (позивний “Француз”) народився 22.12.1987 р. в м. Дубно Рівненської області. Після смерті батька, Миколі  в той час виповнилося чотири роки, сімя переїхавла жити до села Адамівка Березнівського району. Юнак закінчив 9 класів Соснівської  школи  і того ж року вступив до вищого професійного училища № 7, де здобув дві спеціальності – муляра та повара.
Мати виховала чесну, справедливу та добру людину. Хлопця любили та поважали односельці. Коли Микола  підріс, працював на будівництві. З 2012 року був директором ТОВ «ТВК «Меркурій» у Києві. Захоплювався  полюванням та риболовлею.
Коли повстала Україна, Микола Олександрович не зміг спокійно сидіти вдома. Від січня 2015 р.– активний учасник Майдану, брав участь в боях, зокрема на Грушевського та Інститутській у кривавий четвер. Неодноразово на Майдані був поранений (в обидві ноги гумовими кулями від Беркуту та у шию ножем від тітушки).

В АТО з самого початку,  пішов добровольцем. У грудні 2014 року підписав контракт до закінчення особливого періоду.
Сержант, командир відділення зв’язку взводу управління мінометної батареї 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 10-ої окремої гірсько – штурмової бригади.… Читати далі

  1. Сторінки:
  3. 1
  4. 2