Майдан

Народився Георгій Вагаршакович 4 липня 1960 року в місті Батумі Аджарської автономної республіки Грузії. Був громадянином Грузії. Мешкав у місті Рівному, де спочатку отримав вид на проживання, а згодом і громадянство України. Їздив на заробітки за кордон. Активно займався громадською діяльністю. Був партійним активістом, протягом кількох років працював у наметі Всеукраїнського об’єднання “Свобода” та проводив активну агітаційну роботу, постійно відвідував загальноукраїнські патріотичні акції та заходи.

Був етнічним вірменином, але дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї нової Батьківщини, відчував біль своєї нової держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ’ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради української землі найцінніше – своє життя.

Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності. 20 лютого 2014 року загинув біля Монументу Незалежності внаслідок вогнепального поранення, куля снайпера увійшла в ліву частину шиї і вийшла через праве плече.… Читати далі

Опанасюк Валерій  народився 20 травня 1971 року в селі Дюксин Костопільського району Рівненської області.

Мешкав у Рівному. Працював автомеханіком.

Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, був активним учасником Революції Гідності. Його знало багато рівнян, які були на Майдані. Цілими днями чергував на барикадах, допомагав новоприбулим активістам. Ті, хто добре знав Валерія Опанасюка, розповідають: у чоловіка було загострене почуття справедливості. Він ніколи не звертав уваги на матеріальні блага. Завжди допомагав тим, хто цього потребував. У біді першим простягав руку допомоги. Не вмів довго тримати зла. Валерій не боявся говорити правду.

20 лютого 2014 року загинув внаслідок вогнепального поранення. Куля снайпера влучила йому в серце, коли Валерій витягував з під обстрілу поранених побратимів. Валерію було 42 роки.

Похований 23 лютого 2014 року в місті Рівне на Алеї Слави кладовища «Нове».

Без батька залишилися четверо маленьких дітей

Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності Валерію Адамовичу Опанасюку присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка (посмертно)

Також В.… Читати далі

Храпаченко Олександр Володимирович народився  18 вересня 1987 року в м. Рівне. Закінчив  ЗОШ № 19  міста Рівне. У 2004 році Олександр вступив до Рівненського державного гуманітарного університету на художньо-педагогічний факультет, кафедру театральної режисури, спеціальність – режисер драматичного театру.  У 2010 році  закінчив РДГУ з освітнім рівнем – бакалавр. Під час навчання у виші Олександр був найяскравішим студентом всього факультету, грав у багатьох режисерських роботах студентів. Він був щедро наділений режисерськими здібностями. Зробив не одну театральну постановку. Режисерські роботи Олександра: А. П. Чехов «Ведмідь», С. Мрожек «Стриптиз»; акторські роботи: А. Салинський «Сьогодні я стану  жінкою», О. Слаповський «Від червоного щура до зеленої зірки», Софокл «Ісмена». та ін.  Олександр знявся у фільмі «Воскресіння», в якому виконав роль солдата, що  повернувся з війни додому.

Олександр Храпаченко був провідним актором, солістом театру вільної пластики «Яблуко», що діяв при кафедрі театральної режисури. Сашко був скаут-рейнджером та скіфом, захоплювався рок-музикою.

Активіст Євромайдану. Убитий пострілом снайпера на вулиці Інститутській у Києві. Загинув від кулі снайпера, що потрапила у ключицю, пройшла легені та застрягла у печінці .… Читати далі