Дяченко Володимир Анатолійович народився 21 квітня 1987 року в м. Житомир, навчався у Вовковиївській ЗОШ I-III ступенів, у 2004 році закінчив даний навчальний заклад.
У 2005 році був призваний на строкову військову службу, звільнився зі служби в 2006 році.
З 16 травня 2006 року до 24 лютого 2007 року проходив службу за контрактом у в/ч А 3358.
28 серпня 2014 року призваний на військову службу по мобілізації (третя хвиля). Брав участь в бойових діях у підрозділі 92-ої ОМБр. на посаді водія-механіка танка Т-64 поблизу міст Сєвєродонецьк та Лисичанськ Луганської області.
25 вересня 2015 року звільнений у запас.
У 2016 році старший солдат запасу Дяченко В. А. знову підписує контракт зі ЗСУ. Службу проходить в 14-ій ОМБр в танковому батальоні на посаді водія-механіка танка.
23 березня 2019 року Дяченко Володимир Анатолійович помер від раптової зупинки серця.
Публікації про Дяченко В. А.
Демидівщина прощалася із захисником
24 березня у селі Вовковиї прощалися із героєм України. Це непоправна втрата… Невблаганна смерть забрала дорогого сина, турботливого онука, єдиного брата, найкращого товариша та однокласника, доброго сусіда, надійного бойового побратима та захисника Володимира Анатолійовича Дяченка. Йому у квітні було б всього 32. Обірвалося молоде життя, він ще так багато міг зробити на цім світі: знайти своє кохання, народити дітей, бути опорою та надією для овдовілої мами. Її серце навіки осиротіло, бо немає нічого страшнішого, аніж хоронити своїх дітей. Не доведи, Господи, нікому переживати такі страшні випробування.
Біль утрати ніколи не стихне, важко усвідомлювати те, що війна забирає у нас найдорожче. Володимир вірою і правдою служив рідній країні. У 2005 році його було призвано на строкову військову службу, звільнився у 2006 році. З травня 2006 до лютого 2007 року він проходив службу за контрактом у в/ч А 3358. У серпні 2014 року Володимир був призваний на військову службу під час третьої хвилі мобілізації і гідно боронив суверенність та незалежність України. Брав участь в бойових діях в підрозділі 92 ОМБр на посаді водія-механіка танка Т-64 поблизу міст Сєвєродонецьк і Лисичанськ Луганської області. У вересні 2015 року був звільнений у запас.
У званні старшого солдата Володимир Дяченко продовжив службу у ЗСУ, підписавши у 2016 році контракт. Службу проходив у 14-ій ОМБр в танковому батальйоні. У мережі Фейсбук прес-служба 14-ої ОМБр теж висловила свої співчуття: «З глибоким сумом повідомляємо, що смерть забрала у нас побратима і друга…Внаслідок хвороби серця раптово помер військовослужбовець нашої бригади, старший солдат Дяченко Володимир Анатолійович… Командування та особовий склад військової частини висловлюють глибокі співчутя рідним і близьким. Перебуваємо в скорботі разом із вами…».
Попрощатися з бійцем, провести його в останню путь прийшли близькі, друзі, побратими, жителі села, представники райдержадміністрації, районної ради, Боремельської ОТГ, священнослужителі Демидівського благочиння ПЦУ, останню шану герою триразовим пострілом віддала і салютна група з м. Дубна.
Спи спокійно, хай сон твій колишуть небеса…Господь нехай дасть сили рідним пережити тяжке горе і вбереже Україну від таких страшних утрат.
Список публікацій
Погранична, М. Демидівщина прощалася із захисником [Текст] /М. Погранична // Вісник Демидівщини : громадсько-політична газета. – 2019. – № 13/29 берез./. – С. 1.