Народився 11 листопада 1980 року в м. Корець Рівненської області. Навчався в Корецькій школі №1. Після закінчення середньої школи вступив до Мирогощанського аграрного коледжу. Отримавши диплом, пішов до війська. Там і подав рапорт на контрактну службу. Був миротворцем у Косово, Лівії, Іраку. За неповні п’ятнадцять років служби у війську встиг побувати у восьми «гарячих точках» світу, Донбас був дев’ятий. Воював у складі 80-ої окремої високо-мобільної десантної бригади. Загинув 5 вересня 2014 р. Сталося це в «Іловайському котлі», у бою з російським диверсійним підрозділом. Похований на міському кладовищі біля Свято-Георгіївського храму в м. Корець.
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” А. Гаврилюк нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Публікації про Гаврилюка А. П.
Мрії, обірвані війною
Героїчно загинув у зоні АТО прапорщик Української армії Анатолій Петрович Гаврилюк. Служив він і жив у Львові, але поховали чоловіка на рідній корецькій землі. За неповні п’ятнадцять років служби у війську А. Гаврилюк побував у восьми гарячих точках світу. Донбас був дев’ятою, на жаль, фатальною. – Ми всією родиною молилися за Толю, щоб він вижив там, на чужині, а смерть наздогнала його на рідній Україні, – з тугою в голосі каже двоюрідна сестра Валентина. – Сталося це в Іловайському котлі, коли їхня колона БТРів виходила «зеленим коридором» із оточення. Тоді сепаратисти і розстріляли їх. Про військову службу Гаврилюк мріяв давно. Його надихнув приклад діда Олексія, котрий із фронтових доріг повернувся інвалідом, але з бойовими нагородами. Він часто розповідав онукові про свої фронтові будні, друзів-однополчан, з якими воював. Як йому, важко пораненому, вдалося вижити, як втрачав друзів на полі бою. Отримавши диплом агронома, Анатолій пішов до війська. Там і подав рапорт на контрактну службу. Не раз ризикував життям в Іраку, Лівії, Косові. Йому йшов всього 34-й рік, але мав численні бойові нагороди. До свого дня народження 11 листопада А. Гаврилюку не судилося дожити. Цього разу його відзначали близькі в журбі й скорботі, оплакували в храмі і на могилі. Згадували Толине коротке, але світле життя, яке він віддав заради Батьківщини. Був вірний військовій присязі, відважний, енергійний та товариський. Казав: «Не вмієш робити добра, то не роби й зла». А ще був майстром на всі руки. «Пригадується, – продовжує Валентина Павлівна, – як після одруження мій брат отримав у гуртожитку кімнатку. Своїми руками зробив у ній добротний ремонт. А коли повернувся з чергового відрядження з-за кордону, привіз батькам на згадку сувенір, виготовлений власноруч, який назвав «Будинок моїх мрій». Казав: «Оце незабаром у такому казковому обійсті з садом, фонтаном, доріжками проживатиме моя сім’я. Був би лише мир, і тоді мої мрії здійсняться». Той подарунок і досі стоїть у квартирі старших Гаврилюків і нагадує про сина. Як і численні фотографії, на одній із яких Анатолій після тренувального стрибка з парашутом. На зворотному боці світлини напис: «Цей політ присвячено моїй дорогій донечці Олександрі…». Вона, п’ятирічна, ще й досі виглядає свого татка з військових доріг…
На фото: Анатолій Гаврилюк із донькою Олександрою, двоюрідною сестрою Валентиною та небогою.
Андрій Павловський
У Корці вшанували пам’ять загиблих в АТО
У середу, 26 листопада, у Корці відкрили меморіальні дошки в честь воїнів, що загинули у війні на Сході України. Першу встановили на стіні місцевого ліцею, який у свій час закінчив Тарас Ляшук, а другу – на фасаді школи, випускником якої був Анатолій Гаврилюк. У відкритті взяв участь заступник голови обласної ради Степан Павлюк, голова Корецької райради Марія Михальська, 
в.о. голови Корецької РДА Олексій Карпуша та міський голова Корця Людмила Дмитрук.
Пам’ятні знаки безкоштовно виготовила скульптор із Нетішина Світлана Лелях-Бегутова. Над меморіальними знаками майстриня працювала два тижні. Зокрема, вона зазначила:
– Дуже боляче за ті події, які відбуваються у нашій країні. З Корцем мене пов’язує багато чого, тут – частина мого життя, тому я не можу стояти осторонь того, що тут відбувається. Ідея створити меморіальні дошки з’явилася тоді, коли поховали Анатолія Гаврилюка. Тож я вирішила вшанувати подвиг загиблих героїв. Звернулася до міського голови Людмили Дмитрук, отримала всі відповідні дозволи, за власний кошт закупила матеріал і почала роботу. Приємно, що така знаменна та важлива подія пройшла на високому рівні, на відкриття прийшло багато гостей, аби вшанувати пам’ять Тараса Ляшука та Анатолія Гаврилюка.
Тепер кожен учень Корецького ліцею щодня буде дивитися на меморіальну дошку, яка увічнюватиме пам’ять випускника цього закладу Тараса Ляшука, який проходив службу за контрактом у 30-й механізованій бригаді, був заступником командира бойової машини та 11 серпня героїчно загинув у бою біля села Степанівка на Донеччині.
Прапорщик Анатолій Гаврилюк, який закінчив Корецьку загальноосвітню школу № 1, проходив службу в складі 80-ої окремої високомобільної десантної бригади, а 5 вересня, виконуючи свій обов’язок, загинув біля міста Щастя під Луганськом в бою з російськими диверсантами. Він до останнього подиху захищав українську землю від терористів та загарбників. Тепер про вічний подвиг Анатолія нагадуватиме меморіальна дошка на стіні його рідної школи.
Олена Остапчук, директор Корецької ЗОШ №1: “Я пам’ятаю його як худорлявого, веселого, кмітливого хлопця, який гарно спілкувався з однокласниками. Був активний, мав тверду життєву позицію”.
Валентина Микитчук, двоюрідна сестра загиблого: “Він мій менший брат, але був опорою, помічником і порадником. Піклувався про близьких і рідних. Не хочеться усвідомлювати, що його немає поруч з нами”.
Ірина Михалевич
Слава герою
Новий день наступає, мій сину,
І в ньому вже тебе нема.
Ти дуже любив Україну,
Та все зруйнувала війна.
Як будуть дерева без тебе,
Які ти в саду посадив?
А квіти, а трави, а небо,
І Корець, який ти любив?
Вийшло місто тебе зустрічати,
Люди в траурі, плаче земля.
Ллються сльози рікою, дитино,
Яка ж твоя хата сумна.
Ідуть сивочолі і діти,
І друзі твої, і брати.
І квіти, їх безліч, дитино,
Схилили голівки свої.
І «Слава герою» – лунає,
Ти Вітчизну свою захищав.
І мужньо, як личить герою,
Життя на жертовник поклав.
Скотилася зірка із неба.
Гудуть дзвони, ридає земля.
Війни українцям не треба,
Це горе прийшло від Кремля.
У спільній молитві до Бога
«Отче наш» промовляють уста.
Хоч коротка життєва дорога,
Та звеличений подвигом шлях.
Пам’ять житиме вічно в народі,
У деревах, барвистих квітках.
Ти ж піднявся високо у небо,
Як гордий нескорений птах.
Марія Денисюк, Корець, 2014 р.
Список публікацій
Павловський А. Йому смерть дихала в спину / А. Павловський // Вісник Кореччини : районний інформаційний тижневик. – 2014. – № 41 /11 жовт./. – С. 6
Павловський А. Смерть дихала йому в спину / А. Павловський // Вільне слово : громадсько-політична газета. – 2014. – №72 /9 жовт./. – С. 5
Кореччина провела в останню путь ще одного військового // Вісник Кореччини : районний інформаційний тижневик. – 2014. – № 37. – С. 1
У Корці вшанували пам’ять загиблих в АТО // Вісник Кореччини : районний інформаційний тижневик. – 2014. – № 48/29 листоп./. – С. 3
Павловський А. Мрії, обірвані війною / А. Павловський //Сільські вісті. – 2014. – №133 /27 листоп/.
Мациканич І. «Бог не відвертається від тих, хто призиває його ім’я» / І. Мациканич // Рівненська правда.- 2014.- 7 грудня.
Бутусов Ю. 5 сентября 2014 года – героическое самопожертвование “Айдара” и 80-й бригады / Ю. Бутусов // Цензор. Нет
Михалевич І. У Корці вшанували пам’ять загиблих в АТО / І. Михалевич // РТБ : телеканал
Бабак И. Служение вдовам: «….смерть не выбирает» / И. Бабак // Глобальная Христианская Поддержка
Гаврилюк Анатолій Петрович // Український меморіал
Гаврилюк Анатолій Петрович // Книга пам’яті полеглих
Юрий Бутусов 5 сентября 2014 года – героическое самопожертвование “Айдара” и 80-й бригады//Цензор.net