Опанасюк Валерій народився 20 травня 1971 року в селі Дюксин Костопільського району Рівненської області.
Мешкав у Рівному. Працював автомеханіком.
Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, був активним учасником Революції Гідності. Його знало багато рівнян, які були на Майдані. Цілими днями чергував на барикадах, допомагав новоприбулим активістам. Ті, хто добре знав Валерія Опанасюка, розповідають: у чоловіка було загострене почуття справедливості. Він ніколи не звертав уваги на матеріальні блага. Завжди допомагав тим, хто цього потребував. У біді першим простягав руку допомоги. Не вмів довго тримати зла. Валерій не боявся говорити правду.
20 лютого 2014 року загинув внаслідок вогнепального поранення. Куля снайпера влучила йому в серце, коли Валерій витягував з під обстрілу поранених побратимів. Валерію було 42 роки.
Похований 23 лютого 2014 року в місті Рівне на Алеї Слави кладовища «Нове».
Без батька залишилися четверо маленьких дітей
Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності Валерію Адамовичу Опанасюку присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка (посмертно)
Також В. Опанасюк нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно).
3 червня 2014 року рішенням сесії Рівненської міської ради Валерію Опанасюку присвоєно звання “Почесний громадян міста Рівне” (посмертно) та нагороджено відзнакою “За заслуги перед містом” І ступеня (посмертно).
Лицарям свободи
«Стоїть сторозтерзаний Київ
І двістірозіп’ятий я»
Павло Тичина
Купка героїв тримає редут,
«Беркути» злобно у наступ ідуть.
Снайпери з даху беруть у приціл,
Кулі шалено вриваються в ціль.
Падають хлопці в жорстокім бою,
Кров’ю орошують землю свою…
В наше життя увійшли відтепер
Чорний вівторок, кривавий четвер.
Микола Явір, м. Костопіль
Публікації про Опанасюка В. А.
Загинули за європейську Україну
Стільки людей одночасно на вулицях Рівного, напевне, ще не було. Близько 20 тисяч рівнян у неділю прийшли попрощатися з трьома своїми земляками – бійцями «Небесної Сотні», як назвали тих, кого вбили на Майдані. Люди стояли з квітами і свічками. Плакали і молилися. І показували дітям: «Ось вони, герої». 27-річний Олександр Храпаченко, 53-річний Георгій Арутюнян та 42-річний Валерій Опанасюк загинули від куль снайперів у четвер, 20 лютого. А в п’ятницю у Березному ховали іншого майданівця – 29-річного Івана Городнюка, якого вбив водомет…
У Валерія Опанасюка, якому куля снайпера потрапила в серце, залишилося четверо дітей. Дружина Вікторія носить під серцем п’яту дитину.
Після смерті майданівця депутат Рівненської міської ради Олександр Лащук написав у соціальні мережі:
«З Валерієм познайомилися в рейсовій маршрутці, коли їхали на київський Майдан. Життєрадісний, розумний і дуже добрий чоловік. Просив, щоб не називав його на «Ви». У майданівському наметі в Києві, де зупинялись рівняни, він бував постійно, причому завжди у найскладніші часи протистояння. Його знало багато рівнян, які бували на Майдані. Цілими днями чергував на барикадах, допомагав новоприбулим протестувальникам. Якщо хтось був легко вбраний, завжди шукав і пропонував тепліший одяг. А сам ходив завжди, навіть у найлютіші морози, в сіренькій утепленій кофтині, в якій і приїхав. Постійно йому говорив: «Валєра, вдягніться тепліше, не ходіть в цій кофті…Візьміть собі якусь теплу куртку, тож є». Він відповідав: «Саша, в чому приїхав, у тому і ходжу, мені іншого не треба». Коли на Грушевського були складні моменти, він сказав, що треба там стояти, щоб не було мало людей, тому що «Беркут» почне атакувати. Якось ми з ним удвох простояли всю ніч до п’ятої ранку на Грушевського. Говорив про політичні зради та ігри, про те, що з Януковичем опозиціонери повинні діяти рішуче. Розказував, що має проблеми з оформленням земельної ділянки під своїм будинком у Рівному. Обіцяв, що після перемоги неодмінно подзвонить мені. Знову Валерія побачив у наметі після подій 18-го лютого, привітались як давні знайомі. Він тоді записував людей на чергування. Щирий, простодушний, хороший чоловік. Він просто стояв на барикадах і захищав Майданю Немає більшої любові, хто душу свою віддає за друзів своїх…»…
Алла Садовник
Дружина вбитого на Майдані рівнянина: “Не можна, щоб їхня жертва була марною
23 лютого, рівняни проводжали в останню путь своїх загиблих Героїв – Олександра Храпаченка, Валерія Опанасюка та Георгія Арутюняна. Наших мужніх захисників, які пожертвували життям заради кращого майбутнього України.
Так склалося, що активістка прес-центру “Правого сектора” допомагала повернути на малу Батьківщину тіло загиблого Героя Валерія Опанасюка. Дружина Вікторія розповіла про Валерія. З її дозволу прес-центр “Правого сектору” надав розповідь жінки про свого чоловіка.
– Він був дуже добрий, – перше, що каже нам Вікторія. – За що його всі любили – то за те, що він людині завжди говорив правду – те, що думав. Йому не було важливо, чи ти бідний, чи ти президент, чи ти бізнесмен. Якщо ти не правий – то він не боявся сказати це в обличчя. Він не думав про те, що на нього чекає після цих слів.
Валерій народився в багатодітній родині в селі Дюксин Костопільського району на Рівненщині. У нього дві сестри, Наталя та Тетяна, і молодший брат Назар. Вчився на слюсаря, багато років працював телемайстром, останніх п’ять років – автомеханіком.
– З дитинства у брата було підвищене відчуття справедливості. Він ніколи не звертав уваги на матеріальні речі: йому однаково було, чи бідний, чи багатий – завжди заступався і допомагав усім, хто цього потребував. Валерій ділився усім, що мав, був співчутливий і жертовний. Його добре серце вміщало всіх, він не міг довго тримати зла. Не міг пройти байдуже, якщо бачив, що комусь потрібна допомога. Там, де біда, він був завжди перший. Брат дуже переживав за долю України, хотів кращого життя для дітей. Закликав нас виходити, щоб не мовчали, казав: «Якби вся Україна встала, щоб без жертв!». Коли у січні загинули хлопці, не міг з цим миритися: «Скільки там діточок! Як я можу ховатися за їхніми спинами? Я повинен добиватися заради дітей», – розповіла сестра Наталя.
У 2004 році Валерій відстоював майбутнє під час Помаранчевої революції.
– За країну він дуже переживав, – розповідає Вікторія, – як була Помаранчева революція, він просто всіх піднімав. Він був дійсно патріотом, і зараз я це розумію. Він ішов і не боявся, що його вб’ють там, хоча я дуже його просила, щоб він не їхав – там кулі, там вбивають людей, тридцять чоловік уже померло. Але він ішов, знаючи це все. Його друг, який був із ним на Майдані і його привіз, мені розказав, що Валерій помер, коли з передової відтягував людей, які були поранені. Йому в серце влучила куля.
У В
ікторії з Валерієм четверо дітей: Ангеліні, старшій, десять років, Іллі – сім, Софійці – чотири рочки і найменшому Артему – три. Іще у Валерія є двадцятилітній син Леонід від першого шлюбу, який зараз живе з матір’ю в Житомирській області, в с. Городниця.
– Він любив дітей, він їх правильно навчав. Вчив, що чужого брати не можна. Він навіть не дозволяв їм в сумку мою лізти, аби щось взяти. Хоча він мій чоловік, навіть собі не дозволяв полізти мені в кишеню. Навчив дітей на «ви» говорити до батьків. Я була проти того, однак він наполіг, що це повинно так бути – це було правильно, діти мають з повагою ставитися до своїх батьків та старших. Він любив свою сім’ю, своїх рідних, завжди їм допомагав, – розповіла дружина Вікторія.
У сестри Валерія троє дітей, а її чоловік Микола – онкохворий, без спеціальних таблеток не може жити. В іншої сестри також четверо діток – родина Валерія завжди намагалася допомогти їй. У брата – двоє діток, щойно народилася дівчинка.
Ми щиро співчуваємо родині та близьким героїчно загиблого Валерія, їм зараз дуже важко. Попри все, дружина Вікторія знаходить у собі сили, тримається:
– Мені стає легше від того, що сьогодні відбувається в Україні. Бачу, що це все не марно! Я теж за всі ці події дуже переживаю. Я завжди підтримувала чоловіка, і мені не байдуже, що буде з моєю країною. Тому що я зіткнулася і з судами, і з міліцією, і з прокуратурою… За тобою може бути правда, за тобою – кодекси і закони, але якщо немає грошей, то неможливо довести свою правоту. Я навіть пішла вчитися на юриста. І я, й мій чоловік вірили, що справедливість відновиться. Він особисто боровся за це: за всіх нас, за дітей, за те, щоб просто краще жити у своїй рідній Україні. Ці люди, які померли, вся ця молодь – це ж сотні людей – не можна, щоб їхня жертва була марною!
На Покрову 2014 року в Рівному на вулиці Соборній, поблизу органного залу, урочисто відкрили пам’ятну композицію Героям Небесної сотні. Над нею працювали ще з серпня. На стіні будинку зображена відома графіка нашого земляка, талановитого митця та художника Юрія Журавля. Композиція включає меморіальні дошки з портретами та іменами рівнян з «Небесної сотні». Панорамна композиція переходить в імітовані барикади. Проект розробляли Юрій Журавель спільно з рівненським дизайнером Олексієм Огнем.
Рівненс
ьких героїв Небесної Сотні увіковічнили в картинах з бурштину. Намальовані та всипані бурштиновим каменем портрети загиблих земляків створили художники ДП «Бурштин України». Перед тим, як виготовити картини, майстри консультувалися із близькими загиблих про те, якими вони хочуть бачити своїх рідних. У музеї підприємства презентували картини, де зображені три Героя Небесної Сотні – Олександр Храпаченко, Валерій Опанасюк та Георгій Арутюнян.
Ім’я та п
ортрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській. 3 червня 2014 року рішенням сесії Рівненської міської ради Валерію Оп
анасюку присвоєно звання “Почесний громадян міста Рівне” (посмертно) та нагороджено відзнакою “За заслуги перед містом” І ступеня (посмертно). У Рівному Герою присвячені стенд на перетині вулиць Соборної і 16 липня, а також художньо-скульптурна композиція набудинку по вулиця Гоголя № 4 .
День Героїв Небесної Сотні: вшанували пам’ять полеглих учасників Революції Гідності
У Рівному схилили голови перед пам’яттю Героїв Небесної Сотні представники влади та мешканці міста. Священики ПЦУ на чолі з архієпископом Іларіоном відслужили поминальний молебень.
Долучилась до вшанування Героїв і патрульна поліція Рівненщини.
– Сьогодні день скорботи в кожного із нас, день увічнення великої людської, громадянської і національної відваги, сили духу і стійкості, – йдеться на сторінці рівненських патрульних у Фейсбуці. – . Управління патрульної поліції в Рівненській області долучилось до всієї України, котра 20 лютого вшановує п’яту річницю пам’яті подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини та європейське майбутнє України. Слава Героям, які змінили хід історії та назавжди лишились в пам’яті українців, як уособлення незламності сили та духу. Рівненські патрульні вшанували пам’ять полеглих Героїв Небесної Сотні, всіх захисників України хвилиною мовчання. Не маємо права забути. Герої не вмирають! Слава Україні!
Список публікацій
Садовник А. Загинули за європейську Україну / А. Садовник // Рівне вечірнє. – 2014. – 25 лют. – C. 1
Садовник А. Чотири герої. Посмертно / А. Садовник // Рівне Експрес. – 2014. – 27 лют. – C. 1
Анотація: Про героїв «Небесної сотні» з Рівного та Березного, які стояли на столичному Майдані і віддали своє життя заради кращого майбутнього України: Георгія Арутюняна, Олександра Храпаченка, Валерія Опанасюка та Івана Городнюка.
Смерть не кінець боротьби // Льонокомбінат. – Рівне. – 2014. – 28 лют. – С. 4
Анотація: Про героїв «Небесної сотні» рівнян Г. Арутюняна, В. Опанасюка, О. Храпченка та березнівчанина І. Городнюка.
Тарасенко Я. Прощання з героями Майдану / Я. Тарасенко // Рівне-Ракурс. – 2014. – 27 лют. – C. 1
Тарасюк Н. Герої «Небесної сотні» : у Рівному попрощалися з [рівнянами Валерієм Опанасюком, Георгієм Арутюняном, Олександром Храпаченком] полеглими на Майдані / Н. Тарасюк // Вісті Рівненщини. – 2014. – 28 лют. – C. 2
Шершень М. Героїв Майдану увічнять / М. Шершень // Рівне Експрес. – 2014. – 20 берез. – С. 3
Фурс М. Героїв Майдану закарбують у художньо-скульптурному панно / М. Фурс // Сім днів. – 2014. – 19 черв. – C. 7
Данилюк О. Герої Небесної сотні стали Почесними громадянами / О. Данилюк // ОГО. – 2014. – 5 черв. – С. 2
Хомко В. Навпроти продовольчого ринку в Рівному встановлять композицію на честь героїв Майдану / В. Хомко // Рівненська газета. – 2014. – 28 серп. – C. 3
Ревкомівську вулицю хочуть перейменувати на вулицю Героїв Майдану // Рівненська газета. – 2014. – 25 верес. – C. 2
У Рівному відкрили пам’ятну композицію «Небесній сотні» // Рівне вечірнє. – 2014. – 14 жовт. – С. 3
Юрчук В. Герої Небесної сотні спостерігатимуть за рівнянами / В. Юрчук // Льонокомбінат. – 2014. –17 жовт. – C. 9
Непомняща А. «Ти цілуєш мене, Країно, твої губи в моїй крові» : у музеї згадували героїв – творців історії / А. Непомняща // Льонокомбінат : рівненський тижневик. – Рівне, 2017. – №8 (24 лют.). – С. 8
Анотація: Виставка “Творці історії”, де представлено експонати і матеріали про учасників Майдану та АТО з Рівного та області, відкрилася у Рівненському обласному краєзнавчому музеї
Голубєв В. Герої Небесної Сотні / В. Голубєв // Ого : регіональна щоденна газета. – Рівне, 2016. – №34/35 (17 серп.). – С. 4
Мартинюк М. Спогад про розстріляних на Майдані / М. Мартинюк ; В. Бондар // Революція Гідності. Війна : кн.-пам’ять / Рівнен. обл. орг. Нац. спілки письменників України ; упоряд. А. Лимич (Войнарович). – Рівне : Волин. обереги, 2015. – С. 237-239
Небесносотенці з Рівненщини [- Ауртюнян Г., Городнюк І., Опанасюк В., Храпаченко О.] // Революція Гідності. Війна : кн.-пам’ять / Рівнен. обл. орг. Нац. спілки письменників України ; упоряд. А. Лимич (Войнарович). – Рівне : Волин. обереги, 2015. – С. 240-241
Небесна сотня : [кн.-реквієм] / К. Богданович, Х. Бондарева, Ю. Бухтоярова, К. Гладка ; упоряд. : О. Трибушна, І. Соломко. – Х. : Фоліо, 2015. – 206 с
Валерий Опанасюк // Небесна сотня
Валерій Опанасюк // Вголос
Опанасюк Валерій // Рівняни
Опанасюк Валерій Адамович // Герої України
Небесная сотня: Опанасюк Валерій // bigmir.net
Опанасюк Валерій Адамович // Вікіпедія : вільна енциклопедія
Рівне попрощалося зі своїми героями // Сайт міського голови Рівного
“Алея слави” – останнє місце спочинку героїв // Волинь