Олег Ващишин народився 6. 06. 1991 р. в селі Селець Дубровицького району. У 1997 році Олег пішов у 1 клас Селецької загальноосвітньої школи. Зарекомендував себе як дисциплінований, працелюбний учень. Брав активну участь у спортивному житті школи. Відвідував спортивні секції з футболу та баскетболу. Неодноразово брав участь районних та обласних змаганнях.
У 2008 році після закінчення школи був призваний до лав Збройних Сил України. Служив у розвідувальній роті військової частини м. Рівне. Після служби в армії працював на будівництві у Києві.
Весною 2014 року в числі перших пішов добровольцем у зону АТО. Служив у складі 51-ої механізованої бригади навідником гармати на БМП. За короткий час йому довелося побувати в найгарячіших ділянках Донецької та Луганської областей, у найскладніших ситуаціях.
Загинув Олег Ващишин в Іловайському котлі наприкінці серпня 2014 року. Був похований у Запоріжжі, як невідомий солдат. У вересні 2015 року за результатами ДНК-експертизи було визначено особу солдата. 8 жовтня 2015 року Ващишин Олег Анатолійович перепохований у с. Селець Дубровицького району. У нього залишилися батьки та молодший брат.
Указом Президента України № 383/2016 від 2 вересня 2016 р. “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” О. Ващишин нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Публікації про Ващищина О. А.
Район у жалобному вбранні
Погожого сонячного жовтня Дубровиччина знову вмилася сльозами – в останню путь проводили ще одного Героя, що загинув на Сході. Так сталося, що цей прощальний шлях для Олега Ващишина розтягнувся не лише на сотні кілометрів, що розділяють наше Полісся від Донеччини, а й цілий рік. Адже востаннє на зв’язок з рідними хлопець виходив ще у серпні минулого року.
8 жовтня до тисячі наших земляків попрощалися з Олегом Ващишиним – старшим солдатом 51-ої окремої механізованої бригади. Героя поховали на батьківщині, у рідному селі. Розділити біль втрати приїхали представники влади на чолі з головою райдержадміністрації Сергієм Киркевичем та заступником голови ради Григорієм Шахом, військовослужбовці, родини воїнів АТО, п’ять священнослужителів.
Олег Ващишин народився у 1991 році в селі Селець. У квітні 2014 року його призвали на службу. Після проходження навчання на полігоні старший солдат вирушив у зону АТО у складі 51-ої окремої механізованої бригади. Загинув Олег Ващишин в Іловайському котлі. У нього залишилися батьки та молодший брат.
На знак пошани до пам’яті Героя 8 та 9 жовтня в районі оголошено днями жалоби.
Попрощались з земляком, який загинув під Іловайськом
У Дубровицькому районі перепоховали загиблого в зоні АТО військовослужбовця Олега Ващишина.
Поховали Олега в рідному селі Селець Дубровицького району. Після важких поневірянь, адже рік і місяць батьки не мали звістки від свого сина, за результатами ДНК-експертизи було визначено, що тіло солдата поховано у Запоріжжі. Загинув Олег в серпні минулого року під Іловайськом, останній раз спілкувався з рідним по телефону 28 серпня 2014 року. Весь цей час мати не втрачала надію побачити сина живим, адже з самого початку Олега можна було знайти в списках полонених, потім як безвісти зниклого. Сумна звістка про те, що Олега Ващишина таки немає в живих швидко облетіла не тільки село, а й увесь район. showalbum:https://www.flickr.com/photos/122273373@N05/albums/72157659236467458 Зустрічаючи героя, односельці, жителі районного центру та сусідніх населених пунктів утворили живий ланцюг уздовж дороги, якою рухалася колона з тілом загиблого бійця. З квітами в руках та державною символікою вони навколішки віддали шану герою. Провести в останню путь героя і захисника України прибуло понад дві тисячі земляків. Серед них друзі і знайомі, керівники району і міста, було багато депутатів районної ради. Майже всі прийшли із квітами: несли троянди і гвоздики, хризантеми.
– Олег Ващишин віддав за незалежну Україну найцінніше, що у нього було – власне життя, — зазначив голова райдержадміністрації Сергій Киркевич. — Олег пішов до армії і став справжнім героєм. А герої не вмирають. Вони живуть вічно у наших серцях та на сторінках нашої історії. Поховали Олега Ващишина з усіма військовими почестями. Нагадаємо, Олег – п’ятий боєць з Дубровиччини, який загинув у зоні антитерористичної операції
І в пам’яті – завжди живий
Минає сорок днів, як ми попрощалась з загиблим бійцем АТО. В селі Селець перепоховали старшого солдата Олега Ващишина. Загинув хлопець 29 серпня минулого року під час виходу так званим «зеленим коридором» з Іловайського котла поблизу села Новокатеринівка. На початку вересня 2014 року його тіло разом з тілами інших загиблих в котлі солдат було доставлено до запорізького моргу. Був похований на військовому кладовищі під Запоріжжям, як невідомий солдат. Лише за результатами ДНК-тестів вдалося ідентифікувати останки солдата. Восьмого жовтня тіло Олега було перепоховано на кладовищі в рідному Сельці. Максимум зусиль для цього доклали рідні загиблого, волонтери та райдержадміністрація.
Євгенія та Анатолій ВАЩИШИНИ, батьки солдата:
«Олег був надзвичайно доброю дитиною, завжди привітний та усміхнений. Мав золоті руки. Змалечку не міг всидіти без діла, всякої роботи опанував сам. Що тобі ремонт, що монтаж систем опалення чи водопостачання. Мама перенесла складну операцію, важко було рухатися, то зажди намагався їй допомогти. Й жіночої роботи не цурався – поприбирати чи й попрати. Ще з школи був душею компанії, завжди в домі було повно його друзів. Після закінчення школи одразу пішов до армії. За молодшим братом Максимом опікувався. Вже, було, їздив у Москву на заробітки, повернеться, Максимові обнови навезе. Саме Максимові Олег пообіцяв, що битиме сепаратистів до останнього», – каже батько.РІК ПОШУКІВ
Кажуть: найтяжче наздоганяти й чекати. Одному Богові відомо, що пережили рідні Олега за той період, поки нарешті знайшли його тіло. Десятки офіційних звернень й підбадьорливих відповідей. Був випадок, що в один день прийшло два листи з кардинально різними відомостями про долю сина. Одна високоповажна інстанція сповіщала батьків, що їхній син геройськи загинув, відстоюючи територіальну цілісність України, а інша – запевняла, що тривають переговори щодо його визволення з полону, які обов’язково дадуть позитивні результати. Батьківське серце – сліпе, воно радше вірило в добрі вісточки. До останнього в рідному домі сподівалися побачити Олега живим…
Сни
Пані Євгенія розповідає, як в ту ніч, коли пропав її син, привидівся їй дивний сон. Ніби продирається вона темними лісовими хащами й виходить на берег неозорої водойми, все узбережжя якої звивається га
дами та зміями. Ступає жінка тими клубками плазунів й виходить на прозору воду, всіяну блискучими перлинами й діаматами. Бреде вона тими переливами коштовними довго-довго, а в результаті натрапляє на високий дім, прикрашений ілюмінацією.
А вже коли мала привезти тіло сина додому, приснилися їй покійні батько з матір’ю. Немов лаштують вони на подвір’ї багаті столи, примовляючи, що нарешті онука дочекалися після довгої розлуки.
Світлана ПРАВНИК, волонтер:
Ми часто спілкувалися з Олегом, позаяк добре знала його батьків. Пригадую в серпні перед Іловайською трагедією відправили йому ще добротну посилку з продуктами. Аж наша волонтер на пункті видачі посилок мене турбує, що ваш адресат все не забирає передачу. Зв’язалася з Олегом, що ж трапилося, а він каже: й зв’язку нема, й взагалі – все погано. Такий у нього голос був тоді безнадійний…МІЙ ХРЕСНИЙ – АНГЕЛ
Похресниця Олегова це втовкмачує кожному, хто заходить до їхнього дому. Каже, що її хрещений – герой, бо воював за Україну, то тепер Бог забрав його до себе на небо. Дівчинка твердо переконана, хрещений щодня дивиться на неї з неба й береже її сон уже в небесному воїнстві.Монолог Небесного Воїна
(Сумуємо, пам’ятаємо, маємо за взірець відважного земляка, нашого захисника, героя Олега Анатолійовича Ващишина.)
Нарешті, матусю, я поряд з тобою,
В своєму дворі в нетривалих гостях.
Поглянь, як висить виноград наді мною,
От-от і впаде на мій цинковий дах.
Я трохи стомився в далекій дорозі
Й не можу ступити на рідний поріг,
Й, на жаль, привітатися з вами не в змозі,
Я всіх обійняв би, якби тільки міг.
Вклонився би низько і батькові, й брату,
І руку потиснув би друзям своїм,
Дівчатам я б міг під гітару співати
Про те, як самотньо у домі моїм.
У ньому нема ні дверей, ні віконця.
Тут сумно і тихо, і тут я німий.
Лишаю для вас своє місце під сонцем,
Пробачте, якщо я десь був неправий.
А я буду там, де мої побратими,
В численному складі бригада моя.
Я й там добросовісно варту нестиму,
Щоб не опорочити власне ім’я.
А ви, моя мамо, не плачте, не треба,
Бо я до вас дощиком тихим прийду,
Весь вечір зорею дивитимусь з неба,
А вранці – промінчиком сонця зійду.
В самотності – спогадом теплим зігрію,
Ночами – прийду у ваш сон.
Я тут не зламався і там я зумію,
Душа моя лине у вічний полон.
Марія Мосійчук, с.Селець
Пам’яті нашого земляка Олега Ващишина
та інших земляків, які загинули під Іловайськом влітку 2014 р.
Іловайськ, Іловайськ…
Ні могил, ні хрестів,
Ні іншої якоїсь ознаки.
Іловайськ, Іловайськ…
Пшениці не ростуть,
Куди око сягає –
Лиш маки та маки…
Іловайськ, Іловайськ…
Вічний біль, вічний сум
У родинах, де втратили
Батька чи сина.
Іловайськ, Іловайськ…
Україна в боргу перед тими,
Хто там загинув.
Іловайськ, Іловайськ…
Вся дорога в сльозах,
Дуже довга дорога
До рідного дому.
Іловайськ, Іловайськ…
Повторити цей шлях
Не бажаю нікому.
Анастасія.
Відкрито меморіальну дошку Олегу Ващишину
17 грудня у
селі Селець Дубровицького району Рівненщини, відбулася урочиста церемонія відкриття меморіальної дошки герою АТО, справжньому патріоту України Олегу Ващишину. Ініціатором виготовлення та встановлення пам’ятного знаку виступив народний депутат України Василь Яніцький. На заході були присутні батьки, односельчани, рідні і друзі загиблого, а також керівництво району в особі голови місцевої райдержадміністрації Сергія Киркевича та голови районної ради Миколи Кухарця.
Народний депутат України Василь Яніцький, звертаючись до присутніх, сказав: “Це вже п’ята меморіальна дошка загиблим воїнам АТО в Дубровицькому районі. Хочеться, щоб вона стала останньою в усій Україні. Ми не чуємо вибухів, бо такі мужні хлопці, як Олег Ващишин, захищають нас. Наші діти граються й сміються, бо їхній спокій охороняють воїни-патріоти, готові віддати життя за рідну землю, за нас із вами. Олега довго шукали волонтери й мої помічники серед полонених. Надіялися, що живий, що повернеться. Він і справді повернувся – ось на цій меморіальній дошці, щоб залишитися вічно молодим. Добрим поглядом Олег зустрічатиме дітей на порозі рідної школи. А наше завдання – зберегти пам’ять про героя, турбуватися про його батьків, збудувати заможну й сильну Україну. Низько вклоняюся батькам Героя. Прошу в них вибачення, що їхнього сина немає поруч із нами”.
Присутні вшанували пам’ять героя хвилиною мовчання та покладанням квітів. Прочитав молитву та освятив пам’ятну дошку настоятель місцевого Свято-Миколаївського храму.
Слободзян М.
Навчально-виховному комплексу у селі Селець Дубровицького району, відповідно до рішення Дубровицької районної ради, присвоєно ім’я загиблого в зоні АТО випускника школи – Олега Ващишина.
“Ми всі повинні усвідомлювати, що саме завдяки таким Героям, як Олег Ващишин, маємо мирне небо і радіємо життю. Олег – взірець для усіх нас. Його подвиг є прикладом того, як треба любити свою землю, свою Україну”.
Микола Петрушко, голова Дубровицької РДА
Список публікацій
Район знову в жалобному вбранні // Дубровицький вісник : громадсько-політична газета. – 2015. – №41 (9 жовт.). – С. 3
Пам’яті нашого земляка Олега Ващишина та інших земляків, які загинули під Іловайськом влітку 2014 р. : [Вірші] // Дубровицький вісник : Громадсько-політична газета. – 2015. – №46 (13 листоп.). – С. 2
Загиблого в Іловайську [старшого солдата Олега Ващишина з села Селець Дубровицького району] нагородили орденом [“За мужність” ІІІ ступеня] посмертно // Костопільщина XXI століття : рівненський обласний часопис. – Рівне, 2016. – №31 (9-15 верес.). – С. 4
Бійця АТО [Олега Ващишина] нагородили посмертно [орденом “За мужність” ІІІ ступеня] // Дубровицький вісник : громадсько-політична газета : Дубровицька районна рада та райдержадміністрація, 2016. – N 36 (9 верес.). – С. 1
Орден за мужність // Волинь : обласний народний часопис. – Рівне, 2016. – №34 (9 верес.). – С. 2
Анотація: Орденом “За мужність” III ступеня (посмертно) нагороджений старший солдат Олег Ващишин із села Селець Дубровицького району, який загинув 29 серпня 2014 року в Іловайському котлі
Школа носитиме ім’я Героя // Вісті Рівненщини : газета обласної ради. – Рівне, 2018. – №1 (2 січ.). – С. 2
Анотація: Селецькому навчально-виховному комплексі, що у Дубровицькому районі, присвоєно ім’я загиблого в зоні АТО випускника школи – Олега Ващишина
Ващишин Олег Анатолійович // Вікіпедія : вільна енциклопедія
Ващишин Олег Анатолійович // Книга пам’яті загиблих
Ващишин Олег Анатолійович // Дубровицька централізована система публічно-шкільних бібліотек
Попрощались із земляком, який загинув під Іловайськом // Рівне вечірнє
На Рівненщині школі присвоїли ім’я загиблого добровольця // ZIK : сайт
На Рівненщині школі присвоїли ім’я загиблого добровольця // Новини Львова
Селецький НВК носитиме ім’я загиблого односельчанина // Дубровицька районна державна адміністрація
Школа імені Героя // Селецький НВК : сайт
На Дубровиччині відкрили меморіальну дошку герою АТО // ОГО
В Дубровицькому районі знову відкрили меморіальну дошку // Pollisia News : сайт
Відкрито меморіальну дошку Олегу Ващишину // Час єднатися : персональний сайт В. Яніцького
РОДІНА Л. І в пам’яті – завжди живий // Дубровицький вісник.