Голубєв Сергій Володимирович (“Голуб”) (24.01.1979 – 11.03.2017)

Голубєв Сергій Володимирович (позивний «Голуб») народився 24 січня 1979 р. в м. Рівне. На фронт пішов добровольцем улітку 2014 року. Був поранений, але після лікування повернувся на передову. Виконував обов’язки командира взводу 1-ї штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону “Айдар” 53-ї ОМБр. Сергій був чудовим бійцем, спокійним, врівноваженим, одним із найкращих. Він підтримував і навчав своїх побратимів, надійний друг, люблячий батько і чоловік.

Військовий загинув 11 березня 2017 року  під час виконання службових обов’язків на території Донецької області.

Поминальна панахида відбулась у Свято-Воскресенському соборі, куди тіло героя віднесли на руках через центральну вулицю обласного центру. Поховали захисника України на Алеї Героїв кладовища Нове.

Вдома у Сергія залишилась дружина та двійко малих дітей.

Відповідно до Указу Президента, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові сержанта Голубєва Сергія Володимировича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Згідно рішення Рівненської міської ради  від 18.08.2017 р. Голубєву Сергію Володимировичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне»… Читати далі

Васюк Олександр Павлович (29.08.1965 – 28.08.2016)

Васюк ООлександр Васюк  народився 29 серпня 1965 року.  В армію пішов добровольцем. Мобілізований у липні 2015 року. Після місячного навчання на Яворівському полігоні служив у 54-ій окремій механізованій бригаді. Мав військове звання – старший солдат.

19 серпня 2016 року в зоні АТО біля міста Бахмут Донецької області отримав поранення внаслідок обстрілу. Був госпіталізований до обласної лікарні міста Дніпро з опіками понад 70% тіла. Перебував у важкому стані, але в свідомості. Помер в опіковому центрі міста Дніпро напередодні свого 51-го дня народження 28 серпня. Залишились дружина та син Володимир, студент.

У Рівному відбулося прощання з героем у залі міського будинку культури та Свято-Покровському соборі.

Олександра Васюка поховали у мікрорайоні “Тинне” у Рівному. Так вирішила його родина.… Читати далі

Білоус Юрій Миколайович (25.02.1962 – 26.01.2017)

altБілоус Юрій Миколайович народився 25 лютого 1962 року. Проживав у місті Дубровиця. Освіта – середня-спеціальна: закінчив Дубровицьке СПТУ № 6 в 1980 році. Призваний на військову службу за контрактом Дубровицьким райвійськкоматом  12.07.2016 року,  проходив службу у Збройних силах України.  Загинув 26 січня в зоні АТО у базовому таборі села Райгородка Новоайдарівського району Луганської області. За офіційною інформацією дубровичанин отримав смертельне поранення від кулі ворожого снайпера. Він місяць не дожив до свого 55-річчя.

У загиблого залишилися старенька мати, дружина, двоє синів і маленька онука.

Поховали бійця на міському кладовищі під звуки Національного гімну України, який виконали музиканти військового оркестру.… Читати далі

Білець Петро Васильович (28.05.1986 – 29.08.2014)

Петро Білець народився 28 травня 1986 року в селі Нетреба Рокитнівського району Рівненської області. Навчався в Нетребській ЗОШ І-ІІ ступенів, яку закінчив у 1995 році. У 1998-2000 рр. ніс строкову службу в рядах Збройних сил України у м. Львові в танкових військах. Деякий час працював у Борівському лісництві різноробочим.
10 квітня 2014 року був мобілізований до лав Збройних сил України (м. Володимир-Волинськ, 51-ша механізована бригада).

Останній раз вийшов на зв’язок 28 серпня. Загинув 29 серпня в бою під Іловайськом  під час виходу з Іловайського котла так званим «зеленим коридором» в районі с. Новокатеринівка. Другого  вересня тіло солдата разом з тілами 97 інших загиблих у цей день було привезено до запорізького моргу. Петро Білець був упізнаний бойовими товаришами та родичами.

Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” П. Білець нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Бєлкін Андрій Володимирович (02.07.1977–24.06.2014)

Бєлкін Андрій Володимирович народився 2 липня 1977 року в м. Алушта /АР Крим/. За національністю росіянин. Андрій мріяв стати льотчиком з дитинства, тому після закінчення школи вступив до Харківського  інституту льотчиків ВПС України.

Після закінчення отримав спеціальність  льотна експлуатація та бойове застосування літальних апаратів. Починаючи з 2007 року Андрій бере участь у миротворчих місіях під егідою ООН у Ліберії. Був командиром ланки вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України. Військові нагороди Андрія: медаль «15 років Збройним Силам України», медаль «За сумлінну службу» III ст., медаль ООН «UNMIL». Андрій був напрочуд врівноваженою і чуйною людиною, справжнім професіоналом.

Загинув у ході антитерористичної операції 24 червня 2014 року біля гори  Карачун  поблизу Слов’янська Донецької області. Український військовий вертоліт Мі-8 під командуванням Бєлкіна, який повертався з блокпоста з фахівцями, що встановлювали апаратуру з метою організації моніторингу простору, фіксації фактів порушення перемир’я в зоні проведення АТО,  терористи збили за допомогою ПЗРК.

Командира вертолітної ланки підполковника Андрія Бєлкіна поховали з почестями 5 липня на Рівненщині у місті Радивилів, де живе його родина.… Читати далі

Арутюнян Георгій Вагаршакович (4.07.1960 – 20.02.2014)

Народився Георгій Вагаршакович 4 липня 1960 року в місті Батумі Аджарської автономної республіки Грузії. Був громадянином Грузії. Мешкав у місті Рівному, де спочатку отримав вид на проживання, а згодом і громадянство України. Їздив на заробітки за кордон. Активно займався громадською діяльністю. Був партійним активістом, протягом кількох років працював у наметі Всеукраїнського об’єднання “Свобода” та проводив активну агітаційну роботу, постійно відвідував загальноукраїнські патріотичні акції та заходи.

Був етнічним вірменином, але дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї нової Батьківщини, відчував біль своєї нової держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ’ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради української землі найцінніше – своє життя.

Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності. 20 лютого 2014 року загинув біля Монументу Незалежності внаслідок вогнепального поранення, куля снайпера увійшла в ліву частину шиї і вийшла через праве плече.… Читати далі

  1. Сторінки:
  3. 1
  4. 2
  5. 3
  6. 4