Революція гідності. Війна. Рівненщина

Іван Лемещук народився 20 січня 1993 року в селі Гайки-Ситненські Радивилівського району Рівненської області. Не шкодувала його доля. Рано померла мама. Шестирічний хлопчина залишився на вихованні у бабусі  Лідії Корніївни.

Навчався в Ситненській ЗОШ І-ІІІ ступенів.  Іван був оптимістом, організатором шкільних свят, подорожей, екскурсій. Він був одночасно скрізь: у спортивній залі, на шкільному подвір’ї, у навчальному кабінеті. Біля нього завжди поруч були друзі, з якими він поспішав у походи, розпалював вогнище, щоб спекти картоплю. Завжди і в усьому Іван був першим.

Навчався у Кременецькому лісотехнічному коледжі. Проходив службу в армії, залишився на військовій службі контрактником. Десантник, сержант, командир взводу 80-ї аеромобільної бригади міста Львів. Підрозділ, у якому служив Іван, неодноразово брав участь в АТО на Донеччині та Луганщині.  Були перемоги і втрати, радість і сльози розпачу.

Загинув 5 вересня 2014 року біля міста Щастя під Луганськом в бою з російськими терористами, які влаштували засідку і обстріляли колону десантників, у якій служив Іван.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 р.… Детальніше

Нечипорук Андрій Дмитрович (18.02.1981-22 05. 2014)

Андрій Нечипорук народився 18 лютого 1981 року в с. Рідків  Радивилівського району Рівненської області. З 1987 до 1996 р. навчався в Рідківській загальноосвітній школі. У Радивилівській ЗОШ здобув середню освіту. Районний військкомат направив Андрія навчатись у Козинську автошколу. Згодом він закінчує «Навчально-курсовий комбінат» Рівненської обласної ради, за спеціальністю слюсар газового обладнання. З 9 червня 1999 року Андрій проходить військову службу у навчальній військовій частині міста Черкаси, у листопаді цього ж року був направлений у військову частину міста Котовськ Одеської області № 2196 «БЗ». Після демобілізації (листопад 2000 р.) працює охоронцем на ВАТ «Азот» З 2001 року жив у м. Рівне. 2010 року Андрій з Рівного переїжджає в село Бронники Рівненського району, де починає будувати будинок, веде домашнє господарство. 11 квітня 2014 року йде добровольцем в АТО. Після навчання на Тучинському полігоні його відправляють на Схід, де Андрій проходить військову службу водієм-санітаром. Часто телефонував додому, морально підтримував сім’ю, просив не хвилюватися. 22 травня 2014 року між Ольгинкою та Володимирівкою поблизу м.… Детальніше

Сова Іван Васильович (19.01.1976 – 5.09.2014)

Сова Іван Васильович народився 19 січня 1976 року в селі Бригадирівка Радивилівського району Рівненської області. У сім’ї Сови Василя Григоровича та Сови Ольги Григорівни він був другою дитиною. Мама працювала в дитячому садку майстром з прання білизни, тато – диспетчером у місцевому колгоспі. У 1980 році сім’я переїжджає жити в новозбудований будинок у сусіднє село Зарічне. Іван з 1983 року навчається у Козинській середній школі, з 4-го класу – у Козинській музичній школі по класу акордеона. З 1991 до 1995 роки навчався в Рівненському музичному училищі, після закінчення якого проходив військову службу в Шепетівці Хмельницької області. Здобув військову спеціальність – навідник гранатомета.

Після повернення з армії одружився, жив у Здолбунові, працював учителем музики. В 2000 році повернувся додому в село Зарічне. Разом із братом брали участь у Помаранчевій революції 2004 року.

Після захоплення Криму «зеленими чоловічками» записався добровольцем. 8 серпня Івана відправили на навчальний полігон в м. Яворів Львівської області.  28 серпня 2014 року  80-ту аеромобільну бригаду, в якій служив Іван Сова навідником гранатомета, відправляють на Схід.… Детальніше

Куліба Микола Михайлович народився 27 грудня 1960 року в селі Срібне Радивилівського району Рівненської області.

Наймолодший з трьох дітей у матері. Колишній капітан міліції. До участі у бойових діях працював на різних дільницях спорудження будівельних гіпермаркетів «Епіцентр» країни, був завідувачем складу в Рівном і Луцьку.

Микола Куліба, позивний “Дядя Коля”, у минулому був учасником бойових дій в Нагорному Карабасі.

Брав активну участь у подіях Революції Гідності, був у складі 2-ї «афганської» сотні Самооборони Майдану. На фронт пішов добровольцем ще в першому складі «Айдару»; молодший сержант, командир відділення 1-го штурмового взводу 2-ї «афганської» штурмової роти, 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар».

Загинув 23 травня 2016 року біля села Тарамчук Мар’їнського району, що на Донеччині. Авто, в якому їхав Микола у район падіння безпілотного літального апарата противника, підірвалось на протитанковій міні.

Після прощання у Києві на Майдані Незалежності та в Рівному, 27 травня 2016 року похований у Срібному з військовими почестями; учні місцевої школи стрічали Миколу, стоячи на колінах. 25-26 травня 2016 року в Радивилівському районі оголошені днями жалоби.… Детальніше

Крохмаль  Назар Іванович народився 3 листопада 1993 року в селі Михайлівка Радивилівського району Рівненської  області.  В 2000 році пішов до 1-го класу Михайлівської  загальноосвітньої школи  І-ІІ ступенів. Змалку любив землю, свою родину і любив всім серцем  рідну Україну,  любов до якої і бажання жити у вільній країні передалася йому генетично ще від діда-прадіда, адже його прадід Іван був воїном УПА.

У 2009–2013 рр. навчався  у Львівському технікумі залізничного транспорту. 30 жовтня  2013 року вступив на військову службу за контрактом, а  29 листопада прийняв присягу на вірність народу України. Бути військовим він мріяв ще зі школи, і  коли став ним – відчув, що ця професія і є його покликанням. З серпня 2014 року Назар перебував у зоні АТО у складі роти снайперів Львівської 80-ої окремої високомобільної десантної бригади Сухопутних військ Збройних сил України.

Загинув 6 листопада 2014 року поблизу смт Нижнє Попаснянського району Луганської області під час обстрілу російськими збройними формуваннями понтонної переправи.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Н.… Детальніше

Черняк Ігор Васильович
(2.08.1980 – 18.07. 2014)

Ігор Черняк народився 2 серпня  1980 року в місті Забайкальськ Читинської області (Росія) у родині військовослужбовця. У зв’язку зі службою батька сім’я часто переїжджала. Останнім місцем служби батька було місто Золочів Львівської області, де й оселилася родина.

До 1991 року Ігор Черняк  навчався в школі міста Бернау (Німецька Демократична Республіка), у 1991-1992 роках – у середній школі №1 міста Радивилів Рівненської області (нині – Радивилівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа №1 – гімназія»).

Закінчив загальноосвітню школу №2 імені Маркіяна Шашкевича міста Золочів, у 1999 році – Міжрегіональну Академію управління персоналом за кваліфікацією «економіст-менеджер бізнесу».

У 1999-2000 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України (місто Тернопіль).

У 2008 році закінчив Національний університет «Львівська політехніка» (місто Львів). Працював у комерційному банку міста Радивилів Рівненської області, потім – на будівництві.

Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності.

У травні 2014 року добровольцем вступив до лав 2-го батальйону спеціального призначення (резервного батальйону) «Донбас» Північного оперативно-територіального об‘єднання Національної гвардії України, військова частина 3027), де служив старшим санітаром 3-го відділення 1-го взводу 2-ї роти.… Детальніше

Шемуровський Владислав Віталійович
(23.08.1993-31.08.2016)

Владислав Віталійович народився в місті Радивилів Рівненської області 23 серпня 1993 року. Навчався в Радивилівській середній школі. У 2011 році закінчив Радивилівське ПТУ №26.  Був активним учасником Революції Гідності. Боєць 18-го загону територіальної оборони, відряджений до 8-го батальйону. Брав  участь в блокаді Криму в складі «Правого сектора». Загинув Владислав при виконанні бойового завдання 31 серпня 2016 року біля населеного пункту Широкине Волноваського району Донецької області. Похований у рідному місті Радивилів Рівненської області.

Указом Президента України № 97/2021 від 12 березня 2021 року, “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

30 листопада 2017 року на фасаді Радивилівського НВК «школа № 2 – ліцей» відкрито меморіальну дошку Владиславу Шемуровському.… Детальніше

Бєлкін Андрій Володимирович народився 2 липня 1977 року в м. Алушта /АР Крим/. За національністю росіянин. Андрій мріяв стати льотчиком з дитинства, тому після закінчення школи вступив до Харківського  інституту льотчиків ВПС України.

Після закінчення отримав спеціальність  льотна експлуатація та бойове застосування літальних апаратів. Починаючи з 2007 року Андрій бере участь у миротворчих місіях під егідою ООН у Ліберії. Був командиром ланки вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України. Військові нагороди Андрія: медаль «15 років Збройним Силам України», медаль «За сумлінну службу» III ст., медаль ООН «UNMIL». Андрій був напрочуд врівноваженою і чуйною людиною, справжнім професіоналом.

Загинув у ході антитерористичної операції 24 червня 2014 року біля гори  Карачун  поблизу Слов’янська Донецької області. Український військовий вертоліт Мі-8 під командуванням Бєлкіна, який повертався з блокпоста з фахівцями, що встановлювали апаратуру з метою організації моніторингу простору, фіксації фактів порушення перемир’я в зоні проведення АТО,  терористи збили за допомогою ПЗРК.

Командира вертолітної ланки підполковника Андрія Бєлкіна поховали з почестями 5 липня на Рівненщині у місті Радивилів, де живе його родина.… Детальніше