Цибульський Олександр Володимирович народився 15 березня 1989 року в місті Дубровиця.

Закінчив 9 класів Дубровицької ЗОШ №1. Продовжив навчання в ДПТНЗ «Дубровицькому професійно-технічному ліцеї». Після навчання влаштувався на роботу у Волинський центр гідрометеорології.  Мобілізований  4 червня 2015 року та  зарахований в 301-ий ОДКБ  . Підготовку проходив на полігонах у селі Тучин, та в селі Переросля. 15 липня 2015 року  – виїзд та подальша дислокація на Схід України в зону проведення Антитерористичної операції. Виконував бойові завдання у Донецькій та Луганській областях. Після ротації 26 липня 2016 року повернувся в рідне місто.

19 вересня 2016 року, повертається в зону АТО вже на контрактній основі. Проходить службу в Луганській області в місті Сєвєродонецьк, де знаходиться місце дислокації. 29 квітня 2017 року, після ротації прибуває в Дубенський район, (село Привільне) у  військову частину.

З 2017 по 2021 роки періодично перебував у зоні ведення бойових дій на Сході України в Донецькій та Луганській областях.

5 серпня 2021 року старший солдат Олександр Цибульський загинув у місті  Бахмуті Донецької області.… Читати далі

Максим Абрамович народився 17 березня 1994 року. В 2001 році  пішов у перший клас Дубровицької школи №2. За спогадами вчителів та однокласників: «…Був гарним учнем, активним спортсменом, вихованцем школи «Бойового гопака», представляв Дубровиччину на різних змаганнях». В 2010 році після закінчення   дев’яти  класів , поступив у  Харківський університеті. Розумний, щирий, відповідальний, небайдужий,  Патріот України.

З 2017-го по 2020 рік проходив службу в Збройних силах – за контрактом брав участь у бойових діях в зоні АТО. У грудні 2020 року, підписавши новий контракт, продовжив обороняти Україну.

Максим загинув 26 березня 2021 року в районі селища Шуми під Горлівкою на Донеччині внаслідок прицільного обстрілу російсько-окупаційних військ із мінометів калібру 82 мм, станкових автоматичних гранатометів і великокаліберних кулеметів позицій 10-ї гірсько-штурмової бригади ЗСУ.

Максим Абрамович , старший сержант ЗСУ – нагороджений відзнакою президента України «Учасник АТО» та медаллю «За звитягу та вірність». Йому  виповнилося лише  27 років .

Поховали Максима Абрамовича  30 березня 2021 року. в  м. Дубровиця, Рівненська область У нього  залишилась мати.… Читати далі

Котяш Олександр Сергійович народився 18.03.1992 року в селі Залужжя Дубровицького району в якому і проживав.

Після закінчення в 2009 році Залузької ЗОШ I-III ступенів навчався в Рівненському автотранспортному технікумі за спеціальністю регулювання дорожнього руху. Строкову службу в лавах української армії проходив у 2012 – 2013 роках. З 2013 року служив у прикордонних військах (за контрактом), а з 2014 року періодично бував у зоні ведення бойових дій на Сході України в Донецькій і Луганській областях.

Загинув Олександр Котяш 24 жовтня 2018 року від кульового поранення. У загиблого залишилися батьки і два брати.

Федір Петрович Пляшко народився 29 січня 1966 року в селі Озерськ Дубровицького району, проживав у місті Дубровиця. Відслужив 15 років у прикордонних військах та вийшов на пенсію. У 2014 році став активним учасником Революції гідності і в цьому ж році пішов добровольцем на фронт, де перебував один рік.

У травні 2017 року пішов служити контрактником в 14 бригаду ОК «Захід» у Володимир-Волинському  та попросив командування направити його на передову. Військовий ніс службу у першій лінії оборони – Щастя та Старий Айдар Луганської області.

Загинув під час виконання бойового завдання 22 липня 2017 року в Луганській області.

У Федора Петровича залишилися: дружина, троє дорослих синів та двоє онуків.

Похований  у м. Дубровиця Рівненської області.  

Пляшко Федор Петрович – помічник начальника прикордонної   застави Північно-Західного напрямку,  прапорщик нагороджений  медаллю “За військову службу Україні”  (посмертно).

2 липня 2018 року в Дубровиці на фасаді будинку, в якому проживав Федір  Пляшко, було відкрито меморіальну дошку пам’яті загиблого воїна.
Портрет Федора Пляшка розміщено на меморіалі “Стіна пам’яті полеглих за Україну” у Києві: секція 10, ряд 3, місце 7.… Читати далі

Борсук Іван Іванович народився 9 липня 1986 року в селі Лютинськ Дубровицького району.. Навчався в Західноукраїнському коледжі «Полісся» у місті Березне на правознавчому відділенні, який закінчив в 2006 році. З 31.10.2006 по 11.10.2007 проходив строкову службу в десантних військах, — у 80-ій окремій аеромобільній бригаді (військова частина А0284, м. Львів)

У зв’язку з російською збройною агресією проти України 2 серпня 2014 року був призваний на військову службу за частковою мобілізацією. Служив у 128-ій окремій гірсько–піхотній бригаді, брав участь в боях за Дебальцеве. Демобілізований 25 січня 2016 року. В травні 2018 року підписав контракт на проходження військової служби в 14-ій окремій механізованій бригаді (військова частина А1008, м. Володимир-Волинський). Боронив Україну від російських окупантів в районі міста Попасна на Луганщині.

Під час обстрілу позицій 29 червня 2018 року в районі населеного пункту Попасна Донецької області  отримав кульове поранення голови, внаслідок чого 8 липня 2018 року  від отриманих поранень помер у Харківському військовому госпіталі.

10 липня з воїном попрощались у Дубровиці на Майдані Злагоди.… Читати далі

Народився Охмак Іван Миколайович 8 червня 1991 року в селі Лугове. У 1997 році Іван пішов до першого класу Лугівської  початкової школи І ст. З 2001 р.  Охмак Іван  навчався у Миляцької загальноосвітньої школи І- ІІІ ст. , яку закінчив у 2008 р. Цього ж року вступив до ВПУ № 22 м. Сарни,   здобув кваліфікацію техніка-механіка. У жовтні 2011 року Охмака Івана Миколайовича було призвано до Збройних сил України. Іван проходив службу в батальйоні зв’язку та радіотехнічного забезпечення в/ч А4465, у 2012 році хлопець повернувся з армії відслуживши строкову службу. У серпні  2014 року  був мобілізований до ЗС України. Служив водієм польового вузла зв’язку військової частини В4673.

2 лютого 2015 року Охмак Іван Миколайович загинув, виконуючи бойове завдання з усунення пошкоджень зв’язку в базовому таборі під Дебальцевим.

Залишилися батьки та брат. Місце поховання: с. Лугове, Дубровицький район, Рівненська область.

Указом Президента України №108/2015 «Про відзначення державними нагородами України» “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” І.… Читати далі

Народився Колесник Юрій Олександрович 22 березня 1994 року в  м. Дубровиця, Рівненської області у багатодітній патріотичній сімї. Батьки виховували своїх дітей у дусі патріотизму і любові до України.  Юрій закінчив 9 класів місцевої школи і продовжив навчання в Дубровицькому професійному ліцеї, де здобув спеціальність муляра-штукатура. Але через деякий час він вирішив піти стопами свого діда – вояка УПА – і присвятити себе захисту Батьківщини. 15 жовтня 2013-го Юрій підписав контракт і пішов на військову службу в ЗСУ. Війну зустрів у складі 80-ої окремої аеромобільної бригади. За його плечима бої за Луганський аеропорт, пекло Іловайського котла. У 2014 році був контужений.

Після повернення із фронту хлопець вступив до Академії сухопутних військ у Львові, а згодом знову відправився на війну вже у складі 45-ої ОДШБр, яка дислокується в Одеській області, та виконував бойові завдання у Луганській і Донецькій областях. 29 листопада 2015 р.

Юрій Колесник був нагороджений медаллю МО “Захиснику Вітчизни”. Служив на посаді «стрілець-зенітник механізованого батальйону» 28-ої ОМБр.

Загинув  23 жовтня 2017 року, підірвавшись на ворожій міні в сірій зоні, поблизу с.… Читати далі

Юрій Вікторович Сокол народився 9 грудня 1988 року в селі Людинь  Дубровицького району в сім’ї робітників. У 1995 році пішов у перший клас Людинської загальноосвітньої школи, закінчив її у 2006 році. Ще й досі у школі згадують про Юрія  як спокійного, скромного,  врівноваженого учня. Повага до людей – це те, що зароджувалося у нього з дитинства. У 2007 році був призваний до лав Збройних сил України, служив у Вінниці. Після повернення з армії деякий час їздив на заробітки у Київ та Харків.

В 2013 році працював на заводі «Торф Ленд Україна» в селі Людинь. 28 серпня 2014 року був мобілізований в Національну гвардію, проходив  підготовку в м. Львові. Через місяць переведений в м. Харків для продовження навчання. У жовтні перебував на блокпосту в Запорізькій області. Згодом, 16 листопада 2014 року був відправлений в зону АТО поблизу села Кримське Луганської області, де перебував до 5 січня 2015 року. На Різдвяні свята юнак мав тритижневу відпустку, ходив на зустріч з учнями Людинської ЗОШ, багато спілкувався з друзями та родичами.… Читати далі

Олег Ващишин народився 6. 06. 1991 р. в селі Селець Дубровицького району. У 1997 році Олег пішов у 1 клас Селецької загальноосвітньої школи. Зарекомендував себе як дисциплінований, працелюбний учень. Брав активну участь у спортивному житті школи. Відвідував спортивні секції з футболу та баскетболу. Неодноразово брав участь районних та обласних змаганнях.
У 2008 році після закінчення школи був призваний до лав Збройних Сил України. Служив у розвідувальній роті військової частини м. Рівне. Після  служби в армії працював на будівництві у Києві.
Весною 2014 року в числі перших пішов добровольцем у зону АТО. Служив у складі 51-ої механізованої бригади навідником гармати на БМП. За короткий час йому довелося побувати в найгарячіших ділянках Донецької та Луганської областей, у найскладніших ситуаціях.
Загинув Олег Ващишин в Іловайському котлі наприкінці серпня 2014 року. Був похований у Запоріжжі, як невідомий солдат. У вересні 2015 року за результатами ДНК-експертизи було визначено особу солдата. 8 жовтня 2015 року Ващишин Олег Анатолійович  перепохований у с. Селець  Дубровицького району. У нього залишилися батьки та молодший брат.… Читати далі