Власюк Микола Русланович (02.11.1998-11.05.2023 )

Власюк Микола Русланович народився 2 листопада 1998 року в с.Радухівка. Навчався у Сухівецькій ЗОШ 1-2 ступенів Рівненського
району, Рівненської області. Спокійний, врівноважений, волелюбний та щирий. Після закінчення школи навчався у Клеванському професійному ліцеї.
21 грудня 2018 року був призваний на строкову службу в Десну. Прослуживши 6 місяців переведений в Командування сухопутних військ
ЗСУ, на посаду водія II збройного автомобільного відділення, другого автомобільного взводу, автомобільної роти в/ч А 1937.
15 травня 2020 року звільнений з військової служби. Після звільнення працював у компанії ВітАгро “Зоря”
Був призваний на військову службу по мобілізації 26 лютого 2022 року. Микола Власюк був старшим солдатом гірсько-штурмової роти.
11 травня 2023 року загинув, мужньо захищаючи Україну, внаслідок мінометного обстрілу у районі Донецької області.


Указом Президента України від 08 вересня 2023 року No No573/2023 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного
суверенітету та територіальної цілісності України та вірність військовій присязі, старший солдат Власюк Микола Русланович, житель села
Радухівка, був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.… Читати далі

Віднік Андрій Миколайович (17.08.1981-19.11.2023)

Андрій Віднік народився 17 серпня 1981 року у селі Білин Волинської області. Згодом проживав з батьками у ковелі Здобув дві спеціальності – “Прикладна математика” у НУВГП та будівельника. Тож поступово розвивав власну справу – був директором будівельної фірми. Разом із дружиною виховав двох синів, яким зараз 15 та 13 років.

Він служив в армії, він став командиром 2 взводу РШР (роти швидкого реагування) ДФТГ Рівненської міської територіальної громади №1, пройшов навчання з легіонерами. Так було рівно до 17 серпня 2023 року, до його 42-річчя. Наступного дня – 18 серпня – його мобілізували.

Про службу в зоні активних бойових дій Андрій дружині розповідав мало, більше – друзям. Проте досвід 20 років подружнього життя дався в знаки, тож приховувати від другої половинки мало що вдавалося.

Андрій Віднік був активним учасником змін у нашій країні, прагнув зробити так, аби закони дбали про людей, а підприємці могли спокійно вести бізнес. Він відчував усі процеси, які відбувалися в країні, відповідально ставився до роботи та найманих працівників.… Читати далі

Осійчук Олександр Іванович (03.09.1992-21.11.2022)

Олександр Осійчук народився 3 вересня 1992 року у селі Городище Березнівського району. Навчався у Березнівському ліцеї №3 (на той час Березнівська школа-інтернат) здобу середню освіту. Навчався у Рівненському вищому професійному училищі та здобув професію лицювальник-плиточник. В 2011 році Олександра призвали на строкову армійську службу. Після служби був на заробітках за кордоном.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рф в Україну Олександр повернувся із за кордону і вже 30 жовтня 2022 року поповнив лави ЗСУ і став на захист Батьківщини.

Працьовитий, врівноважений, доброзичливий Олександр мріяв про спокійне мирне життя, на яке зазіхнули новітні ординці.
Олександр був неодружений. Стрілець-санітар десантно-штурмового батальйону загинув 21 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу с. Мар’їнка Донецької області.
Поховали Олександра на місцевому сільському кладовищі в урочищі Вороновка. Біля могили відважного воїна під виконання Державного Гімну України пролунали залпи військового салюту на честь назавжди молодого 30- річного земляка.

Читати далі

Дердюк Руслан Аркадійович (21.01.1980-09.04.2023)

Руслан Дердюк народився у Рівному, навчався у ЗОШ число 4. Після закінчення школи вступив до 9-го училища, де здобув професію монтажника-контролера радіоелектронної апаратури та приладів. За життя змінив кілька робіт. Працював на тракторному заводі електриком, розумівся у багатьох технічних спеціальностях. В останні роки був оператором машин та установок у чорній металургії на фірмі «Патар»

Із серпня 2022 року Руслан побачив чимало, пройшов справжнє горнило війни, поховав не одного побратима.

9 квітня 2023 року 43-річний рядовий Руслан Дердюк помер у стаціонарі КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» у Житомирі…

Прощання із Героями відбулося , 13 квітня, о 10.00 на майдані Незалежності У Рівному. За тим чин похорону здійснили у Свято-Покровському кафедральному соборі.

Поховали Героя на кладовищі «Нове»…

Публікації про Дердюка Р.

«Брат не служив у армії за станом здоров’я, бо ж мав проблеми із серцем. Але коли почалася війна, пішов добровольцем в армію. Він був надзвичайно добрим, тож усе, що можна було приховати від нас, не розповідав. Наприклад, не говорив мамі про контузії, яких отримав три за час служби,» – розповіла сестра Героя Наталя.… Читати далі

Новак Олександр Іванович (26.09.1979-21.03.2022)

Новак Олександр народився 26 вересня 1979 року в селі Малий Мидськ на Костопільщині. Він був єдиним сином у  сім’ї.

З 1985 році Олександр навчався  у Маломидській загальноосвітній    школі,  у 1994 році  закінчив 9 класів.   Згодом навчався в Костопільському ДОСААФІ  на тракториста. До війни працював трактористом у місцевому  сільськогосподарському підприємстві.Односельчани згадують його як добру, хорошу, працелюбну людину.

1 березня 2000 року був звільнений з роботи в КСП ім. Щорса у зв’язку з реформуванням КСП у СВК «Серпанок».

Олександр Іванович Новак , був мобілізований  2015р.  Проходив військову службу за контрактом у  ЗСУ  з 2017 р.

Загинув 21 березня 2022 року. Його вбивці – російські окупанти, які вчинили масовий артилерійський обстріл поблизу міста Попасна Луганської  області.

У захисника залишилися матір, дружина, дві доньки.

Поховали Героя у рідному селі, де народився, проживав і працював – у Малому Мидську. Чин похорону був звершений в Олександро-Невському храмі міста Костопіль.

  • Нагороджкений орденом  «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].
Читати далі

Мельник Андрій Іванович (3.12.1979 – 29.01.2015)

Андрій Мельник народився 3 грудня 1979 року в селі Олександрія у робітничій родині. Мав старшого брата і сестру. Ріс товариським і неконфліктним хлопцем. У 1986-1997 рр. навчався в Олександрійській загальноосвітній школі. До армії працював трактористом в місцевому колгоспі. Після служби в лавах Збройних сил України працював у сфері виробництва. Був одружений, має доньку. 28 серпня 2014 року мобілізований до Збройних сил України. У зоні АТО Андрій мав звання старшого сержанта, був механіком-водієм 13-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 13-ий БТО Чернігів-1). Свій старенький танк він називав «Малюсінький», машина була без внутрішнього зв’язку. Побратими називали Андрія «Американцем» через військову форму зі США. Зв’язок з Андрієм рідні втратили наприкінці січня 2015 р. 29 січня 2015 р. Андрій Мельник, прикриваючи побратимів, які відходили на попередні позиції біля Вуглегірська, вступив у нерівний бій з ворожою колоною сепаратистів і загинув. Воїна поховали в безіменній могилі міста Дніпропетровськ. Завдяки ДНК-експертизі його тіло було ідентифіковано та перепоховано 25 червня 2015 року в рідному селі Олександрія.

Указом Президента України № 37/2016 від 4 лютого 2016 року «за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» А.… Читати далі

Свіржевський Роман Петрович (18.09.1994 – 01.05.2016)

Народився Роман Свіржевський 18.09.1994 року в с. Корнин Рівненського району. У 2012 році закінчив Корнинську загальноосвітню школу. 6 листопада 2012 року був призваний на військову службу до лав Української армії. Після закінчення строкової служби зарахований на військову службу за контрактом. Служив за контрактом, відмовлявся демобілізуватись. Молодший сержант Свіржевський Роман Петрович – командир відділення командно-штабних машин, начальник радіостанції взводу командно-штабних машин центру зв’язку. Військова частина А-1671. На війні з 19 років, з самого початку. У липні 2014 року отримав поранення під час виконання бойового завдання.

Загинув 1 травня 2016 році в смт Нижня Дуванка Сватівського району Луганської області. Похований у с. Корнин Рівненського району.

Указом Президента України №522/2016 від 25 листопада 2016р. «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету  та териториальної цілісності України, вірність військовій присязі» Р. Свіржевський нагороджений медаллю за «За військову службу Україні» (посмертно).

Також нагороджений знаком народної пошани – орденом «За мужність і відвагу»( № 160 від 1.06.2016 р., посмертно).… Читати далі

Суліцький Олександр Сергійович (19.06.1979 – 9.08.2014)

Суліцький Олександр народився 19.06.1979 р. в м. Здолбунів, навчався і жив у Квасилові, закінчив СПТУ №16 за професією «слюсар з ремонту автомобілів». У 1997 році був призваний на дійсну військову службу до Збройних сил України.

Свою трудову діяльність розпочав у 2000 році на підприємстві ВАТ «Рівнеголовпостач» слюсарем з ремонту прокатної техніки V розряду.  З 2001 до 2014 року працював на різних підприємствах.

20 травня 2014 року на виконання Указу Президента України від 6 травня 2014 року № 454/2014 «Про часткову мобілізацію» був призваний на військову службу в Збройні сили України. Після бойового злагодження на навчальному полігоні проходив службу в батальйоні «Горинь», брав участь у бойових діях в зоні АТО, захищав державний суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України.

Загинув 9.08.2014 року при виконанні бойового завдання. Без  батька залишилася 13-річна донька.

Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» О. Суліцький нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Прончук Тарас Вікторович (позивний “Людоїд”) (6.08.1997–16.02.2017)

Тарас Вікторович Прончук (позивний “Людоїд”) народився шостого серпня 1997 року в селі Хотин Рівненського району Рівненської області. Із 5 до 9 класу навчався у Городоцькій загальноосвітній школі, після чого вступив до Рівненського технічного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування, який закінчив у 2015 р. за фахом “електрогазозварювальник”.

До лав ЗСУ був призваний у листопаді 2015 року. Старший матрос служив на посаді кулеметника батальону морської піхоти.

16 лютого 2017 року старший матрос Прончук Тарас Вікторович загинув від ворожої кулі  в зоні проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях під час виконання бойових завдань із захисту незалежності та територіальної цілісності України. У нього залишилася мати і троє братів.

Поховали бійця у селі Хотин Рівненського району.

Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 р. «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» молодший сержант Тарас Вікторович Прончук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Також нагороджений медалями: “За жертовність та любов до України”, “Відвага і честь”, “Оборона Маріуполя”

 … Читати далі

Бойко Олександр В’ячеславович (15.01.1977 – 12.02.2015)

Бойко Олександр В'ячеславович.jpg

Бойко Олександр В’ячеславович народився 15 січня 1977 року в смт Клевань Рівненського району Рівненської області в сім`ї робітників. Закінчив Клеванську СШ №2. З дитинства захоплювався технікою та фотографією.
Свій трудовий шлях пройшов на підприємствах: Клеванський ДОК, Зорянські теплиці, Держлісгосп та «Колор СІМ». Здобув фах спеціаліста контрольно-вимірювальних приладів та автоматики.
До ЗСУ був мобілізований у серпні 2014 року. Служив у 93-й бригаді. Сержант, старший навідник 4-го мінометного розрахунку мінометної батареї.
12 лютого 2015 року під час мінометного обстрілу з боку незаконних збройних формувань поблизу села Водяне Ясинуватського району, що на Донеччині, отримав осколкове поранення. Від отриманих ран Олександр помер.
У Героя залишилися дружина, син та донька.
18 лютого був похований на місцевому кладовищі рідного селища.
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Олександр Бойко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі