“БИСТРИЧІ” Вірш присвячений загиблим односельчанам: Доценку Денису, Власюк Марії, Солончуку Миколі

Над могилами односельчан
На кладовищі – три сумні могили,
Над ними стяги гірко майорать!
Як рано діти України посивіли!
Герої наші мирно тут лежать!
Чиясь дочка , і батько тут і брат
Не дожили, не долюбили, не доспівали
Бо йшов на нашу землю ворог клят,
А вони вправно всі з ним воювали…
Промінчик сонця в маминому серці
Нажаль, погас на вічнії віки…
І лише очі наче два озерця,
І думи – світлі, радісні й стрімкі,
Із поля бою не втікали,
В руках стискали міцно автомат,
Безсилі- другому помагали.
Бо знали, що нема шляху назад.
Страшний кортеж доставив домовину…
І мамин зойк: «Боже, сину..!»
І ярить душу духовий оркестр …
А в доньки на могилі – тяжкий хрест…
О, Боже милий, всемогутній,
Прости ти нам усі гріхи,
Дай сили зло все побороти
І руки допомоги віднайти.
Нехай не плаче нині мати,
І батько хай чекає край воріт,
Нехай біліють українські хати
І журавлів не обривається політ.
Хай квітне щовесни калина в лузі,
Нехай барвінок у саду росте
Нехай стрічають кожного з нас друзі ,
І буде воля, вічне і святе!!!
Читати далі

Покладіть гілку калини

Погляд останній…Подих останній. Мамо!
Син вже у вічність в небо злетів журавлями…
-    Мамо, не плачте, то лише тіло убито.
-    Мамочко, рідна, я буду вас завжди любити!
Матусю, рідненька, простіть йому всі провини.
Не зміг би він жити без України.
За рідну землю син пішов воювати.
Вбили. Та серце не може це горе прийняти.
У домовині він їде востаннє до мами.
Доле, чому так жорстоко ти поступила із нами?
Йому б ще учитись, свою торувати дорогу,
Загинув, бо ворога гнав він лихого.
Як примиритись із тим, що втрачаєш дитину?
Він захищав рідний край, рідну матір, родину

Скільки їх – журавлями злетіли у небо?!.
Мабуть, у воїнстві Божім також є потреба.
Мамине серце у вічність його не пускає,
Траурна свічка дрібними сльозами ридає.
-    Сину, синочку, кровинко моя, повернися!
Якщо не можеш – у снах мені, сину, наснися!
Інієм горе присипало мамині коси.
-    Сину, синочку, - сльози з очей, наче роси.
-    Мамо, Ви покладіть мені гілку калини.
Буде у мене дарунок від України.
Читати далі

Присвячено пам’яті п’ятьох бійців КОРДу

Дім покинув, сім’ю — служба кличе,

Бо обов’язок понад усе

«Бережи себе» в небі курличе

І від рідних молитву несе.

Але в ніч, як кошмар,

увірвалась ракета ворожа

І життя обірвалось у долі секунди, у мить,

Захищали країну. Тепер Ви —

небесна сторожа

Наче птахи їх душі до Бога злетіли. Болить….… Читати далі

МЕНІ ЙДЕ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ РІК І Я ЛЕЖУ У ВЛАСНІЙ КРОВІ

Мені йде двадцять третій рік.

Я маю безліч мрій і планів.

Я бачу тих, хто вмер і зник,

тому я зараз на Майдані.

Тримаюсь мужньо в обороні

і ці моменти незабутні.

Я знаю: камінь цей в долоні

назавжди змінює майбутнє..… Читати далі

У небесну вічність (присвячується Зубчуку Р. В.)

Немає гірше розлуки,
Тяжче немає години,
Як бабця хоронить онука,
Як мати ховає сина.
Так важко коли, кохана
Ламає у відчаї руки.
Немає гіркіше муки,
Як в серденьку рвана рана,… Читати далі

«Соняхи в цвіту» (присвячено герою–земляку Олександру Васильцю)

 На фото-воїн. Соняхи в цвіту.

Упізнає хтось сина…Брата…

Торкають мрії світлу висоту –

Стискають руки автомата.

Далеко десь у рідній стороні… Читати далі

Пам’яті нашого земляка Олега Ващишина та інших земляків, які загинули під  Іловайськом влітку 2014 р.

Іловайськ, Іловайськ…

Ні могил, ні хрестів,

Ні іншої якоїсь ознаки.

Іловайськ, Іловайськ…

Пшениці не ростуть,

Куди око сягає –

Лиш маки та маки…… Читати далі