Крохмаль Назар Іванович (3.11.1993 – 6.11.2014)

Крохмаль  Назар Іванович народився 3 листопада 1993 року в селі Михайлівка Радивилівського району Рівненської  області.  В 2000 році пішов до 1-го класу Михайлівської  загальноосвітньої школи  І-ІІ ступенів. Змалку любив землю, свою родину і любив всім серцем  рідну Україну,  любов до якої і бажання жити у вільній країні передалася йому генетично ще від діда-прадіда, адже його прадід Іван був воїном УПА.

У 2009–2013 рр. навчався  у Львівському технікумі залізничного транспорту. 30 жовтня  2013 року вступив на військову службу за контрактом, а  29 листопада прийняв присягу на вірність народу України. Бути військовим він мріяв ще зі школи, і  коли став ним – відчув, що ця професія і є його покликанням. З серпня 2014 року Назар перебував у зоні АТО у складі роти снайперів Львівської 80-ої окремої високомобільної десантної бригади Сухопутних військ Збройних сил України.

Загинув 6 листопада 2014 року поблизу смт Нижнє Попаснянського району Луганської області під час обстрілу російськими збройними формуваннями понтонної переправи.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Н. Крохмаль нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Також нагороджений  (посмертно):

– медаллю Української Православної Церкви Київського патріархату «За жертовність і любов до України»;

– нагрудним знаком громадської організації «Рабів до раю не пускають» за вагомий внесок у збереження Української держави;

– відзнакою громадської організації «Всеукраїнське об’єднання учасників АТО».

Публікації про Крохмаля  Н. І.

На Донбасі загинув 21-річний снайпер-десантник 80-ї аеромобільної бригади зі Львова Назар Крохмаль

І знову сумує наш край

Мамо, я живий, лиш закриті очі….
І серце не б`ється, не вирує кров…
Ти тільки не плач, знай – всі дні і ночі
Я буду поруч – в грудях, де живе любов!

Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За той біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи…
А мене за це ворог безжалісно вбив.

Не жалій, моя нене, що я не вернуся.
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!

Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,

Ти лишень свої очі здійми до зірок!

І знову безжальна війна забрала життя нашого земляка, сина, брата, друга і просто хорошої людини – Крохмаля Назара Івановича, якому 3 листопада виповнилося всього лише 21 рік. Він служив в 80-ій окремій аеромобільній бригаді снайпером.

Кажуть, Бог забирає найкращих. Він був для всіх опорою, порадником, добрим сином, найкращим другом. Весь час турбувався про близьких людей, забував думати про себе. Він був справжнім Героєм і помер як Герой, віддавши своє життя  за долю України.

Зустріти свого Героя зібралося чи не усе село Михайлівка. Ще з 7.30 ранку 8 листопада люди вишикувались у живий ланцюг на початку вулиці і вистелили дорогу живими квітами. Об 11 год. автомобіль із тілом загиблого воїна під’їхав до села. Люди стали на коліна, щоб віддати останню шану Герою. До рідної батьківської хати гріб із тілом Назара друзі нести на плечах. Провести в останній шлях бійця прибули сотні людей, деякі з них, можливо, ніколи й не були з ним знайомі, але його подвиг не залишив байдужим нікого.

Чин похорону було звершено 9 листопада у Св. Покровському храмі с. Михайлівна священиками Радивилівського благочиння. Дорогою до храму гріб із тілом молодого бійця супроводжували школярі із українськими прапорами, військовий оркестр, почесна варта, військовослужбовці, молодь, односельчани, а також усі ті, кому не байдуже чуже горе.

У цей скорботний час помолімось за вбитого воїна Назара, щоб  Господь  оселив його душу там, де Праведні спочивають, подав йому Царство Небесне і вічний спокій.

Диякон Віталій Кравець,

клірик Свято-Покровської парафії с. Михайлівка

Був добрим сином, найкращим другом

У неділю Радивилівщина прощалась із Героєм – 21-річним Назаром Крохмалем, снайпером окремої роти 80-ої аеромобільної бригади. Загинув 6 листопада 2014 року під час обстрілу російськими збройними формуваннями з РСЗВ «Град». Поховали Назара у рідній Михайлівці. Відспівували у Свято-Покровській церкві священики УПЦ КП. Такого велелюдного похорону це село ще не бачило. Місцеві казали, що «піврайону приїхало». І справді, попрощатися з Назаром прийшли не лише його односельці, жителі навколишніх населених пунктів, а й представники влади і громадськості із Радивилова, Рівного і Львова, його бойові побратими, одногрупники по Львівському технікуму залізничного транспорту. Голова районної ради О. Пастух і голова райдержадміністрації В. Кондик із першим заступником І. Школярем теж поклали вінок герою, висловили співчуття родині українського патріота.

Хоронили Назара Крохмаля з усіма військовими почестями – почесний ескорт, духовий оркестр, тризалповий салют.

Ось рядки про Назара Крохмаля із соціальних мереж: «Перший загиблий у роті снайперів. Після обстрілу. Всього лише 21 рік. Я не хочу, щоб цей хлопчина загубився в статистиці. Я хочу, щоб ви запам’ятали це відкрите, ще дитяче обличчя. Коли прилетіла міна, він якраз зняв бронік, сів біля бліндажа почитати Біблію». А друзі хлопця у соцмережах поширюють слова: «Кажуть, Бог забирає найкращих. Минають дні тяжкої скорботи і печалі, як Тебе немає з нами, як відлетів Ти у далі неземні, залишивши всім на згадку спогади та смуток. Не стирається рана в батьківських душах. Ти був для всіх опорою, порадником, добрим сином, найкращим другом. Весь час турбувався про близьких тобі людей, забував думати про себе. Пам’ять про Тебе – завжди з нами. Вічного Тобі життя у Царстві Небеснім та спокою Твоїй душі. Вічна пам’ять».

Чимало слів було мовлено і в ході похорону. Лейтмотив виступів – ми повинні ніколи його не забувати. Це наш святий обов’язок – передати наступним поколінням пам’ять про Назара та про таких героїв, як він.

З ким не розмовляв – друзями, однокласниками, вчителями Назара Крохмаля – всі були хорошої думки про нього – привітний, доброзичливий, товариський, допитливий, працьовитий, ввічливий, співчутливий, любив спорт, поважав старших, шанував батьків. Звісно, були у юнака плани. Через це й став наприкінці минулорічного жовтня військовим за контрактом, з 28 серпня ц. р. – учасник АТО. Був відважним і сміливим десантником.

…Герої не вмирають!

Василь Семеренко

НАЗАР КРОХМАЛЬ – ГЕРОЙ ВКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ

Такі матеріали важко писати. Важко, коли гинуть кращі, гине цвіт нації. Йому б ще жити і жити, створити сім’ю, виховувати дітей… Але осколок міни обірвав молоде життя, родовід Крохмалів.

– Дід, вояк УПА, загинув 44-го року у 34 роки, теж у листопаді, розповідав Іван Володимирович Крохмаль, батько Героя, але після нього залишився мій батько, а із загибеллю Назара рід перервався. Ще третього листопада телефоном вітав Назара з днем народження (востаннє розмовляв), казав, якщо переживем  листопад (а це фатальний для нас місяць), все буде добре. Назар заспокоював, мовляв, тату, не хвилюйся…

Але 6 листопада 2014 р., по трьох днях після 21-річчя, під час обстрілу російськими збройними формуваннями понтонної переправи біля cмт Нижнє на Луганщині старший солдат, снайпер 80-ї окремої високомобільної десантної бригади Назар Крохмаль загинув. Коли прилетіла міна, він саме зняв бронежилет, і сів біля бліндажа почитати Біблію… Її, до речі, зі слідами крові і з іншими особистими речами Назара, двома осколками міни передали додому, батькам, у листопаді минулого року.

Поховали Героя у рідній Михайлівці, похорони були велелюдними.
Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Назар Крохмаль нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороду батькам Назара у Михайлівській Свято-Покровській церкві після богослужіння вручили бойові побратими Микола Грицайчук і Микола Кобільник. А перед цим, у квітні 2015-го, в селі на приміщенні місцевої школи відкрито пам’ятну дошку на його честь. У вересні ж Українська православна церква Київського патріархату з благословення Святійшого Патріарха Київського всієї Руси-України Філарета нагородила (теж посмертно) відважного бійця медаллю «За жертовність та любов до України». Цю нагороду батькам на роковини світлої пам’яті Назара має привезти із десантниками 80-ї бригади уже згадуваний Микола Кобільник на псевдо «Енейко», голова ГО «Всеукраїнське об’єднання учасників АТО». Коли пан Микола на міському вічі у Дрогобичі зачитував нагороджених посмертно, – став на коліна, його підтримали інші учасники АТО і всі присутні – понад три тисячі людей.

Усі, хто знав Назара Крохмаля, – бойові побратими, односельці, вчителі і однокласники – згадують його, як хорошу людину. Завжди був усміхнений та щирий. Змалку був надзвичайно ввічливою та неконфліктною дитиною. А ще Назар був надзвичайно витривалим, мав хорошу фізичну підготовку та по-особливому ставився до тварин. Улюблений кінь завжди слухався Назара. Як справжнього козака. З козацьким запалом прагнув хлопець бути і захисником рідної держави. Був професіоналом своєї справи. Дисциплінованим та організованим. Мужнім і відважним, як його товариші по службі. І з шістьох снайперів-десантників четверо поклали життя своє на полі битви  з російськими окупантами.

– У класі їх було семеро: четверо дівчат – Іра Барабан, Юля Матвєєва, Оля Багно, Оля Хмелюк і троє хлопців – Назар Крохмаль, Микола Бабич і Сергій Супрунюк, – пригадує вчителька Михайлівської школи,  класний керівник Валентина Дмитрівна Конашевська. – Дружили, підтримували один одного. Назар же вирізнявся підвищеним почуттям справедливості і мав об’єктивну самооцінку. З вчителями не конфліктував, любив предмети природничого циклу. Був активним у громадському житті школи і села, займався спортом.

Власне, заняття спортом стали визначальними у виборі життєвого шляху Назара.

Після закінчення Михайлівської школи вступив до Львівського залізничного технікуму. Тут він був непереможним в армрестлінгу, здобув навіть чемпіонський титул.

Після закінчення технікуму роботи не було. Вирішив піти на контракт в армію. Мама відмовляла (батько тоді був у Києві на заробітках). Але Назар виявив характер і наполіг на своєму. Зреалізувати цю ідею посприяли  спортивні зв’язки. Військово-медичну комісію розпочав проходити у червні, в часі вона розтягнулася і закінчилась аж у вересні.

Напружена підготовка. Назар гідно, сумлінно й наполегливо переносив тяготи військової служби. Три пари кросівок зносив за короткий час. І снайпером став не випадково. Як розповідав Іван Володимирович, Назар був вродженим мисливцем. Коли ще вчився у 8 класі, купив батько синові пневмогвинтівку, тож  у періоди полювання на пернату дичину допомагав юнак досвідченим мисливцям здобувати трофеї.

Назар Крохмаль загинув за Україну в 21 рік. І як рік тому написали в одній із соцмереж, «не хочу, щоб цей хлопчик загубився у статистиці. Я хочу, щоб ви запам’ятали це відкрите, ще дитяче обличчя…».

– Ми, вчителі, віримо, що діти будуть ставити собі за приклад життя та подвиг Назара, – наголошує класний керівник В. Д. Конашевська. – А його погляд з меморіальної дошки нагадуватиме кожному, що він віддав життя за нас. Ми не забудемо його ніколи. Бо він – Герой Української землі.

Так, усі ми не маємо права забути. Вічна пам’ять і слава Герою! Низький уклін і шана його батькам.

Василь Семеренко

Річниця загибелі земляка – воїна АТО Назара Крохмаля

Ще одна меморіальна дошка на честь подвигу героя

У селі Михайлівка Радивилівського району на приміщенні школи в урочистій обстановці відкрили меморіальну дошку на честь Назара Крохмаля, який 21-річним загинув у зоні антитерористичної операції, відстоюючи територіальну цілісність і незалежність України. Він навчався в цій школі, жив у Михайлівці.

Світлій пам’яті Героя Назара Крохмаля!

Надумав Бог забрати вас до себе,

Зібрати вирішив

Він ангелів своїх.

І він тебе забрав на небо,

Як виповнився тобі лише двадцять перший рік.

Такий ще юний!…

Та такий сміливий!

Ти справжній, вірний і надійний друг.

Тобі ще жити б і творити диво!

Але ти виконав вже подвиг свій!

Поклав життя ти,

За свою країну!

За мир і спокій,

Для батьків своїх…

Але для них і сенс життя загинув…

Без твоїх ніжних, теплих слів.

Твоя усмішка не зігріє душу!

Й порад твоїх, не дочекаємося ми.

І ти не прийдеш більше нам на допомогу…

Лише до тебе зможемо прийти…

Принести квіти і сльозу пустити…

Бо це страшенний і пекучий біль…

Коли не можемо  зустріти

Тебе на вулицях своїх…

Надумав Бог до себе вас забрати,

Зібрати вирішив

Він ангелів своїх.

І ти тепер із неба будеш нас охороняти,

Й оберігатимеш життя рідних своїх!..

Аліна Гулійчук, подруга Назара,

жителька с. Михайлівка,  10.11.14р.

Божа дитина 

А у тебе “на носі” радісний день,
і так багато про це віршів, слів і пісень.
Хотіли багато тобі побажати,
рідні, знайомі й стривожена мати…
В цей день ти мав щасливий ходити,
і посмішку, ще досі дитячу, усім дарити.
Але настав той час, що біля могили твоєї святкуєм,
дивимся на фото і просто дивуєм…
Щороку усіх ти мав пригостити,
а тепер… нам – тільки сльози лити.
Ти, напевно, в думках, що усі забули,
але ні, навпаки, все більше до серця пригорнули!

***

Зовсім скоро, як тебе немає в живих.
Залишив великий слід, і пам’ять про себе зберіг.
Такої людини, як ти, більше нема,
що стільки у серці носила тепла.
Пам’ятаєш, ти цукерку останню віддав??
Бо друг твій їсти не мав.
Сам залишився ні з чим,
жалів усіх… хорошого вчив…
Ти був особливий, Божа дитина.
Рідний ти наш! І друзів родина!
Білим пухом нехай буде земля.
Герою ти наш! І навіть знайомих сім’я!

Ангеліна Федорук

Список публікацій

«Град» обірвав життя, коли юнак читав Біблію // Сурми Радзивілів. – 2014. – № 45 /14 листоп./. – С. 2.

Крохмаль Назар Іванович : некролог // Прапор перемоги. – 2014. – № 45 /14 листоп./. – С. 6.

На Радивилівщині попрощалися із загиблим у зоні АТО // Радивилів POST. – 2014. – № 46 /14 листоп./. – С. 1, 2.

Семеренко В. Був добрим сином, найкращим другом / В. Семеренко // Прапор перемоги. – 2014. –  № 45 /14 листоп./. – С. 2.

Ти будеш завжди серед нас // Прапор перемоги. – 2014. –  № 45 /14 листоп./. – С. 2.

Ще одному загиблому в АТО земляку відкрили пам’ятну дошку // Сурми Радзивілів. – 2015. – № 17 /1 трав./. – С. 1.

Меморіальна дошка увічнює подвиг героя // Прапор перемоги. – 2015. – № 19 /8 трав./. – С. 2.

На Радивилівщині увіковічнили пам’ять загиблого воїна // Радивилів POST. – 2015. – № 19 /8 трав./. – С. 2.

Нагороджено посмертно // Сурми Радзивілів. – 2015. –  № 23 /12 черв./. – С. 2.

Семеренко В. Назар Крохмаль – герой вкраїнської землі / В. Семеренко // Прапор перемоги. – 2015. –  № 45 /3 листоп./. – С. 12.

Пом’янімо Крохмаля Назара Івановича : некролог // Прапор перемоги. – 2015. – № 46 /13 листоп./. – С. 8.

Роковини загибелі Героя // Радивилів POST. – 2015. –  № 46 /13 листоп./. – С. 3.

Роковини світлої пам’яті героя України Назара Крохмаля // Прапор перемоги. – 2015. – № 46 /13 листоп./. – С. 2.

Федорук А. Пам’яті Назара Крохмаля : [вірш] / Ангеліна Федорук // Прапор перемоги. – 2015. –  № 46 /13 лист./. – С. 8.

Крохмаль І. Світлої пам’яті сина і воїна-десантника / І. Крохмаль // Прапор перемоги : громадсько-політична газета. – Радивилів, 2016. – №44 /4 листоп./. –  С. 7.

Анотація: Про героя АТО Назара Крохмаля, уродженця с. Михайлівка Радивилівського району.

Янчин Н.  На честь полеглих воїнів-земляків спорудили пам’ятник / Н.  Янчин // Сурми Радзивілів : районний інформаційно-аналітичний часопис. – Радивилів, 2016. – №42 /21 жовт./. –  С. 2.

Анотація: Про відкриття в м. Радивилів пам’ятника землякам, полеглим у зоні АТО.

Владислав Шемуровський [з Радивилова, загиблий у зоні АТО]. До роковин світлої пам’яті героя // Радивилів Post : районний тижневик. – Радивилів, 2017. – №36 /7 верес./. –  С. 3.

Анотація: Подається список Героїв України з Радивилівщини, які загинули в зоні АТО, з короткою інформацією про них:  А. В. Бєлкін, Н. І. Крохмаль, М. М. Куліба, І. М. Лемещук,  А. Д. Нечипорук, І. В. Сова, І. В. Черняк, В. В. Шемуровський

Річниця загибелі земляка – воїна АТО Назара Крохмаля // Крупецька громада

Кравець В. І знову сумує наш край / В. Кравець // Радивилівське благочиння Рівненської єпархії УПЦ КП

Вшанували пам’ять Назара Крохмаля // Радивилів. іnfo

За кілька хвилин до смерті боєць АТО читав Біблію  // Антитеррористическая операция на востоке Украины

Нагородження Назара Крохмаля орденом “За мужність” : [Відео]  // Youtube

Назар Крохмаль  // Краєзнавчий гід : [блог Радивилівської ЦРБ]

Крохмаль Назар Іванович // Вікіпедія : вільна енциклопедія

Крохмаль Назар Іванович // Книга пам’яті про полеглих

Наші земляки-герої нагороджені орденами “За мужність” // Радивилів. info

Радивилівщина втратила ще одного героя  // Радивилів. info

Ціна свободи: 21-річний Назар Крохмаль з Радивилівщини перед загибеллю читав Біблію : [Відео]  // Rivne1.tv

Ще одна меморіальна дошка на честь подвигу героя // РадивилівInfo

Освячення пам’ятної дошки загиблому воякові (Фото і відео) // Радивилівське благочиння Рівненської єпархії УПЦ КП