Маринкевич Василь Степанович народився  6 вересня 1965  р.  в селі Лішня Млинівського району Рівненської області. Закінчив Демидівську середню школу, Демидівське професійно-технічне  училище № 5. Після закінчення навчання відслужив в армії у м. Свердловську. Під час проходження строкової служби вступив на навчання у школу прапорщиків, продовжував службу. Жив у Росії. В Україну повернувся у 1990-их роках. Пішов працювати у  Демидівське виробниче відділення «Сільгосптехніка». З 2000 року жив у с. Лопавше Демидівського району. Працював у колективному господарстві в с. Хрінники. 28 серпня 2014 р.  був призваний у ЗСУ по мобілізації, службу проходив у підрозділі Національної Гвардії України. Навесні 2016 року Василь Степанович пішов на контрактну службу, проходив її в 10-ій окремій гірськопіхотній штурмовій бригаді на посаді командира гармати МТ-12 «Рапіра» в Луганській області.

22 вересня 2017 року серце Василя Маринкевича зупинилося, причиною смерті стала серцева недостатність. 24 вересня 2017 р. Демидівщина поховала свого героя.  Ще один син залишився без батька.

Публікації про Маринкевича  В. С.

Минає рік як Демидівщина проводжала в останню путь Василя Маринкевича 

     Вересень. Цей місяць  для сім’ї загиблого воїна АТО назавжди буде гіркою порою втрати найдорожчої людини. Війна на Сході України 22 вересня назавжди забрала люблячого чоловіка, батька і дідуся. Василю Степановичу було всього 52 роки. У 2014 році чоловіка мобілізували до Збройних сил України. Він став на захист  рідної землі, і після закінчення  служби не склав зброю, а в 2016 році підписав контракт і продовжив боронити Батьківщину. Його серце зупинилося на передовій у м. Попасна Луганської  області.

24 вересня 2017 р. відбулося поховання Захисника України. У той день небо плакало рясними слізьми, як і всі, хто прийшов віддати шану герою. Дорога до останнього пристанища була встелена квітами, востаннє підставили  своє плече бойові побратими, постріли Почесної варти прогриміли, як остання данина воїну.  Уже минув рік із дня цієї гіркої втрати, проте біль не вщухає, рани на серці рідних ніколи не загояться.

Війна триває уже довгих чотири роки і нема кінця й краю болючим утратам, скаліченим долям, пекучим материнським  сльозам. Кожного разу серце здригається від звістки про нові смерті, гинуть молоді люди, цвіт української наці, тому ми мусимо бути гідними творцями нової України, аби жертви, принесені героями-захисниками заради нашого кращого майбутнього, не були марними.

Уся Демидівщина у вічній  скорботі за своїми героями. Пам’ять про них ніколи не зітреться з наших сердець, адже вони ціною власних життів боронили наш мир.

 Погранична  М.

  

Турнір пам’яті Маринкевича Василя

21 жовтня 2018 року на футбольних міні-майданчиках Хрінницького ліцею проведено перший турнір з міні-футболу пам’яті  учасника АТО Маринкевича Василя.

У турнірі взяло участь  7 команд, які, згідно жеребкування, були розподілені на дві групи. Змагання в  групах проходили по коловій системі. Згодом було проведено півфінальні ігри, та визначено призерів змагань.

Отже: 1 місце здобула команда с. Хрінники; 2  місце – с. Боремель; 3 місце – с. Рудка; 4 місце – с. Лопавше; 5-6 місце – ФК «Демидівград» та «Старт» с. Бокійма;  7 місце  –  с. Дубляни. Усі призери змагань були нагороджені пам’ятними кубками, медалями та дипломами  Демидівської районної федерації футболу. Кращим бомбардиром турніру став гравець с. Боремель Кухарук Іван – 5 забитих м’ячів. Також подарунок від ВО «Батьківщина» отримали переможці змагань (футбольний м’яч). Не оминули увагою і сім’ю Маринкевичів, які отримали  подарунки від учасників турніру. Нагородження проводили: депутат Демидівської селищної ради Горайчук В.Л. та голова Демидівської районної федерації футболу Князь І.В.

Демидівська районна федерація футболу

 Список публікацій

Погранична  М.  Минає рік як Демидівщина проводжала в останню путь Василя Маринкевича  [Текст] /М. Погранична // Вісник Демидівщини : громадсько-політична газета. – 2018. – № 35/21 вер./. – С. 1.

Турнір пам’яті Маринкевича Василя  [Текст] Вісник Демидівщини : громадсько-політична газета. – 2018. – № 40 /26 жов./. – С. 4